Рішення

від 23.05.2023 по справі 905/737/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2023 Справа №905/737/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Фроловій Т.С., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл.,смт. Чабани, вул.Машинобудівників, будинок 4-в, ЄДРПОУ 30048570, ел. пошта azdonbas@gmail.com, agrozahist@krasn.dn.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" (85305, Донецька обл., сел. Перше травня, вулиця Зотова, буд. 8, ЄДРПОУ 30790342, ел. пошта: 3079agro@ukr.net)

про: стягнення 441 969,73 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" про стягнення заборгованості в розмірі 441 969,73 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 1801 від 18.01.2022, на підставі чого просив стягнути основну заборгованость у розмірі 441 969,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та відкрито провадження у справі №905/737/22.

06.10.2022 відповідач надав відзив на позовну заяву в якої просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що за Договором поставки №1801 від 18.01.22 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 441 969,73грн, проте станом на дату звернення позивача до суду зобов`язання відповідача по сплаті спірної суми є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 16.08.22.

20.10.22 від позивача надійшла відповідь на відзив в якої останній зазначив, що припинення грошових зобов`язань відповідача за договором поставки могло бути здійснене лише за спільною згодою позивача ті відповідача шляхом підписання відповідного договору про таке зарахування.

24.10.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач зазначив, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Ухвалою суду від 23.03.2023 призначено справу №905/737/22 до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.04.2023.

10.04.2023 від позивача та відповідача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою суду від 11.04.2023 відкладено підготовче засідання на 25.04.2023.

Ухвалою суду від 25.04.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2023.

05.05.2023 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.

16.05.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи на підставі поданих позивачем документів.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Окремо слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам законодавства, господарський суд

ВСТАНОВИВ

18.01.2022 між ТОВ ,,АГРОЗАХИСТ ДОНБАС (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" (Покупець) укладено договір поставки №1801 (далі-Договір), згідно п.1.1 якого в терміни, визначені Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

За даним Договором постачається включно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додаткам та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду Товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (п.2.2 Договору).

Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1, та які є невід`ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною Договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (2.3 Договору).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного Договору (п.3.1 Договору).

При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого Товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту (п.3.2 Договору).

Всі платежі за цим Договором здійснюються Покупцем з врахуванням п.3.2 Договору. На підтвердження виконання Покупцем зобов`язань з оплати Товару з врахуванням п.3.2 даного Договору, сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або Договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків". Ініціатива підписання ",Акту звіряння взаємних розрахунків" покладається на Покупця (п.3.3 Договору).

Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п.3.5 Договору).

Згідно п. 3.6 Договору Покупець при перерахуванні коштів за Товар в платіжному дорученні (в графі "Призначення платежу") повинен зазначити, згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата Товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (п.6.3 Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п.11.2 Договору).

На виконання Договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято Товар на загальну суму 1 304 228,97 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №96 від 07.04.2022 на суму 311 230,26 грн., №61 від 04.05.2022 на суму 657 795,87 грн., №125 від 04.05.2022 на суму 273 606,84 грн., №167 від 26.05.2022 на суму 26 460 грн., №166 від 06.06.2022 на суму 33 516 грн., №177 від 20.06.2022 на суму 1620 грн.

29.06.2022 відбулось повернення товару за зворотними накладними №8 на суму 104 880 грн та №9 на суму 95 759,24 грн. на загальну суму 200 639,24 грн.

Договір та видаткові накладні підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Покупець на виконання умов договору перерахував Продавцю за Товар грошові кошти в загальному розмірі 661 620 грн., а саме 24.02.2022. сплачено 400 000 грн., 14.06.2022 сплачено 260 000 грн., 21.06.2022 сплачено 1 620 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Позивач зазначає, що з урахуванням повернення товару та часткових оплат за відповідачем виникла заборгованість з оплати отриманого товару на загальну суму 441 969,73 грн.

Таким чином, несвоєчасна оплата відповідачем вартості прийнятого Товару спричинила звернення позивача до Господарського суду Донецької області з позовом у рамках провадження у даній справі.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № №1801 від 18.01.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір поставки.

При цьому ТОВ "АГРОЗАХИСТ ДОНБАС" як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов`язки та поставлено ТОВ «АГРОЗАХИСТ» Товар на загальну суму 1 304 228,97 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як вже зазначалося, відповідно до умов п.3.5. Договору товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

В свою чергу, Покупцем в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору, вартість отриманого Товару оплачена не в повному обсязі, у зв`язку з чим за відповідачем виникла заборгованість з оплати отриманого товару на загальну суму 441 969,73грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за спірним Договором у сумі 441 969,73 грн. є доведеними та обґрунтованими.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та посилається на те, що дійсно, за відповідачем рахувалась заборгованість у спірній сумі за зазначеним вище договором, проте станом на дату звернення Позивача до суду зазначена заборгованість відсутня. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що 21.11.2018 між сторонами укладено Договір поставки №1102, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ «Агрозахист» (постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ «Агрозахист Донбас» (покупець) товар, вказаний в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

На виконання умов Договору відповідачем на адресу позивача було поставлено товар відповідно до умов Договору №1102 від 21.11.2018. Строк оплати за поставлений товар згідно Специфікацій було встановлено до 30.09.2019.

Проте всупереч умовам зазначеного Договору та Специфікацій оплата за товар була здійснена з порушенням строків. У зв`язку з цим відповідач направив на адресу позивача претензію від 10.09.2020 з вимогою сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення в розмірі 1 280 008,43 грн., штраф (30%) в розмірі 4 667 029,41 грн., 48% річних від простроченої суми в розмірі 2 230 393,02 грн., а всього 8 177 430,86грн.

Позивач листом від 18.09.2020 надав відповідь на претензію, в якій зазначив про те, що не заперечує факт порушення строків оплати за поставлений товар за договором №1102 від 21.11.18р та розрахунку штрафних санкцій, проте просив не застосовувати штрафні санкції за Договором.

В подальшому Відповідач отримав від позивача претензію №21/07 від 21.07.22, відповідно до якої останній вимагав сплатити заборгованість в загальному розмірі 3 348 600,98 грн., в тому числі за договором поставки №1801 від 18.01.22 в розмірі 441 969,73 грн.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач направив позивачу Заяву про зарахування зустрічних вимог №1 від 26.07.22, в якій зазначив наступне: ТОВ «Агрозахист Донбас» по Договору поставки №1102 від 21.11.18 має заборгованість перед ТОВ «Агрозахист» в сумі 8 177 430,86 грн. (сума штрафних санкцій за порушення строків оплати за вказаним договором). Термін сплати вказаних коштів настав. Водночас, ТОВ «Агрозахист» має заборгованість перед ТОВ «Агрозахист Донбас» на загальну суму 3 348 600,98 грн., в тому числі за Договором поставки №1801 від 18.01.22 в сумі 441 969,73грн. Даним повідомляємо, що зарахування здійснюється на підставі ст.601 Цивільного кодексу України в сумі 3 348 600,98 грн. Грошові зобов`язання ТОВ «Агрозахист» перед ТОВ «Агрозахист Донбас» припиняються в повному обсязі, зокрема, за Договором поставки №1801 від 18.01.22 в сумі 441 969,73грн. Грошові зобов`язання ТОВ «Агрозахист Донбас» перед ТОВ «Агрозахист» за договором поставки №1102 від 21.11.18р. припиняються в сумі 3 348 600,98 грн. із залишком невиконаних грошових зобов`язань в сумі 4 828 829,88грн.

Згідно з ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні підстави припинення зобов`язань визначено у ст. 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, для зарахування вимог необхідне додержання трьох умов: вимоги повинні бути зустрічними, однорідними та такими, строк виконання яких або настав, або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/359/19 та від 28.02.2018 у справі №910/4312/17.

Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом, основний борг виник у зв`язку з неповною оплатою відповідачем товару за договором поставки №1801 від 18.01.2022. Відповідач же у відзиві на позовну заяву вказує на те, що у зв`язку з несвоєчасною оплатою товарів позивачем за договором №1102 від 21.11.2018 відповідачем нараховано позивачу пеню, річні та штраф і здійснено зарахування цих вимог шляхом направлення на адресу позивача відповідної заяви.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного Кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України)

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Аналіз вищенаведених приписів чинного законодавства свідчить, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути лише саме основні зобов`язання. В свою чергу, вимоги про сплату неустойки (пені, штрафу) чи передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16 та від 21.06.2018 у справі №917/1862/16.

Відтак, за своєю правовою природою пеня та штраф не є однорідними вимогами відносно вимог за основним зобов`язанням, а тому не можуть бути зараховані як зустрічні вимоги на підставі статті 601 ЦК України, у зв`язку з чим суд відхиляє твердження відповідача про припинення зобов`язань в частині сплати основного боргу в заявленому розмірі.

При цьому суд враховує, що основне зобов`язання, як правило, носить ясний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами.

Крім того, строк виконання основного зобов`язання детально регламентований вищенаведеною ст.530 ЦК.

В свою чергу, пеня та штраф, наприклад, можуть бути зменшені судом на підставі ч.3 ст.551 ЦК та ст.233 ГК, або між сторонами може виникнути спір щодо застосування ч.6 ст.232 ГК при нарахуванні пені.

Крім того, суд зазначає, що питання про стягнення відповідачем з позивача штрафу та пені за невиконання умов договору в частині своєчасної оплати отриманого товару за договором №1102 від 21.11.2018 не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення до суду з окремим позовом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча п.3.8. Договору №1801 від 18.01.2022 передбачено, що за згодою сторін, після укладання відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією, сторонами може бути застосований зазначений пункт Договору і до зарахування зустрічних вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п.9 ч.3 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні матеріали справи, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" про стягнення заборгованості в розмірі 441 969,73 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" (85305, Донецька обл., сел. Перше травня, вулиця Зотова, буд. 8, ЄДРПОУ 30790342, ел. пошта: 3079agro@ukr.net) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., смт. Чабани, вул.Машинобудівників, будинок 4-в, ЄДРПОУ 30048570, ел. пошта azdonbas@gmail.com, agrozahist@krasn.dn.ua) заборгованість в сумі 441 969,73 грн., судовий збір в сумі 6629,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 23.05.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2023.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман