Постанова

від 31.08.2023 по справі 564/8/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 564/8/22

провадження № 61-9086св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради,

третя особа - Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року у складі судді Грипіч Л. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Вейтас І. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради Пашка П. А. від 29 листопада 2021 року № 48-К «Про відсторонення від виконання обов`язків», відновивши попереднє становище вчителя математики з 01 грудня 2021 року, та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням належних до утримання податків і зборів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що працює вчителем математики у Костопільському ліцеї № 6 Костопільської міської ради.

05 листопада 2021 року вона отримала повідомлення відповідача, обґрунтоване посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статтею 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статтею 46 Кодексу законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, про відсторонення її від роботи з 08 листопада 2021 року до проходження нею обов`язкового щеплення від COVID-19.

На підставі заяви від 03 листопада 2021 року відповідач надав їй можливість проводити дистанційно навчання в домашньому режимі.

У подальшому, 29 листопада 2021 року директор Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради Пашко П. А. видав наказ № 48-К «Про відсторонення від виконання обов`язків», яким її було відсторонено від роботи з 01 грудня 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19.

Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ є незаконним, порушує гарантоване статтею 43 Конституції України право на працю та заробітну плату, позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , яка є працівником освітнього навчального закладу і підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, будучи повідомленою про це, до встановленої роботодавцем дати не надала останньому документ, який підтверджує вакцинацію проти вказаного гострого респіраторного захворювання або довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, тому дії відповідача про відсторонення від роботи позивачки без збереження заробітної плати є виправданими і правомірними.

Суд не вбачав порушення права позивачки на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а вжиті щодо неї обмеження є правомірними та відповідають пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я учасників освітнього процесу.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування, пославшись на те, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року в справі № 682/1692/17, від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19, від 20 березня 2018 року в справі № 337/3087/17, від 08 лютого 2021 року в справі № 630/554/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, тобто подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби або їх правонаступників про відсторонення її (позивачки) від роботи, тому він є безпідставним та підлягає скасуванню. Крім того, вона вже перехворіла на ковід, про що було повідомлено директора ліцею, проте до роботи її так і не було допущено.

Відповідач вимагав у неї інформацію про стан її здоров`я в частині проведених щеплень проти COVID-19, що складає таємницю про стан здоров`я.

Доводи інших учасників справи

Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відзив аргументований тим, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши відсторонення працівників закладів освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу. Позивачка, за відсутності абсолютних протипоказань, категорично відмовилася від вакцинації, метою якої є захист від хвороби, яка може становити серйозну загрозу для здоров`я населення.

Позивачка не була звільнена з роботи, а була тимчасово відстороненою з огляду на суспільні інтереси. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Костопільського районного суду Рівненської області цивільну справу № 564/8/22 за позовом ОСОБА_1 до Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради, третя особа - Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1994 року працює вчителем математики у Костопільському ліцеї № 6 Костопільської міської ради.

01 листопада 2021 року Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради направлено адресований до виконання керівникам закладів загальної середньої освіти лист департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації від 29 жовтня 2021 року № 235/21 щодо обов`язковості вакцинації від COVID-19 працівників закладів освіти незалежно від типу і форми власності та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти коронавірусної хвороби.

Згідно зі змістом зазначеного листа керівникам органів управління освітою територіальних громад та керівникам закладів освіти, з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2135, постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 зі змінами та доповненнями та статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», доводиться інформація про доведення до відома закладів освіти про встановлення переліку працівників, яким необхідно провести щеплення проти COVID-19, та відсторонення від роботи працівників, які відмовляються від проведення таких щеплень.

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомлена з повідомленням, обґрунтованим посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04жовтня 2021 року № 2153, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статтею 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статтею 46 Кодексу законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, про відсторонення з 08 листопада 2021 року від роботи на термін до усунення причин, що його зумовили.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Костопільського ліцею № 6 Пашка П.А. відповідь на повідомлення про відсторонення, аргументувавши його тим, що відповідач порушує статтю 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та статтю 286 ЦК України, які захищають право на лікарську таємницю, що повідомлення не враховує інтервалу щодо двох щеплень в такий короткий строк, що відсутність інформації про щеплення є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою для відсторонення від роботи та позбавлення заробітної плати, що дії відповідача порушують її право на працю.

Наказом директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради від 29 листопада 2021 року № 48-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонено ОСОБА_1 , вчителя математики, від роботи з 01 грудня 2021 року на термін до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про відсторонення на термін до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.

Наказ виданий на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 07 жовтня 2021 року № 2153; пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236; статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; статей 46, 94 КЗпП України.

На період із 01 листопада до 01 грудня 2021 року Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради працював у змішаному режимі, здобувачі освіти 1-4 класів - очне навчання, 5-11 класів - із використанням технологій дистанційного навчання.

30 листопада 2021 року наказом № 319 Костопільський ліцей № 6 Костопільської міської ради відновив очну форму навчання для здобувачів освіти 5-11-х класів з 01 грудня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року в справі № 682/1692/17, від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19, від 20 березня 2018 року в справі № 337/3087/17, від 08 лютого 2021 року в справі № 630/554/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

У цій справі встановлено, що позивачка працює на посаді вчителя математики у Костопільському ліцеї № 6 Костопільської міської ради.

Враховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, позивач підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самих дітей.

Відтак, втручання у право позивачки на працю у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Встановивши, що ОСОБА_1 не надала відповідачу документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або документа щодо наявності в неї протипоказань до такого щеплення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що відсторонення позивачки від роботи проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, тому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів зазначає, що право позивачки на працю в освітньому закладі було тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона ухилилася від обов`язкового щеплення. Таке втручання ґрунтувалося на законі, має легітимну мету, є пропорційним до досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві, а тому доводи касаційної скарги з цього приводу колегія суддів відхиляє.

З огляду на те, що за позивачкою на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновляються одразу після усунення ОСОБА_1 причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи (виконання робіт), отже, Верховний Суд не встановив порушення права позивачки на працю, передбачене у статті 43 Конституції України.

У справі, яка переглядається, позивачка не довела, а суди не встановили обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі № 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22), від 29 березня 2023 року у справі № 682/2645/21 (провадження № 61-4736св22), від 12 квітня 2023 року у справі № 686/27893/21 (провадження № 61-9179св22).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач вимагав у неї інформацію про стан її здоров`я в частині проведених щеплень проти COVID-19, що складає таємницю про стан здоров`я, є необґрунтованими.

За правилами статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Тобто медичну таємницю становлять, зокрема, факт звернення до лікаря чи діагноз, а в документах про вакцинацію цих відомостей немає, тому посилання позивачки на те, що документи про проходження обов`язкового щеплення становлять медичну таємницю, є безпідставними.

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що їй не було запропоновано працювати дистанційно, як раніше працювали педагоги, колегія суддів відхиляє, оскільки суди під час розгляду справи встановили, що роботодавець проявив розумну обачність та враховував період протягом якого 5-11 класи проходили дистанційне навчання.

На період з 01 листопада до 01 грудня 2021 року Костопільський ліцей №6 працював у змішаному режимі, зокрема для учнів 1-4 класів - очне навчання, 5-11 класів - із використанням технологій дистанційного навчання.

30 листопада 2021 року по Костопільському ліцею № 6 Костопільської міської ради видано наказ № 319 «Про відновлення очної форми навчання в ліцеї для здобувачів освіти 5-11 класів», яким відновлено очну форму навчання для учнів 5-11 класів з 01 грудня 2021 року.

Наказом директора Костопільського ліцею № 6 Костопільської міської ради від 29 листопада 2021 року № 48-К ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01 грудня 2021 року, тобто з часу, коли Костопільський ліцей відновив очну форму навчання.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун