Постанова

від 26.10.2023 по справі 580/6175/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6175/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Кульчицький С.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2025 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ПОЛІФАСАД» до Черкаської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація ПОЛІФАСАД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Корпорація ПОЛІФАСАД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач, Черкаська митниця) в якому просило

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про визначення митної вартості товарів від 25.10.2022 року № 902000/2022/000037/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2022 року № UA902020/2022/000170;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 8 000 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2025 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2018 ТОВ «Корпорація ПОЛІФАСАД» (покупець) таYin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd, Китай (продавець) уклали контракт № 65.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 зазначеного контракту (у редакції згідно додаткового узгодження від 01.11.2021 № 8) продавець продає, а покупець купує ПВХ плівку, з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) виробника Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd", Kитай, відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною зазначеного контракту.

Згідно з пунктом 7.2 розділу 7 контракту оплата за товар здійснюється шляхом 100% суми вказаної в комерційному інвойсі на протязі 180 календарних днів від дати випуску коносаменту.

Додатковим узгодженням від 01.06.2022 № 11 до зазначеного вище контракту передбачено, що товар поставляється продавцем на умові: CFR - будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до комерційного інвойсу № CL22A096 від 23.08.2022 загальна вартість партії товару склала 27 653,08 доларів США.

Згідно з договором-заявкою на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.10.2022 перевезення товару по маршруту перевезення Гданськ (Польща) - Черкаси (Україна) здійснювалося ТОВ «Саноіл» (ЄДРПОУ 31610072) а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Страхування вантажу не проводилося. За умовами п. 4 «Обов`язкових умов» договору-заявки від 13.10.2022 перевізник несе повну матеріальну відповідальність у випадку пропажі або псування вантажу.

24.10.2022 на адресу ТОВ «Корпорація ПОЛІФАСАД» у зону прибуття Черкаської митниці надійшов вантаж за міжнародною товаро-транспортною накладною CMR № б/н від 20.10.2022 за зазначеним вище контрактом.

24.10.2022 представник позивача декларант ТОВ «БРОКЕР - УКРАЇНА» (договір № 10/342 від 08.07.2021) подав митну декларацію № UA 902020/2022/208572 та документи, що підтверджують митну вартість товарів та метод її визначення за ціною договору відповідно до п. 1 ст. 58 Митного кодексу України.

Для митного оформлення позивачем було надано (згідно п. 44 митної декларації № UA 902020/2022/208572 та додатку до неї) наступні документи:

- сертифікат якості (Quality Certificate) б/н на ПВХ плівку від 23.08.2022;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commertial invoice) CL22A096 від 23.08.2022;

- автотранспортну накладну CMR б/н від 20.10.2022;

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) у комерційному інвойсі CL22A096 від 23.08.2022;

- банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT № 198 від 29.08.2022 - про сплату 27 653,08 дол. США;

- рахунок-фактура (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг 0019732600070 від 07.09.2022;

- довідку про транспортне перевезення № 2010 від 20.10.2022;

- лист стосовно вартості транспортного перевезення № 2410/22;

- прайс б/н від 03.06.2022;

- калькуляція виробника (продавця товару) б/н від 01.06.2022;

- комерційну пропозицію продавця б/н від 03.06.2022 (дійсна до 31.12.2022);

- додаткове узгодження № 1 від 15.05.2019 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 2 від 01.08.2019 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 4 від 15.07.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 4/1 від 20.08.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 5 від 01.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 6 від 10.09.2020 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 7 від 11.05.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 8 від 01Л 1.2021 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- додаткове узгодження № 11 від 01.06.2022 до контракту № 65 від 14.07.2018;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 65 від 14.07.2018;

- договір про надання послуг митного брокера № 10/342 від 08.07.2021;

- договір про перевезення № б/н від 07.07.2022;

- договір-заявка на перевезення б/н від 13.10.2022;

- каталог від 04.09.2020; лист № 2908/22 від 29.08.2022 «про відсутність страхування з боку продавця товару»;

- лист виробника № 310720/11 від 31.07.2020;

- лист підприємства № 29/07 від 29.07.2020; лист покупця № 1503/22-2 від

Відповідно до гр. 22 електронної митної декларації № UA902020/2022/208572 заявлена митна вартість товару склала 27 653,08 доларів США.

Згідно з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за декларацією №UA902020/2022/208572 митний орган 24.10.2022 року провів частковий огляд товару, шляхом розпакування 20 місць зі 105.

Згідно п. 8.3.4. акта «…Перераховано загальну кількість вантажних місць. Розпаковано 20 вантажних місць. Звірено інформацію, що міститься на маркуванні з даними зазначеними у митній декларації та ТСД. За результатом проведеного митного огляду встановлено, що номері ТЗ, загальна кількість вантажних місць, інформація на маркуванні, характер вантажу відповідає даним зазначеним у митній декларації та ТСД. Інші відомості: в оглянутому обсязі невідповідностей не виявлено».

24.10.2022 року митний орган направив ТОВ «Корпорація ПОЛІФАСАД» повідомлення, відповідно до якого встановив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни.

Також, відповідачем декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості; визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів використовуючи наявну у митниці інформацію.

На зазначеному повідомленні від 24.10.2022 міститься відмітка декларанта про те, що надати додаткові документи немає можливості.

25.10.2022 року відповідач направив позивачу повідомлення, відповідно до якого встановив, що у митного органу та у декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів щодо оцінюваного товару, які продавались на експорт в Україні в максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 МК України.

На зазначеному повідомленні від 25.10.2022 міститься відмітка декларанта про те, що із запропонованою митною вартістю останній не згоден та бажає здійснити митне оформлення згідно із ч. 7 ст. 55 МК України.

25.10.2022 декларант отримав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2022/000170 з наступних причин: «під час декларування митної вартості заявлено неповні відомості про митну вартість товару № 1, чим порушено вимоги ч. 2 статті 52 та ч. 21 статті 58 та ч. 1 ст. 53, ст. 368 МКУ. В наданих декларантом документах відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Обраний декларантом метод не відповідає умовам зазначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України. Застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди неможливо. На підставі п. 3 частини 6 ст. 54 Митного кодексу України митниця відмовляє у митному оформленні товару» (далі по тексту - оскаржуване рішення №1).

25.10.2022 року Черкаською митницею прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № UA 902000/2022/000037/2, відповідно до якого митна вартість товару була визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів відповідно до ст. 60 Митного Кодексу України та має становити 1,79 дол. США/кг далі по тексту - оскаржуване рішення №2).

Підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару зазначено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо усіх складових митної вартості та щодо сплаченої ціни, а саме:

- у наданій експортній декларації країни відправлення від 23.08.2022 № 223120220002823361 зазначено номер ТТН 220992149, яка митниці декларантом не надавалась. Таким чином, у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України;

- у з/е договорі відсутні відомості про включення до ціни товару вартості страхування;

- у рахунку від 07.09.2022 № 0019732600070 відсутні відомості щодо наявності/відсутності страхування. Витрати на страхування є обов`язковою складовою митної вартості товару та відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України повинна додаватися до ціни товару, якщо не була до неї включена;

- декларантом не надано банківські платіжні документи щодо оплати за послуги експедитора за рахунком від 07.09.2022 № 0019732600070;

- відповідач здійснив оцінку калькуляції виробника від 01.06.2022 щодо собівартості плівки ПВХ та зробив висновок про комерційну недоцільність та збитковість операції для продавця товару й встановлення вартості товару на рівні 1,79 дол. США/кг відповідно до наявного у митниці джерела інформації: МД від 21.06.2022 № UА 401060/2022/7516.

Так, позивачу запропоновано визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів за резервним методом, використовуючи наявну у митниці інформацію. Джерело інформації: МД від 21.06.2022 № UА 401060/2022/7516.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним вище рішенням, 25.10.2022 року звернувся до митного органу із заявою про випуск товарів у вільній обіг, за умови сплати митних платежів, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом та сумою платежів, визначених митницею.

25.10.2022 року товари було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією № UА 902020/2022/208596 з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, згідно з заявленою декларантом митною вартістю товарів та сумою митних платежів, визначених митницею.

Вважаючи оскаржуване рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Так, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ «Корпорація ПОЛІФАСАД» надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов`язковими, відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.

Щодо ненадання декларантом ТТН 220992149, зазначеної в експортній декларації країни відправлення від 23.08.2022 № 223120220002823361, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при здійснені митного оформлення декларант надав відповідачу експортну декларацію країни відправлення від 23.08.2022 № 223120220002823361, в якій зазначено номер ТТН 220992149.

