Постанова

від 25.05.2023 по справі 420/11368/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/11368/22

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 17.02.2023р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фермерського господарства «Боровой» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Боровой» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» про визнання дій та бездіяльність протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2022р. фермерське господарство (надалі - ФГ) «Боровой» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» про визнання протиправним зарахування Державною казначейською службою України грошових коштів, сплачених ФГ «Боровой» за платіжним дорученням №711 від 11.02.2022р. у сумі 619200грн., на рахунок ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість UA898999980385149000000197393, відкритий в Державній казначейській службі України;

визнання протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та Головного управління ДПС України в Одеській області щодо повернення ФГ «Боровой» сплачених коштів у розмірі 619200 грн.;

зобов`язання Державної податкової служби України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення ФГ «Боровой» з рахунку ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість сплачених коштів в сумі 619200грн. згідно з платіжним дорученням №711 від 11.02.2022р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державна казначейська служба України всупереч положенням п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України зарахувала кошти ФГ «Боровой» на рахунок системи електронного адміністрування ПДВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп», а тому сплачені кошти підлягають поверненню на рахунок позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2023р. відмовлено у задоволенні позову з підстав того, що норми податкового законодавства не містять механізму повернення позивачу сплачених коштів на електронний рахунок з ПДВ іншої особи.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2022р. між ФГ «Боровой» (покупець) та ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» (постачальник) було укладено договір поставки №0902/2-22, предметом якого є постачання добрив рідких азотних КАС-32 на загальну суму 619200грн. у т.ч. ПДВ 123840грн. /т.1 а.с.20-21/

10.02.2022р. ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» виписало ФГ «Боровой» рахунок №4 на оплату товару за вищезазначеним договором у розмірі 619200грн. Зазначено банківський рахунок для сплати коштів у філії ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 . /т.1 а.с.22/

Платіжним дорученням №711 від 11.02.2022р. ФГ «Боровой» сплатило ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» на рахунок у Казначействі України (ел.адм.подт.) №UA898999980385149000000197393 кошти у розмірі 619200грн. за товар згідно рахунку на оплату від 10.02.2022р. №4 у сумі 516000грн., ПДВ 20% 103200грн. /т.1 а.с.23/

В подальшому, ФГ «Боровой» звернулося до ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» із зверненням зарахувати переведені позивачем кошти у якості оплати за товар та поставити добрива по договору №0902/2-22 від 09.02.2022р., або повернути помилково сплачені кошти.

Листом ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» від 10.06.2022р. №10/06 повідомлено ФГ «Боровой» про неможливість зарахування коштів у розмірі 619200грн., що були перераховані на рахунок системи електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» згідно платіжного доручення №711 від 11.02.2022р., як оплату за товар за договором від 09.02.2022р. №0902/2-22. Повідомлено про неможливість розпорядження коштами на вказаному рахунку. /т.1 а.с.27-28/

ФГ «Боровой» звернулося до Державної податкової служби України із зверненням щодо надання роз`яснень механізму повернення помилково перерахованих коштів на рахунок іншої особи в СЕА ПДВ.

Листом Державної податкової служби України від 24.06.2022 №608/6/99-00-04-02-04-06 повідомлено ФГ «Боровой» про те, що Податковим кодексом України не передбачено перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ одного платника на поточний рахунок або рахунок в СЕА ПДВ іншого платника і запропонувала для повернення помилково перерахованих коштів звернутись до постачальника ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп». /т.1 а.с.24-26/

22.06.2022р. ФГ «Боровой» звернулося із заявою до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про забезпечення повернення на поточний рахунок ФГ «Боровой» коштів у розмірі 619200грн., які були помилкового перераховані на рахунок ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» у системі електронного адміністрування ПДВ. /т.1 а.с.34-39/

Листом Державної казначейської служби України від 15.07.2022р. №11-06-06/9054 повідомлено ФГ «Боровой» про те, що усі операції перерахування коштів з рахунків СЕА ПДВ здійснюється Казначейством в автоматизованому режимі виключно на підставі реєстру Державної податкової служби України. /а.с.43/

Листом Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 06.07.2022р. №06-06/03-06/4156 повідомлено ФГ «Боровой» про те, що питання повернення коштів, сплачених на рахунки електронного адміністрування податку на додану вартість, входить до компетенції органів ДПС. /т.1 а.с.44/

Листом Державної податкової служби України від 22.07.2022р. №7820/6199-00- 04-02-01-06 повідомлено ФГ «Боровой» про те, що Податковим кодексом України не передбачено перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ одного платника та поточний рахунок або рахунок в СЕА ПДВ іншого платника. /т.1 а.с.40-42/

Не погоджуючись з діями щодо неповернення ФГ «Боровой» сплачених коштів у розмірі 619200 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч.1 ст.2 КАС України).

За змістом п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта

Судом встановлено, що 09.02.2022р. між ФГ «Боровой» (покупець) та ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» (постачальник) було укладено договір поставки №0902/2-22, предметом якого є постачання добрив рідких азотних КАС-32 на загальну суму 619200грн. у т.ч. ПДВ 123840грн. /т.1 а.с.20-21/

Платіжним дорученням №711 від 11.02.2022р. ФГ «Боровой» сплатило ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» на рахунок у Казначействі України (ел.адм.подт.) №UA898999980385149000000197393 кошти у розмірі 619200грн. за товар згідно рахунку на оплату від 10.02.2022р. №4 у сумі 516000грн., ПДВ 20% 103200грн. /т.1 а.с.23/

В подальшому, ФГ «Боровой» звернулося до ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» із зверненням зарахувати переведені позивачем кошти у якості оплати за товар та поставити добрива по договору №0902/2-22 від 09.02.2022р., або повернути помилково сплачені кошти.

Водночас, згідно п. 200-1.2 ст. 2001 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно п.4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абз.2 п.87.1 ст.87 цього Кодексу.

Відповідно до п.2001.7 ст.200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених п.200-1.5 ст.200-1 Податкового кодексу України та погашення податкового боргу з ПДВ.

Аналіз вищезазначений правових норм свідчить про те, що рахунок в СЕА ПДВ належить конкретному платнику податків, в даному випадку ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп», а тому саме такий платник податків є власником коштів на зазначеному рахунку, оскільки виключено він має право розпорядження такими коштами з урахуванням вимог Податкового кодексу України.

Так, 10.02.2022р. ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» виписало ФГ «Боровой» рахунок №4 на оплату товару за вищезазначеним договором у розмірі 619200грн. Зазначено банківський рахунок для сплати коштів у філії ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 . /т.1 а.с.22/

Тобто, ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» визначено конкретний банківський рахунок на який позивач повинен був сплатити кошти за товар по договору №0902/2-22 від 09.02.2022р.

Водночас, платіжним дорученням №711 від 11.02.2022р. ФГ «Боровой» сплатило ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» кошти за товар по договору №0902/2-22 від 09.02.2022р. на інший рахунок, а саме у Казначействі України (ел.адм.подт.) №UA898999980385149000000197393.

Листом ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» від 10.06.2022р. №10/06 повідомлено ФГ «Боровой» про неможливість зарахування коштів у розмірі 619200грн., що були перераховані на рахунок системи електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» згідно платіжного доручення №711 від 11.02.2022р., як оплату за товар за договором від 09.02.2022р. №0902/2-22. Повідомлено про неможливість розпорядження коштами на вказаному рахунку. /т.1 а.с.27-28/

Згідно витягу від 27.02.2023р. на рахунку платника податків ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» у СЕА ПДВ №UA898999980385149000000197393 перебуває сума коштів у розмірі 623883грн. /т.2 а.с.77/

Тобто, правовідносини у даній справі склалися між двома суб`єктами господарювання щодо зарахування коштів за товар по договору №0902/2-22 від 09.02.2022р. у зв`язку з їх сплатою на рахунок не визначений постачальником товару.

Згідно п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Пунктом 200-1.6 ст.200-1 Податкового кодексу України передбачає, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному ст.ст.200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

За змістом вказаних приписів рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ відкривається платнику ПДВ і застосовується, зокрема, для перерахування коштів до державного бюджету, проте не є рахунком державного бюджету, на які зараховуються податкові зобов`язання з ПДВ.

Грошові кошти, які зараховані на електронний рахунок ПДВ, можуть бути використані платником ПДВ за двома напрямами: для сплати до державного бюджету податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку.

Перерахування грошових коштів на електронний рахунок ПДВ платника податку іншими юридичними чи фізичними особами та використання грошових коштів для цілей інших, ніж зазначено вище, не передбачене.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

З аналізу положень п.200-1.6 ст.200-1 Податкового кодексу України вбачається, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків.

Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 2001.6 ст. 2001 Податкового кодексу України не передбачає.

Отже, саме ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» має право на повернення коштів на свій поточний рахунок, що підтверджує висновки суду щодо наявності спірних правовідносин між двома суб`єктами господарювання.

Колегія суддів зауважує, що у разі протиправної відмови податкового органу у поверненні коштів поточний рахунок ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп», така відмова може бути оскаржена до суду.

Таким чином, фактичною підставою позову є наявність спору між позивачем та третьою особою ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» щодо зарахування коштів у розмірі 619200грн., що були перераховані на рахунок системи електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» згідно платіжного доручення №711 від 11.02.2022р., як оплату за товар за договором від 09.02.2022р. №0902/2-22.

Тому, колегія суддів вважає, що наявність спору про право унеможливлює розгляд даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майне, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст.238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст.19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи порушив норми процесуального права, в порядку п.1 ч.1 ст.238, ч.1 ст.319 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Боровой» задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року скасувати.

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом фермерського господарства «Боровой» до Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-управляюча компанія «АС-Про Груп» про визнання дій та бездіяльність протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу право звернення до суду в порядку господарського судочинства, та про наявність права протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.