Постанова

від 17.08.2023 по справі 915/701/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/701/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - Травянко Л.В. в порядку самопредставництва

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» - Овсянко О.А., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023, суддя суду першої інстанції Семенчук Н.О., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 22.05.2023

по справі №915/701/22

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис»

про стягнення 50 251,20 грн. та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №961/18-01-02/Вих від 27.12.2022 в якій просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» кошти в розмірі 50 251,20 грн.;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» усунути перешкоди в користуванні майном (виробничою площадкою інв.№62816 площею 200 кв.м), що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/12, шляхом демонтажу та звільнення визначеного нерухомого майна від майна поклажодавця, переданого за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18.

В обґрунтування позовних вимог посилається на умови Договору зберігання товарно-матеріальних цінностей №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 та зазначає, що відповідачем невиконані зобов`язання щодо звільнення нерухомого майна позивача від товарно-матеріальних цінностей, що позбавляє позивача можливості вільного користування та розпорядженням майном, що є порушенням вимог чинного законодавства України. Позивач зазначає, що з 01.01.2022 відповідач без належних правових підстав використовує нерухоме майно позивача (частина виробничої площадки (інв.№62816) для зберігання майна, чим створює перешкоди позивачу в користуванні власним майном. Позивач посилаючись на п.2.2.7. Договору вказує, що відповідач повинен сплатити позивачу суму в розмірі 50 251,20 грн. з ПДВ за зберігання майна після закінчення строку дії Договору за період з 01.01.2022 по 27.12.2022 включно.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження передачі та прийняття за актом приймання-передачі матеріальних цінностей відповідача на зберігання за Договором №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 та знаходження майна відповідача на зберіганні у позивача на виробничій площадці інв..№62816 за спірним Договором.

Тому відсутні підстави вважати, що відповідач здійснював перешкоди в користуванні майном (виробничою площадкою інв.№62816 площею 200 кв.м), що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/12.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 по справі №915/701/22.

Апелянт зазначив, що ухваливши оскаржуване рішення Господарський суду Миколаївської області позбавив позивача можливості вільного користування та розпорядження майном, що є порушенням чинного законодавства.

На думку позивача, судом першої інстанції належним чином не досліджено характеристики спірного об`єкта, жодним чином не обґрунтовано висновку, що спірний об`єкт належить до категорії нерухомості, відтак передчасно відмовлено в позові про усунення перешкод у користуванні спірним об`єктом з підстав лише відсутності акту приймання-передачі на зберігання майна.

Апелянт послався на те, що відповідно до п. 2.2.1. Договору Поклажодавець зобов`язаний передати Зберігачеві майно на зберігання за актом прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості, тобто відповідний акт повинен скласти саме відповідач. Також судом було проігноровано лист відповідача від 11.12.2018 №01/355, яким було надано орієнтовний перелік матеріальних цінностей, які і були включені в додаток №1 до Договору.

Апелянт вказав, що судом першої інстанції не надано жодної належної оцінки щодо встановлення підстав користування Відповідачем спірний об`єктом, адже комісією у складі працівників позивача проведене огляд об`єкта, за результатами якого складені акти про те, що на об`єкті наявне майно, що не належить МФ ДП «АМПУ», також було проведено фотофіксацію стану об`єкта та його облаштування і виявлено, що об`єкт за очевидними ознаками не звільнено від майна.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 по справі №915/701/22 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

31.07.2023 від ТОВ «Юг-Спецсервис» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на наступне:

- Позивач МФДП «АМПУ» замовчує, що згідно пункту 2.1.7 Договору зберігання від 27.12.2018 № 80-П-МИФ-18 відповідальним за оформлення акту прийому-передачі майна був відділ екологічної безпеки зберігача. Відсутність вказаного акту прийому-передачі у обох сторін договору (що підтверджується його ненаданням господарському суду як доказ передавання майна) свідчить про відсутність самого факту передачі майна на зберігання, тобто відсутність фактичної дії на підтвердження надання послуги згідно договору та, відповідно, набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

- Наданий позивачем МФ ДП «АМПУ» господарському суду лист ТОВ «ЮГ- СПЕЦСЕРВИС» від 11.12.2018 №01/355 з орієнтовним переліком матеріальних цінностей, які були включені до Додатку №1 Договору зберігання від 27.12.2018 №80-П-МИФ-18, ніяким чином не може замінити собою акт прийому-передачі майна на зберігання так, як лист був наданий позивачеві до укладення договору, він не відповідає формі акту прийому- передачі і не може засвідчувати факт передавання матеріальних цінностей від однієї юридичної особи до іншої. Крім того, цей лист не стосувався виробничої площадки №62816, про яку йдеться в позові МФ ДП «АМПУ». Позивачем зазначене не спростовувалось.

- Чинність Договору зберігання від 27.12.2018 №80-П-МИФ-18 в період з моменту підписання до моменту припинення не є підтвердженням фактичного надання послуг, встановлених предметом договору чи порушенням стороною його умов, без виконання першочергової вимоги: документально підтвердженого настання факту початку виконання договору, тобто передавання поклажодавцем майна на зберігання, який одночасно передбачає фізичне переміщення цінностей до зберігача. Якщо факт передавання майна на зберігання відсутній, тоді вимога позивача МФ ДП «АМПУ» про сплату заборгованості у сумі 50 251,20 грн. за зберігання майна у 2022 році не має підстав і є нікчемною.

- Вимога МФ ДП «АМПУ» щодо демонтажу ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» виробничого обладнання, яке використовується для ведення ліцензованої господарської діяльності, з посиланням на Договір зберігання №80-П-МИФ-2018 від 28.12.2018, є?протиправною і підпадає під визначення ст.206 ККУ - перешкоджання (протидія) законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, незаконне припинення або обмеження діяльності на об`єкті та обмеження доступу до нього.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 у справі №915/701/22.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/701/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 поновлено Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 по справі №915/701/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 по справі №915/701/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 27.07.2023; призначено справу № 915/701/22 до розгляду на 17 серпня 2023 року о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 по справі №915/701/22.

17.08.2023 у судовому засіданні прийняли участь представник позивача - Травянко Л.В. та директор відповідача - Овсянко О.А.

Фактичні обставини, встановлені судом.

28 грудня 2018 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервіс» (далі - поклажодавець) було укладено Договір зберігання товарно-матеріальних цінностей №80-П-МИФ-18 (далі-Договір), у відповідності до умов якого, зберігач згідно заявки Поклажодавця надає послуги по зберіганню матеріальних цінностей (надалі - майно) на виробничій площадці інв № 62816 відділу екологічної безпеки площею 200 м. кв протягом строку дії цього Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором.

У відповідності до п.1.2 Договору, майно, що передається за цим Договором на зберігання вказане у Переліку (Додаток № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору) залишається у власності Поклажодавця і не переходить до власності Зберігача.

Згідно п. 2.1.1 Договору зберігач зобов`язаний прийняти майно на зберігання та підписати акту прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості.

Відповідальною службою за оформлення акту прийому - передачі майна, приймально-здавальних актів є відділ екологічної безпеки Зберігача (п.2.1.7 Договору).

Відповідно до п. 2.1.8 Договору, відділ екологічної безпеки Зберігача щомісячно (останній день звітного місяця) зобов`язаний надавати до розрахункового центру Зберігача приймально-здавальний акт наданих послуг за звітний місяць, підписаний представниками сторін.

Зберігач зобов`язаний щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати Поклажодавцю акт наданих послуг у двох примірниках, оформлений на підставі підписаних обома сторонами приймально-здавальних актів, та рахунок для сплати наданих послуг (п.2.1.9 Договору).

Згідно п.2.2.1-2.2.3, 2.2.5, 2.2.6 Договору, поклажодавець зобов`язаний:

- Передати зберігачеві майно на зберігання за актом прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості.

- Супровідним листом надати Зберігачеві перелік осіб персоналу, які повинні мати доступ до майна.

- Забрати у Зберігача майно одразу після закінчення строку дії цього Договору за актом прийому-передачі.

- Оформити належним чином акт прийому-передачі майна із зазначенням в ньому найменування майна, кількості та надати Зберігачеві на підписання.

- Своєчасно здійснювати оплату рахунків Зберігача за надані послуги згідно р.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору, Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення повністю, або частково майна, яке знаходиться на зберіганні.

Пунктом 2.2.7 Договору встановлено, що якщо Поклажодавець після закінчення строку дії цього Договору не забрав майно, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

У відповідності до п.3.1 Договору, поклажодавець щомісячно оплачує вартість наданих Зберігачем послуг на підставі рахунку, згідно підписаного Сторонами акта наданих послуг, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Вартість послуг до 31.12.2018 року складає 0,20 грн. без ПДВ за 1м2 на добу. Вартість послуг з 01.01.2019 складає - 0,25 грн. без ПДВ за 1м2 на добу. При нарахуванні плати, яка встановлена за добу, не повну календарну добу вважати за повну добу. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати підписання його обома Сторонами і діє по 31.12.2019 року включно і вважається пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін не заявить про його розірвання на протязі одного місяця до закінчення дії цього Договору. Сторони дійшли згоди, що згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 18.10.2018.

Відповідно до п.6.2 Договору, Договір може бути достроково припинений (розірваний) за взаємною згодою Сторін шляхом укладення відповідної Додаткової угоди до Договору, підписаної уповноваженими представниками Сторін та скріпленої печатками.

Додатком № 1 до Договору №80-П-МИФ-18було узгоджено перелік майна, яке знаходиться на зберіганні на виробничій площадці інв. №62816 відділу екологічної безпеки, а саме:

- напірна система для води з поліетиленових труб - 1 шт.;

- зливна система для води з поліетиленових труб - 1 шт.;

- система нагрівальна трубопроводу (одноканальна) електрична - 1 шт.;

- терморегулювач системи нагрівальної тк-4м - 1 шт.;

- кондиціонер «SAMSUNG» - 1 шт.;

- вагончик будівельний - 1 шт.;

- комплект меблів для виробничого приміщення - 1 шт.;

- щит протипожежний з комплектом інвентаря - 1 шт.;

- ваги для статичноо зважування - 1 шт.;

- допоміжне обладнання, інструмент та інвентар для обслуговування основного обладнання - 1 шт.;

- контейнер металевий об`ємом 0,75 м3 - 4 шт.;

- контейнер металевий об`ємом 1,1 м3 - 4 шт.;

- модуль для інсенірації.

Позивач направив відповідачу лист №3573/18-04-06/ВИХ від 08.11.2021, в якому керуючись п.6.1 Договору та у зв`язку із неможливістю надання послуг, повідомив про бажання розірвати Договір №80-П-МИФ-18 з 01.01.2022 та просив одразу після закінчення строку дії Договору забрати майно, яке знаходиться на зберіганні згідно Договору (а.с.34).

У подальшому позивач направив на адресу відповідача лист №3853/18-04-06/Вих від 02.12.2021 в якому керуючись п.6.1 Договору заявив про розірвання Договору №80-П-МИФ-18 з 01.01.2022. Вказав, що останнім днем дії Договору є 31.12.2021 (а.с.35).

Відповідач листом №01/297 від 29.12.2021 надав позивачу відповідь на лист №3853/18-4-06 від 02.12.2021 та зазначив наступне:

«ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» у 2010 році одержало дозвільну документацію відповідних органів і служб на розміщення на території ДП «Миколаївський морський, торгівельний порт» в районі нульового причалу комплексу для термічного знешкодження методом піролізу відходів, проектну документацію на цей об`єкт відповідно до вимог діючого законодавства. За згодою ДП «ММТП» на цій площадці була встановлена установка по спалюванню відходів СР-100 «Muller» (Франція) та допоміжне обладнання для її експлуатації. З 2012 року інсінераторний комплекс розпочав активно експлуатуватись за призначенням. Станом на сьогодні ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» має діючу ліцензію Міністерства екології та природних ресурсів України на операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, знешкодження), має сертифікати на систему екологічного керування відповідно ДСТУ ISO 14001:2015, систему управління якістю відповідно до ДСТУ ISO 9001:2018, інші дозволи з прив`язкою до місцевості.

28.12.2018 року було укладено з Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» Договір №80-П-МИФ-18 з ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей. Згідно договору ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» передав частину не задіяного у виробничій діяльності майна комплексу для термічного знешкодження відходів, за переліком згідно Додатку №1 Договору.

Наприкінці 2021 року ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» отримало листа про бажання розірвання Договору з 01.01.2022 в односторонньому порядку на підставі п. 6.1. Договору.

Враховуючи відсутність взаємних претензій до виконання вказаного Договору, ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» зацікавлене у продовженні дії Договору. Керуючись ст. 651 ЦК України про умови розірвання договору на вимогу однієї з сторін, пунктом 5 Договору про порядок вирішення спорів, абзацем другим пункту 8.4 про зміни та доповнення до Договору, щиро сподіваємось на досягнення конструктивного вирішення виниклих розбіжностей і продовження співпраці»

В матеріалах справи також міститься:

- Лист ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» вих. №01/355 від 11.12.2018 на адресу позивача. Відповідач даним листом для складання проекту договору на зберігання технічного обладнання з подальшим його використанням на причалі №0 морського порту Миколаїв, направив орієнтований перелік матеріальних цінностей.

- Акт загального огляду нерухомого майна частини виробничої площадки (інв. №62816) від 17.01.2022, складений Комісією Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Відповідно до даного Акту частини виробничої площадки інв. №62816 (200 кв.м) не було звільнено ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС».

- Акт загального огляду нерухомого майна частини виробничої площадки (інв. №62816) від 23.12.2022, складений Комісією Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Відповідно до даного Акту частини виробничої площадки інв. №62816 (200 кв.м) не було звільнено ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС».

- Лист ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» вих. №01/90 від 04.04.2023 на адресу позивача. Відповідач даним листом просив позивача направити до 28.04.2023 представника МФ ДП «АМПУ» для участі в комісії з метою загального огляду та підписання актів обстеження: виробничого майданчику ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» для термічного знищення відходів, на який отримано дозвільні документи та ліцензію на операції поводження з небезпечними відходами; місця зберігання майна ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» згідно Договору від 27.12.2018 №80-П-МИФ-18 на території Миколаївського морського порту.

- Лист МФ ДП «АМПУ» №454/18-04-06/Вих від 18.04.2023 на адресу ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС», яким просить делегувати представника за адресою філії з метою загального огляду нерухомого мана (частини виробничої площадки (інв. №62816), яка знаходиться на території Миколаївського морського порту.

- Акт загального огляду нерухомого майна частини виробничої площадки (інв. №62816) від 26.04.2023, складений Комісією Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у присутності представника ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» Овсянко Олега. Відповідно до даного Акту частини виробничої площадки інв. №62816 (200 кв.м) не було звільнено ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС». Крім того, з акту вбачається, директор ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» був присутній під часу огляду, однак від підпису акту відмовився.

- Виписки по особовому рахунку Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 938 Цивільного Кодексу України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За змістом ч. 1 ст. 946 Цивільного Кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Так, згідно умов Договору сторони погодили, що позивач згідно заявки відповідача надає послуги по зберіганню матеріальних цінностей на виробничій площадці інв.№62816.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що заявку щодо надання послуг по зберіганню матеріальних цінностей саме на виробничій площадці інв.№62816, згідно п.1.1 Договору №80-П-МИФ-18, позивачу не надав.

В матеріалах справи дійсно відсутня така заява, як і акт про приймання-передачі майна на зберігання.

В той же час з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач передавав позивачу майно на зберігання, адже дані обставини відповідач самостійно підтверджував у своїх листах та поясненнях.

Відповідач листом №01/297 від 29.12.2021, зокрема, повідомив наступне: « 28.12.2018 року було укладено з Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» Договір №80-П-МИФ-18 з ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей. Згідно договору ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» передав частину не задіяного у виробничій діяльності майна комплексу для термічного знешкодження відходів, за переліком згідно Додатку №1 Договору.»

Отже відповідач даним листом визнав факт передачі на зберіганні позивачу майна за переліком згідно Додатку №1 Договору.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, зазначив, що «після неодноразового обміну листами і не досягнення компромісу майно, вказане в додатку №1 до договору зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-2018 було нами вивезено за встановленими правилами пропускної системи МФ ДП «АМПУ». В даний час на території МФ ДП «АМПУ» знаходиться лише обладнання, задіяне у виробництві ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС», яке господарську діяльність з 2010 року по сьогодні.»

Таким чином, посилаючись на те, що ним нібито було вивезено з території позивача майно, вказане в додатку №1 до договору зберігання від 28.12.2018, відповідач повторно визнав обставину того, що дане майно було передано на зберігання МФ ДП «АМПУ», однак така передача не була належним чином оформлена.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив отримання ним від позивача актів надання послуг на інших документів щодо виконання договору зберігання протягом строку його дії послуг зі зберігання майна вказавши наступне: «Щодо вимоги про сплату ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» на користь МФ ДП «АМПУ» коштів у сумі 50 251,20 грн. Якщо Зберігач вважав, що з 01.01.2023 року він продовжує зберігати майно ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС», то згідно пункту 2.1.9 Договру зберігання від 28.12.2018 року №80-П-МИФ-2018 МФ ДП «АМПУ» повинен був щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати Поклажодавцю акт наданих послуг у двох примірниках, оформлений на підставі підписаних обома сторонами приймально-здавальних актів та рахунків для сплати за надані послуги. Протягом дії Договору (2019-2021 рр) вказані документи надавалися ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» як в паперовому вигляді, так і з електронної пошти бухгалтерії Зберігача marinina@nik.uspa.gov.ua на офіційну електронну пошту нашого підприємства: yugspecservis@ukr.net. За весь 2022 рік ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» цих документів жодним шляхом не одержувало, підтвердження надання послуг не було, акту звірки за 2022 рік МФ ДП «АМПУ» при проведенні річної інвентаризації не надавало, тому вимоги до ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВИС» в цій частині є безпідставними.

Беручи до уваги Додаток № 1 до Договору №80-П-МИФ-18, можна дійти висновку, що на зберіганні у позивача на виробничій площадці інв. №62816 знаходиться наступне майно відповідача: напірна система для води з поліетиленових труб - 1 шт.; зливна система для води з поліетиленових труб - 1 шт.; система нагрівальна трубопроводу (одноканальна) електрична - 1 шт.; терморегулювач системи нагрівальної тк-4м - 1 шт.; кондиціонер «SAMSUNG» - 1 шт.; вагончик будівельний - 1 шт.; комплект меблів для виробничого приміщення - 1 шт.; щит протипожежний з комплектом інвентаря - 1 шт.; ваги для статичноо зважування - 1 шт.; допоміжне обладнання, інструмент та інвентар для обслуговування основного обладнання - 1 шт.; контейнер металевий об`ємом 0,75 м3 - 4 шт.; контейнер металевий об`ємом 1,1 м3 - 4 шт.; модуль для інсенірації.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на викладене вище, обидві сторони спору визнали факт передачі відповідачем на зберігання позивача майна за переліком згідно Додатку №1 Договору, тому така обставина не підлягає доказуванню та є встановленою навіть за відсутності Акту передавання такого майна на зберігання.

Крім того, з наявних в матеріалах справи виписках по особовому рахунку позивача вбачається, що відповідач у період з березня 2021 року до січня 2022 року здійснював на користь позивача періодичні платежі за послуги зі зберігання матеріальних цінностей. Доказів укладення між сторонами іншого договору зберігання, окрім Договору №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 не надано, що в свою чергу ще раз підтверджує виконання сторонами умов Договору №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 зі зберігання матеріальних цінностей.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати підписання його обома Сторонами і діє по 31.12.2019 року включно і вважається пролонгованим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін не заявить про його розірвання на протязі одного місяця до закінчення дії цього Договору.

Як було встановлено вище, позивач направив відповідачу лист №3573/18-04-06/ВИХ від 08.11.2021, в якому керуючись п.6.1 Договору та у зв`язку із неможливістю надання послуг, повідомив про бажання розірвати Договір №80-П-МИФ-18 з 01.01.2022 та просив одразу після закінчення строку дії Договору забрати майно, яке знаходиться на зберіганні згідно Договору.

У подальшому позивач направив на адресу відповідача лист №3853/18-04-06/Вих від 02.12.2021, в якому керуючись п.6.1 Договору заявив про розірвання Договору №80-П-МИФ-18 з 01.01.2022. Вказав, що останнім днем дії Договору є 31.12.2021.

Враховуючи положення пункту 6.1 Договору та зазначені вище листи позивача, строк дії Договору №80-П-МИФ-18 не було пролонговано після 31.12.2021, адже позивач заявив про розірвання такого договору за місяць до його закінчення.

Таким чином, починаючи з 01.01.2022 строк дії Договору зберігання товарно-матеріальних цінностей №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 закінчився.

Пунктом 2.2.3. Договору встановлено, що Поклажодавець зобов`язаний забрати у Зберігача майно одразу після закінчення строку дії цього Договору за актом прийому-передачі.

Статтею 948 Цивільного Кодексу України визначено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач забрав майно, що було передано на зберігання. Зокрема, відсутній Акт прийому передачі такого майна від Зберігача до Поклажодавця.

Посилання відповідача на те, що майно, вказане в додатку №1 до договору зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-2018, було ним вивезено, не підтверджується жодними доказами та ґрунтуються виключно на посиланнях відповідача, які інша сторона спору спростовує.

На перевагу цьому, позивач надав Акт загального огляду нерухомого майна частини виробничої площадки (інв. №62816) від 26.04.2023, складений Комісією Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у присутності представника ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» Овсянко Олега. Відповідно до даного Акту частини виробничої площадки інв. №62816 (200 кв.м) не було звільнено ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС». Крім того, з акту вбачається, директор ТОВ «ЮГ-СПЕЦСЕРВІИС» був присутній під часу огляду, однак від підпису акту відмовився.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

У даному випадку більщ вірогідними доказами є докази позивача, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» не вчиняло дій для того, щоб забрати майно, передане за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18.

Таким чином, відповідачем не було вчинено дій для того, щоб забрати майно, передане за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18, дане майно так і знаходиться на території виробничої площадки №62816 площею 200 кв.м., що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/12 та здійснює перешкоди позивачу в користуванні його нерухомим майном.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державно реєстру речових прав на нерухоме майно, власником виробничої площадка за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз 1/12 є держава в особі Міністерства інфраструктури України. Крім того дана виробнича плошадка знаходиться в господарському віданні ДП «АМПУ».

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що виробничий майданчик було надано йому для ведення господарської діяльності та на ньому розміщено робоче майно у відповідності з Ліцензійними умовами, оскільки ТОВ «Юг-Спецсервис» не надало жодних доказів на підтвердження даних обставин, зокрема, договорів про передачу майданчику, актів приймання-передачі, тощо.

З огляду на викладені вище, обставини, колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» усунути перешкоди в користуванні майном (виробничою площадкою інв. №62816 площею 200 кв.м.), що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/12, шляхом демонтажу майна Поклажодавця, переданого за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18, та подальшого звільнення виробничої площадки інв. №62816 площею 200 кв.м. від вказаного майна Поклажодавця.

Пунктом 2.2.7 Договору встановлено, що якщо Поклажодавець після закінчення строку дії цього Договору не забрав майно, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Враховуючи те, що колегією суддів було встановлено факт того, що відповідач не забрав майно, передане за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18, то у нього виник обов`язок внести плату за весь фактичний час його зберігання.

У даному випадку позивач заявив вимоги про стягнення плати за час фактичного користування за період з 01.01.2022 по 27.12.2022, тобто за 361 день.

У відповідності до п.3.1 Договору, вартість послуг з 01.01.2019 складає - 0,25 грн. без ПДВ за 1м2 на добу. При нарахуванні плати, яка встановлена за добу, не повну календарну добу вважати за повну добу. Стягнення податку на додану вартість здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.4 Договору, зберігач залишає за собою право на зміну вартості послуг (вільних цін (тарифів)), за даним Договором, письмово повідомивши про це Поклажодавця. Лист про зміну вартості послуг є невід`ємною частиною цього Договору.

У матеріалах справи наявний Наказ МФ ДП «АМПУ» №231/18 від 22.12.2020, яким внесено зміни до підпункту 50 пункту 1 наказу МФ ДП «АМПУ» від 14.12.20202 №223/18 «Про затвердження та введення в дію вільних цін (тарифів) на послуги підрозділів МФ ДП «АМПУ» на 2021 рік, та встановлено, що з 01.01.2021 вартість послуги «Зберігання матеріальних цінностей на виробничій площадці інв. №62816 відділу екологічної безпеки служби безпеки мореплавства та екологічної безпеки» за 1 м2 на добу становить 0,58 грн. без ПДВ.

Однак позивачем не було надано жодних належних доказів того, що він на виконання вимог п. 3.4. Договору письмово повідомив відповідача про зміну вартості послуг. З огляду на відсутність доказів такого повідомлення, колегія суддів вважає, що вартість послуг зі зберігання матеріальних цінностей за Договором №80-П-МИФ-18 від 28.12.2018 не змінилася та становить 0,25 грн. без ПДВ, та саме таку вартість послуг слід обраховувати при визначенні суми грошових коштів, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача за фактичний час зберігання майна.

Колегія судів зробила власний розрахунок суми грошових коштів, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача за фактичний час зберігання майна після закінчення строку дії договору, та встановила наступне: 200 х 0,25 х 361 = 18 050 + 20% = 21 660,00 грн.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів підлягають частковому задоволенню, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» необхідно стягнути грошові кошти за фактичний час зберігання майна після закінчення строку дії договору у сумі 21 660,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовної вимоги немайнового характеру, судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в цій частині покладається на відповідача. Враховуючи часткове задоволення позовної вимоги майнового характеру, судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в цій частині покладається пропорційно до задоволених позовних вимог на позивача та відповідача.

Керуючись статтями 269-271, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 по справі №915/701/22 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2023 по справі №915/701/22 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

« 1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 32/3, код ЄДРПОУ 36622957) усунути перешкоди в користуванні майном (виробничою площадкою інв. №62816 площею 200 кв.м.), що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/12, шляхом демонтажу майна Поклажодавця, переданого за договором зберігання від 28.12.2018 №80-П-МИФ-18, та подальшого звільнення виробничої площадки інв. №62816 площею 200 кв.м. від вказаного майна Поклажодавця.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 32/3, код ЄДРПОУ 36622957) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) грошові кошти у сумі 21 660,00 грн.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 32/3, код ЄДРПОУ 36622957) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 550,31 грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Спецсервис» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 32/3, код ЄДРПОУ 36622957) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 325,46 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран