Рішення

від 23.05.2023 по справі 160/4256/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року Справа № 160/4256/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача Гудименко О.М., представника відповідача Скічко Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2022 року № 0107430709.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2021 року №1 за період з 05.05.2021 року по 30.09.2022 року, за результатами якої складено акт перевірки №1987/04-36-07-09/41156891 від 20.10.2022 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2022 року № 0107430709, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 261099,98 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

07.03.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

15.03.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

06.04.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні.

12.04.2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

12.04.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, постановлено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.04.2023 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

23.05.2023 року у судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2021 року №1 за період з 05.05.2021 року по 30.09.2022 року, за результатами якої складено акт перевірки №1987/04-36-07-09/41156891 від 20.10.2022 року, (далі акт).

За результатами перевірки, відповідно до висновків акту встановлено порушення:

- ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» 21.06.2018 №2473-VІІ при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2021 №1, укладеному ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» з нерезидентом компанією «RUIAN NEW NREND IMP. AND EXP. TRADE CO. LTD» (Китай), частині не одержання товару в сумі 25000,00 доларів США, за згідно із ч.5 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VІІ Закону України «Про валюту і валютні операції» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.

На підставі висновків акту №1987/04-36-07-09/41156891 від 20.10.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2022 року № 0107430709, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 261099,98 грн.

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимогПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту81.1 статті 81 ПК України(направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому, реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі направлень від 05.10.2022 №3677, від 10.10.2022 №3756, виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області посадовими особами відповідача, відповідно до пп.19-1.1.4, п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.69.2 п.69 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), у зв`язку з отриманням податкової інформації від Національного банку України від 20.07.2022 року №25-0008/120/ДСК про порушення ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» валютного законодавства, на підставі наказу від 04.10.2022 року №2790-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 05.05.2021 року по 30.09.2022 року при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2021 №1.

Копію наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2022 року №2790-п вручено 07.10.2022 року під розписку директору ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем.

З направленням на право проведення перевірки від 05.10.2022 №3677, від 10.10.2022 №3756 ознайомлено директора ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» Кащеєва Дмитра Сергійовича під підпис 07.10.2022 року та 13.10.2022 року відповідно.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ «Фірма «Візард ЛТД», про що свідчить запис №1 від 07.10.2022 року та №2 від 13.10.2022 року в журналі реєстрацій перевірок.

Вказані обставини свідчать, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена та проведена відповідно до вимог ПК України, отже будь-які порушення при її призначенні та проведенні відсутні.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправності у призначенні та проведенні перевірки позивача, а також не знаходить з цих аргументів позивача підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши оскаржуване податкове повідомлення-рішення по суті в частині встановлених правопорушень, суд вказує наступне.

Відповідачем зазначено в Акті, що документальною позаплановою виїзною -перевіркою ТОВ «Фірма Візард ЛТД» з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період діяльності з 05.05.2021 року по 30.09.2022 року встановлено порушення ч.3.ст.13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» 21.06.2018 № 2473-V111 при виконанні умов -зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2021 року №1, укладеному ТОВ «Фірма Візард ЛТД» з нерезидентом компанією «RUIANNEW TREND IMP. AND EXP.TRAIDE CO. L TD» (Китай), в частині не одержання товару в сумі 25 000,00 доларів США, за згідно із ч.5 cт. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції 21.06.2018 № 2473-V111, нараховується пеня за ш . рушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено та встановлено Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VІІІ (далі Закон №2473-VІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який введений в дію з 07.02.2019 року.

Частинами 1-3 статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду. Валютний нагляд здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

При цьому, ч.4 ст.11 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з абз.1-3 ч.4 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

За приписами ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Водночас, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Також, ч.7 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Відповідно до ч.8 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Так, п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №5 (далі Положення №5), встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків, встановлено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №7 (далі Інструкція №7).

Згідно з п.п.1 п.6 розділу ІІ Інструкції №7 банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №7 передбачено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до п.п.2, п.п.6 п.9 розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

- у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;

- у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

При цьому, п.п.5 п.10 розділу ІІІ Інструкції №7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

- вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

У разі запровадження Національним банком заходу захисту у вигляді обов`язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

- в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами)/російських рублях (незалежно від суми операції);

- в інших валютах (якщо загальна сума зобов`язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог).

Вимоги абзаців п`ятого сьомого підпункту 5 пункту 10 розділу III цієї Інструкції не поширюються на випадки завершення здійснення валютного нагляду в разі припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка).

При цьому, ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:

- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;

- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях;

- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб`єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки визначені законодавством, а у разі порушення встановлених строків до резидента застосовується відповідальність у вигляді пені у визначеному розмірі, а саме: 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості, за кожний день прострочення, при цьому, валютним законодавством передбачено можливість зняття експортної операції з контролю (завершення здійснення банком валютного нагляду) через припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом як шляхом їх виконання, так і у разі припинення зобов`язання в інший спосіб, зокрема, відступленням права вимоги та зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності умов, передбачених п.п.6 п.9 та п.п.5 п.10 розділу ІІІ Інструкції №7.

Отже, чинне законодавство, в тому числі і спеціальне в сфері ЗЕД, не містить обмежень щодо зміни сторони за зобов`язанням у зовнішньоекономічному договорі та щодо припинення зобов`язань за таким договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог, водночас, необхідно враховувати специфіку таких правовідносин, зокрема, щодо розповсюдження на них валютного нагляду. При цьому, Інструкцією №7 чітко визначено умови, за яких банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків в експортних (імпортних) операціях (п.9 та п.10 розділу ІІІ Інструкції №7), зокрема, навіть у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів для завершення здійснення банком валютного нагляду за такою операцією має відбутися зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, а також мають бути надані відповідні документи про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів, і недотримання таких умов у сукупності з порушенням граничних строків розрахунків за операціями з експорту (імпорту) тягне за собою застосування до резидента первісного кредитора відповідальності у вигляді пені.

Зовнішньоекономічний Контракт №1 (надалі Контракт №1) був укладений 05.05.2021 року між ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» (Покупець) та Фірмою RUIAN NEW TREND IMP. AND EXP. ТRADE CO. LTD, Китай (Продавець). Предметом Контракту № 1 є поставка Товару на умовах викладених в Специфікаціях, що є невід`ємною його частиною. Відповідно до Специфікації № від 18.05.2021 року Сторони погодили поставку Товару на загальну суму 129 720,00 доларів США, згідно Проформи - інвойса (Рахунка-фактури) № 20210518Y від 18.05.2021р.

Позивач оплатив товар на умовах в зазначених в Контракті, а саме: 25 000 доларів США 04.06.2021 року, відповідно до платіжного доручення № 20; - 14000 доларів США 08.09.2021 року платіжне доручення № 30; - 90 720 доларів США 13.12.2021 року платіжне доручення № 39.

TOB «Фірма «Візард ЛТД» було укладено 28.04.2022 року Додаткову угоду № 1 (надалі - Додаткова угода №1) до Контракту № 1 від 05.05.2021 року за якою новим покупцем за Контрактом № 1 стало ТОВ «Спіка Інвест».

Так, відносини між позивачем та ТОВ «Спіка Інвест» за експортною операцією врегульовані нормами приватного права, якими не встановлені обмеження щодо відступлення права вимоги, припинення чи врегулювання зобов`язань на свій розсуд, навіть з відступленням від положень актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У правовому регулюванні публічно-правових відносин між позивачем та контролюючим органом - відповідачем вказані цивільно-правові норми застосовуються опосередковано.

Резидент при здійсненні господарської діяльності не позбавлений можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю або врахувати ризики їх недодержання.

Право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

Так, відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За визначенням частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Вищенаведені норми в повній мірі підтверджують законність укладення 28.04.2022 року Додаткової угоди № 1 до Контракту № 1 від 05.05.2021 року за якою новим покупцем за Контрактом № 1 стало ТОВ «Спіка Інвест» (код ЄДРПОУ 40743215), при цьому, що самі умови Контракту не було змінено, лише відбулася зміна суб`єктивного складу у частині кредитора.

Крім того, згідно умов Додаткової угоди, а саме п.3 та п.4 отримувач товару та відповідальним за митне оформлення за Контрактом № 1 став новий покупець - ТОВ «Спіка Інвест».

20.04.2022 року товар за Контрактом № 1 було поставлено на Одеську митницю згідно митних декларацій: - №UA110130/2022/5915, - №UA110130/2022/7465, -№UA110130/2022/8182, - № UA110130/2022/9867, - №UA110130/2022/13690, -№UA110130/2022/14628, що в свою чергу підтверджує факт того, що було сдійснено поставку товару на суму 129720, 00 доларів США від нерезидента компанії «RUIAN NEW TREND IMP. AND EXP. TRADE CO. LTD» (Китай).

Також, 09.07.2022 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» від 7 липня 2022 року № 142, якою, зокрема збільшено з 120 до 180 календарних днів граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Нові строки застосовуються до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року. В якій також зазначено, що для операцій, що проводились до 5 квітня 2022 року, граничні строки розрахунків становлять 365 днів.

Операції з оплати та поставки Товару, які були здійснені за Зовнішньоекономічним Контрактом №1 від 05.05.2021 року укладеним між ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» (Новий Покупець ТОВ «Спіка Інвест») та Фірмою RUIAN NEW TREND IMP. AND EXP. TRADE CO. LTD від 05.05.2021 року були здійснені позивачем до 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за якими становлять 365 днів.

Згідно з п.6. розділу 11 Постанови НБУ від 02.01.2019 року № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку) нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.

Як зазначалося вище, і тому були надані документальні підтвердження Поставка Товару нерезидентом Фірмою RUIAN NEW TREND IMP. AND EXP. TRADE CO. LTD (Китай) за Контрактом № 1 від 05.05.2021 року (який є об`єктом перевірки) - була здійснена в строки згідно п.21 Постанови НБУ від 02.01.2019 року № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті».

Висновки відповідача, щодо розбіжностей в бухгалтерському обліку, а саме по Рахунку 632 «Розрахунки з постачальниками в іноземній валюті, не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Фірма «Візард ЛТД» не має дебіторської заборгованості у сумі 129 720, 00 доларів по взаєморозрахункам з нерезидентом Фірмою RUIAN NEW TREND IMP. AND EXP. TRADE CO. LTD (Китай).

З урахуванням наведеного сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючи експортно-імпортні операції та укладаючи договори (контракти) та додаткову угоду, обґрунтовано виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків, та відповідно до наданих позивачем доказів вбачається поставка відповідного товару.

В свою чергу, контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 30.11.2022 року № 0107430709, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 261099,98 грн. за Контрактом № 1 від 05.05.2021 року, укладеним позивачем з нерезидентом Фірмою RUIAN NEW TREND IMP. AND EXP. TRADE CO. LTD (Китай), та констатуючи порушення позивачем вимог ч.2 ст.13 Закону №2473-VІІІ, діяв без врахування всіх обставин, що мають значення та не у спосіб передбачений законом, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3916,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №109 від 27.02.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 3916,50 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» (49022, м.Дніпро, вул.Маршала Малиновського, буд.124, код ЄДРПОУ 41156891) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118656) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0107430709 від 30.11.2022 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 261099,98 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» (код ЄДРПОУ 41156891) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3916,50 грн. (три тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 25.05.2023 року.

Суддя М.В. Дєєв