Рішення

від 25.05.2023 по справі 580/6175/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року справа № 580/6175/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С. О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Поліфасад" до Черкаської митниці Держмитслужби про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Поліфасад" (далі позивач) з позовом до Черкаської митниці Держмитслужби (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів від 25.10.2022 № 902000/2022/000037/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2022 № UA902020/2022/000170;

- стягнути з відповідача на користь позивач витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 8 000 (вісім тисяч грн 00 коп) грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товару ПВХ плівки з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% виробника «Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd» на підставі поданих ним документів, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості й відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив, що надані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач відзив на позовну заяву в строк, встановлений судом, як і станом на дату ухвалення рішення суду і цій справі не надав. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2022 та копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 26.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Р 18031 05035054, яке міститься в матеріалах справи.

Повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши докази, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, проаналізувавши норми права, суд встановив таке.

14.07.2018 ТОВ Корпорація ПОЛІФАСАД (покупець) та Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd, Китай (продавець) уклали контракт № 65.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 зазначеного контракту (у редакції згідно додаткового узгодження від 01.11.2021 № 8) продавець продає, а покупець купує ПВХ плівку, з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) виробника Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd", Kитай, відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною зазначеного контракту.

Згідно з пунктом 7.2 розділу 7 контракту оплата за товар здійснюється шляхом 100% суми вказаної в комерційному інвойсі на протязі 180 календарних днів від дати випуску коносаменту.

Додатковим узгодженням від 01.06.2022 № 11 до зазначеного вище контракту передбачено, що товар поставляється продавцем на умові: CFR - будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до комерційного інвойсу № CL22A096 від 23.08.2022 загальна вартість партії товару склала 27 653,08 доларів США.

Згідно з договором-заявкою на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.10.2022 перевезення товару по маршруту перевезення Гданськ (Польща) - Черкаси (Україна) здійснювалося ТОВ «Саноіл» (ЄДРПОУ 31610072) а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Страхування вантажу не проводилося. За умовами п. 4 «Обов`язкових умов» договору-заявки від 13.10.2022 перевізник несе повну матеріальну відповідальність у випадку пропажі або псування вантажу.

24.10.2022 на адресу ТОВ Корпорація ПОЛІФАСАД у зону прибуття Черкаської митниці надійшов вантаж за міжнародною товаро-транспортною накладною CMR № б/н від 20.10.2022 за зазначеним вище контрактом.

24.10.2022 представник позивача декларант ТОВ «БРОКЕР - УКРАЇНА» (договір № 10/342 від 08.07.2021) ОСОБА_1 подав митну декларацію № UA 902020/2022/208572 та документи, що підтверджують митну вартість товарів та метод її визначення за ціною договору відповідно до п. 1 ст. 58 Митного кодексу України.

Для митного оформлення було надано (згідно п. 44 митної декларації № UA 902020/2022/208572 та додатку до неї) такі документи: сертифікат якості (Quality Certificate) б/н на ПВХ плівку від 23.08.2022; рахунок-фактура (інвойс) (Commertial invoice) CL22A096 від 23.08.2022; автотранспортну накладну CMR б/н від 20.10.2022; декларацію про походження товару (Declaration of origin) у комерційному інвойсі CL22A096 від 23.08.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT № 198 від 29.08.2022 - про сплату 27 653,08 дол. США; рахунок-фактура (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг 0019732600070 від 07.09.2022; довідку про транспортне перевезення № 2010 від 20.10.2022; лист стосовно вартості транспортного перевезення № 2410/22; прайс б/н від 03.06.2022; калькуляція виробника (продавця товару) б/н від 01.06.2022; комерційну пропозицію продавця б/н від 03.06.2022 (дійсна до 31.12.2022); додаткове узгодження № 1 від 15.05.2019 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 2 від 01.08.2019 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 4 від 15.07.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 4/1 від 20.08.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 5 від 01.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 6 від 10.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 7 від 11.05.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 8 від 01Л 1.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018; додаткове узгодження № 11 від 01.06.2022 до контракту № 65 від 14.07.2018; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 65 від 14.07.2018; договір про надання послуг митного брокера № 10/342 від 08.07.2021; договір про перевезення № б/н від 07.07.2022; договір-заявка на перевезення б/н від 13.10.2022; каталог від 04.09.2020; лист № 2908/22 від 29.08.2022 «про відсутність страхування з боку продавця товару»; лист виробника № 310720/11 від 31.07.2020; лист підприємства № 29/07 від 29.07.2020; лист покупця № 1503/22-2 від

Відповідно до гр. 22 електронної митної декларації № UA902020/2022/208572 заявлена митна вартість склала 27 653,08 доларів США.

Згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за декларацією №UA902020/2022/208572 митний орган 24.10.2022 провів частковий огляд товару, шляхом розпакування 20 місць зі 105. Згідно п. 8.3.4. акта «…Перераховано загальну кількість вантажних місць. Розпаковано 20 вантажних місць. Звірено інформацію, що міститься на маркуванні з даними зазначеними у митній декларації та ТСД. За результатом проведеного митного огляду встановлено, що номері ТЗ, загальна кількість вантажних місць, інформація на маркуванні, характер вантажу відповідає даним зазначеним у митній декларації та ТСД. Інші відомості: в оглянутому обсязі невідповідностей не виявлено».

24.10.2022 відповідач направив позивачу повідомлення, відповідно до якого встановив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни. Декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів використовуючи наявну у митниці інформацію.

На зазначеному повідомленні від 24.10.2022 міститься відмітка декларанта про те, що надати додаткові документи немає можливості.

25.10.2022 відповідач направив позивачу повідомлення, відповідно до якого встановив, що у митного органу та у декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів щодо оцінюваного товару, які продавались на експорт в Україні в максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 МК України. У декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей подібних товарів щодо оцінюваного товару, які б продавались на експорт в Україні у максимально наближений період до часу ввезення партії оцінюваних товарів. У митниці наявна інформація про вартість подібних товарів щодо оцінюваного товару на рівні 1,79 дол. США/кг, які продавались на експорт в Україні у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів, митну вартість яких було визнано митницею. Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів, використовуючи наявну у митниці інформацію.

На зазначеному повідомленні від 25.10.2022 міститься відмітка декларанта про те, що із запропонованою митною вартістю останній не згоден та бажає здійснити митне оформлення згідно із ч. 7 ст. 55 МК України.

25.10.2022 декларант отримав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2022/000170 з таких причин: «під час декларування митної вартості заявлено неповні відомості про митну вартість товару № 1, чим порушено вимоги ч. 2 статті 52 та ч. 21 статті 58 та ч. 1 ст. 53, ст. 368 МКУ. В наданих декларантом документах відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Обраний декларантом метод не відповідає умовам зазначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України. Застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди неможливо. На підставі п. 3 частини 6 ст. 54 Митного кодексу України митниця відмовляє у митному оформленні товару».

25.10.2022 відповідач прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № UA 902000/2022/000037/2, відповідно до якого митна вартість товару була визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів відповідно до ст. 60 Митного Кодексу України та має становити 1,79 дол. США/кг.

Підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару зазначено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо усіх складових митної вартості та щодо сплаченої ціни, а саме:

у наданій експортній декларації країни відправлення від 23.08.2022 № 223120220002823361 зазначено номер ТТН 220992149, яка митниці декларантом не надавалась. Таким чином, у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України;

у з/е договорі відсутні відомості про включення до ціни товару вартості страхування;

у рахунку від 07.09.2022 № 0019732600070 відсутні відомості щодо наявності/відсутності страхування. Витрати на страхування є обов`язковою складовою митної вартості товару та відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України повинна додаватися до ціни товару, якщо не була до неї включена;

декларантом не надано банківські платіжні документи щодо оплати за послуги експедитора за рахунком від 07.09.2022 № 0019732600070;

відповідач здійснив оцінку калькуляції виробника від 01.06.2022 щодо собівартості плівки ПВХ та зробив висновок про комерційну недоцільність та збитковість операцїї для продавця товару й встановлення вартості товару на рівні 1,79 дол. США/кг відповідно до наявного у митниці джерела інформації: МД від 21.06.2022 № UА 401060/2022/7516.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів за резервним методом, використовуючи наявну у митниці інформацію. Джерело інформації: МД від 21.06.2022 № UА 401060/2022/7516.

25.10.2022 позивач, не погоджуючись із зазначеним вище рішенням, звернувся до відповідача із заявою про випуск товарів у вільній обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом та сумою платежів, визначених митницею.

25.10.2022 товари було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією № UА 902020/2022/208596 з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, згідно з заявленою декларантом митною вартістю товарів та сумою митних платежів, визначених митницею.

