Постанова

від 25.05.2023 по справі 564/8/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року

м. Рівне

Справа № 564/8/22

Провадження № 22-ц/4815/22/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В.,

суддів: Вейтас І.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання : Мороз А.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2022року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в даній справі та в обґрунтування позовних вимог вказує, що з 05 листопада 2021 року вона отримала від відповідача повідомленням про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року на термін до усунення причин, що його зумовили, тобто проходження нею обов`язкового щеплення від COVID-19. Повідомлення було обґрунтоване посиланням на наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.46 Кодексу законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020.

На вказане повідомлення позивачка 08 листопада 2021 надала відповідь, що інформацію, яку вимагає відповідач, є таємницею позивачки про її стан здоров`я і відповідач не має компетенції зобов`язувати її на розкриття цієї таємниці, а відсторонення її від роботи буде порушенням Конституції України та інших законодавчих норм.

Просить визнати протиправним та скасувати наказ директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради Пашка П.А. №48-К від 29 листопада 2021 року «Про відсторонення від виконання обов`язків», відновивши попереднє становище вчителя математики з 01.12.2021 та стягнути з Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням належних до утримання податків і зборів.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.

Посилаючись на ст. 46 Кзпп, ст. 7, ч. 2 ст. 27 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом МОЗ України від 14.04.1995 р. за №66 доводить, що відсутність подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення вказує на безпідставність наказу про відсторонення.

Зауважує, що вона перехворіла на гостру респіраторну хворобу Covid-19, про що повідомила директора ліцею, однак до роботи так і не була допущена.

Посилаючись на норми Конституції України, Загальної декларації про права людини, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколу №12 вказує про недопустимість дискримінації та невиправданого втручання держави, що порушує особисті права людини.

Звертає увагу на ст. 1 Нюрнберзького кодексу, ч. 1 ст. 43 ЗУ "Про основи охорони здоров`я громадян України", пункт 16 Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації "Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об`єкта дослідження", пункт 5 Європейської хартії прав пацієнта, статтю 5 Конвенції про права людини та біомедицину, резолюцію ПАРЄ від 27.01.2021 №2361(2021) "Вакцини проти Covid-19", які відображають принцип добровільної згоди людини на участь в медичних експериментах.

Вказує, що обов`язковість вакцинації від коронавірусної хвороби (Covid-19) не визначено у ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб", а закріплено лише у підзаконних актах: постанові КМУ №1236 від 09.12.2020 (зі змінами згідно Постанови №1096 з 08.11.2021 р.) та наказі МОЗ №2153 від 04.10.2021, що суперечить статтям 1,3,6,8,19,64 Конституції України (Рішення КСУ №1-14/2020(230/20).

Водночас стверджує, що ст. 46 Кзпп надає право роботодавцю відстороняти працівників від роботи лише за наявності передбачених законодавством підстав.

Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу заперечує викладені у ній доводи, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 вересня 1994 року, відповідно до наказу від 02 серпня 1994 року №25-к, призначена на роботу вчителем математики в порядку переводу у Костопільську середню школу №6, що підтверджується записом №10 у трудовій книжці позивача.

Як вбачається із запису №14 трудової книжки позивача, з 08 липня 2021 року на підставі Рішення сесії Костопільської міської ради від 08.07.2021 №184, начальний заклад перейменовано у Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради.

01 листопада 2021 року листом №1487/01-23 Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради адресовано до виконання керівникам закладів загальної середньої освіти до виконання лист департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації від 29.10.2021 №235/21, щодо обов`язковості вакцинації від COVID-19 працівників закладів освіти незалежно від типу і форми власності та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти коронавірусної хвороби.

Зі змісту вищезазначеного від 29.10.2021 №235/21 вбачається, що керівникам органів управління освітою територіальних громад та керівникам закладів освіти, з посиланням на наказ МОЗ України від 04.10.2021 №2135,постанову КМУ №1236 від 09.12.2020із змінами та доповнення ми таст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», доводиться інформація про доведення до відома закладів освіти про встановлення переліку працівників, яким необхідно провести щеплення проти COVID-19 та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються від проведення таких щеплень.

05 листопада 2021 року позивач ознайомлена із повідомленням про відсторонення із 08 листопада 2021 року від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили, про що свідчить її підпис про ознайомлення з вказаним повідомленням.

Повідомлення про відсторонення обґрунтоване посиланням на наступні нормативні акти:наказ Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021, яким затверджено перелік професій, які підлягають обов`язковій вакцинації від COVID-19;ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»;ст.46 Кодексу законів про працю України; постанову Кабінету Міністрів України від 10.10.2021 №1096, якою внесено зміни допостанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020.

08 листопада 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано на ім`я директора Костопільського ліцею №6 ОСОБА_2 відповідь на повідомлення про відсторонення.

Відповідь мотивована тим, що таким повідомленням відповідач порушує ст.39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» таст.286 Цивільного кодексу України, які захищають право на лікарську таємницю, що повідомлення не враховує інтервалу щодо двох щеплень в такий короткий строк, що відсутність інформації про щеплення є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою для відсторонення від роботи та позбавлення заробітної плати, що дії відповідача порушують право позивача на працю і що передбаченіпостановою КМУ від 09.12.2020 №1236обмеження є тимчасовими, як і сама постанова, яка не підлягає до застосування, оскільки суперечить вимогамКонституції України.

24 листопада 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано на ім`я директора Костопільського ліцею №6 ОСОБА_2 пояснювальну, яка мотивована тим, що надала відповідь на повідомлення про відсторонення 08.11.2021 і така відповідь зареєстрована секретарем.

Також 24 листопада 2021 року Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради листом №1-29/173 повідомив директора департаменту освіти і науки Рівненської ОДА про те, що на даний час ліцей працює в змішаному режимі, учні 1-4 класів займаються очно, 5-11 класівз використанням технологій дистанційного навчання, всі вчителі, які працюють в початкових класах, вакциновані.

26 листопада 2021 року Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради листом №1682/01-23 просило директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради надати пояснення щодо підстав для допущення до роботи 5 працівників навчального закладу, які не були вакциновані.

Листом №1-28/194 від 29 листопада 2021 року Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради повідомив Управління освіти Костопільської міської ради про те, що станом на 08 листопада 2021 року п`ять педагогів, які працюють в 5-11 класах, були не вакциновані. В період з 08 по 26 листопада вказані працівники надавали результати ПЛР-тестів. Троє педагогів 29.11.2021 надали ПЛР-тести і з 01 грудня будуть відсторонені від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили. Наказ по ліцею видано та ознайомлено педагогів під підпис.

Наказом директора Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради від 29 листопада 2021 року №48-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонено ОСОБА_1 , вчителя математики, від роботи з 01 грудня 2021 року на термін до усунення причин, що його зумовили без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про відсторонення на термін до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.

30 листопада 2021 року по Костопільському ліцею №6 Костопільської міської ради видано наказ №319 «Про відновлення очної форми навчання в ліцеї для здобувачів освіти 5-11 класів», яким відновлено очну форму навчання для учнів 5-11 класів з 01 грудня 2021 року.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю…Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці,на заробітнуплату,не нижчувід визначеноїзаконом. (стаття 43 Конституції України).

За нормою ст. 2, 21 КЗпП України, працівники мають право на здорові і безпечні умови праці. Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечуватиумови праці,необхідні длявиконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках,передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) аналізувалось застосування ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб", ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджено наказом МОЗ України №66 від 14.04.1995 р., Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 та Постанови КМУ №1236 від 9 грудня 2020 року "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2..

Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що відсторонення відроботи (виконанняробіт)певних категорійпрацівників,які відмовляютьсяабо ухиляютьсявід проведенняобов`язковихпрофілактичних щепленьпроти COVID-19,було передбаченезаконом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також суд вказав наступне, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оцінюючи обставини справи в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, та судовою практикою Верховного Суду у цій категорії справ, апеляційний суд приходить до висновку, що на позивачку ОСОБА_1 як працівника закладу освіти, починаючи з 08.11.2021 року, покладено обов`язок пройти щеплення проти COVID-19 або ж надати до навчального закладу документальне підтвердження наявності у неї відповідних протипоказань до такої вакцинації.

ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про необхідність вакцинації та можливість відсторонення від роботи. Будь-яких доказів проведення вакцинації або ж наявності протипоказань не надала.

В свою чергу роботодавець проявив розумну обачність та враховував період протягом якого 5-11 класи проходили дистанційне навчання (а.с. 95), особливості проходження вакцинації (що передбачало декілька етапів), перебування працівників на лікарняному та наявність ПЛР тестів (а.с. 97).

Отже, не можна стверджувати, що у діях відповідача був відсутній індивідуальний підхід під час застосування відсторонення. Керівництво ліцею правильно визначена необхідність такого заходу. Сама ж можливість відсторонення була прямо передбачена законодавством, що узгоджується з висновками ВП ВС у справі №130/3548/21.

Колегія суддів зауважує на доводи апеляційної скарги щодо недопустимості дискримінації, проте не вбачає її у діях відповідача. Так, судом встановлено і цей факт визнано сторонами, що всі працівники педагогічного колективу Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради були попереджені про необхідність надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я у строк до 08.11.2021 року, тобто усі працівники знаходились у рівних умовах.

Надуманими є доводи апелянтки щодо принципу добровільної згоди людини на участь в медичних експериментах. Разом з цим Європейський суд з прав людини посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією. Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів.

У справі № 130/3548/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що показники смертності населення та труднощі у сфері охорони здоров`я зумовлювали необхідність вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети.

Враховуючи викладене висновки місцевого суду про законність відсторонення є правильними, а доводи апеляційної скарги не дають вагомих підстав для їх відхилення. Тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, то судовий збір за її подання покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382,383,384,390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 травня 2023 року.

Головуючий Боймиструк С.В.

Судді: Вейтас І.В.

Хилевич С.В.