Постанова

від 15.05.2023 по справі 480/4106/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 р.Справа № 480/4106/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2022, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 11.10.22 по справі № 480/4106/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрос" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис від 14.02.2022 з реєстраційним номером № 776ДК/0016Пр/03/01/22;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі ГУ Держгеокдастру) щодо нарахування розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття ТОВ "Макрос" земельної ділянки, про що складено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 08.02.2019 № 875ДК/0006/ШК/11/01/-19/.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 480/4106/22 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій протиправними - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрос", не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 480/4106/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що судом першої інстанції не було враховано преюдиційного, на думку позивача, судового рішення у справі № 591/1297/22. Вказує також на неврахування судом першої інстанції таких обставин: рішення Господарського суду Сумської області від 31.07.2008 у справі № 17/495-08, яким визнано право приватної власності за ТОВ "Макрос" на нерухоме майно - нежитлові приміщення та спорудження, розташовані в районі Голубих озер "Екстрім пляж" в місті Суми, будівництва об`єктів під час дії договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 5910136300:06:001:0203 та 5910136300:06:001:0202, площею 0,0252 га та 0,0448 га відповідно, фактів звернення позивача до Сумської міської ради з питань належного оформлення користування вказаними земельними ділянками та сплатою ТОВ "Макрос" земельного податок з юридичних осіб за земельну ділянку на якій розміщено належне йому нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовну заяву з підстав викладених у ній.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі звернення Сумської обласної прокуратури від 12.11.2021 № 09/21185-1185вих-21 (вх.№ 6322 від 15.11.2021) ГУ Держгеокадастру у Сумській області видано наказ від 08.12.2021 № 776-ДК про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення позапланової перевірки щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0.0532 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:001:0427 у місті Суми Сумської області.

14.12.2021 державним інспектором-заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 ГУ Держгеокадастру у Сумській області Гриценком Анатолієм Івановичем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 776-ДК/696/АП/09/01/-21, в якому зазначено, що земельна ділянка, що розташована в районі "Блакитних озер" біля дачного кооперативу "Залізничник" рекреаційного призначення комунальної власності Сумської міської ради площею 0,0532 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:001:0427 у м. Суми Сумської області на момент здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності використовується ТОВ "Макрос" під розміщення тимчасових споруд. Документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою площею 0,0532 га у ТОВ "Макрос" відсутні, що є порушенням вимог статей 125, 126 ЗК України за що передбачена відповідальність згідно пункту "б" частини першої статті 211 ЗК України та статті 53-1 КУпАП.

14.02.2022 винесено припис № 776ДК/0016Пр/03/01/22 директору ТОВ "Макрос" Грицай Володимиру Анатолійовичу, в якому встановлено в 30 денний термін вжити заходи щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0532 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:001:0427 у м. Суми Сумської області або вчинити дії на оформлення права користування нею відповідно до вимог законодавства. Про виконання припису повідомити до 16 березня 2022 року.

В цей же день винесено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу № 776-ДК/0014ШК/11/01-22, в якому здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок в розмірі 786,70 грн, які має сплатити ТОВ "Макрос" у 15-ти денний термін.

Позивач, не погоджуючись з вказаними припису від 14.02.2022 з реєстраційним номером № 776ДК/0016Пр/03/01/22 та повідомленням про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 08.02.2019 № 875ДК/0006/ШК/11/01/-19/, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підтвердження у судовому порядку самовільного зайняття позивачем земельної ділянки площею 0,0532 га, а відтак і законність та обґрунтованістю ухвалених відповідачем припису та повідомлення про сплату шкоди.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до приписів статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 22.07.2016 № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон № 963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV (далі - Закон № 963-IV), об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із статтею 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок. (стаття 9 Закону № 963-IV)

Частиною першою статті 10 Закону № 963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно - і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Поясненнями представників сторін у судах першої й апеляційної інстанції та матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2022 державним інспектором-заступником начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 3 ГУ Держгеокадастру у Сумській області Гриценком Анатолієм Івановичем винесено постанову № 776-ДК/001611По/08/01/-22 про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора ТОВ "Макрос" ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП - самовільне зайняття земельної ділянки, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Згідно з копією рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2022 по справі № 591/1297/22 (а.с. 90-93) постанова ГУ Держгеокадастру про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ "Макрос" ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП скасована.

В апеляційній скарзі позивач посилається на преюдиційність вказаної постанови не зазначаючи які конкретні обставини, встановлені наведеним рішенням суду мали враховуватися судами при розгляді цієї справи, у контексті того, що приписами ч. 7 ст. 78 КАС України також визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (а.с. 7) та припису від 14.02.2022 за реєстраційним номером 776ДК/0016Пр/03/01/-22 (а.с. 9 -10) при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності стосовно земельної ділянки площею 0,0532 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:001:0427, встановлено, що земельна ділянка, яка розташована в районі "Блакитних озер" біля дачного кооперативу "Залізничник" рекреаційного призначення комунальної власності на момент здійснення контрольного нагляду (контролю) використовується ТОВ "Макрос" під розміщення тимчасових споруд. Документи, що посвідчують право власності чи користування цією земельною ділянкою у ТОВ "Макрос" відсутні.

Надаючи оцінку вказаним висновкам колегія суддів зазначає таке.

Згідно з копією договору оренди земельної ділянки від 06.08.2003 та акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 30-32) ТОВ "Маркос" на підставі рішення Сумської міської ради від 25.06.2003 № 517-МР "Про вилучення, надання, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, підприємцям" отримало в оренду земельну ділянку, яка розташована в районі "Голубих озер", площею 0,07 га для облаштування зони відпочинку, терміном до 25.06.2008.

Копією договору № 088/12 про встановлення особистого сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди в м. Суми від 04.7.2012 (а.с. 33-34) підтверджується правомірність користування ТОВ "Маркос" вказаною вище земельною ділянкою в районі "Голубих озер", площею 0,07 га для облаштування зони відпочинку строком на п`ять років, тобто до 04.07.2017.

Копіями листів ТОВ "Маркос" від 28.03.2017 та від 03.05.2017 (а.с. 35, 36, 38), копіями заяв ТОВ "Маркос" (а.с. 37, 39, 40) підтверджується звернення підприємства позивача до Сумської міської ради щодо надання права користування спірною земельною ділянкою.

Копією податкової декларації з плати за землю за 2021 рік (а.с. 48, 49) підтверджується самостійне визначення ТОВ "Маркос" земельного зобов`язання зі сплати земельного податку.

Згідно з рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 17/495-08 від 31.07.2008 (а.с. 14-15, 16-29) за ТОВ "Маркос", за наслідками розгляду позову до ТОВ "СТБ - Суми", було визнано право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення та спорудження, розташовані в районі Голубих озер "Екстрім пляж" в місті Суми, що визначені в технічному паспорті, складеному 20.03.2008 КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації".

Доказів офіційної державної реєстрації вказаного нерухомого майна позивачем ТОВ "Маркос" не надано, за поясненнями представника позивача в судовому засіданні такої реєстрації права власності не здійснено на день розгляду справи.

Також судами враховується, що за позовом Сумської місцевої прокуратури, що поданий в інтересах держави в особі Сумської міської ради, до ТОВ "Маркос" Господарським судом Сумської області 19.06.2018 було ухвалено рішення, яким зобов`язано ТОВ "Маркос" звільнити від тимчасових споруд земельну ділянку, площею 531,95 кв. м, що знаходиться в місті Суми прибережна зона в районі Блакитних (Голубих) озер біля дачного кооперативу "Залізничник", переданої відповідно до договору особистого стокового сервітуту від 04.07.2012 № 088/12 та зобов`язано ТОВ "Маркос" повернути територіальній громаді міста Суми вказану земельну ділянку. На примусове виконання цього рішення було видано судовий наказ (а.с. 114).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного припису), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 122 і 124 цього Кодексу передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у постійне користування або в оренду із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 ЗК України).

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки тощо в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки, незалежно від добросовісності особи, яка фактично користується земельною ділянкою.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 817/1337/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18.

З огляду на відсутність у ТОВ "Маркос" будь-яких законодавчо встановлених прав на утримання земельної ділянки, щодо якої було здійснено перевірку відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість висновку про самовільне зайняття цієї ділянки, оскільки хоч у позивача й було право на тимчасове використання земельної ділянки, на котрій без погодження з власником земельної ділянки ТОВ "Маркос" самовільно зведені споруди, які до того ж не зареєстровані у встановлено законодавством порядку. Більш того, починаючи з 2017 року у ТОВ "Маркос" відсутні будь-які правові підстави утримувати земельну ділянку, що було підтверджено в ході розгляду цієї справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що заходи державного контролю в ході перевірки земельних ділянок та встановлення їх використання ТОВ "Макрос" проведені відповідачем з дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до приписів чинного законодавства та в межах наданих повноважень, а факт порушень належним чином підтверджений належними та допустимими доказами зібраними у ході проведення перевірки та розгляду справи у суді, а тому оскаржуваний припис є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Сумській області щодо нарахування розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття ТОВ "Макрос" земельної ділянки, про що складено повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 08.02.2019 № 875ДК/0006/ШК/11/01/-19/, колегія суддів зазначає.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розрахунок складається в силу пункту 34 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.05.2021 № 248 та відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 №963.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Проте, а ні розрахунок а ні повідомлення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, у розумінні п. 19 ч.1 ст. 4 КАС України.

Дані, викладені в повідомленні про сплату шкоди, розрахунку, та сам розрахунок не породжують обов`язкових юридичних внаслідок, такі дані можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі виключно спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені згадувані дані розрахунку.

За таких обставин, позовні вимоги у цій частині не можуть бути задоволені.

Висновки суду першої інстанції хоч і є помилковими, проте не впливають на правильність загального висновку у цій частині позовних вимог.

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Розподіл судових витрат відповідно до приписів ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 по справі № 480/4106/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. БершовСудді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 25.05.2023.