Вважаючи оскаржуване рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Як встановив суд, позивач на підставі контракту від 14.07.2018 № 65 придбав у виробника Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd" товар ПВХ плівку зі вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% на загальну суму 27 653,08 доларів США. Товар поставляється продавцем на умові: CFR - Гданськ, Польща, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Перевезення товару по маршруту перевезення Гданськ (Польща) - Черкаси (Україна) здійснювалося транспортним засобом DAF НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (CMR № б/н від 20.10.2022).

Платіжним документом № 198 від 29.08.2022 підтверджується оплата через SWIFT позивачем коштів за товар на суму 27 653,08 дол. США згідно з контрактом від 14.07.2018 № 65.

Щодо ненадання декларантом ТТН 220992149, зазначеної в експортній декларації країни відправлення від 23.08.2022 № 223120220002823361 суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що при здійснені митного оформлення декларант надав відповідачу експортну декларацію країни відправлення від 23.08.2022 № 223120220002823361, в якій зазначено номер ТТН 220992149.

На думку відповідача, оскільки декларант не надав зазначену ТТН, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України.

Разом з тим, як було зазначено вище, частина друга статті 53 МК України встановлює перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відтак, до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, не включено експортну митну декларацію продавця.

Суд звертає увагу, що копію митної декларації країни відправлення декларант зобов`язаний надати за наявності у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).

Тому, митна декларація країни відправлення є додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей та наданий декларантом виключно за її наявності.

Крім того, надання ТТН, зазначеної в експортній декларації країни відправлення, не передбачено переліком ні основних, ні додаткових документів.

При цьому, п. 5 ст. 53 МК України встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставним посилання відповідача на необхідність подання декларантом вказаної ТТН.

Щодо відсутності в з/е договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 контракту від 14.07.2018 № 65 з урахуванням додаткового узгодження до договору від 01.06.2022 № 11 товар поставляється Продавцем на умові: CFR-будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010)».

Згідно з Інкотермс 2010 умовами поставки CFR є "Cost and Freight" ("Вартість і фрахт"). Це означає, що продавець постачає товар на борт судна або надає поставлений у такий спосіб товар. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до зазначеного порту призначення.

У комерційному інвойсі CL22A096 від 23.08.2022 місцем доставки товару зазначено CFR Gdansk (Гданськ, Польща).

У пп. «b» «Договір страхування» пункту А.3. «Договори перевезення та страхування» Інкотермс 2010 зазначено «Договір страхування. Немає зобов`язань».

Відповідно до пункту А.6. «Розподіл витрат» продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: - нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4; - сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна; - нести витрати, пов`язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.3 "б"; - сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; - сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Обов`язки по страхування вантажу по Інкотермс 2010 необов`язкові й для Продавця, Покупець несе всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту його постачання в порт Гданськ (Польща).

Крім того, позивач надав відповідачу лист від 29.08.2022 № 2908/22, в якому зазначив, що при постачанні на адресу товариства товару від Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd (Китай) згідно контракту від 14.07.2018 № 65 страхування перевезення вантажу підприємством не здійснюється на всьому маршруті перевезення від порту завантаження до м. Черкаси. Згідно додаткового узгодження від 01.06.2022 № 11 до Контракту віл 14.07.2018 № 65 Покупець та Продавець домовились, що постачання товарів у рамках даного контракту відбуватиметься на умовах CFR будь-який порт Польщі, які не передбачають страхування перевезення вантажу зі сторони Продавця.

Таким чином, до порту Гданськ (Польща) усі витрати були віднесені до Продавця товару і лише з моменту відгрузки на Покупця (позивача).

Відтак, враховуючи, що на позивача не покладено обов`язку страхування, а тому посилання відповідача на відсутності в з/е договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування суд вважає безпідставним.

Також суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутності в рахунку від 07.09.2022 № 0019732600070 відомостей щодо наявності/відсутності страхування та не надання декларантом банківські платіжні документи щодо оплати за послуги експедитора за вказаним рахунком з огляду на таке.

Документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пп. 6 п. 2 ст. 53 МК України).

Як зазначив позивач у позовній заяві банківські платіжні документи щодо оплати за послуги експедитора відповідачу не надавались як необов`язкові.

Разом з тим, декларант надав відповідачу документи, передбачені пп. 6 п. 2 ст. 53 МК України, тобто документи, що підтверджують доставку вантажу з порту Гданську (Польща) до м. Черкаси, а саме: Інвойс (проформа) LANGOWSKI LOGISTIK від 07.09.2022 за здійснення комплексу експедиторських послуг; договір-заявка на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.10.2022 за маршрутом перевезення Гданськ (Польща) - Черкаси (Україна), перевізник ТОВ «Саноіл»; MRN 22PL322080NU5FKVE4 від 18.10.2022, (CMR) CMR б/н від 20.10.2022; довідка ТОВ «Саноіл» про транспортні витрати від 20.10.2022 № 2010; рахунок-фактура № СА 000004839 від 20.10.2022, лист позивача від 24.10.2022 № 2410/22 стосовно загальної суми транспортних витрат.

Відтак, відповідачу були надані всі необхідні транспортні документи для підтвердження транспортних витрат позивача.

Щодо здійснення відповідачем оцінки калькуляції собівартості виробника плівки ПВХ від 01.06.2022, наданої продавцем, щодо комерційної недоцільності та збитковості операції для продавця товару, та встановлення вартості товару на рівні 1,79 дол. США/кг відповідно до наявного у митниці джерела інформації: МД від 21.06.2022 №UА401060/2022/7516 слід зазначити таке.

Позивач додатково надав митному органу такі документи: прайс б/н від 03.06.2022; калькуляція виробника (Продавця товару) б/н від 01.06.2022; комерційну пропозиція продавця б/н від 03.06.2022 (дійсна до 31.12.2022).

Так, відповідач зазначає що «надана калькуляція виробника від 01.06.2022 містить відомості щодо розрахунку собівартості плівки ПВХ. Так відповідно відомостей вказаної калькуляції, виробником зазначено вартість сировини порошок ПВХ на рівні 0,42 дол. США/кг. Зазначене суперечить відомостям, що містяться в спеціалізованих виданнях, які містять інформацію щодо вартості ПВХ сформовану на світовому ринку, а саме відповідно до ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» № 205 (01.07.2022 по 15.07.2022) вартість ПВХ на умовах CFR Азія становить від 950, 00 дол. США/т».

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 № 200/6413/20-а зазначив таке: «однак, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновок спеціалізованих організацій тощо) продажу товару, тотожного заявленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою до визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару, та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Крім того, дані ресурсу «Asian Metal», взяті митним органом за основу при обрахунку митної вартості товару, повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Крім того, рівень цін на фероніобій може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку тощо, а висновок таких спеціалізованих організацій має консультативний характер. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів, при цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів на обґрунтування заявленої митної вартості товару».

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а, від 25.05.2021 у справі № 200/7957/20-а, від 11.11.2021 у справі № 200/6403/20-а.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що задекларована позивачем вартість товару відповідала даним зазначеним у митній декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Отже, позивач заявив митну вартість товару, яка включала всі обов`язкові складові митної вартості, в тому числі витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

Суд наголошує, що всі зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України документи (окрім ліцензія на імпорт товару, оскільки товар не підлягав ліцензуванню, та документів про страхування, адже таке не здійснювалося) декларант надав митному органу, а відтак суд вважає, що позивач вірно провів розрахунок митної вартості, надав всі документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Отже, обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості з поданих позивачем документів відповідач не довів, а суд не встановив.

Суд установив, що визначення митної вартості товарів за митною декларацією № UA 902020/2022/208572 відповідач здійснив за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів відповідно до ст. 60 Митного Кодексу України.

Враховуючи те, що позивач правильно визначив митну вартість товару ПВХ плівки з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та надав вичерпний перелік документів на її підтвердження, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням методу визначення митної вартості щодо подібних товарів, оскільки доводи на підставі яких прийнято оскаржуване рішення спростовані в ході судового розгляду справи.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності спірних рішень.

Суд врахував, що під час митного оформлення позивач надав усі визначені ч. 2 ст. 53 МК України документи.

Подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Відповідач не довів, що поданий позивачем пакет документів був не повний.

Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості поставлених товарів позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення є необґрунтованими.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 4962, 00 грн.

Щодо правничої допомоги суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надав: копію договору про надання правничої допомоги № 50 від 01.11.2022; копію додатку №1 від 01.11.2022 до вказаного договору.

Суд зазначає, що позивач документально не підтвердив, що він сплатив 8 000 грн. на виконання договору про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем в обгрунтування своєї вимоги документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки не доведено ні факту надання правничої допомоги ні отримання грошових коштів за надану правничу допомогу.

Таким чином, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, які були прийняті позивачем та як наслідок, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу останнім, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294, КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про визначення митної вартості товарів від 25.10.2022 № 902000/2022/000037/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA902020/2022/000170.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. О. Дашковича, буд. 76, код ЄДРПОУ 44005652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Поліфасад" (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 224, код ЄДРПОУ 32741784) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