Рішення

від 26.05.2023 по справі 420/5855/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5855/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського районного суду Одеської області, Територіального управління Державної судової Адміністрації в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Овідіопольського районного суду Одеської області, Територіального управління Державної судової Адміністрації в Одеській області і, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ голови Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року №02г-о/с в частині припинення виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 28 лютого 2023 року;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області відновити нарахування та виплату судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати та виплатити судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду з урахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів, починаючи з 28 лютого 2023 року до дня, що передує дню відновлення нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди, включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на рішення Ради суддів України №35 від 03.09.2021 року та №24 від 05.08.2022 року, вважає, що припинення виплати суддівської винагороди через обставини, що не залежать від його волі, є протиправними, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.03.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

11.04.2023 року від Територіального управління Державної судової Адміністрації в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди. На позивача як на військовозобов`язаного, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації у зв`язку з введенням воєнного стану, поширюються гарантії, передбачені частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, зокрема за ним зберігається місце роботи і посада, а також йому виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" з 19.07.2022 року середній заробіток таким мобілізованим працівникам за місцем роботи не виплачується. Оскільки позивач з 28.02.2023 року увільнений від роботи та не здійснює правосуддя у зв`язку з проходженням військової служби, тому він не має права на отримання суддівської винагороди.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ОСОБА_1 працює суддею Овідіопольського районного суду Одеської області, зарахований до штату цього суду.

На підставі наказу начальника Березівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28 лютого 2023 року №50 ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та призначено на посаду старшого офіцера мобілізаційного відділення Березівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

28 лютого 2023 року позивач звернувся до голови Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою про увільнення від виконання обов`язків з відправлення правосуддя на період проходження військової служби зі збереженням місця роботи, посади та виплати суддівської винагороди з 28.02.2023 року до оголошення демобілізації.

Наказом голови Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року №02г-о/с з 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків судді на період проходження військової служби за призивом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади на строк до закінчення воєнного періоду в Україні або до дня фактичної демобілізації.

Зазначеним наказом ОСОБА_1 припинено виплату суддівської нагороди з 28 лютого 2023 року.

Після цього, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області припинило виплату ОСОБА_1 суддівської нагороди з 28 лютого 2023 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність судді забезпечується: 1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; 2) недоторканністю та імунітетом судді; 3) незмінюваністю судді; 4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; 9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; 11) правом судді на відставку.

Відповідно до частини 7 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Суддівській винагороді присвячена стаття 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка містить такі норми:

1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

3. Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

4. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

6. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

7. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

8. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

9. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

10. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював позиції щодо незалежності суддів та послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення суддів як під час здійснення ними своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Суд зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди. Право на отримання суддею суддівської винагороди є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу. Закон передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування судді на військовій службі не є таким випадком.

Відповідно до статей 1, 2, 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідач не заперечує факт проходження позивачем військової служби у складі Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, зокрема у листопаді 2022 року, але зазначає, що відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року) у цей період він вже не мав права на отримання середнього заробітку за місцем своєї роботи.

Статтею 119 КЗпП України передбачені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частиною 3 статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент призову позивача у лютому 2023 року на військову службу) було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року, який набрав чинності 19.07.2022 року, у частині 3 статті 119 КЗпП України слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Тож з 19.07.2022 року серед трудових та соціальних гарантій працівникам, які призвані на військову службу під час мобілізації, відсутнє право на отримання середнього заробітку за місцем роботи, а роботодавець не має обов`язку виплачувати таким працівникам середній заробіток, який обраховувався за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.

Суд зазначає, що середній заробіток, який виплачувався мобілізованому працівникові роботодавцем за збереженим основним місцем роботи як соціальна гарантія згідно з частиною 3 статті 119 КЗпП України, та суддівська винагорода, визначена статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", мають різну правову природу, походять із різних обов`язків роботодавця та держави, а тому мають різне правове регулювання.

Тому суд відхиляє посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 року, оскільки цей Закон не регулює правовідносини, пов`язані з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди.

Суд вважає, що з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" над іншими нормами законодавства, позивачу як судді, увільненому від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі у розмірі, установленому статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За таких обставин суд вважає, що наказ голови Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року №02г-о/с в частині припинення виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 28 лютого 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області відновити нарахування та виплату судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди; зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати та виплатити судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду з урахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів, починаючи з 28 лютого 2023 року до дня, що передує дню відновлення нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди, включно.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір, у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Овідіопольського районного суду Одеської області (вул.Берегова, 9, Овідіополь, Одеська область, 67800, код ЄДРПОУ 02897738) Територіального управління Державної судової Адміністрації в Одеській області (вул. Бабеля, буд. 2, м.Одеса, Одеська область, 65005, код ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 лютого 2023 року №02г-о/с в частині припинення виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди з 28 лютого 2023 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області відновити нарахування та виплату судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області нарахувати та виплатити судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду з урахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів, починаючи з 28 лютого 2023 року до дня, що передує дню відновлення нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди, включно.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.