Постанова

від 25.05.2023 по справі 500/4499/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4499/22 пров. № А/857/5131/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 500/4499/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, ОСОБА_2 , Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішення м.ТернопільРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїМанзій О.П.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Поляний Богдан Михайловича звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, треті особи: Тернопільський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 , Тернопільський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якій просить:

визнати протиправними дії Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо залучення під час військового стану для потреб збройних Сил України належного на праві власності ОСОБА_1 автомобіля ЗИЛ - 131, д.н.з. НОМЕР_1 ;

зобов`язати Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повернути ОСОБА_1 автомобіль ЗИЛ - 131, д.н.з. НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при вилученні належного ОСОБА_1 на праві власності автомобіля ЗИЛ - 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем допущено ряд порушень, зокрема: відсутність розпорядження голови місцевої адміністрації щодо залучення вилученого автомобіля під час воєнного стану для потреб військових формувань Збройних Сил України, в тому числі щодо використання автомобіля Тернопільським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для перевезення особового складу, а також виконання першочергових завдань; неналежне оформлення часткового наряду №323 від 07.03.2022 щодо доставки даного автомобіля в Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; неналежне складення акту приймання-передачі транспортного засобу автомобіля Тернопільським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; не визначення вартості автомобіля на момент вилучення; неправомірне визначення вартості та оцінка автомобіля станом на 26.04.2022.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 500/4499/22 у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що є безпідставними висновки суду про внесення належного позивачу вантажного автомобіля ЗИЛ -131 в перелік лімітів безоплатного залучення, вилучення техніки під час мобілізації на потреби ЗСУ, позаяк в справі відсутнє розпорядження голови Підгаєцької РДА №М-07ДСК від 05.12.2016 року, яке підтверджує факт включення автомобіля позивача у вказаний перелік.

Також вказує на протиправність наряду №323 від 07.03.2022 року підписаного начальником сьомого відділу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, позаяк такий наряд повинен бути підписаний головою місцевої державної адміністрації та керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Окрім того зазначає, що в наряді відсутнє посилання на державний номерний знак, що позбавляє можливості належним чином ідентифікувати транспортний засіб, який підлягає до вилучення та свідчить про порушення вимог Положення про військово транспортний обов`язок, затверджене Постановою КМУ №1921 від 28.12.2000 року.

Крім вказаного, позивач зазначає, що акт приймання- передачі названого автомобіля не містить відомостей про рішення щодо залучення належного позивачу транспортного засобу для потреб ЗСУ, не зазначено у ньому пробігу та інших технічних характеристик автомобіля, відсутні відомості про встановлення на автомобілі газового обладнання, нового кузову та колес, проведене переобладнання, капітального ремонту, наявності запасних автозапчастин, обсягу пального, що є перешкодою для ідентифікації автомобіля та отримання позивачем належної матеріальну компенсації у випадку його знищення чи пошкодження внаслідок його залучення під час мобілізації на потреби ЗСУ.

Не погоджується позивач із проведеною експертною оцінкою приведеною у експертному дослідженні від 27.04.2022 року №ЕД-19/120-22/3981 АВ, вказуючи на її формальність та неприпустимість її урахування, позаяк об`єктом такого дослідження слугував ЗИЛ 131, державний номерний знак НОМЕР_2 , а не транспортний засіб належний позивачу д.н. НОМЕР_1 . Просить також урахувати, що відношення про оцінку транспортного засобу ЗИЛ 131 НОМЕР_1 , видано лише 26.04.2022 року і відомості про реєстрацію такого відношення в Тернопільському науково-дослідному експертно- криміналістичному центрі МВС України відсутні. Зазначає, що відображена в експертному дослідженні вартість не відповідає дійсній вартості належного позивачу автомобіля.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги учасники справи повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на їх поштову адресу, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Представник позивача повідомлений до електронного кабінету користувача «Електронний суд».

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що залучення відповідачем під час мобілізації належного позивачу транспортного засобу проведено у відповідності до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положення про військово-транспортний обов`язок, а оскаржувані дії відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, як військовозобов`язаний, призначений в команду сьомого відділу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з 07.03.2022 призваний на військову службу із запасу, про що свідчать витяги з наказу начальника Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 07.03.2022 №47 та від 17.03.2022 №57 (а.с.9, 10).

Згідно з витягом з наказу начальника Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.11.2022 №295 солдат ОСОБА_1 , водій роти охорони сьомого відділу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, увільнений від займаної посади і призначений наказом начальника Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 15.11.2022 №65-рс водієм-електриком радіостанції польового вузла зв`язку 16 окремого стрілецького батальйону, вважається таким, що 16.11.2022 справи і посаду здав (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.07.2015, транспортний засіб ЗИЛ-131 д.н.з НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.18).

07.03.2022 Тернопільським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виданий наряд №323 на поставку на протязі двох годин з моменту отримання техніки автомобіль вантажний ЗИЛ-131 за адресою: АДРЕСА_1 , який отриманий під підпис позивачем (а.с.11).

Залучення в межах виконання військово-транспортного обов`язку належного позивачу транспортного засобу оформлено актом приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 07.03.2022, який підписано ОСОБА_1 та начальником сьомого відділу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником ОСОБА_3 , а також скріплений печаткою (а.с.13).

За поданням начальника Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.04.2022 за №2160, Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України проведено експертне дослідження та відповідно до висновку від 27.04.2022 №ЕД-19/120-22/3981-АВ визначено середню ринкову ціну автомобіля ЗИЛ-131, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент огляду 47260,00грн. (а.с.16-19).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо залучення під час мобілізації для потреб збройних Сил України належного на праві власності транспортного засобу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

За змістом частини другої статті 353 Цивільного кодексу України (далі ЦК) в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-V-III; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №389-V-III воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно статті 3 Закону № 389-V-III військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такий захід правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу № 64/2022 установлено військовому командуванню, зокрема Державній прикордонній службі разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а в пункті 6 - обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з частиною 3 Указу № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власник може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 за №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента та триває на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У п. 8 цього Указу № 69/2022 встановлено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 3543-XII військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Згідно з ч.2 ст.6 Закон № 3543-XII порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.

За приписами абз.2 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 затверджено «Положення про військово-транспортний обов`язок» (Положення №1921), яким визначено порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Згідно з пунктом 6 Положення №1921 військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Отже, чинним законодавством встановлений військово-транспортний обов`язок власників транспортних засобів з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період забезпечувати транспортними засобами.

Згідно п.2 Положення №1921 частковий наряд - розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками. Громадянам - власникам транспортних засобів частковий наряд надається у разі введення правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п.3 Положення №1921 під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.

Згідно п.5 Положення №1921 посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов`язку відповідно до закону.

Пунктом 6 Положення №1921 встановлено, що військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Згідно з п.7 Положення №1921 військово-транспортний обов`язок виконується: в мирний час - шляхом проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком транспортних засобів і техніки та завчасним забезпеченням їх мобілізаційної готовності відповідно до визначених завдань; в особливий період - шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Відповідно до п.10 Положення №1921 завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та доводяться до відома:

громадян - власників транспортних засобів під час мобілізації у разі введення правового режиму воєнного стану - через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення часткових нарядів.

Згідно п.27 Положення №1921 залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5.

Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

Відповідно п.28 Положення №1921 в акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року).

За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. В такому разі в акті приймання-передачі транспортного засобу і техніки зазначається вартість транспортного засобу або техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.

Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснили таке залучення (п.30 Положення № 1921).

З матеріалів справи слідує, що 07.03.2022 Тернопільським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виданий наряд №323 за підписом начальника сьомого відділу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, скріпленим печаткою вказаної установи на поставку на протязі двох годин з моменту отримання - автомобіля вантажного ЗИЛ-131 за адресою зазначеною у вказаному наряді, який отриманий під підпис позивачем.

У відзиві на позовну заяву, відповідач пояснив, що підставою для видачі такого наряду слугує розпорядження голови Підгаєцької районної державної адміністрації №М-07ДСК від 05.12.2016, яким затверджено ліміти безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки у підприємств, установ, організацій для комплектування Збройних Сил України, інших військових формувань мобілізації та у воєнний час, тобто затверджено зведений наряд, де внесено бортовий вантажний автомобіль ЗИЛ-131, власником якого являється позивач.

Наказом Міністерства інфраструктури України №355 від 31.05.2013 року затверджено Перелік відомостей, які містять службову інформацію, і яким надається гриф "Для службового користування". До вказаного переліку ввійшли відомості, які стосуються мобілізаційної підготовки.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1)конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» установлено, що документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Позаяк за відомостями Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки розпорядженням голови Підгаєцької районної державної адміністрації №М-07ДСК від 05.12.2016 містить відомості, які стосуються мобілізаційної підготовки, які стосуються інтересів національної безпеки та територіальної цілісності України, то таке розпорядження застосовується виключно для службового користування та підлягає розголошенню з урахуванням приведених норм закону.

З урахуванням обставин, щодо перебування України в умовах воєнного стану та здійсненні заходів направлених на відсіч збройній агресії рф, колегія суддів вважає слушним не залучення судом до матеріалів даної справи копії розпорядження голови Підгаєцької районної державної адміністрації №М-07ДСК від 05.12.2016.

Відносно ж наряду Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №323 від 07.03.2022, то колегія суддів зазначає, що п.3 та п. 10 Положення №1921 визначено повноваження для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з приводу залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації. При цьому, завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням доводяться до відома громадян - власників транспортних засобів під час мобілізації у разі введення правового режиму воєнного стану - через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення часткових нарядів.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги які стосуються приведених в апеляційній скарзі недоліків вказаного наряду та акту приймання передачі належного позивачу транспортного засобу для потреб Збройних Сил України (а зокрема не зазначення певних відомостей, які за своєю суттю не перешкоджають ідентифікувати приналежність транспортного засобу певному власнику), то колегія суддів зазначає, що надання переваги у застосуванні наслідків недотримання порядку складання приведених документів є неприпустимим з огляду на перебування України в умовах воєнного стану та невідкладної необхідності відсічі Збройними Силами України та народом України збройної агресії рф з метою забезпечення її національної безпеки, державної незалежності та територіальній цілісності та збереження життя мільйонам громадян України.

Як наслідок колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що залучення відповідачем під час мобілізації належного позивачу транспортного засобу проведено у відповідності до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положення про військово-транспортний обов`язок, а оскаржувані дії відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.

При цьому, суд першої інстанції вірно урахував, що Президентом України не приймалось жодних рішень про повну демобілізацію провадження комплексу заходів, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, тому у відповідача відсутні правові підстави для повернення позивачу належного йому транспортного засобу.

Відносно ж експертної оцінки транспортного засобу, то колегія суддів зазначає, що оцінка майна, за якою попередньому власнику було або має бути відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

Згідно з статтею 13 Закону № 4765-VI спори, пов`язані з відшкодуванням вартості примусово відчуженого майна, вирішуються в судовому порядку.

В спірних правовідносинах позивачем не заявлено вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування результатів експертної оцінки транспортного засобу, а доводи апеляційної скарги з приводу невірного проведення оцінки належного позивачу транспортного засобу не є підставою для задоволення його вимог щодо повернення транспортного засобу його власнику.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін.

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 500/4499/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос