Рішення

від 26.05.2023 по справі 163/2988/21

ШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 163/2988/21

Позовне провадження Провадження № 2/170/9/23

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2023 року смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Стрілець Н.В.,

за участю секретаря судових засідань Ковальчук О.П.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Світязький ліцей" Шацької селищної ради Волинської області, Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення позивача на роботі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона працює вихователем по підвозу дітей Філії І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі у Опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області. У листопаді 2021 року директор ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Святязький ліцей» ОСОБА_2 почала вимагати в ОСОБА_1 медичну інформацію щодо наявності вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмежувала права працівника щодо повноцінної роботи. Згідно наказу № 78-к від 08.11.2021 року ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 без збереження заробітної плати.

ОСОБА_1 вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ні в трудовому контракті, ні в посадові інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між ОСОБА_1 та директором ліцею, такого зобов`язання з боку позивача немає, так само, як і не передбачено повноваження директора ліцею на відсторонення її з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.

Позивач зазначає, щост. 43 Конституції Українигарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Однак це конституційне право громадянина не може пов`язуватись лише з певною формою трудового договору, який укладається громадянином відповідно до його волевиявлення.

Відповідно до положень ч.ч 1, 2ст. 286 ЦК Українифізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні; забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Згідно ст. 39-1Закону України «Про охорону здоров`я»пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Загальна декларація прав людини у ст. 23 проголошує, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття; на рівну оплату за рівну працю; кожен працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. Для захисту своїх інтересів кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок.

Наказ про відсторонення позивача від роботи мотивований, серед іншого, положеннямиЗакону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме ч. 2 ст. 14, згідно якої працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Отже, ця частина передбачає щеплення саме обов`язковими щепленнями.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Тому, виключноЗУ «Захист населення від інфекційних хвороб»встановлює перелік обов`язкових щеплень. І цим законом щеплення від COVID-19 не встановлена, як обов`язкова, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб є незаконним та безпідставним».

ОСОБА_1 вказує, що на сьогодні законом не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від COVID-19.

Відповідно до положенняст. 43 Кодексу законів про працю Українивідсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим командуванням допускається у випадках, визначенихЗаконом України «Про правовий режим воєнного стану».

А отже законодавством України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення проти COVID-19.

Тому ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ директора ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Світязький ліцей» Натальчук Т.А. № 78-к від 08.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати, поновити її на роботі та виплатити їй заробітну плату за час відсторонення її від роботи.

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 30.03.2022 року, за заявою позивача, до участі у справі залучено співвідповідача Відділ освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області.

11 травня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву у якій просила при прийнятті рішення по даній цивільній справі врахувати, що згідно наказу директора ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Світязький ліцей» Натальчук Т.А. № 41-к від 04.03.2022 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » було зупинено дію наказу № 78-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » на час воєнного стану.

Директор Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області Натальчук Т. подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 було неодноразово належним чином повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, та роз`яснено наслідки відмови від щеплення від COVID-19, проте позивач відмовилася надавати документ, що підтверджує наявність у неї такого щеплення, про що був складений акт № 1 від 08.11.2021 року та видано наказ № 78-к від 08.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Тому директор вважає, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи було законним, та відсутні підстави для задоволення позову.

В.о. начальника Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області Омельчук С. подала до суду відзив на вказану позовну заяву. ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки директор Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області Натальчук Т., на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки всіх учасників освітнього процесу, правомірно прийняла оскаржуваний наказ.

Клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні від учасників до суду у передбачений законодавством строк не надійшли, тому суд вважає за можливе розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 18 травня 2022 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/31674/21 Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним і скасування пункту 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153.

Ухвалою суду від 28 грудня 2022 року поновлено провадження у справі. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Ухвалою суду від 16 березня 2023 року провадження у справі поновлено.

Суд, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працює вихователем по підвозу учнів з неповним тижневим навантаженням за строковим трудовим договором Філії І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі у Опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 11). 28.10.2021 року позивач була ознайомлена з повідомленням № 2 про обов`язкове щеплення проти COVID-19 (а.с. 46).

08.11.2021 року директором ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Світязький ліцей» Натальчук Т., заступником директора з навчально-виховної роботи ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Світязький ліцей» Приступою С., керівником Філії І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі Ключук О. підписано Акт про відмову ОСОБА_5 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 (а.с.48). Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби.

Наказом № 78-к від 08.11.2021 року директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Натальчук Т. «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків», керуючисьст. 46 КЗпП України,ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ,наказу МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, пункту 41-6Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 від 28.10.2021 року, вихователя по підвозу дітей Філії І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків з 08 листопада 2021 року, у зв`язку із ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на територію України гострої респіраторної хвороби COVID-19, причиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або наявності профілактичного щеплення проти COVID-19. Оплату праці здійсювати з урахуванням ч. 1ст. 94 КЗпП України, ч. 1ст.1ЗУ «Прооплату праці» (а.с.47). Наказом директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» від 04 березня 2022 року № 41-к дію наказу від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_5 » зупинено на час воєнного стану (а.с. 65). Згідно наказу директора ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Натальчук Т. від 30.06.2022 року № 77-к, ОСОБА_1 , вихователя по підвозу учнів Філії І-ІІ ступенів с. Смоляри Світязькі ОЗЗСО І-ІІІ ступенів "Світязький ліцей" з 30 червня 2022 року звільнено у зв`язку із закінченням строкового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першоюстатті 46 КЗпП Українипередбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Термін «законодавство» широко використовується у правовій системі,в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує іКонституція України(статті9,19,118, пункт 12 розділуXVПерехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьоїстатті 21 Кодексу законів про працю України(рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін «законодавство». Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в частині третійстатті 21 КЗпП Українищодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України,декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно доКонституції Україниі законів України. У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20)за конституційним поданням Верховного Суду, Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначенихКонституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям1,3,6,8,19,64 Конституції України. Відповідно до абзацу другого частини четвертоїстатті 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цьогоКодексуабо іншому закону, застосовуються відповідні положення цьогоКодексуабо іншого закону. Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб. Відповідно достатті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій. Згідно зістаттею 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Частиною першоюстатті 12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина другастатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третястатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частини четверта - шостастатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України (далі - Положення про МОЗ), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267(у редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань. Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення). Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. До цього переліку входить і позивач. Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року№ 1096постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповненопунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком №2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взятти до відома, що: - на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»; - відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; - строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану: - фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19; - фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; - закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану; - пункт 41-6 постанови№ 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану». Указане вище свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19. Відповідачем застосовано до позивачки відсторонення від роботи до набрання чинності вказаними нормативно-правовими актами. Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано вЗаконіУкраїни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66 (далі -Інструкція № 66). Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першоїстатті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»). Відповідно до пункту 2.3Інструкції № 66з урахуванням змін, внесенихнаказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб. Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2Інструкції № 66особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897. Відповідно до пункту 2.2Інструкції № 66право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб. Пунктом 2.5Інструкції № 66визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієїІнструкції. Згідно з пунктом 2.7Інструкції № 66термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієїІнструкції. Положення абзацу шостого частини першоїстатті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»таІнструкції № 66не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленнямвід проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тількиЗаконом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096передбачено, що відсторонення працівників у межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»і частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу». Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом, що спростовує доводи позивача у справі в цій частині Положення законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі. Судом встановлено те, що позивач працювала на посаді вихователя по супроводу учнів Філії І-ІІст.с.Смоляри-Світязькі Опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області. Згідно відповіді ОЗЗСО І-ІІІ ст. «Святязький ліцей» від 11.05.2023 №86, на момент відсторонення від роботи ОСОБА_1 супроводжувала 17 дітей під час їх перевезення до навчального закладу Смоляро-Світязької філії опорного закладу «Світязький ліцей». Згідно п.п. 3, 4 Посадової інструкції вихователя для супроводу дітей під час перевезення шкільним автобусом ОСОБА_1 , основним призначенням посади вихователя є супровід дітей під час перевезення шкільним автобусом до школи і назад додому після завершення занять, нагляд за дітьми в період посадки, перебування їх у транспортному засобі, висадки і супровід до школи. Тобто позивач, як вихователь по супроводу дітей, має значнукількість соціальнихконтактів,у томучислі здітьми,унаслідок чогомає підвищенийризик інфікуватисякоронавірусом SARS-CoV-2та/абосприяти йогоподальшому поширенню,а отже,нагально необхіднимє їївідсторонення відроботи тасаме такевідсторонення сприялодосягненню зазначеноїлегітимної мети. Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 , можливості встановлення такої форми організації праці (роботи), як дистанційна, немає.

При цьому відповідно до наказу директора Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області від 04 березня 2022 року № 41-к дію наказу від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_5 » зупинено на час воєнного стану, згідно з наказом МОЗ України від 25 лютого 2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», згідно з яким зупинено дію наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні. Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.

Оскільки позивач правомірно була відсторонена від роботи, у період з 08.11.2021 по 04.03.2022, у зазначений період трудових обов`язків не виконувала, тому відсутні підстави для стягнення невиплаченої зарплати за період її відсторонення від роботи Отже суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Світязький ліцей" Шацької селищної ради Волинської області, Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Волинської області в повному обсязі. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 579/2007/21 (провадження № 61-9470св22). На підставі ст.ст. 46, 94, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 23, 76, 80, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Світязький ліцей" Шацької селищної ради Волинської області, Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення позивача на роботі відмовити. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Н.В.Стрілець Згідно з оригіналом

Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Стрілець