На думку відповідача, оскільки декларант не надав зазначену ТТН, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості про маршрут транспортування партії оцінюваного товару до ввезення на митну територію України.

Разом з тим, відповідно до статті 53 МК України, до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, не включено експортну митну декларацію продавця.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що копію митної декларації країни відправлення декларант зобов`язаний надати за наявності, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).

Тому, митна декларація країни відправлення є додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей та наданий декларантом виключно за її наявності.

Крім того, надання ТТН, зазначеної в експортній декларації країни відправлення, не передбачено переліком ні основних, ні додаткових документів.

При цьому, п. 5 ст. 53 МК України встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Враховуючи зазначене, доводи апелянта про необхідність подання декларантом вказаної ТТН є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Щодо відсутності в з/е договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 контракту від 14.07.2018 № 65, з урахуванням додаткового узгодження до договору від 01.06.2022 № 11, товар поставляється продавцем на умові: CFR-будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010)».

Згідно з Інкотермс 2010 умовами поставки CFR є «Cost and Freight» («Вартість і фрахт»). Це означає, що продавець постачає товар на борт судна або надає поставлений у такий спосіб товар. Ризик втрати чи пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до зазначеного порту призначення.

У комерційному інвойсі CL22A096 від 23.08.2022 місцем доставки товару зазначено CFR Gdansk (Гданськ, Польща).

У пп. «b» «Договір страхування» пункту А.3. «Договори перевезення та страхування» Інкотермс 2010 зазначено «Договір страхування. Немає зобов`язань».

Обов`язки по страхування вантажу по Інкотермс 2010 необов`язкові й для продавця, а покупець несе всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту його постачання в порт Гданськ (Польща).

Крім того, позивач надав відповідачу лист від 29.08.2022 № 2908/22, в якому зазначив, що при постачанні на адресу товариства товару від Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd (Китай), згідно контракту від 14.07.2018 № 65, страхування перевезення вантажу підприємством не здійснюється на всьому маршруті перевезення від порту завантаження до м. Черкаси.

Згідно додаткового узгодження від 01.06.2022 № 11 до Контракту віл 14.07.2018 № 65 покупець та продавець домовились, що постачання товарів у рамках даного контракту відбуватиметься на умовах CFR будь-який порт Польщі, які не передбачають страхування перевезення вантажу зі сторони продавця.

Таким чином, до порту Гданськ (Польща) усі витрати були віднесені до продавця товару і лише з моменту відгрузки на покупця (позивача).

Відтак, враховуючи, що на позивача не покладено обов`язку страхування, а тому посилання відповідача на відсутності в з/е договорі відомостей про включення до ціни товару вартості страхування суд вважає безпідставним.

Також, необґрунтованими є посилання відповідача на відсутності в рахунку від 07.09.2022 № 0019732600070 відомостей щодо наявності/відсутності страхування та не надання декларантом банківські платіжні документи щодо оплати за послуги експедитора за вказаним рахунком.

Документами, що підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пп. 6 п. 2 ст. 53 МК України).

Як зазначив позивач у позовній заяві банківські платіжні документи щодо оплати за послуги експедитора відповідачу не надавались, оскільки не є обов`язковими.

Разом з тим, декларант надав відповідачу документи, передбачені пп. 6 п. 2 ст. 53 МК України, тобто документи, що підтверджують доставку вантажу з порту Гданську (Польща) до м. Черкаси, а саме: Інвойс (проформа) LANGOWSKI LOGISTIK від 07.09.2022 за здійснення комплексу експедиторських послуг; договір-заявка на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.10.2022 за маршрутом перевезення Гданськ (Польща) - Черкаси (Україна), перевізник ТОВ «Саноіл»; MRN 22PL322080NU5FKVE4 від 18.10.2022, (CMR) CMR б/н від 20.10.2022; довідка ТОВ «Саноіл» про транспортні витрати від 20.10.2022 № 2010; рахунок-фактура № СА 000004839 від 20.10.2022, лист позивача від 24.10.2022 № 2410/22 стосовно загальної суми транспортних витрат.

Відтак, відповідачу були надані всі необхідні транспортні документи для підтвердження транспортних витрат позивача.

Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність необхідних умов, передбачених статтею 59 МК України, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 року по справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення Черкаської митниці від 25.10.2022 року № 902000/2022/000037/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 14.09.2022 року № UA902020/2022/000170 є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами заявлена митна вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 26.10.2023 року