Постанова

від 24.05.2023 по справі 488/1291/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.05.23

22-ц/812/419/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 488/1291/21

Провадження № 22-ц/812/419/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участю представника позивача Івко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Полішко В.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», про звільнення з під арешту нерухомого майна та виключення запису з реєстру, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Івко Л.В., звернувся до суду з позовом, в якому просив звільнити з під арешту невизначене належне йому нерухоме майно, шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборона, запис про обтяження: 8406796, який зареєстрований 28 січня 2009 року за № 8406796, реєстратором: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н 28 січня 2009 року. Обтяжувач: Корабельний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (старший державний виконавець Корабельного ВДВС ММУЮ Кирилян С.С.).

В обґрунтування позову зазначив, що тексту «Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно...» позивачу стало відомо про існування арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8406796, зареєстроване 28.01.2009 року за № 8406796, реєстратор: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н 28.01.2009, заявник: Корабельний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (старший державний виконавець Корабельного ВДВС ММУЮ Киридян С.С.), об`єкт обтяження: невизначене майно. Все нерухоме майно.

У власності позивача є земельна ділянка у с. Заря Вітовського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Він має намір укласти договір оренди з орендарем (фермером), який належним чином буде обробляти та дбати про земельну ділянку.

Однак, на підставі зазначеного запису в реєстрі, реєстратори в усній формі відмовляють в реєстрації договору оренди, тим самим, позбавляючи його права вільного розпорядження своєю власністю, так як зареєструвати в реєстрі договір оренди неможливо, не виключивши запис про обтяження.

06 квітня 2021 року за вих.№39/21 від 31.03.2021 була отримана відповідь на адвокатський запит, з якої вбачається, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділені, у період з 28.01.2009 по 28.12.2009 перебувало виконавче провадження №11052955 з примусового виконання виконавчого листа №2-897, виданого 15.07.2008 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22790 грн, щодо боржника ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС ММУЮ 28.01.2009р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження б/н, на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження невизначеного майна, всього нерухомого майна боржника за №8406796. 28 грудня 2009 року вказане виконавче провадження було завершено у зв`язку з відсутністю інформації про майно. Надати реквізити для сплати боргу неможливо, оскільки матеріали вказаного провадження знищено у зв`язку зі спливом строку зберігання, встановленого п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року за № 2274/5.

За даними АСВІІ виконавчий лист №2-897, виданий 15.07.2008 року Корабельним районним судом, станом на 06.04.2021 повторно на виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Таким чином, існуюча на даний час заборона повністю унеможливлює реалізацію його прав та інтересів щодо володіння та розпорядження належним йому нерухомим майном.

Враховуючи наведене, вважає, що тільки у судовому порядку, може захистити своє право на вільне розпорядження своїм майном, а саме оформити(зареєструвати) договір оренди земельної ділянки та сплачувати, як добропорядний громадянин України, податки з отриманого прибутку від договору оренди, шляхом внесення інформації про договір оренди до реєстру нерухомого майна, але не знявши заборону на проведення зазначених дій згідно рішення суду, це є неможливим.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі №2-897 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку стягнуто на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2006 року №014/53-05/42700 та видано виконавчий лист.

З наданої Корабельним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) інформації від 09 червня 2021 року №30501/108-37/2 вбачається, що у період з 28 січня 2009 року по 28 грудня 2009 року у Відділі на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-897 (виконавче провадження №11052955). В межах вказаного виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС ММУЮ Кирилян С.С. 28 січня 2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження б/н, на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження невизначеного всього нерухомого майна боржника за №8406796. Вказане виконавче провадження завершено, в зв`язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавчий документ повернутий стягувачу. Матеріали виконавчого провадження знищено, у зв`язку зі спливом строку зберігання. Крім того повідомлено ОСОБА_1 , що зняття арешту з майна боржника та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення в рамках виконавчого провадження можливе лише на підставах, визначених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». В свою чергу, станом на 09 червня 2021 року відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна. Повторно виконавчий лист на виконання до відділу не надходив. Для вирішення вказаного питання позивачу рекомендовано звернутися до суду.

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи АК «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до відомостей, що містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252185048 у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 4,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823384700:10:000:0058. Реєстратором: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 28 січня 2009 року за № 8406796 зареєстровано обтяження - арешт на нерухоме майно на підставі постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н 28 січня 2009 року старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кирилян С.С.

14 лютого 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/55, з огляду на що ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» є правонаступником та новим кредитором за вищевказаним кредитним договором (а.с. 77).

Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерне товариство «Райффайзен Банк» на нового кредитора приватне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк».

14 лютого 2018 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № КП-14022018, в тому числі права вимоги за кредитним договором 014/53-05/42707 від 03 квітня 2006 року, за яким відповідач виступає поручителем.

19 січня 2022 року судом постановлено ухвалу про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Витребувано у третьої особи інформацію щодо наявності чи відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (первинний кредитор - АТ «Райффайзен Банк Аваль» (ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») за виконавчим листом №2-897, виданим 15 липня 2008 року Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 2270,00 грн.

Згідно відповіді ТОВ«Фінансова Компанія«Кредит-Капітал» на сьогодні за кредитним договором від 03 квітня 2006 року №014/53-05/42707, за яким ОСОБА_1 виступив поручителем, наявна заборгованість у сумі 49170,77 грн. У період з 14 лютого 2018 року по 24 листопада 2022 року будь - які платежі щодо погашення заборгованості на рахунки Товариства не надходили. Таким чином, станом на 24 листопада 2022 року заборгованість за кредитним договором №014/53-05/4207 від 03 квітня 2006 року (картковий рахунок № НОМЕР_1 від 20 березня 2006 року) становить 49170,77 грн., як і на момент відступлення за Договором відступлення права вимоги №КП-14022018.

Проаналізувавши положення п. 1 ч. 1 та частини 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі№ 569/17603/18та від 22 грудня 2021 року у справі№ 634/292/21, та враховуючи, що державним виконавцем з метою виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, за яким в солідарному порядку у тому числі з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2006 року № 014/53-05/42707, накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що на сьогодні існує борг за у сумі 49170,77 грн., який не сплачений, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, а зняття арешту може в подальшому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають суттєве значення, просив скасувати рішення суду від 25 січня 2023 року та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання, визначені ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент відкриття та завершення виконавчого провадження, закінчилися, а третя особа без самостійних вимог, протягом тривалого часу не вживала заходи щодо їх поновлення, не зверталася до суду починаючи з 2018 року після того, як отримала статус нового кредитора.

Також станом на час звернення до суду з позовом були відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , а всі матеріали виконавчого провадження №11052955 з примусового виконання виконавчого листа №2-897 знищенні. Отже, ОСОБА_1 не має статусу боржника за жодним виконавчим провадженням, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників, з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, тому необхідність у арешті належного йому майну та наявність обмеження на розпорядження - відсутні.

При розгляді цивільної справи третьою особою без самостійних вимог так і не було надано суду першої інстанції доказів про повторне пред`явлення виконавчих документів до виконання, поновлення строків, або письмове повідомлення направлене на адресу позивача про заміну кредитора.

Висновок суду, що в майбутньому саме новий кредитор буде позбавлений права виконати належним чином рішення суду, враховуючи наявні у справі відомості та доводи позивача, є неправомірним, так як судом не проведений глибокий аналіз доказів поданих позивачем у межах позовної заяви, та не витребував від третьої особи без самостійних вимог доказів, які б підтвердили або спростували інформацію про вжиття заходів щодо поновлення стоків виконавчого провадження.

На думку апелянта, суд першої інстанції не оцінив належність, допустимість та достатність наявних у справі доказів, не встановив правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, не врахував, що чинним законодавством України не передбачено іншого порядку захисту прав позивача за даних обставин справи.

У порядку цивільного судочинства власник майна може вимагати звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності, такі вимоги виступають способом захисту зазначеного права і виникають з цивільних правовідносин, тому відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності на земельну ділянку, якою позивач(апелянт) не може розпоряджатись, що є порушенням ст.41 Конституції України, де чітко визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

В судовому засідання представник позивач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів виходить з наступного.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа підлягає розгляду у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як зазначено в статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 57 вказаного Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно п.2 ч.1 та ч.5 ст. 47 Закону України № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Випадки, коли виконавче провадження підлягає закінченню передбачені ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час завершення виконавчого провадження). Вказана стаття містить вичерпний перелік підстав для вчинення відповідної процесуальної дії державного виконавця.

При цьому, закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу є різними процесуальними діями з різними наслідками їх застосування. Зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону України № 606-XIV, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених вказаним законом строків, а також у разі поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання. Повернення виконавчого документа не є закінченням виконавчого провадження.

У відповідності до вимог статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (чинний на час звернення до суду з позовом) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Отже, сторони виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства мають право звернутися зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Такі рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, нормами ЦПК України, а саме розділом V11 ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження» чітко врегульовано питання щодо оскарження дій державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, сторонами виконавчого провадження, якщо вони вважають, що його рішенням, дією або бездіяльністю порушено їх права чи свободи.

Відповідно доматеріалів справивбачається,що ОСОБА_1 звернувсяз позовомдо Корабельного відділудержавної виконавчоїслужби умісті МиколаєвіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса).Як напідставу позовупосилається нате,що нимбула отримана відповідь відповідача на запит від 06 квітня 2021 року, з якої вбачається, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділені, у період з 28.01.2009 по 28.12.2009 перебувало виконавче провадження №11052955 з примусового виконання виконавчого листа №2-897, виданого 15.07.2008 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22790 грн, в межах якого щодо боржника ОСОБА_1 старшим державним виконавцем Корабельного ВДВС ММУЮ 28.01.2009р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження б/н, на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження невизначеного майна, всього нерухомого майна боржника за №8406796. 28 грудня 2009 року вказане виконавче провадження було завершено у зв`язку з відсутністю інформації про майно. Надати реквізити для сплати боргу неможливо, оскільки матеріали вказаного провадження знищено у зв`язку зі спливом строку зберігання, встановленого п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року за № 2274/5. За даними АСВІІ виконавчий лист №2-897 виданий 15.07.2008 року Корабельним районним судом станом на 06.04.2021 повторно на виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Листом №30501/108-37/2 від 09.06.2021 відповідач повідомив, що підстави для зняття арешту з майна боржника, визначені ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» станом на 09 червня 2021 року відсутні. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Тому,посилаючись нате,що виконавчепровадження знищенеу зв`язкуз йогозавершенням тазакінченням строківзберігання,але арештз майнаборжника незнято,будь-яківиконавчі провадженнящодо ОСОБА_1 відсутні, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчилися, просив звільнити з під арешту нерухоме майно шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборона, запис про обтяження: 8406796, який зареєстрований 28 січня 2009 року за № 8406796, реєстратором: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н 28 січня 2009 року. Обтяжувач: Корабельний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (старший державний виконавець Корабельного ВДВС ММУЮ Кирилян С.С.).

Отже,з аналізутексту позову ОСОБА_1 вбачається,що вінфактично не згоденз діямидержавного виконавцящодо винесенняпостанови проповернення виконавчогодокументу стягувачувід 28.12.2009року черезвідсутність особистогомайна ОСОБА_1 , на яке можливо звернути стягнення, в межах виконавчого провадження номер № 11052955 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 22790 грн, в частині не вирішення державним виконавцем питання щодо зняття арешту з майна, який було накладено в межах зазначеного виконавчого провадження.

Тобто фактично позивач не згоден з процесуальними діями державного виконавця під час виконання рішення суду про стягнення з нього на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в солідарному порядку боргу у розмірі 22790 грн, а його звернення до суду направлене на оскарження дій державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, як сторони виконавчого провадження, яка вважає, що діями та рішенням державного виконавця порушено її права та свободи.

Не вбачається зі змісту прозову також спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача з цього приводу.

Отже, позивач є боржником перед банком та стороною виконавчого провадження. У пункті 24 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Зазначене свідчить про те, що нормами ЦПК України передбачено звернення до суду особи за захистом своїх прав у порядку судового контролю саме зі скаргою на дії державного виконавця за правилами розділу V11 ЦПК України, а не з позовом. При цьому законодавством не передбачено можливості звернення до суду з позовом, а не зі скаргою на дії державного виконавця, з тих підстав, що особа звертається до суду уже після закінчення виконавчого провадження. Навіть у разі знищення виконавчого провадження, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звертатися з вимогами про його відновлення, а після цього з оскарженням дій державних виконавців за правилами розділу V11 ЦПК України.

Заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні з огляду і на те, що у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48,175,447 ЦПК України.

При цьому колегія суддів враховує, що як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

За такого,оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду не зі скаргою на дії державного виконавця, а з позовом, його звернення у такому вигляді не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому посилання позивача в позовній заяві на статтю 41 Конституції України, статті 317, 319, 321 ЦК України щодо захисту права власності є безпідставними, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог закону щодо виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.

За такогосуд помилкововважав,що єпідстави длявирішення вимог ОСОБА_1 щодо арешту його майна по суті в даному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене,провадження усправі підлягаєзакриттю напідставі пункту1частини першоїстатті 255ЦПК України,оскільки арештбув накладенийна майно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання виконавчого документа, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), постанові від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), ухваленій Верховним Судом у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, постанові від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19), ухваленій Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Те,що ОСОБА_1 удо судовомупорядку звертавсядо Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з питання зняття арешту з його майна та отримав відповідь про неможливість зняття арешту, з одного боку не перешкоджає йому оскаржити дії державного виконавця, а з іншого, не є достатньою підставою для звернення з такими ж вимогами шляхом пред`явлення позову.

Суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав та помилково розглянув заявлений позов у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи рішення у справі, колегія суддів враховує те, що відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, яке потягло ухвалення помилкового рішення, апеляційний суд вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги та в силу положень частини 1 статті 377 ЦПК України скасувати рішення суду із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368,374, 377, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 січня 2023 року скасувати.

Провадження усправі запозовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», про звільнення з під арешту нерухомого майна та виключення запису з реєстру, закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку скарги на дії державного виконавця.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року.