Постанова

від 29.08.2023 по справі 905/737/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року м. Харків Справа № 905/737/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист", вх. №1193 Д/2, на рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2023, ухвалене суддею Зельман Ю.С. у приміщенні Господарського суду Донецької області 23.05.2023 о 14 год. 45 хв. (повний текст рішення складено та підписано 26.05.2023) у справі № 905/737/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт. Чабани Київської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист", сел. Перше травня Донецької області,

про стягнення 441969,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.05.2023 у справі № 905/737/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Агрозахист" на користь ТОВ "Агрозахист Донбас" заборгованість в сумі 441969,73 грн, судовий збір в сумі 6629,55 грн.

В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив наступне: зарахування зустрічних вимог в порядку статті 601 ЦК України (про здійснення якого згідно з направленою позивачеві заявою від 26.07.2022 стверджував відповідач) може бути проведено лише за основними зобов`язаннями, тоді як у позивача виникли перед відповідачем зобов`язання зі сплати неустойки; в свою чергу, вимоги про сплату неустойки (пені, штрафу) чи передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16 та від 21.06.2018 у справі №917/1862/16; пеня та штраф, наприклад, можуть бути зменшені судом на підставі ч.3 ст.551 ЦК та ст.233 ГК, або між сторонами може виникнути спір щодо застосування ч.6 ст.232 ГК при нарахуванні пені, питання про стягнення відповідачем з позивача штрафу та пені за невиконання умов договору в частині своєчасної оплати отриманого товару за договором №1102 від 21.11.2018 (за яким, згідно з твердженням відповідача, він є кредитором) не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення до суду з окремим позовом; хоча п.3.8. Договору №1801 від 18.01.2022 (про стягнення коштів за яким заявлено позов у даній справі) передбачено, що за згодою сторін, після укладання відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією, сторонами може бути застосований зазначений пункт Договору і до зарахування зустрічних вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання такими судовими рішеннями законної сили відповідно до п.9 ч.3 ст.129 та ч.1 ст.129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Відповідач із рішенням не погодився, у межах встановленого законом строку надіслав поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2023 у справі №905/737/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; за результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: зобов`язання відповідача по сплаті 441969,73 грн за поставлений товар за Договором поставки №1801 від 18.01.2022 є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. На думку апелянта, висновки місцевого господарського суду про те, що за своєю правовою природою пеня та штраф не є однорідними вимогами відносно вимог за основним зобов`язанням, а тому не можуть бути зараховані як зустрічні вимоги на підставі статті 601 ЦК України - є необґрунтованими та не відповідають правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних справах. Зокрема, заявник скарги посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, на постанови Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №904/1806/19, від 16.03.2021 у справі №918/99/19 тощо. Відповідач вказує, що як до подання позовної заяви, так і в ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивач підтверджував відсутність заперечень щодо підстав виникнення та розміру зустрічних грошових вимог відповідача в сумі 8177430,86 грн; заява про зарахування однорідних зустрічних вимог відповідача не визнана недійсною, а відтак заява про зарахування однорідних зустрічних вимог породжує правові наслідки, як для відповідача, так і для позивача; в даній категорії справ, на думку відповідача, першою позовною вимогою повинна бути вимога про визнання недійсною заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, а вже другою має бути вимога про стягнення заборгованості за відповідним договором.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрозахист" на рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2023 у справі № 905/737/22. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "08" серпня 2023 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 03.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/737/22, які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 05.07.2023.

03.08.2023, тобто в межах установленого судом строку, позивач, ТОВ "Агрозахист Донбас" надіслав поштою відзив на апеляційну скаргу (вх.№9179 від 07.08.2023), в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач зазначає, що згідно з п.3 ч.3 ст.202 ЦК України, односторонній правочин відповідача може створювати обов`язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з позивачем, при цьому, позивач згоди на проведення такого зарахування зустрічних вимог не надавав, а тому заява про зарахування зустрічних вимог №1 від 26.07.2022 є одностороннім правочином, який не створює правових наслідків для позивача; наявність зустрічних грошових вимог, зазначених у відзиві на позовну заяву, дійсно має місце, спору щодо підстав їх виникнення чи розміру немає, проте зарахування зустрічних вимог може мати місце лише у випадку підписання між позивачем та відповідачем договору погашення заборгованості за договором поставки шляхом зарахування існуючих між сторонами зустрічних грошових вимог. Таким чином, на думку позивача, припинення грошових зобов`язань відповідача за договором поставки могло бути здійснене лише за спільною згодою сторін, шляхом підписання відповідного договору про таке зарахування.

Відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просив надати можливість участі представнику ТОВ "Агрозахист", адвокату Брижаку Олександру Миколайовичу, у судовому засіданні, призначеному на "08" серпня 2023 р. о 10:00 годині, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

07.08.2023 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою колегії суддів у вказаному складі від 07.08.2023 задоволено заяву відповідача про проведення судового засідання Східного апеляційного господарського суду "08" серпня 2023 р. о 10:00 год. в даній справі за участю представника ТОВ "Агрозахист", адвоката Брижака Олександра Миколайовича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

08.08.2023 представник відповідача, адвокат Брижак О.М., надіслав електронною поштою клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, зазначаючи про неможливість участі у даному судовому засіданні. Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, також не направив свого представника для участі в судовому засіданні 08.08.2023.

Ухвалою суду від 08.08.2023 розгляд справи було відкладено на 29.08.2023 о 16:45 год.

До суду надійшла заява представника позивача, ТОВ "Агрозахист Донбас", адвоката Колісника Богдана Олеговича, який просив надати йому можливість участі у судовому засіданні по справі, що призначене на 29.08.2023 о 16:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 28.08.2023 вказану заяву було задоволено.

Також до суду надійшла заява представника відповідача, ТОВ "Агрозахист", адвоката Брижака Олександра Миколайовича, який просив надати йому можливість участі у судовому засіданні по справі, що призначене на 29.08.2023 о 16:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 28.08.2023 вказану заяву було задоволено.

У судовому засіданні 29.08.2023 у режимі відеоконференції представники обох сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію. Зокрема, представник позивача підтвердив, що наявність зустрічних грошових вимог, зазначених у відзиві на позовну заяву, дійсно має місце, спору щодо підстав їх виникнення чи розміру немає, проте зарахування зустрічних вимог, на його думку, може бути здійснено лише у випадку підписання між позивачем та відповідачем договору погашення заборгованості за договором поставки шляхом зарахування існуючих між сторонами зустрічних грошових вимог

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні представники сторін (у режимі відеоконференції) не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників обох сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

18.01.2022 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (постачальник) та ТОВ "Агрозахист" (покупець) укладено договір поставки №1801 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого в терміни, визначені Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором (а.с. 13).

Товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п.3.5 Договору).

За умовами п.3.8. Договору, за згодою сторін, після укладання відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією.

Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 18 23) та не заперечується сторонами, на виконання Договору постачальником у квітні червні 2022 року поставлено, а покупцем прийнято Товар на загальну суму 1304228,97 грн.

29.06.2022 відбулося повернення товару за зворотними накладними (а.с. 24, 25) на загальну суму 200639,24 грн.

Покупець на виконання умов договору перерахував продавцю за Товар грошові кошти в загальному розмірі 661620 грн, а саме, 24.02.2022 сплачено 400000 грн, 14.06.2022 сплачено 260000 грн, 21.06.2022 сплачено 1620,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Позивач зазначає, що з урахуванням повернення товару та часткових оплат за відповідачем виникла заборгованість з оплати отриманого товару на загальну суму 441969,73 грн.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Агрозахист Донбас" (постачальник) 07.09.2022 звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом у рамках у даній справі про стягнення з покупця вищевказаного боргу.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач, ТОВ "Агрозахист", надав відзив на позовну заяву (а.с.36), із додатками, у якому зазначав про наступні обставини.

21.11.2018 між сторонами укладено Договір поставки №1102 (а.с.40), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ Агрозахист (постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ Агрозахист Донбас (покупець) товар, вказаний в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити його в повному обсязі. На виконання умов Договору відповідачем на адресу позивача було поставлено товар відповідно до умов Договору №1102 від 21.11.2018. Строк оплати за поставлений товар згідно Специфікацій було встановлено до 30.09.2019. Проте всупереч умовам зазначеного Договору та Специфікацій оплата за товар була здійснена з порушенням строків. У зв`язку з цим відповідач направив на адресу позивача претензію від 10.09.2020 (а.с.53) з вимогою сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення в розмірі 1280008,43 грн., штраф (30%) в розмірі 4667029,41 грн, 48% річних від простроченої суми в розмірі 2230393,02 грн, а всього 8177430,86 грн.

Позивач листом від 18.09.2020 (а.с. 77) надав відповідь на претензію, в якій зазначив про те, що не заперечує факт порушення строків оплати за поставлений товар за договором №1102 від 21.11.2018 та розрахунку штрафних санкцій, але водночас просить не застосовувати штрафні санкції за Договором.

В подальшому відповідач отримав від позивача претензію №21/07 від 21.07.2022 (а.с. 76) про сплату заборгованості в загальному розмірі 3348600,98 грн, в тому числі за договором поставки №1801 від 18.01.2022 в розмірі 441969,73 грн.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач направив позивачу Заяву про зарахування зустрічних вимог №1 від 26.07.2022 (а.с. 52), в якій зазначив наступне: ТОВ Агрозахист Донбас по Договору поставки №1102 від 21.11.2018 має заборгованість перед ТОВ Агрозахист в сумі 8177430,86 грн (сума штрафних санкцій за порушення строків оплати за вказаним договором), термін сплати вказаних коштів настав, водночас, ТОВ Агрозахист має заборгованість перед ТОВ Агрозахист Донбас на загальну суму 3348600,98 грн, в тому числі за Договором поставки №1801 від 18.01.2022 в сумі 441969,73 грн; зарахування здійснюється на підставі ст.601 Цивільного кодексу України в сумі 3348600,98 грн, грошові зобов`язання ТОВ Агрозахист перед ТОВ Агрозахист Донбас припиняються в повному обсязі, зокрема, за Договором поставки №1801 від 18.01.2022 в сумі 441969,73 грн, грошові зобов`язання ТОВ Агрозахист Донбас перед ТОВ Агрозахист за договором поставки №1102 від 21.11.2018 припиняються в сумі 3348600,98 грн із залишком невиконаних грошових зобов`язань в сумі 4828829,88 грн.

Відповідач також надав докази на підтвердження того, що вказану заяву №1 від 26.07.2022 було направлено позивачеві 09.08.2022 та отримано адресатом 16.08.2022 (а.с. 48 -51).

Із посиланням на відповідні докази, відповідач у відзиві на позов зазначив, що за Договором поставки №1801 від 18.01.2022 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 441969,73 грн, проте станом на дату звернення позивача до суду зобов`язання відповідача по сплаті спірної суми є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 16.08.2022.

ТОВ Агрозахист Донбас в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не заперечувало тих обставин, що вищенаведене листування між сторонами мало місце.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, ТОВ "Агрозахист Донбас", отримавши 16.08.2022 заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог №1 від 26.07.2022, не зверталося до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, який було вчинено відповідачем шляхом направлення позивачеві відповідної заяви.

У поданій до господарського суду відповіді на відзив (а.с.81) позивач зазначив, що наявність зустрічних грошових вимог, зазначених у відзиві на позовну заяву дійсно має місце, спору щодо підстав їх виникнення чи розміру немає, проте зарахування зустрічних вимог може мати місце лише у випадку підписання між позивачем та відповідачем договору погашення заборгованості за договором поставки шляхом зарахування існуючих між сторонами зустрічних грошових вимог, вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, таким чином, припинення грошових зобов`язань відповідача за договором поставки могло бути здійснене лише за спільною згодою позивача та відповідача шляхом підписання відповідного договору про таке зарахування.

Розглянувши справу, місцевий господарський суд задовольнив позов (з наведених вище підстав).

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога постачальника про стягнення заборгованості з покупця за отриманий останнім товар за укладеним між сторонами договором.

Відповідач не заперечує правильності нарахування суми позовних вимог, однак вважає відповідну заборгованість погашеною згідно з заявою про зарахування зустрічних вимог, яку було направлено позивачеві до його звернення з позовом у даній справі до господарського суду.

Отже, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову слід встановити обставини чи мав місце в даному випадку такий правочин як зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково. Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 910/9268/22.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд в обґрунтування висновку про те, що в порядку статті 601 ЦК України можуть бути зараховані лише основні зобов`язання обох сторін, а не вимоги про сплату неустойки (пені, штрафу) послався на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16 та від 21.06.2018 у справі №917/1862/16.

Разом з тим, як вбачається зі змісту вказаних постанов Верховного Суду, вони не містять висновків про безумовну залежність можливості зарахування зустрічних грошових вимог від підстав виникнення цих вимог. Навпаки, у постанові від 13.11.2019 у справі №910/16135/18 Верховний Суд вказав, що з урахуванням засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань.

Верховний Суд у цій постанові також зазначив, що відповідне зарахування може мати місце у випадку, якщо у кожної із сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер. При цьому, як вбачається із вказаної постанови, позивач у справі №910/16135/18 не погоджувався із виникненням у нього зустрічного зобов`язання перед відповідачем та із розміром нарахованих останнім сум неустойки.

Так само, незгода другої сторони з розміром зустрічних вимог мала місце і у справі 917/1862/16, а також у справі №914/3013/16, в якій предметом позову було визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Натомість у даній справі № 905/737/22 позивач як до звернення з позовом, так і в ході розгляду справи в господарському суді, визнавав факт виникнення зустрічного грошового зобов`язання та його розмір, а також не заперечував тих обставин, що строк виконання відповідного зустрічного зобов`язання настав. Тобто правовідносини в даній справі та у тих справах, в яких було прийнято вищевказані постанови Верховного Суду, не є подібними.

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 сформовані правові висновки щодо застосування статті 601 ЦК України, статей 202, 203 ГК України (подібні наведено і у постановах від 23.10.2018 у справі № 920/18256/17 і від 02.04.2019 у справі № 918/539/18), згідно з якими правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором; за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним; заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог; наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

У вказаній постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві про зарахування таких вимог, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безспірність заборгованості.

У постанові від 26.11.2019 у справі №920/240/18 Верховний Суд зазначив, що, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені та штрафу у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання. У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер. Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов`язаннях сторін прозорості та безспірності.

У постанові від 09.02.2021 у справі № 917/258/20 Верховний Суд також наголосив, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

Тобто, як вбачається з висновків Верховного Суду, викладених у постановах, що були прийняті на момент ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, безспірність зустрічних вимог, у тому числі, і щодо стягнення штрафу та пені, може підтверджуватися не виключно судовим рішенням, що набрало законної сили (як зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні), але й загалом - відсутністю між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань.

Як було встановлено вище, такий спір між сторонами в даній справі № 905/737/22 відсутній. Однак місцевий господарський суд не надав оцінки вищевказаним обставинам, зокрема, визнанню позивачем факту відсутності спору між сторонами стосовно підстав і розміру нарахування сум за зустрічними вимогами.

Позивач, погоджуючись з існуванням у нього грошового зобов`язання перед відповідачем у розмірі, зазначеному у відзиві на позов, водночас заперечував проти здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог з інших підстав, вважаючи, що таке зарахування може мати місце лише у випадку підписання між позивачем та відповідачем договору погашення заборгованості за договором поставки шляхом зарахування існуючих між сторонами зустрічних грошових вимог.

Стосовно вказаних аргументів (яким місцевим господарським судом також не було надано правової оцінки), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, всупереч вимогам вказаної процесуальної норми, ТОВ "Агрозахист Донбас" не довело в суді першої та апеляційної інстанції обґрунтованості вищевказаного твердження, а саме, не навело посилань на норми чинного законодавства або укладеного між сторонами договору, які передбачали б таке обмеження для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог як обов`язкове дотримання умови щодо підписання між позивачем та відповідачем договору про погашення заборгованості.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, колегія суддів не вважає належним аргументом, оскільки зі змісту вказаної постанови не вбачається, що єдиним способом припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування є укладення обома сторонами договору про таке зарахування. Окрім того, обставини справи №910/13267/18 (в якій Верховний Суд дійшов висновку про те, що оспорюваний правочин є односторонньою відмовою відповідача від договору, вчиненою підприємством з порушенням вимог чинного цивільного законодавства та умов договору) не є подібними до правовідносин сторін у даній справі.

Умови п.3.8. Договору, відповідно до якого за згодою сторін, після укладання відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією свідчать про те, що сторони дійсно можуть укласти угоду про зарахування зустрічних позовних вимог. Разом з тим, із вказаного пункту договору не вбачається, що сторони, в порядку ч.3 ст.6 ЦК України, відступили від положень актів цивільного законодавства, зокрема, ч.2 ст.601 ЦК України, відповідно до якої зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, ТОВ "Агрозахист Донбас", отримавши 16.08.2022 заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог №1 від 26.07.2022, не зверталося до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, який було вчинено відповідачем шляхом направлення позивачеві відповідної заяви.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 918/99/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки правочин щодо зарахування зустрічних вимог не оспорено у встановленому порядку до суду, то у господарського суду відсутні підстави ставити під сумнів його правомірність та не приймати до уваги умови щодо припинення частини зобов`язань, шляхом зарахування зустрічних вимог.

Також, як уже зазначалося, згідно з правовою позицію, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем в ході її розгляду, зобов`язання, про які зазначені у заяві відповідача №1 від 26.07.2022 є зустрічними, однорідними, безспірними, строк їх виконання настав. Обставини, за яких не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно з переліком, наведеним у ст.602 ЦК України), у даному випадку відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідний односторонній правочин (який є правомірним, оскільки його не визнано недійсним в установленому порядку) породжує правові наслідки у вигляді погашення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 441969,73 грн, про стягнення якої ТОВ "Агрозахист Донбас" заявило позов у даній справі.

За таких обставин, враховуючи, що доводи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати як таке, що прийнято при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно того, що на момент звернення ТОВ "Агрозахист Донбас" з позовом до суду суму боргу вже було погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог), а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами за результатами даного апеляційного провадження здійснюється у відповідності до вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись п.2 ч.1 статті 275, п.1 ч.1 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2023 у справі № 905/737/22 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, смт. Чабани, вул.Машинобудівників, будинок 4В, ЄДРПОУ 30048570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист" (85305, Донецька область, сел. Перше Травня, вулиця Зотова, буд. 8, ЄДРПОУ 30790342) 9944,33 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.09.2023

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна