Ухвала

від 25.05.2023 по справі 760/28971/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 760/28971/17

провадження № 61-7024ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ», про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, заборону вчиняти дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року заява повернута заявнику без розгляду.

Не погодившись з такою ухвалою суду, 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про звільнення його від сплати судового збору, оскільки він знаходиться в Швейцарії, як біженець, доходів не має, із закордону сплатити судовий збір у гривнях або в іншій валюті неможливо, а також він не має реквізитів на сплату судового збору та впевненості, що суд визнає іноземну квитанцію.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2022 року подану апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 сплатити судовий збір в сумі 496,20 грн за зазначеними судом реквізитами.

При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто її заявнику.

Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 вимог ухвали від 11 листопада 2022 року у встановлений судом строк не виконав, клопотання щодо продовження строку на усунення недоліків останнім до суду апеляційної інстанції не подавав.

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, зокрема, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду, оскільки вважає, що суд дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Клопотання мотивоване тим, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року заявник отримав на електронну пошту 13 квітня 2023 року, після чого звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою.

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення з наступних підстав.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу

позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) дійшла висновку, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Сторона, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

Залишаючи ухвалою від 11 листопада 2022 року апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, визначивши заявнику строк для виправлення недоліків апеляційної скарги та зазначивши реквізити для сплати судового збору.

У встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунені, документ про сплату судового збору у визначеному законом порядку та розмірі не наданий.

Встановивши, що після неодноразового надсилання (14 листопада 2022 року, 23 листопада 2022 року, 19 грудня 2022 року, 16 січня 2022 року) ухвали апеляційного суду від 11 листопада 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху на зазначені в апеляційній скарзі адреси та на адреси, наявні в матеріалах справи, заявник вимог суду не виконав, недоліків апеляційної скарги не усунув, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги заявнику.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 липня 2018 року у справі № 44/227-б.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Зазначені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями заявника.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, тому доводи заявника у касаційній скарзі про порушення права на суд є безпідставними.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ», про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, заборону вчиняти дії та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов