Рішення

від 11.05.2023 по справі 911/2298/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2023 р. Справа № 911/2298/22

За позовом Приватного підприємства "БЛЕК ГУАРД", 04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 4, офіс 4

до Фізичної особи - підприємця Терехова Віталія Олександровича, АДРЕСА_1

про стягнення 957 574,49 грн попередньої оплати за непоставлений товар

суддя Шевчук Н.Г.

секретар судового засідання Байдрелова М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Панова С.А. (посв. № 8901/10 від 13.03.2020, ордер серії КС № 796562 від 02.03.2023);

від відповідача: Дейнегін С.М. (посв. № 000267 від 31.01.2020, ордер серії АІ № 1332102 від 11.01.2023).

суть спору:

Приватне підприємство "БЛЕК ГУАРД" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Терехова Віталія Олександровича з вимогами про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар разом із штрафними санкціями, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про збільшення позовних вимог, яке судом розцінено як уточнення ціни позову до відкриття провадження у справі, у загальному розмірі 957 574,49 грн, з яких: 597 364,00 грн сума попередньої оплати за непоставлений товар та 360 210,49 грн сума штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 02/04-20 від 13.04.2020 в частині своєчасного виготовлення та поставки товару обумовленого в Додатку № 1 до Договору, вартість якого позивач оплатив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

02 лютого 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог. У відзиві викладені клопотання про поновлення відповідачу строку на подачу відзиву, виклик в судове засідання свідка та витребування у позивача доказів.

Протокольною ухвалою суду 02.03.2023 поновлено відповідачу строк на подачу відзиву б/н від 31.01.2023 та долучено його до матеріалів справи; залишено без задоволення заявлені у відзиві клопотання про виклик свідка у судове засідання та витребування доказів.

20 березня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив.

03 квітня 2023 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому також викладено прохання про витребування у позивача доказів передачі відповідачу чистових розмірі товарних позицій №№ 1, 2, 5-11 Додатку № 1 до Договору поставки у вигляді узгоджених сторонами креслень та письмових претензій, дефектних актів складених у зв`язку з поставкою відповідачем неякісної продукції виробів позначених у Додатку за №№ 3, 4, 12, 13.

Згідно з частиною першою статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2, 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Викладене Фізичною особою - підприємцем Тереховим В.О. прохання про витребування доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства, що ставляться до такого клопотання, у зв`язку із чим залишається судом без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 11.05.2023 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

13 квітня 2020 року між Приватним підприємствм "Консалт СВ" (згідно рішення єдиного власника ПП "Консалт СВ" № 29/07/2 від 29.07.2022, засвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішневською О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 627, змінено найменування Приватного підприємства "Консалт СВ" на Приватне підприємство "БЛЕК ГУАРД") (далі - Покупець) та Фізичною особою - підприємцем Тереховим Віталієм Олександровичем (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 02/04-20 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупцеві товар, найменування, загальна кількість, одиниця виміру, ціна та порядок розрахунку за який щоразу визначається у Додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно із пунктом 1.3 Договору датою поставки товару є дата отримання товару покупцем шляхом підписання видаткових накладних, що є невід`ємними частинами до даного Договору.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах доставки товару до покупця, за адресою, що погоджується сторонами засобами телефонного зв`язку. Перехід права власності на товар і перехід усіх ризиків відбувається в момент підписання сторонами видаткових накладних.

Підпунктом 6.2.2 Договору визначено, що за прострочення поставки товару, або недопоставку товару, постачальник зобов`язаний виплатити покупцеві штраф у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожен прострочений робочий день та поставити недопоставлену кількість товару, у строки, визначені покупцем і постачальником додатково.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.2 Договору).

13 квітня 2020 року між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору поставки № 02/04-20 від 13.04.2020, згідно якого між покупцем та постачальником узгоджено асортимент, обсяг, вартість, порядок розрахунків та строки поставки товару.

Умови Додатку № 1 до Договору поставки № 02/04-20 від 13.04.2020:

1.1. Найменування виробу: ДО (двері та дверні отвори), мансарда, замок AGB, петля Оtlav, ущільнювач Deventer, доставка, монтаж (кількість та вартість зазначені в таблиці).

1.2. Загальна вартість товару становить 597 364,00 грн без ПДВ, що становить еквівалент 21801,61 доларів США за курсом продажу доларів США у відділеннях АТ "КБ "Приватбанк".

1.3. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів постачальнику на розрахунковий рахунок вказаний в розділі 10 Договору поставки № 02/04-20 від 13.04.2020 в наступному порядку:

1.3.1: 70% вартості товару 418155,00 грн перераховується покупцем до моменту узгодження ескізів та креслень між покупцем та постачальником. Рахунок на оплату відправляється покупцю за допомогою електронного зв`язку у від сканованому вигляді у форматі .pdf і вважається отриманим покупцем з моменту його відправлення постачальником. При цьому постачальник зобов`язаний передати оригінал рахунку замовнику протягом 5 робочих днів з дня отримання такої вимоги;

1.3.2.: 20% від загальної вартості товару у розмірі 119473,00 грн перераховуються покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту готовності товару для поставки покупцеві та отримання рахунку від постачальника;

1.3.3.: 10% від загальної вартості товару у розмірі 59736,00 грн перераховуються покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки товару покупцеві та отримання рахунку від постачальника.

1.4. Строк виготовлення та поставки товару 90 календарних днів, за умови виконання покупцем п. 1.3.1 даного Додатку № 1 від 13.04.2020, та наявності будівельної готовності у покупця для зняття чистових розмірів. Факт зняття чистових розмірів затверджується узгодженими кресленнями. Товар може передаватися покупцеві по мірі готовності частинами.

Належним чином засвідчені копії Договору поставки № 02/04-20 від 13.04.2020 та Додатку № 1 до Договору поставки долучені до позовної заяви.

Як свідчать матеріали справи, покупцем було перераховано постачальнику оплату за товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 84 від 05.05.2020 на суму 24000,00 грн, № 86 від 06.05.2020 на суму 44000,00 грн, № 91 від 07.05.2020 на суму 2000,00 грн, № 94 від 27.05.2020 на суму 10000,00 грн, № 99 від 01.06.2020 на суму 15000,00 грн, № 164 від 30.07.2020 на суму 25000,00 грн, № 173 від 10.08.2020 на суму 50000,00 грн, № 240 від 05.10.2020 на суму 50000,00 грн, № 245 від 08.10.2020 на суму 10000,00 грн, № 279 від 17.11.2020 на суму 50000,00 грн, № 288 від 20.11.2020 на суму 5000,00 грн, № 294 від 24.11.2020 на суму 5000,00 грн, № 297 від 26.11.2020 на суму 20000,00 грн, № 305 від 30.11.2020 на суму 30000,00 грн, № 322 від 08.12.2020 на суму 50000,00 грн, № 325 від 10.12.2020 на суму 50000,00 грн, № 5 від 04.01.2021 на суму 20000,00 грн, № 139 від 19.07.2022 на суму 137364,00 грн.

Позивач зазначив, що саме станом на 10.12.2020 покупцем на виконання вимог підпункту 1.3.1. Додатку № 1 до Договору було сплачено 70% вартості товару, у зв`язку із чим відповідно до пункту 1.4 Додатку № 1 до Договору відповідач із 10.12.2020 мав 90 днів на поставку товару, тобто до 10.03.2021.

Однак, як твердить позивач, відповідач не поставив товар, ні через 90 календарних днів, ні станом на момент звернення з цим позовом до суду, чим прострочив поставку товару на 603 дні.

З урахуванням наведеного вище, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 597 364,00 грн суми попередньої оплати за непоставлений товар та 360 210,49 грн суми штрафних санкцій, нарахованих на підставі підпункту 6.2.2 пункту 6.2 Договору поставки.

Відповідач, в свою чергу, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на таке.

Станом на момент звернення з позовною заявою відповідачем були придбані матеріали для виконання всього обсягу робіт. Відповідачем фактично виконано та поставлено двері та дверні отвори визначені у Додатку № 1 від 13.04.2020 до Договору поставки за №№ 3, 4, 12, 13, щодо яких позивачем відповідно до пункту 1.4 Додатку № 1 надані чистові розмірні дані для їхнього виготовлення.

Отже, як твердить відповідач, вартість фактично виконаного та поставленого товару становить 203 078,00 грн, таким чином заборгованість становить не 597 364,00 грн, а 394 286,00 грн.

Разом з тим, відповідач вказує, що замовлений товар не виготовлений виключно у зв`язку з непогодженням позивачем чистових розмірів решти товару, що є обов`язковим згідно пункту 1.4 Додатку № 1 до Договору поставки.

Відповідач зазначив, що враховуючи ексклюзивність товару відповідач не мав можливості виготовити зразки товару на власний розсуд, для забезпечення якісного виконання замовлення.

Також відповідач зазначив, що позивачем не надано можливість зняти чистові розміри для виготовлення виробів за №№ 1, 2, 5-11 та не узгоджено креслення вказаних виробів, у зв`язку з чим строк виконання договору у вигляді поставки товару ще не настав.

Окрім заперечень, відповідач у відзиві наголосив на готовності мирного вирішення спірного питання, шляхом виконання умов договору в повному обсязі протягом 90 днів з моменту надання позивачем чистових розмірів дверей та дверних отворів.

Позивач в свою чергу не погоджується із позицією відповідача та зазначає, що доказів поставки товару, про яку зазначає відповідач, відзив не містить.

Позивач вважає, що строк дії Договору поставки, з урахуванням положень статті 267 Господарського кодексу України, закінчився. Враховуючи закінчення строку дії Договору, сплинув і термін виготовлення та поставки товару, у зв`язку із чим хибні твердження відповідача, що термін виконання його зобов`язань не має визначеної дати.

Позивач твердить, що предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки товар відповідачем так і не поставлено.

За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із положеннями частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що оплата за Договором поставки проведена позивачем в повному обсязі.

Положення статті 662 Цивільного кодексу України визначають, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Позивач твердить, що оскільки товар у встановлений строк поставлений не був, він має право вимагати повернення суми попередньої оплати від відповідача відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів (видаткових накладних) підтвердження поставки товару.

Разом з тим, із умов укладеного Додатку № 1 до Договору поставки, який є невід`ємною його частиною, судом встановлено, що виникнення у продавця обов`язку виготовлення та поставки товару залежить, як від виконання покупцем підпункту 1.3.1 Додатку № 1 до Договору поставки (попередня оплата 70% від вартості товару), так і наявності будівельної готовності у покупця для зняття чистових розмірів.

Докази, які б вказували на факт зняття чистових розмірів, що затверджуються узгодженими кресленнями, окрім тих що долучені відповідачем до відзиву, в матеріалах справи відсутні.

Отже, вказане свідчить, що строк виконання зобов`язань продавця не настав.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір купівлі-продажу має двохсторонній характер, що зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, доктрина "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти в супереч своїй попередній поведінці). В основі вказаної доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Судом взято до уваги викладені позивачем у відповіді на відзив твердження про те, що на даний час в будинку є в наявності встановлені відповідачем неякісні двері, на які відсутні відповідні технічні документи передбачені ДСТУ, видаткові накладні та сертифікати якості.

Тобто, сторонами підтверджується, що умови Договору виконувались.

Разом з тим, у поведінці сторін стосовно виконання своїх зобов`язань за Договором поставки вбачається пасивність, як покупця так і продавця, яка полягає в тому, що позивач який здійснив попередню оплату за товар не вимагав від відповідача виконати умови договору та поставити товар, як і не відмовився від Договору поставки, що послугувало б для виникнення права на повернення попередньої оплати за непоставлений товар, так і відповідач не вимагав від позивача виконати умови договору в частині узгодження креслень, що в результаті призвело до виникнення спору між сторонами.

Щодо тверджень позивача, що строк дії Договору поставки закінчився, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 9.2 Договору визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що зобов`язання сторін визначені пунктом 1.1 Договору поставки, а саме постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Оскільки судом встановлено, що строк виконання зобов`язань продавця за Договором не настав, то відповідно повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором не вбачається.

Зокрема, за твердженнями позивача, строк дії Договору поставки закінчився 13.04.2021 (відповідно до статті 267 Господарського кодексу України), однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено оплату за цим Договором після 13.04.2021, що свідчить про визнання позивачем Договору поставки діючим.

Матеріали справи також не містять та сторонами не надано доказів того, що Договір поставки був розірваний у передбаченому законом порядку, оскільки умови Договору не містять положень які б врегульовували таке право.

Порядок розірвання договору в односторонньому порядку регулює стаття 188 Господарського кодексу України. Відповідно до неї, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, має надіслати пропозицію про це іншій стороні.

Волевиявлення щодо відмови від договору має бути вчинено стороною в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Наявна в матеріалах справи копія претензії № 1 від 01.09.2022 про повернення коштів за непоставлену продукцію не є відмовою позивача від правочину.

Таким чином, суд доходить висновку, що Договір поставки є діючим.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування" поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд вважає передчасним звернення позивача з позовом про стягнення попередньої оплати, оскільки сторонами діючого Договору поставки та Додатку № 1 до Договору не вжито усіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов`язань, враховуючи інтереси один одного.

У зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю заявленої до стягнення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення штрафних санкцій з відповідача.

З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 22.05.2023