Постанова

від 23.05.2023 по справі 636/3345/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/3345/20 Номер провадження 22-ц/814/617/23Головуючий у 1-й інстанції Карімов І.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача : Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційноговідділу м.Харкова нарішення Чугуївського міськогосуду Харківськоїобласті від05травня 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про зобов`язання вчинити певні дії,-,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків із вказаним позовом,

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач разом з сім`єю з трьох осіб (він, дружина і неповнолітній син) постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 , на підставі службового ордера № 015361 від 23.09.2013 р.

На даний час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій в зоні ООС/АТО, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 23.11.2005 року та у першочерговій черзі з 28.08.2020 року для отримання постійного житла, має вислугу на військовій службі більше 20 повних календарних років.

Позивач звертався до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 із рапортом про розгляд питання щодо надання згоди на зняття статусу «службове» з вказаної квартири, та до КЕВ м. Харків, в віданні якого знаходиться фонд службового житла Харківського гарнізону, з проханням щодо організації оформлення і подання відповідних документів для виключення займаної його сім`єю квартири з числа службових. Але на ці звернення позивач отримав відмови, які мотивовані посиланням на розпорядження посадових осіб вищих органів військового управління щодо зупинення подання пропозицій про розгляд питань виключення квартир з числа службових. Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково послалась на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі.

Позивач просив суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , а командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язати затвердити вказане рішення житлової комісії військової частини, для забезпечення постійним житлом майора ОСОБА_1 та членів його сім`ї; зобов`язати квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної квартири.

Також просить стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати у справі в сумі 11681,60 грн., які складаються зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05 травня 2023 року позов ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 ,квартирно-експлуатаційного відділу м. Харківпрозобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , а командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язано затвердити вказане рішення житлової комісії для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім`ї постійним житлом.

Зобов`язано квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 2000 грн.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 2000 грн.

Рішення оскаржив представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зокрема вказує на те, що місцевий суд належним чином не дослідив обставини справи, а саме не звернув увагу на вислугу років позивача, та на те що позивач не перебуває у першочерговій черзіна отримання житла.

Також зазначає, що посилання місцевого суду на порушення відповідачем прав позивача передбачених ст. 47 Конституції України та на норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є безпідставними, оскільки позивач не позбавлений права користуватись спірною квартирою, а питання приватизації житла не відноситься до предмету спору у даній справі.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що відповідно до довідок військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та є учасником бойових дій, згідно витягу з послужного списку має вислугу на військовій службі більше 20 повних календарних років (а.с.15,28, 29).

Згідновитягу з протоколу №46 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2005року ОСОБА_1 зарахований з сім`єю на квартирний облік в загальній черзі.

23.09.2013 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області на підставі рішення №371 від 17.09.2013 року видано ордер на житлове приміщення №015361, за яким ОСОБА_1 надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу №8 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2020року ОСОБА_1 зарахований з сім`єю на пільгову (першочергову) чергу на квартирний облік.

Згідно листа Чугуївської міської ради Харківської області № Щ-104/02-05-18 від 31.07.2020 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 17,22 кв.м, загальною площею 42,52 кв.м є службовою житловою площею, включена до числа службових рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 17.09.2013 року за № 371.

Згідно довідки з місця проживання № 0301-37/1049 від 01.07.2020 р., виданою Центром надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі за вказаною адресою з 23.10.2013 року(а.с. 21).

Позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 з проханням погодити виключення вказаної квартири з числа службових та до КЕВ м.Харків з проханням щодо виключення з числа службових квартири в якій проживає він із сім`єю.

Проте на свої звернення позивач отримав відмови (вих. № 88 від 14.08.2020 р. та вих. № 3461 від 28.07.2020 р.), які мотивовані посиланням на розпорядження посадових осіб вищих органів військового управління щодо зупинення подання пропозицій щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових.

Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково послалась на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд врахував, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, зокрема, позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній та першочерговій черзі, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги прозобов`язання відповідачів вчинити певні дії, підлягають задоволенню.

При цьому суд вважав, що відповідачами не надано доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності для цього правових підстав. Зазначена бездіяльність відповідачів обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Апеляційний суд не може у повній мірі погодитись із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першійстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьомустаття 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першоїстатті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першоїстатті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першоїстатті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач у цій справі звернувся з позовом провизнання за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та зобов`язанняКвартирно-експлуатаційний відділ міста Харковаподати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартир відповідача вказаної службової квартири.

Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач,він має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другоїстатті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженоїнаказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини)(пункт 1 Розділу ІІ Інструкціїз організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеногоЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до пункту 17 частини першоїстатті 4КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів,військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому цей спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Ураховуючи викладене, спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32 цс 22) та постановах Верховного Суду: від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18 (провадження № 61-11574 св 20), від 14 вересня 2022 року у справа № 331/3641/21 (провадження № 61-5521 св 21), від 09 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337 св 22), від14 грудня 2022 року у справі № 389/3690/21 (провадження № 61-9563 св 22).

Зважаючи на характер правовідносин, даний спір щодо реалізації ОСОБА_1 , як військовослужбовцем, права на соціальну гарантію, яке, на його думку, порушено відповідачем, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Отже, оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративних судів.

Згідно п.1 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1ст.377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Відповідно до ч.2ст.377 ЦПК Українипорушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

За змістом ч.1ст.256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст.367ч.1,2, 368ч.1,374ч.1 п.4,377ч.2, 255ч.1 п.1,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційнускаргу Квартирно-експлуатаційноговідділу м.Харкова - задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міськогосудуХарківськоїобласті від05травня2021року- скасувати.

Провадженняу справіза позовом ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 ,Квартирно-експлуатаційногом.Харкова прозобов`язання вчинитипевні дії- закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 ,що розглядсправи запозовом ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 ,Квартирно-експлуатаційногом.Харкова прозобов`язання вчинитипевні діївіднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити ОСОБА_1 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця

Судді : Л.І. Пилипчук

О.А. Лобов