Рішення

від 16.05.2023 по справі 160/2559/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року Справа № 160/2559/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняСватко Є.А. за участі: представника позивача представника відповідача Співак Н.М. Стець А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ: 30926946) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

13 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (далі позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якій просить суд:

-визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2022 року №171/32-00-07-01-03-32, винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Позовна заява обґрунтована протиправністю податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження, виходячи з наступного. За результатом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідач склав відповідний акт, за змістом якого констатував нереальність господарських операцій позивача протягом січня 2021 року з 9 контрагентами. Позивач стверджує, що жодних порушень положень законодавства щодо порядку формування податкового кредиту ним не допущено, належність первинних документів з усіма контрагентами відповідач визнав, зауважень до них не висунув, відповідні податкові накладні зареєстровані, що є достатньою підставою для формування податкового кредиту. Також посилається на неможливість застосування негативних наслідків для себе в зв`язку з податковою поведінкою його контрагентів в силу принципу індивідуальної відповідальності. Окрім цього зазначає, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості виконання ним господарської операції, наводить відповідну судову практику. Разом з цим вказує, що наявність або відсутність окремих документів, помилки в їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Підсумовує, що придбання товарів підтверджено належним чином, товари та роботи оприбутковані в бухгалтерському та податковому обліках згідно законодавства, суми податкового кредиту відображені в податкових деклараціях, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, по відповідним операціям в повному обсязі проведено розрахунки. Також зазначає, що твердження відповідача щодо кожного з 9 контрагентів позивача про обрив ланцюгів постачання та недостатність трудових та/або матеріальних ресурсів є необґрунтованими та за наявних обставин справи не вказують не нереальність господарських операцій.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/2559/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви: вірного коду ЄДРПОУ відповідача, примірники позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року адміністративну справу № 160/2559/23 за позовом «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до провадження Дніпропетровського окружного адміністративного суду, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 березня 2023 року.

15 березня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача. Відповідач зазначає, що висновки перевірки позивача зроблені на підставі належним та допустимих доказів, при цьому використання податкової інформації є належним доказом у справі, а акт перевірки є джерелом доказової бази. Щодо принципу індивідуалізації відповідальності зазначає, що цей принцип стосується фізичних осіб, а суб`єкти господарювання повинні дотримуватись розумної обачності при виборі контрагентів. Щодо фактичних обставин господарської діяльності позивача зазначає, що маються місце обриви ланцюгів постачання товарів щодо контрагентів позивача, в яких за досліджуваний період господарської діяльності позивач такі товари купував, вбачається також невідповідність матеріальних та/або трудових ресурсів таких контрагентів. Також вказує що в окремих випадках контрагенти контрагентів позивача фігурували у кримінальних та адміністративних провадженнях. Наводить приклади судової практики на підтвердження того, що важливим є не тільки зовнішній вияв господарської операції, а і її фактичний зміст. Зазначає, що позивач мав можливість дотриматися положень податкового законодавства, однак цього ним здійснено не було.

16 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив, ідентичний раніше поданому через систему «Електронний Суд».

20 березня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про відкладення судового засідання, яке надійшло через систему «Електронний Суд» від представника відповідача.

20 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача через канцелярію надійшла відповідь на відзив. Заперечує проти тези відповідача щодо поширення принципу індивідуальної відповідальності лише на юридичних осіб. Щодо твердження відповідача про необхідність дотримання платником податків принципу належної обачності при виборі контрагентів вказує, що факт недотримання такого принципу має довести саме відповідач, при цьому цей принцип стосується безпосереднього контрагента, а не контрагентів такого контрагента.

В судове засідання, призначене на 21 березня 2023 року, сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв`язку з чим та з урахуванням клопотання про відкладення судового засідання, протокольною ухвалою відкладено судове засідання на 28 березня 2023 року.

28 березня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення на відповідь на відзив, які надійшли через систему «Електронний Суд» від представника відповідача. Повторно вказує на відсутність належної обачності позивача при виборі контрагентів, нездійснення аналізу їх репутації, нереальність господарських операцій та безпідставність формування податкового кредиту. Також надає документи щодо господарської діяльності контрагентів позивача.

В судове засідання, призначене на 28 березня 2023 року, сторони з`явились, висловили свої позиції щодо наданих доказів по справі. В судовому засіданні оголошено перерву до 04 квітня 2023 року.

28 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача через канцелярію надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. В цей же день представник позивача ознайомилася з матеріалами справи.

03 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача через канцелярію надійшли заперечення на додаткові пояснення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначає, що твердження відповідача про відсутність у контрагентів достатніх ресурсів для здійснення господарських операцій є недоведеним та повторно вказує, що сформував податковий кредит на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних.

Судове засідання, призначене на 04 квітня 2023 року, не відбулося в зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога», наступне судове засідання призначено на 11 квітня 2023 року.

10 квітня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, до якого додано лист регіонального сервісного центру головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому міститься інформація про транспортні засоби, зареєстровані за контрагентами позивача.

11 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача через канцелярію надійшла заява про розгляд справи у підготовчому провадженні без участі представника позивача.

В судове засідання, призначене на 11 квітня 2023 року, з`явився представник відповідача, висловив свою позицію щодо можливості закриття підготовчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25 квітня 2022 року.

В судове засідання, призначене на 25 квітня 2023 року, сторони з`явились, висловили свої позиції щодо суті справи. В судовому засіданні оголошено перерву до 11 травня 2023 року.

Судове засідання, призначене на 11 травня 2023 року, не відбулося в зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога», наступне судове засідання призначено на 16 травня 2023 року.

В судове засідання, призначене на 16 травня 2023 року, сторони з`явились, представником позивача додані додаткові документи, учасники справи виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Позивач є юридичною особою приватного права, код ЄДРПОУ: 30926946, дата державної реєстрації: 23.05.2000 року, дата запису: 08.09.2004 року, Номер запису: 12301200000000040, КВЕД: 24.20 Виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі (основний).

За результатом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем складено Акт від 22.07.2022 року №181/32-00-07-01-02-01-30926946 про результати документальний перевірки ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШ ЮКРЕЙН» (код за ЄДРПОУ 30926946) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року (вх. №9036280754 від 21.02.2022) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків (далі Акт про результати перевірки).

Згідно Акту про результати перевірки її проведено на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 78.1.8. п. 78.1. ст. 78, п. 79.2. ст. 79, п.п. 69.2. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за наказом відповідача від 01.06.2022 року №37 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (КОД ЄДРПОУ: 30926946) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року (вх. №9036280754 від 21.02.2022 року).

Відповідно до Акту про результати перевірки досліджувалися господарські операції позивача, щодо яких податковою декларацією від 21.02.2022 року №9036280754 (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 16.06.2022 року №9084179280) було сформовано податковий кредит, а саме:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО ЦЕМ» (41722573), операції у вересні та грудні 2021 року щодо придбання зажимних пристроїв, фільтроелементів згідно Договору від 12.03.2019 року №4600011944, вересень 2021 року на суму 496350,00 грн (без ПДВ), ПДВ 99270,00 грн, грудень 2021 року на суму 97080,00 грн (без ПДВ), ПДВ 19416,00 грн; на підставі договору від 12.03.2019 № 4600011944;

2) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), операції у жовтні-грудні 2020 року, лютому-липні 2021 року щодо придбання обладнання, інструментів, побутової техніки, будівельних матеріалів згідно Договору від 26.04.2019 року №4600012020, жовтень 2020 року на суму 2021476,95 грн (без ПДВ), ПДВ 40295,39 грн, листопад 2020 року - на суму 178675,87 грн (без ПДВ), ПДВ 35735,17 грн, грудень 2020 року на суму 498760,75 грн (без ПДВ), ПДВ 99752,15 грн, лютий 2021 року на суму 445668,25 грн (без ПДВ), ПДВ 90933,65 грн, березень 2021 року на суму 740250,95 грн (без ПДВ), 148050,19 грн ПДВ, квітень 2021 року на суму 820061,90 грн (без ПДВ), 164012,38 ПДВ, травень 2021 року на суму 194598,20 грн (без ПДВ), 38919,64 грн ПДВ, червень 2021 року на суму 640934,00 грн (без ПДВ), 128186,80 грн ПДВ, липень на суму 2705,00 грн (без ПДВ), 541,00 грн ПДВ; на підставі договору від 26.04.2019 № 4600012020;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «АДФ Дніпро» (код ЄДРПОУ: 40363742), операції у лютому-квітні, червні 2021 року щодо придбання обладнання, інструментів, електричних приладів згідно Договору від 14.02.2020 року №4600012641, лютий 2021 року на суму 108887,80 грн (без ПДВ), ПДВ 20177,56 грн, березень 2021 року на суму 95791,50 грн (без ПДВ), ПДВ 19158,30 грн, квітень 2021 року на суму 170400,05 грн (без ПДВ), ПДВ 34080,01, червень на суму 13218,70 грн (без ПДВ), ПДВ 2643,74 грн; на підставі договору від 14.02.2020 №4600012641;

4) Приватне підприємство «Молоток» (код ЄДРПОУ: 36474100), операції у грудні 2021 року - січні 2022 року щодо придбання обладнання та інструментів згідно Договору від 04.01.2021 року №4600013176, грудень на суму 117550,00 грн (без ПДВ), 23510,00 грн ПДВ, січень 2022 року на суму 891,25 грн (без ПДВ), ПДВ 178,25 грн; на підставі договору від 04.01.2021 №4600013176;

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСПІДШИПНИК» (код ЄДРПОУ: 36220863), операції у травні 2021 року щодо придбання підшипників в асортименті згідно Договору від 03.02.2021 року №4600013306, травень на суму 110749,40 грн (без ПДВ), 22149,88 грн ПДВ; на підставі договору від 03.02.2021 № 4600013306;

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» (код ЄДРПОУ:44055420), операції у травні, жовтні, грудні 2021 року, січні 2022 року щодо придбання серветок, картону, паралону, віників згідно Договору від 27.04.2021 року №4600013577, жовтень на суму 310480,00 грн (без ПДВ), 62096,00 грн ПДВ, грудень 2021 на суму 54420,00 грн (без ПДВ), 10884,00 грн ПДВ, січень на суму 11760,00 грн (без ПДВ), 2352,00 грн ПДВ; на підставі договору від 27.04.2021 № 4600013577;

7) Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТС» (код ЄДРПОУ: 30004231), операції у листопаді 2021 року щодо придбання електродвигунів, насосів, редукторів згідно До, листопад на суму 60080,00 грн (без ПДВ), ПДВ 12016,00 грн; на підставі договору від 06.07.2021 №4600013646;

8) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖАУФА С.А.» (код ЄДРПОУ: 39230958), операції у грудні 2021 року щодо придбання обладнання та інструментів згідно Договору від 02.10.2020 року №460013059, грудень на суму 221960,00 грн (без ПДВ), ПДВ 44392,00 грн; на підставі договору від 02.10.2020 № 4600013059, від 13.02.2020 № 4600012671;

9) Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ» (код ЄДРПОУ: 40049277), операції у березні 2020 року щодо придбання обладнання та шкільного обладнання згідно Договору від 13.02.2020 року №4600012671, березень на суму 161247,15 грн (без ПДВ), ПДВ 32249,43 грн.; на підставі договору від 13.02.2020 № 4600012671 та від 06.02.2019 № 4600011811.

Також Актом про результати перевірки констатовано виявлення порушення позивачем п.п. «а» п. 198.1, абзаців першого-третього п. 198.2., абзаців першого-другого п. 198.3. ст. 198, з урахуванням норм п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту у січні 2022 року на суму 1151000,00 грн.

Детальний зміст встановлених Актом про результати перевірки порушень позивача міститься у Додатку №14 до цього акту (далі Додаток №14).

Зміст до усіх зазначених господарських операцій позивача відповідачем висунуто тотожні зауваження, які за змістом полягають в наступному:

1) не встановлено джерело походження товару, має місце обрив ланцюга постачання, не підтверджено придбання товару контрагентами позивача;

2) не надано документи щодо якості товару, паспортів, копій імпортної митної декларації;

3) невідповідність матеріальних та трудових ресурсів контрагентів позивача змісту господарських операцій, відповідність контрагента критеріям ризиковості платника податку.;

4)зайнятість окремих керівників контрагентів позивача одночасно на інших підприємствах;

Висновуючи Акт про результати перевірки, в наявності висновок про нереальність відповідних господарських операцій, неналежність відповідних податкових накладних та відсутність підстав для формування податкового кредиту.

При цьому щодо господарських операцій позивача з кожним із контрагентів відповідач визнає, що первинні документи, які надані підприємством у ході документальної перевірки, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2022 року №171/32-00-07-01-03-32, винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, що є предметом оскарження.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Податковий кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV(далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

«Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).

Виходячи з системного аналізу наведених вище положень законодавства єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.7 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що суми податку на додану вартість, сплачені платником податків авансом у попередньому або звітному податковому періодах постачальникам товарів/послуг, враховуються при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у випадку прийняття платником податків рішення про повернення суми бюджетного відшкодування за умови наявності у такого платника податків відповідного права на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

В зв`язку зі тотожністю висловлених контролюючим органом зауважень до спірних господарських операцій позивача та загального висновку суду про їх необґрунтованість, суд надає почергову оцінку зауваженням відповідача, наявним в Акті про результати перевірки, оскільки в кожній з досліджуваних господарських операцій зауваження відповідача в однаковій мірі є необґрунтованими відносно його висновку про безпідставність формування податкового кредиту позивачем.

Щодо зауваження про те, що не встановлено джерело походження товару, має місце обрив ланцюга постачання, не підтверджено придбання товару контрагентами позивача.

Узагальнено висловлені зауваження є єдиним, яке полягає в тому, що не в повній мірі прослідковується джерело походження товару починаючи з його виготовлення (ввезення в Україну) до продажу позивачу.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.03.2023 року по справі № 640/19369/21, від 27.04.2022 року по справі №540/2833/19.

Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.09.2022 року по справі №460/2361/19.

За умови подання платником ПДВ належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 30.06.2020 року по справі №440/426/19.

У той же час, норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 30.06.2020 року по справі №440/426/19, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.03.2023 року по справі № 640/19369/21, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, від 18.12.2018 року по справі №816/1118/17.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.12.2018 року по справі 805/2030/16-а.

Аналіз норми частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року по справі №160/3364/19.

У цій справі прийнятним є застосування висновку Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, зробленому в рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 (Заява N3991/03) (пункт 71 Рішення) та у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 (Заява N803/02) (пункт 38 Рішення).

Узагальнюючи вищевикладене суд висновує, що зауваження контролюючого органу до ланцюгів постачання, які обриваються в операціях між контрагентами контрагентів позивача не можуть створювати негативні правові наслідки для позивача. Натомість реальність господарської операції за участю позивача та конкретного контрагента має оцінюватися безпосередньо, тобто виходячи з документів, наданих на підтвердження цієї конкретної операції, а не на підставі того, що на якомусь етапі щодо товару, який в підсумку був проданий позивачу, не вдається встановити джерело його походження, оскільки ця обставина сама по собі не свідчить про нереальність кінцевої господарської операції.

За обставин цієї справи висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача зроблені не на підставі аналізу первинної документації по таким господарським операціям, а шляхом аналізу ланцюгів постачання, при цьому відповідач визнає належність наявних первинних документів по господарським операціям. Тверджень про ненадання відповідачу в ході перевірки відповідних документів, невідповідності таких документів під час перевірки документам, наданим суду відповідач не висловлював. За таких обставин суд вважає висновок відповідача про нереальність господарських операцій на підставі обриву ланцюгів постачання відповідних товарів у контрагентів, які були контрагентами позивача суд вважає необґрунтованим. При цьому суд зауважує, що саме відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен був довести, що господарські операції позивача є нереальними, натомість відповідач не висловив жодних зауважень до змісту таких господарських операцій як таких, в т.ч. не вказував не підроблений характер документів, відсутність реєстрації податкових накладних, відсутність первинних документів і т.д., обмежившись лише зауваженнями до ланцюгів постачання товарів, на які позивач впливу не має.

Окрім цього суд звертає увагу на надання позивачем суду документів на підтвердження реальності господарських операцій щодо кожного з 9 контрагентів, а саме: податкові накладні, прибуткові ордери, видаткові накладні, рахунки на оплату, в тому числі товарно-транспортні накладні, накладні-вимоги на відпуск матеріалів, журнали ордери, реєстри платежів, договори, специфікації, сертифікати, паспорти, відомості і так далі. Конкретних зауважень до документів, які надані на підтвердження реальності господарських операцій, відповідачем не висловлено, змістовних тверджень про їх недостатність або сумнівність не заявлено. Аналогічні документи також було надано під час перевірки. Натомість судом вказані документи досліджені, в зв`язку з чим наявні підстави для висновку про їх достатність для підтвердження реальності відповідних господарських операцій, та, відповідно, обґрунтованість сформованого позивачем податкового кредиту.

Також суд наголошує на тому, що по усім господарським операціям позивача зареєстровано податкові накладні, доказів зворотного відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні. Жодних змістовних пояснень з цього приводу відповідачем не надано. Також здійснено оплата за угодами.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальних справ щодо контрагентів позивача також не означає причетність ПАТ ""Сентравіс продакшн юкрейн" до вчинення злочину і не може слугувати належним доказом незаконної діяльності та порушення податкового законодавства України, а отже, не тягне за собою для позивача правових наслідків.

Дане твердження повністю узгоджується з передбаченими ст. 7 КПК України загальними засадами кримінального провадження, зокрема засадами презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності. Вироків до суду не надано.

Отже, зауваження відповідача щодо походження товару є необґрунтованими, а відповідні твердження про нереальність господарських операцій, в т.ч. власні висновки у Акті про результати перевірки є недоведеними.

Щодо ненадання документів щодо якості товару, паспортів, копій імпортної митної декларації.

Ненадання сертифікатів якості та паспортів на товар не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.12.2018 року по справі №805/2030/16-а, 23.10.2018 року по справі №808/849/17.

Суд зазначає, що ненадання документів про якість товару може свідчити про поставку неякісного товару або навіть про поставку товару, відмінного від офіційно оформленого, однак в будь-якому випадку не є безпосереднім доказом нереальності господарської операції.

В свою чергу зауваження до відсутності імпортної митної декларації за змістом є зауваженням до походження товару, зроблені раніше судом висновки з цього приводу таке зауваження не спростовує.

Відповідно, зауваження відповідача в цій частині є необґрунтованим.

Щодо невідповідності матеріальних та трудових ресурсів контрагентів позивача змісту господарських операцій, відповідність контрагента критеріям ризиковості платника податку.

З цього приводу Касаційним адміністративним судом у постановах від 15.03.2023 року по справі №640/19369/21, від 17.11.2021 року по справі №380/1083/20 сформовано правовий висновок, згідно якого розглядаючи таку категорію спорів, де під сумнів ставиться реальність господарських операцій платника податків та обґрунтованість отриманої податкової вигоди, суди повинні ретельно досліджувати первинні документи за спірними операціями й детально перевіряти фактичні обставини таких операцій у взаємозв`язку із наявними первинними документами платника податків, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагентів достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самостійно дійсно не є достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 17.11.2022 року по справі №400/2136/19.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 28.10.2019 року по справі №826/5875/17.

Отже, зауваження відповідача до кількості та якості матеріальних та трудових ресурсів позивача є необґрунтованим.

Зауваження відповідача про відповідність контрагента позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків адресовано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦТЕХ», щодо якого таку відповідність встановлено 22.10.2020 року. Водночас, позивачем сформовано податковий кредит по операціям із вказаним товариством, які відбулися у березні 2020 року, тобто до його визнання таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, в зв`язку з чим це зауваження в цілому не може розглядатися за обставин даної справи як нерелевантне.

Отже, вказані зауваження відповідача є необґрунтованими.

Щодо зайнятості окремих керівників контрагентів позивача одночасно на інших підприємствах.

Вказане зауваження адресоване взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «АДФ Дніпро», бухгалтер якого є директором в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОЛМІ ВІЖН», з яким у Товариства з обмеженою відповідальністю «АДФ Дніпро» наявні господарські відносини.

Суд повторно зазначає, що реальність господарських операцій встановлюється на підставі первинних господарських документів, також можуть братися до уваги інші документи щодо відповідних господарських операцій. За обставин цієї справи відповідач зауважень до таких документів не висловив. Відповідно, це зауваження відповідача за змістом адресовано не позивачу та не безпосередній господарській операції за участі позивача. В зв`язку з цим, покладання на позивача негативних наслідків від зауваження контролюючого органу щодо взаємовідносин двох інших підприємств суперечить принципу індивідуальної відповідальності. При цьому суд повторює, що за обставин даної справи це зауваження не свідчить про нереальність конкретних господарських операцій.

Отже, вказане зауваження відповідача є необґрунтованим.

Стосовно тверджень відповідача у відзиві суд зазначає наступне. Податкова інформація дійсно може бути використана як доказ у справі, однак за обставин даної справи використана в Акті про результати перевірки податкова інформація не свідчить про нереальність безпосередньо господарських операцій позивача. Також судом не заперечується можливість використання Акту про результати службового розслідування як доказу в цій справі, натомість судом надана йому оцінка і визнано висновки такого акту необґрунтованими. Позиція відповідача щодо індивідуальної відповідальності лише для фізичних осіб спростовується висновками суду та відповідною практикою Верховного Суду, наведеною вище. Судом використано принцип належної податкової обачності до обставин даної справи та не встановлено наявності фактів порушення цієї доктрини позивачем при проведенні згаданих господарських операцій. Використана відповідачем судова практика щодо доказів на підтвердження необґрунтованості податкової вигоди не підлягає застосуванню до обставин даної справи, оскільки позивачем не висунуто зауважень до доказів на підтвердження реальності господарських операцій позивача, в т.ч. до первинних документів, натомість зауваження стосуються недоведеності джерела походження товарів в операціях контрагентів суб`єктів господарювання, з якими взаємодіяв позивач. Похідний висновок відповідача щодо умислу позивача при проведенні відповідних господарських операцій є необґрунтованим в зв`язку з хибністю засновків, на підставі яких зроблено такий висновок.

Так як податкове повідомлення-рішення від 15.08.2022 року №171/32-00-07-01-03-32 є результатом процедури перевірки позивача, висновки якої втілено в Акті про результати перевірки та визнано судом необґрунтованими, що свідчить про їх протиправність, вказане податкове-повідомлення рішення як індивідуальний правовий акт, що є безпосереднім результатом такої перевірки, втілює в собі протиправний характер перевірку, в зв`язку з чим також набуває характеру протиправного акту та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Окремо суд зауважує, що ст. ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають способу захисту у вигляді визнання недійсним індивідуального правового акта. Враховуючи встановлення факту порушення права позивача в цій справі, з метою ефективного захисту права позивача суд задовольняє цю вимогу за змістом, однак у відповідності до способу захисту, передбаченого законодавством визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2022 року №171/32-00-07-01-03-32, винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 17265,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.01.2023 року №0000140042. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 17265,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ: 30926946) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2022 року №171/32-00-07-01-03-32, винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ: 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, код ЄДРПОУ: 30926946) сплачений судовий збір у розмірі 17265,00 гривень (сімнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 травня 2023 року.

Суддя Н.В. Боженко