Рішення

від 11.05.2023 по справі 915/701/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року Справа № 915/701/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

за участі представників учасників справи:

від позивача - Травянко Л.В.,

від відповідача - Овсянко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 14, електронна пошта: info@uspa.gov.ua) в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту), 54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23, електронна пошта: mf@nik.uspa.gov.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецсервис", 54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 32/3, електронна адреса: yugspecservis@ukr.net

про: - стягнення 50 251,20 грн.

- зобов`язання усунути перешкоди в користуванні нерухомого майна

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №961/18-01-02/Вих від 27.12.2022 в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецсервис" кошти в розмірі 50 251,20 грн.;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецсервис" усунути перешкоди в користуванні майном (виробничою площадкою інв.№62816 площею 200 кв.м), що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, 1/12, шляхом демонтажу та звільнення визначеного нерухомого майна від майна поклажодавця, переданого за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18.

В обґрунтування позовних вимог посилається на умови Договору зберігання товарно-матеріальних цінностей №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 та зазначає, що відповідачем невиконані зобов`язання щодо звільнення нерухомого майна позивача від товарно-матеріальних цінностей, що позбавляє позивача можливості вільного користування та розпорядженням майном, що є порушенням вимог чинного законодавства України. Позивач зазначає, що з 01.01.2022 відповідач без належних правових підстав використовує нерухоме майно позивача (частина виробничої площадки (інв.№62816) для зберігання майна, чим створює перешкоди позивачу в користуванні власним майном. Позивач посилаючись на п.2.2.7. Договору вказує, що відповідач повинен сплатити позивачу суму в розмірі 50 251,20 грн. з ПДВ за зберігання майна після закінчення строку дії Договору за період з 01.01.2022 по 27.12.2022 включно.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.12.2022 позовну заяву №961/18-01-02/Вих від 27.12.2022 Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) залишено без руху.

09.01.2023 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків в якій зазначає, що позивачем вибрано належний спосіб захисту порушених прав, зазначивши в позовній заяві спосіб усунення перешкод в користуванні майном.

Ухвалою суду від 13.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 лютого 2023 року об 11 год. 00 хв.

07 лютого 2023 року від відповідача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання в якому просить суд відкласти підготовче засідання для належного підготування відзиву на позовну заяву.

Також, 07.02.2023 від відповідача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання в якому просить суд відновити термін на подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування вказує, що відповідач не отримував копії позовної заяви №961/18-01-02 від 27.12.2022. Зазначає, що 23.01.2023 відповідач отримав ухвалу Господарського суду Миколаївської області, не володіючи змістом позовної заяви не може скористатись своїм правом на подання відзиву. З матеріалами справи ознайомився 07.02.2023.

Ухвалою суду від 08.02.2023 занесену до протоколу судового засідання, судом було відмовлено у поновленні процесуального строку, оскільки відповідно до приписів ст.113, 119 ГПК України позивач помилково просив поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом. Однак, для повного та всебічного розгляду справи, забезпечення принципу змагальності та рівності прав учасників процесу, а також з огляду на викладені заявником обставини, оскільки неможливість подання відповідачем у встановлений судом строк відзиву зумовлена поважними причинами, суд продовжив відповідачу строк для надання відзиву до 21.02.2023 та відклав підготовче засідання на 14.03.2023 о 10 год. 30 хв.

21 лютого 2023 року від відповідача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що з 2010 року ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» має договірні відносини з ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» (згодом Миколаївський філіал ДП «АМПУ») на предмет організації створення та експлуатації комплексу по утилізації твердих відходів з оформленням товариством всієї необхідної проектної і дозвільної документації шляхом надання в користування майданчика для встановлення сміттєспалювальної печі на території МФ ДП «АМПУ». Вказує, що ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» протягом 2010-2012 років одержало дозвільну документацію відповідних органів і служб на розміщення на території ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» комплексу для термічного знешкодження відходів, оформило проектну документацію на вказаний об`єкт, одержало ліцензію Міністерства на ведення відповідного виду господарської діяльності саме за адресою м.Миколаїв, вул.Заводська, 23. З вказаного періоду для обслуговування господарської діяльності ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» з портом були укладені договори на оформлення та видачу перепусток, користування електричними мережами, в тому числі шляхом участі в їх обслуговуванні та утриманні, водопостачання тощо, які є діючими на даний час. Зазначає, що 28.12.2018 року МФ ДП «АМПУ» уклав з ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» Договір про надання послуг зберігання №80-П-МИФ-2018, яким підприємство мало передати на зберігання МФ ДП «АМПУ» майно за переліком згідно Додатку №1 до договору, тимчасово не задіяне у виробничій діяльності ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС». Вказаний, договір мав регулювати правовідносини щодо конкретного переліку майна, яке повинно було передаватись на зберігання МФ ДП «АМПУ», при цьому жодного документу в підтвердження факту приймання-передачі майна на зберігання за спірним Договором позивачем оформлено не було. Вказує, що в даний час на території МФ ДП «АМПУ» знаходиться лише обладнання, задіяне у виробництві ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС», яке веде там господарську діяльність з 2010 року по сьогодні. Зазначає, що вимога позивача про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецсервис" усунути перешкоди в користуванні майном (виробничою площадкою інв.№62816 площею 200 кв.м), що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, 1/12, шляхом демонтажу та звільнення визначеного нерухомого майна від майна поклажодавця, переданого за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18 є протиправною і підпадає під визначення ст.206 КК України. Вказує, що вимога позивача щодо стягнення коштів у розмірі 5 0521,20 грн. є безпідставною, оскільки позивачем не виконувався п.2.1.9 Договору зберігання, підтвердження надання послуг не було, акту звірки при проведенні річної інвентаризації не надавався.

06 березня 2023 року позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відповідь на відзив в якому зазначає, що відзив є безпідставним, надуманим та таким що не спростовує позовні вимоги. Вважає твердження відповідача щодо неправомірності розірвання Договору в односторонньому порядку безпідставними, оскільки листом №3573/18-04-06/Вих від 08.11.2021 МФДП «АМПУ» направило на адресу ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІС» повідомлення про намір розірвати вказаний Договір з 01.01.2022 та на виконання п.2.2.3. Договору забрати Поклажодавцем майно, яке знаходиться на зберіганні згідно Договору. Листом №3853/18-04-06/Вих від 02.12.2021 МФДП «АМПУ» повторно заявила про розірвання договору з 01.01.2022 та що останнім днем дії Договору є 31.12.2021. Вказує, що твердження відповідача, що нібито ними було вивезено майно та що виробничий майданчик було надано ТОВ «ЮГ-СПЕДСЕРВІС» для ведення господарської діяльності та на ньому розміщено робоче майно у відповідності з Ліцензійними умовами що неодноразово перевірялося Міністерствами на відповідність Ліцензійним умовам - є безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодних доказів. Зазначає, що Договір №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 зберігання товарно-матеріальних цінностей припинив свою дію з 01.01.2022, тому були відсутні підстави для надання актів наданих послуг та рахунків для сплати за надані послуги оскільки саме відповідачем порушено вимоги статті 348 ЦК України та п.2.2.3 Договору.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що 14.03.2023 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Миколаївська область"), підготовче засідання 14.03.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 14.03.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 10 квітня 2023 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.04.2023, занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 травня 2023 року о 10 год. 00 хв.

02 травня 2023 року позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав додаткові пояснення до позовної заяви в яких зазначає, що 26.04.2023 було проведено загальний огляд нерухомого майна (частини виробничої площадки (інв.№62816) в присутності представника відповідача та за результатами якого було складено відповідний Акт та зроблено фото фіксацію знаходження майна. Вказує, що представник відповідача відмовився від підписання Акту огляду. Зазначає, що відповідачем до закінчення терміну дії договору робилася оплата послуг саме за зберігання матеріальних цінностей.

05 травня 2023 року відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав пояснення в яких зазначає, що Майно ТОВ ЮГ-СПЕЦСЕРВИС», яке повинно було передаватись на зберігання згідно додатку №1 до Договору зберігання від 27.12.2018 р. №80-П-МИФ-18 ні фактично, ні документально ( у розумінні статей 203, 636, 640 Цивільного кодексу України) не передавалось до МФ ДП «АМПУ» у зв`язку з відсутністю відповідних дій сторін Договору зберігання, зокрема виконання пунктів 1.1; 2.1.1; 2.2.1. Після неодноразового обміну з МФ ДП «АМПУ» листами та недосягнення компромісу відносно одностороннього розірвання Договору зберігання від 27.12.2018 №80-П-МИФ-18 з боку Адміністрації порту ТОВ «ЮГ- СПЕЦСЕРВИС» було прийнято рішення щодо вивезення з території виробничого майданчика, на якому ведеться поточна господарська діяльність, майна, тимчасово не задіяного у виробничому процесі, яке повинно було бути передане на зберігання. Адресою місця зберігання майна ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» на території Миколаївського морського порту , яка вказана Позивачем у позовній заяві, є м. Миколаїв, вул..Громадянський узвіз, 1/12. Усе майно, яке було розміщене на території виробничого майданчика ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» для ведення господарської діяльності, жодного разу на території Миколаївського морського порту нікуди не переміщувалось. Відповідні документи на переміщення відсутні у обох сторін Договору зберігання від 27.12.2018 р №80-11-МИФ-18. Вказує, що обстеження згідно актів від 17.01.2022 та 23.12.2022 представниками МФ ДП «AMПУ» майданчика ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС», де ведеться поточна господарська діяльність, на які посилається позивач, не можуть бути місцем зберігання переданого майна, оскільки майно одночасно не може перебувати у поклажодавця_і у зберігача.

У судовому засіданні 11.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28 грудня 2018 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів

України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Спецсервіс" (далі - поклажодавець) було укладено Договір зберігання товарно-матеріальних цінностей (далі- Договір), у відповідності до умов якого, зберігач згідно заявки Поклажодавця надає послуги по зберіганню матеріальних цінностей (надалі - майно) на виробничій площадці інв № 62816 відділу екологічної безпеки площею 200. м. кв протягом строку дії цього Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором.

У відповідності до п.1.2 Договору, майно, що передається за цим Договором на зберігання вказане у Переліку (Додаток № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору) залишається у власності Поклажодавця і не переходить до власності Зберігача.

Згідно п. 2.1.1 Договору, зберігач зобов`язаний, прийняти майно на зберігання та підписати акту прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості. Відповідальною службою за оформлення акту прийому - передачі майна, приймально-здавальних актів є відділ екологічної безпеки Зберігача (п.2.1.7 Договору).

Відповідно до п. 2.1.8 Договору, відділ екологічної безпеки Зберігача щомісячно (останній день звітного місяця) зобов`язаний надавати до розрахункового центру Зберігача приймально-здавальний акт наданих послуг за звітний місяць, підписаний представниками сторін. Щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати

Поклажодавцю акт наданих послуг у двох примірниках оформлений на підставі підписаних обома сторонами приймально-здавальних актів, та рахунок для сплати наданих послуг (п.2.1.9 Договору).

Згідно п.2.2.1 Договору, поклажодавець зобов`язаний Передати зберігачеві майно на зберігання за актом прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості. Супровідним листом надати Зберігачеві перелік осіб персоналу, які повинні мати доступ до майна. Забрати у Зберігача майно одразу після закінчення строку дії цього Договору за актом прийому-передачі. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення повністю, або частково майна, яке знаходиться на зберіганні. Оформити належним чином акт прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості та надати Зберігачеві на підписання. Своєчасно здійснювати оплату рахунків Зберігача за надані послуги згідно р.3 цього Договору. Якщо Поклажодавець після закінчення строку дії цього Договору не забрав майно, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання (п.п.2.2.2-2.2.7 Договору).

У відповідності до п.3.1 Договору, поклажодавець щомісячно оплачує вартість наданих Зберігачем послуг на підставі рахунку, згідно підписаного Сторонами акта наданих послуг, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Вартість послуг до 31.12.2018 року складає 0,20 грн. без ПДВ за 1м2 на добу. Вартість послуг з 01.01.2019 складає - 0,25 грн. без ПДВ за 1м2 на добу. При нарахуванні плати, яка встановлена за добу, не повну календарну добу вважати за повну добу. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати підписання його обома Сторонами і діє по 31.12.2019 року включно і вважається пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін не заявить про його розірвання на протязі одного місяця до закінчення дії цього Договору. Сторони дійшли згоди, що згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 18.10.2018.

Відповідно до п.6.2 Договору, Договір може бути достроково припинений (розірваний) за взаємною згодою Сторін шляхом укладення відповідної Додаткової угоди до Договору, підписаної уповноваженими представниками Сторін та скріпленої печатками.

Позивач направив відповідачу лист №3573/18-04-06/ВИХ від 08.11.2021 в якому керуючись п.6.1 Договору та у зв`язку із неможливістю надання послуг, повідомив про бажання розірвати Договір №80-П-МИФ-18 з 01.01.2022 та просило одразу після закінчення строку дії Договору забрати майно, яке знаходиться на зберіганні згідно Договору (а.с.34).

У подальшому, позивач направив на адресу відповідача лист №3853/18-04-06/Вих від 02.12.2021 в якому керуючись п.6.1 Договору заявив про розірвання Договору №80-П-МИФ-18 з 01.01.2022. Вказав, що останнім днем дії Договору є 31.12.2021 (а.с.35).

Відповідач листом №01/297 від 29.12.2021 надав позивачу відповідь на лист №3853/18-4-06 від 02.12.2021 в якому зазначив, що ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» у 2010 році одержало дозвільну документацію відповідних органів і служб на розміщення на території ДП «Миколаївський морський, торгівельний порт» в районі нульового причалу комплексу для термічного знешкодження методом піролізу відходів, проектну документацію на цей об`єкт відповідно до вимог діючого законодавства. За згодою ДП «ММТП» на цій площадці була встановлена установка по спалюванню відходів СР-100 «Muller» (Франція) та допоміжне обладнання для її експлуатації. З 2012 року інсінераторний комплекс розпочав активно експлуатуватись за призначенням. Станом на сьогодні ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» має діючу ліцензію Міністерства екології та природних ресурсів України на операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, знешкодження), має сертифікати на систему екологічного керування відповідно ДСТУ ISO 14001:2015, систему управління якістю відповідно до ДСТУ ISO 9001:2018, інші дозволи з прив`язкою до місцевості. 28.12.2018 року було укладено з Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» Договір №80-П-МИФ-18 з ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей. Згідно договору ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» передав частину не задіяного у виробничій діяльності майна комплексу для термічного знешкодження відходів, за переліком згідно Додатку №1 Договору. Проти розірвання Договору заперечує (а.с.36).

Позивач в позовній заяві зазначає, що Договір зберігання припинив свою дію з 01.01.2022, а станом на день подання позовної заяви відповідачем (Поклажодавцем) майно не забрано і плата за весь фактичний час його зберігання не внесена, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.938 Циввльного Кодексу України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За змістом ч.1 ст.946 Цивільного Кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 948 Цивільного Кодексу України визначено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Так, згідно умов Договору сторони погодили, що позивач згідно заявки відповідача надає послуги по зберіганню матеріальних цінностей на виробничій площадці інв.№62816.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що заявку щодо надання послуг по зберіганню матеріальних цінностей саме на виробничій площадці інв.№62816, згідно п.1.1 Договору №80-П-МИФ-18 позивачу не надав. В судовому засіданні зазначив, що заявка від 11.12.2018 року не стосувалась виробничої площадки інв.№62816 та була подана до укладання спірного Договору відносно іншого об`єкту, а саме причалу №0 Морського порту Миколаїв.

Позивачем зазначене твердження відповідача не спростовано.

У матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем заявки позивачу про надання послуг по зберіганню майна на виробничій площадці інв.№62816 згідно Договору №80-П-МИФ-18.

Як зазначено вище, згідно п.2.1.1 та п.2.2.1 Договору, зберігач зобов`язаний прийняти, а поклажодавець передати майно на зберігання та підписати акт прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості.

Отже, за умовами договору в підтвердження обставин передання відповідачем та прийняття позивачем майна на зберігання на виробничу площадку інв.№62816, повинен бути акт прийому - передачі майна із зазначенням у ньому найменування майна та кількості

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву зазначив, що майно за актом прийому-передачі на зберігання на виробничу площадку інв.№62816 позивачу, як то визначено умовами Договору не передавав. При цьому, вказав, що на території позивача на підставі інших правовідносин знаходиться обладнання задіяне у виробництві ТОВ «ЮГ-Спецсервис» з 2010 року, щодо утилізації твердих відходів на підставі ліцензії Міністерства та частина якого була вивезена відповідачем наприкінці 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач доказів в підтвердження обставин прийняття матеріальних цінностей на зберігання за актом приймання - передачі майна із зазначенням у ньому найменування майна та кількості, як то визначено п.2.1.1 Договору до суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що акт приймання - передачі на зберігання майна за Договором не складався. Зазначити відомості, зокрема за актами загального огляду нерухомого майна та фотоматеріалами щодо найменування майна та кількості, яке за твердженням позивача, знаходиться у нього на зберіганні за спірним Договором не зміг.

Акти загального огляду нерухомого майна, які складені в односторонньому порядку та фотоматеріали не є належними доказами в підтвердження обставин передання та знаходження матеріальних цінностей відповідача на зберіганні за спірним Договором.

Також, в Договорі сторони узгодили порядок приймання-передачі наданих позивачем послуг по зберіганню майна.

Позивачем не надано до суду належних доказів в підтвердження обставин оформлення приймально-здавальних актів наданих послуг за звітні місяці підписані представниками сторін та доказів на виконання п.2.1.9 Договору щодо надання поклажодавцю актів наданих послуг та рахунків для сплати за надані послуги.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження передачі та прийняття за актом приймання-передачі матеріальних цінностей відповідача на зберігання за Договором №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 та знаходження майна відповідача на зберіганні у позивача на виробничій площадці інв..№62816 за спірним Договором.

Принагідно суд зауважує на тому, через брак у матеріалах справи належних та допустимих доказів суд не може достеменно встановити всі обставини справи та беззаперечно констатувати наявність порушень з боку відповідача. Натомість висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.

Отже, за результатами розгляду даного позову, суд доходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.05.2023

Суддя Н.О. Семенчук