Постанова

від 24.05.2023 по справі 520/21909/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 р.Справа № 520/21909/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, по справі № 520/21909/21

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський Хлібзавод" (далі-ТДВ "Салтівський Хлібзавод") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі- відповідач), в якій просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 гривень, та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 250 636 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 по справі № 520/21909/21 адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 гривень та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 250 636 гривень.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД" у розмірі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 по справі № 520/21909/21 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, а судом першої інстанції не було надано оцінку інформацію щодо контрагентів позивача та відсутністю товарно-транспортних накладних.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський Хлібзавод" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 41659659, є платником ПДВ.

У період з 15.09.2021 по 21.09.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД» (далі - Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за звітні періоди січеньлютий 2019, квітень 2019, жовтень 2019, червень, серпень 2020 року щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» (код за ЄДРПОУ 42680807), ТОВ «ВІНСТЕР ПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42720933), ТОВ «РЕЙНІСТ ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 43088099), а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 27.05.2021 №9125/20-40-07-06-10//38257900 (далі - Акт перевірки), в якому зроблено висновки, що за перевіряємий період встановлено:

- ТДВСАЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОДзадекларовано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 2 170 452 грн;

- ТДВСАЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОДзадекларовано від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 4 184 222 грн;

- ТДВСАЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОДу перевіряємому періоді не заявляло суми ПДВ до відшкодування з бюджету.

Відповідно до пункту 3 Акта перевірки встановлено порушення вимог абзацуап.198.1, абз 1 і 2 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 10 133 558 грн за перевіряємий період, що призвело до:

-заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України всього у сумі 9 002 544 грн, в тому числі за квітень 2019 року у сумі 2 868 986 грн, за липень 2019 року у сумі 895 047 грн, за серпень 2019 року у сумі 238 511 грн, за жовтень 2019 року у сумі 5 000 000 грн.

-завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 1 131 114 грн, в тому числі за квітень 2019 року у сумі 1 131 114 грн.

Відповідно до Висновків Акту перевірки, позивачем не було підтверджено реальності здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами- постачальниками ТОВГРЕЙСАН ПРОФІТ(ЄДРПОУ 42680807) за квітень 2019 року, ТОВВІНСТЕР ПРАЙМ(ЄДРПОУ 42720933) за липень 2019 року, ТОВРЕЙНІСТ ІНВЕСТ(ЄДРПОУ 43088099) за жовтень 2019 року.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтуються на тому, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами, на думку податкового органу, фактично не відбувались. Такі висновки зроблено на підставі узагальненої податкової інформації за звітні періоди, якою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій контрагентами позивача.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 250 636 гривень.

Позивач не погодився із винесеним щодо нього податковим повідомленням-рішенням, а тому звернуся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення рішення від 25.10.2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 грн., та податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 грн..

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкові повідомлення рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 та №00229330727 на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З матеріалів справи встановлено , що 30.09.2019 року між ТДВ "САЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОД" (Покупець) та ТОВ ТОВ «РЕЙНІСТ ІНВЕСТ» (Продавець) укладено договір поставки №30/09-2019.(т.2 а.с.1)

Пунктом 1.1 Договору поставки №30/09-2019 визначено, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Під Товаром розуміється борошно вищого ґатунку.

Згідно п.2.1 Договору поставки №30/09-2019 ціна товару складає 7200,00 грн, з урахуванням ПДВ, за одну тонну. Загальна кількість товару складає 4200,000 тонн +/- 1%.

Згідно до реєстру накладних у жовтні 2019 року за вказаним договором поставки №30/09-2019 було придбано товар на суму 30 000 002,40 грн.

15.04.2019 між ТОВ «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» (постачальник) та ТДВ "САЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОД" (покупець) було укладено Договір поставки №15/04-19. (т.4 а.с.1)

Відповідно до п.1.1. постачальник зобов`язаний поставити Покупцю борошно пшеничне, купець прийняти та сплатити вартість прийнятого товару.

Згідно до п.2.1 Договору поставки №15/04-2019 Постачальник відвантажує Товар на адресу Покупця за цінами, що визначені у підписаних обома сторонами Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору, та складаються на місячний об`єм поставок.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки №15/04-2019 від 15.04.2019 ціна товару складає 8232,00 грн, з урахуванням ПДВ, за одну тонну. Загальна кількість товару складає 2915,45 тон усього на суму 24 000 000,87 грн. Кінцевий строк поставки до 30.04.2019р.

Згідно до реєстру накладних у квітні 2019 року за вказаним договором поставки №15/04-2019 було придбано товар на суму 24 000 000,87 грн.

28.06.2019 між ТОВ «ВІНСТЕР ПРАЙМ» (постачальник) та ТДВ "САЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОД" (покупець) було укладено Договір поставки №28/06-2019.(т.5 а.с.1)

Пунктом 1.1 Договору поставки №28/06-2019 Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Під Товаром розуміється борошно вищого ґатунку.

Відповідно до п.2.1. Ціна Товару складає 7 650.00 грн. з урахуванням ПДВ (20%) за одну тонну. Загальна кількість товару складає 890,000 тон +/- 1%. Фактична кількість і вартість партії товару, що поставляться, вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно до реєстру накладних за липень 2019 р. за договором поставки №28/06-2019 було придбано товар на суму 6 801 347,38 грн.

Судом першої інстанції та судом апеляційною інстанції встановлено, що перевезення товару відбувалось вантажним транспортом з причепом (DAF, SKANIA, MAN) позивача, зокрема, вантажними автомобілями (муковозами) д.н. НОМЕР_1 (тягач MAN), АН0850Х0 (цистерна NURSAN), AH1363IA (тягач DAF), АН3551XP (цистерна SPITZER), AH4414CH (тягач SCANIA), AX6271XO і цистерна GUVEN).

На підтвердження оренди зазначених транспортних засобів позивачем надано:

договір оренди транспортного засобу №3 від 01.01.2019 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ); договір оренди транспортного засобу №38 від 01.01.2019 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ); договір оренди транспортного засобу №34 від 01.01.2019 (реєстраційні номери НОМЕР_4 , АН4414CH); договір оренди транспортного засобу №12 від 01.01.2019 (реєстраційний номер НОМЕР_5 ); договір оренди транспортного засобу №1 від 01.10.2019 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ); договір оренди транспортного засобу №1 від 01.10.2019 (реєстраційний номер НОМЕР_6 ); договір оренди транспортного засобу №01/10-2019 від 01.10.2019 (реєстраційний номер BІ8143BT); договір оренди транспортного засобу №35 від 01.01.2019 (реєстраційний номер НОМЕР_7 ); договір оренди транспортного засобу №5 від 01.05.2019 щодо передачі у платне користування строком на 1 рік 51 хлібних фургонів; договір оренди транспортного засобу №48 від 01.10.2019 щодо передачі в тимчасове платне володіння і користування 6 хлібних фургонів.

Також, позивачем надано подорожні листи вантажного автомобіля за 16.04.2019 31.10.2019, що підтверджує перевезення придбаного товару транспортними засобами.

На підтвердження подальшої передачі товару до виробничого цеху позивачем надано отвес накладні в яких зазначено товар який був відпущений та отриманий між цехами.

Вказане, також, відображено в журналах проводок, які містяться в матеріалах справи, де також вказано рух товару у виробництві позивача.

Зазначені первинні документи підтверджують фактичне надходження товару в розпорядження позивача та подальше його використання у власній господарській діяльності виробництві хлібобулочних виробів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводів про те, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом в апеляційній скарзі не наведено.

Щодо посилання апелянта на те, що ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів та є одним із доказів «реальності» здійснення господарської операції з постачання товару, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції, не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18, від 06.04.2021 у справі № 805/2028/16-а, від 11.05.2022р. у справі № 200/14487/19.

Таким чином, враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт використання (придбання) товару, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що наявність у них певних неточностей не може свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі №816/681/16.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.05.2023 у справах №280/5471/19.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем були надані до суду першої інстанції подорожні листи, договори оренди транспортних засобів разом з актами приймання передачі, що підтверджують здійснення позивачем транспортування придбаного товару.

Щодо твердження апелянта, що згідно до умов Договору поставки №15/04-19ТОВ між «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» (постачальник) та ТДВ "САЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОД" (покупець), постачальник зобов`язаний надати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію, а тому ТОВ «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» повинен був скласти та надати ТОВ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД» товарно-транспортну накладну на перевезення борошна, у зв`язку з чим, не є можливим встановити замовника, вантажовідправника, безпосереднього перевізника, автотранспортні засоби та причіп, яким здійснювалось перевезення придбаного борошна, пунктів навантаження та розвантаження товару, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до матеріалів справи перевезення товару відбувалося автомобільним транспортом позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Пунктом 11.3 та 11.4 Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Отже, ТТН оформляється в підтвердження виконання договору про надання послуг з перевезення вантажу, укладеним між двома суб`єктами підприємницької діяльності.

Між тим, позивач не був замовником послуг з перевезення, а самостійно виконував перевезення товару.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає посилання відповідача необґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно контрагентів, що за даними ЄРПН відсутня інформація про наявність власних транспортних засобів, основних фондів відсутнє придбання допоміжних послуг, таких як: транспортування, зберігання, здійснення навантаження/розвантаження товарів, операцій щодо орендування транспорту, устаткування для зберігання придбаних товарів, та відсутнє за даними ЄРПН попереднє придбання відповідних послуг продаж яких здійснювало підприємство та у зв`язку з відсутністю платників за місцезнаходженням, відсутністю первинної документації, та враховуючи наявну податкову інформацію з ІТС «Податковий Блок», ЄРПН, інформацію оперативного підрозділу не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання і реалізації товарів/послуг, колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та інших податкових зобов`язань, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Така позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі №808/4054/14 та від 03 квітня 2020 року у справі №160/4200/19.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170, зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Більш того, стосовно підприємств «по ланцюгу постачання».

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

В той же час, відсутність за податковою інформацією у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні фонди та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постановах від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 по справі № 520/21909/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 25.05.2023 року