Рішення
від 16.05.2023 по справі 440/330/20
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/330/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лазірської Ж.Е.,

представника позивача Куцмиди В.І.,

представника відповідача - Кошляк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Лубенське ШБУ №9") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року №0004640504, №0004660504.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436, складений за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Лубенське ШБУ №9" податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.06.2019. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Лубенське ШБУ №9" п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Кондитерська Смірнової" (раніше ТОВ "Регіон Трейдінг"), ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", оскільки господарські операції з вказаними контрагентами носили товарний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства, отримані від вказаних суб`єктів господарювання товари оплачені, тому відсутні підстави вважати, що товари чи послуги були одержані позивачем безкоштовно. Вказує, що можливі порушення контрагентами податкового зобов`язання не можуть бути підставою позбавлення права позивача на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та не можуть бути підставою для відповідальності позивача за невиконання контрагентами податкових зобов`язань. Зазначає, що позивачем правомірно включено до складу витрат суми безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/330/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

17 лютого 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 107-113, т.2/, у якому представник ГУ ДПС у Полтавської області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на висновки документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Лубенське ШБУ №9" податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, оформленої актом від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436, у якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ч.1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п. 4, п. 8, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 455848 грн., у тому числі: за 2018 рік в сумі 154714 грн.; за 2019 рік в сумі 301134 грн., а також на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 462045 грн., в тому числі: за червень 2017 року на суму 2400 грн., за липень 2018 року на суму 39384 грн., за серпень 2018 року на суму 4439 грн., за вересень 2018 року на суму 81229 грн., за червень 2019 року на суму 334593 грн. на підставі порушення, опис якого наводиться в п. 3.1.2.2 акта перевірки. Вважає, що господарські операції позивача з ТОВ "Кондитерська Смірнової" (раніше ТОВ "Регіон Трейдінг"), ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" носять безтоварний характер, а перераховані вказаним контрагентам кошти не пов`язані з придбанням товару, тому об`єкти оподаткування відсутні. Пояснює, що заборгованість за відвантажений та неоплачений товар, за якою минув термін позовної давності, належатиме до безнадійної, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року № 0004640504 в частині збільшення ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за податковими зобов`язаннями на суму 41381 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 103420,25 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року № 0004660504 в частині збільшення ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за податковими зобов`язаннями на суму 459645 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 114911,25 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 374,87 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 113-131, 225-238, т.3/.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192). Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 440/330/20, в частині задоволення позовних вимог, скасовано, а справу в цій частині направлено до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд /а.с. 71-84, т.4/.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 08 липня 2022 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу від 11.07.2022 передано судді Ясиновському І.Г.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року прийнято позовну заяву до судового розгляду та провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

28 липня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у первинно поданому відзиві /а.с. 92-100, т.4/.

27 вересня 2022 року надійшли доповнення до відзиву, відповідно до яких представником відповідача надано пояснення по суті спірних правовідносин /а.с. 142, т.4/.

14 листопада 2022 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, відповідно до яких наведені спростування доводів представника відповідача /а.с. 164-176, т.4/.

Ухвалою суду від 17 листопада 2022 року вирішено клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про витребування доказів по справі - задовольнити частково. Витребувати у Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві інформацію щодо стану кримінального провадження №32019100000000291 від 04.04.2019 в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Нові Технології" (ідентифікаційний код 42600873), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України, а також, у разі наявності, належним чином засвідчену копію вироку за результатами такого провадження. Документи встановлено надати безпосередньо до суду у строк до 28 листопада 2022 року.

30 листопада 2022 року до суду до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача /а.с. 1-2, т.5/.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року вирішено повторно витребувати у Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві інформацію щодо стану кримінального провадження №32019100000000291 від 04.04.2019 в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Нові Технології" (ідентифікаційний код 42600873), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України, а також, у разі наявності, належним чином засвідчену копію вироку за результатами такого провадження. Документи встановлено надати безпосередньо до суду у строк до 19 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 17.01.2023 вирішено закрити підготовче провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. В судове засідання, призначене на 12:00 14 лютого 2023 року, викликано в якості свідків: ОСОБА_1 , місце роботи - ТОВ «Ітінера» (ідентифікаційний код 39491024, адреса місцезнаходження: 27502, Кіровоградська область, місто Світловодськ, вул. Героїв України, буд.63); ОСОБА_2 , місце роботи - ТОВ «ТЕХНОСЕРВІС-К» (ідентифікаційний код 41650242, адреса місцезнаходження: 03170, місто Київ, вул. Перемоги, буд. 9, оф. 8/1); ОСОБА_3 , місце роботи: «ТК Нові Технології» (ідентифікаційний код: 42600873, адреса місцезнаходження: 40000, Сумська обл., місто Суми, просп. Курський, буд. 147); ОСОБА_4 , місце роботи ТОВ «Лубенське ШБУ-9» (ідентифікаційний код: 03450436, адреса місцезнаходження: 37500, Полтавська область, м. Лубни, просп. Володимирський, буд.210), уповноваживши представника позивача вручити судові повістки про виклик до суду вказаним свідкам. Судом попереджено свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Судовий розгляд по суті неодноразово відкладався, у тому числі через неявку перелічених вище свідків, хоча останні повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, у тому числі шляхом направлення повісток засобами Укрпошти судом та представником позивача, а також шляхом публікації відповідних оголошень про виклик до суду на веб-порталі судової влади України.

04 квітня 2023 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, відповідно до яких наведені спростування доводів представника відповідача /а.с. 117-121, т.5/.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (ідентифікаційний код 03450436) зареєстроване як юридична особа 21.08.2008 та станом на 03.05.2018 мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності як 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.11 Будівництво доріг і автострад, основним видом економічної діяльності позивача є - 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 183-185, т.2/.

У термін з 24.09.2019 по 05.11.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Лубенське ШБУ №9" (код ЄДРПОУ 03450436) податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 /а.с. 129-227, т.1/.

У акті перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 зафіксовано порушення ТОВ "Лубенське ШБУ №9":

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ч.1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п. 4, п. 8, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 455848 грн, у тому числі: за 2018 рік в сумі 154714 грн; за 2019 рік в сумі 301134 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 462045 грн, в тому числі: за червень 2017 року на суму 2400 грн, за липень 2018 року на суму 39384 грн, за серпень 2018 року на суму 4439 грн, за вересень 2018 року на суму 81229 грн, за червень 2019 року на суму 334593 грн на підставі порушення, опис якого наводиться в п. 3.1.2.2 акта перевірки.

У періоді, за який проводилася перевірка, ТОВ "Лубенське ШБУ №9" було зареєстровано платником податку на додану вартість з 29.08.2008 відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.08.2008 №100136359 /а.с. 131, т.1/.

ТОВ "Лубенське ШБУ №9" подало до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення від 25.11.2019 №772 на акт перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 /а.с. 228-235, т.1/, на які відповідачем надано відповідь листом від 06.12.2019 №13946/10/16-31-05-04-21 /а.с. 236-250, т.1/.

На підставі акту перевірки від 12.11.2019 №1413/16-31-05-04-14/03450436 Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 11.12.2019:

- №0004640504, яким ТОВ "Лубенське ШБУ №9" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 569810 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 455848 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 113962 грн /а.с. 2-3, т.2/;

- №0004660504, яким ТОВ "Лубенське ШБУ №9" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 577556,25 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 462045 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 115511,25 грн /а.с. 4-5, т.2/;

Встановлені порушення відповідач обґрунтовує безтоварним характером господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ "Кондитерська Смірнової" (раніше ТОВ "Регіон Трейдінг"), ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", у зв`язку з чим вважає, що позивачем завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 462045 грн., а також занижено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 413681 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем у перевіряємову періоді безпідставно списано дебіторську заборгованість по контрагентам ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія", внаслідок чого занижено податок на прибуток приватного підприємства на суму 42167 грн.

Детальні розрахунки сум грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, наявні у матеріалах справи /а.с. 159-160, т.2/.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.12.2019 №0004640504 та від 11.12.2019 №0004660504, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 440/330/20, в частині задоволення позовних вимог, скасовано, а справу в цій частині направлено до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд /а.с. 71-84, т.4/.

Так, Верховним Судом у вказаній постанові, окрім іншого, зазначено наступне.

Вирішуючи спір та визнаючи незаконними оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов`язань, суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися лише загальним посиланням на документальне підтвердження здійснення розглядуваних операцій, однак не навели обґрунтованих мотивів, з посиланням на підтверджені належними доказами обставини, які б спростовували висновки контролюючого органу й свідчили про реальне виконання контрагентами своїх зобов`язань.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Визнаючи обставини здійснення господарських операцій по поставці та придбанню товарів, суди не встановили, хто ж саме від імені контрагентів підписав документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача; не з`ясували за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки позивача та його контрагентів, а також наявності у останніх трудових та інших ресурсів, які, з урахуванням сутності спірних операцій, були б об`єктивно необхідними суб`єктам господарювання для їх виконання; не перевірили походження товарів у ланцюгу постачання.

Однак, на порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій не оцінили зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

Відтак не можна вважати повно і всебічно з`ясованими обставини руху активів на шляху до позивача у справі, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Товариства, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків.

З огляду на це, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, судам попередніх інстанцій необхідно не лише констатувати наявність первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а дослідити письмові докази з наданням їм обґрунтованої оцінки, що судами зроблено не було.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Виходячи з викладеного та надаючи оцінку заявленим вимогам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України /в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України/ господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами п. 136.1 ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Підпунктом 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

Пунктом 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, визначено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, виписану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.04.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ "Техносервіс-К" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10-18 /а.с. 31-32, т.3/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити за геотекстиль композитний Classtex Р 50, які вказані в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі та накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару, покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) товару лише з моменту підписання обома сторонами видаткової накладної. Моментом переходу права власності на товар від продавця вважається дата підписання сторонами вищевказаної видаткової накладної. Товар доставляється (переводиться) силами та засобами покупця на склад ТОВ "ШБУ-9" за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, проспект Володимирський, буд. 210.

Згідно з пунктом 3.1 договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем у національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок покупця.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2018 року (пункт 8.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Техносервіс-К" виписано позивачу податкову накладну № 1 від 03.05.2018 на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622314 грн., у тому числі ПДВ - 103719 грн., яка 22.05.2018 була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 218, т.2; а.с. 89, т.3/.

Сума ПДВ на підставі вказаної податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту липня 2018 року в розмірі 103719 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за липень 2018 року /а.с. 170-172, т.2/.

ТОВ "Техносервіс-К" зареєстроване як юридична особа 10.10.2017 та станом на час укладення договору, здійснення господарської операції та складення податкової накладної основним видом діяльності ТОВ "Техносервіс-К" визначено - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 189, т.2/.

ТОВ "Техносервіс-К" зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.11.2017, свідоцтво №200362532 /а.с. 214, т.2/.

Факт здійснення господарської операції з придбання товарів за договором купівлі-продажу №10-18 від 23.04.2018 підтверджується видатковою накладною №6 від 03.05.2018 на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622314 грн, у тому числі ПДВ - 103719 грн /а.с. 33, т.3/, податковою накладною № 1 від 03.05.2018 на геотекстиль композитний Classtex Р 50 на загальну суму 622314 грн, у тому числі ПДВ - 103719 грн /а.с. 89, т.3/.

Факт здійснення перевезення товару позивачем підтверджується подорожнім листом №072204 від 03.05.2018 /а.с. 87, т.3/, що відповідає умовам договору, за змістом якого товар доставляється (переводиться) силами та засобами покупця.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду також копію рахунку на оплату №11 від 03.05.2018 /а.с. 34, т.3/.

Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ "Техносервіс-К" товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою /а.с. 103, т.1/ та не заперечується відповідачем.

У акті перевірки зафіксовано, що станом на 30.06.2019 заборгованість відсутня та у бухгалтерському обліку дані взаємовідносини відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 - Кт 311, Дт 20-Кт 631, Дт 644 - Кт 631 /а.с. 153, т.1/.

Факт оприбуткування товару, отриманих від ТОВ "Техносервіс-К" підтверджується прибутковим ордером №ПН-0000643 від 03.05.2018, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 35, т.3/.

У письмових поясненнях представником позивача зазначено, що вказаний товар придбано з метою укладання на автодорозі під шар асфальтобетону, оскільки геотекстиль композитний - це георешітка, яка укладається на автодорозі під шар асфальтобетону /а.с. 27, т.3/.

Використання придбаного у ТОВ "Техносервіс-К" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання від 31.05.2018 №СпТ-000115 та №СпТ-000114 /а.с. 84-85, т.3/.

Суд враховує, що основним видом економічної діяльності позивача є 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 183-185, т.2/, тобто придбаний у ТОВ "Техносервіс-К" товар використаний позивачем у 2018 році з метою здійснення власної господарської діяльності, яка є основним видом його економічної діяльності.

24.04.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ "ТК Нові технології" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №15/19 /а.с. 42-43 т.3/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити за геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16, які вказані в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку-фактурі та накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2019 року (пункт 8.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ТК Нові технології" виписано позивачу податкову накладну № 1 від 03.05.2019 на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 1004000 грн, у тому числі ПДВ - 167333,33 грн, яка 07.05.2019 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 224, т.2; а.с. 47, т.3/, та податкову накладну № 2 від 07.05.2019 на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 1003557,10 грн, у тому числі ПДВ - 167259,52 грн, яка 07.05.2019 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 224, т.2; а.с. 48, т.3/.

Сума ПДВ на підставі вказаних податкових накладних включена позивачем до складу податкового кредиту червня 2019 року в розмірі 334592,85 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за червень 2019 року а.с. 165-167, т.2/.

ТОВ "ТК Нові технології" зареєстроване як юридична особа 06.11.2018 та станом на час укладення договору, здійснення господарських операцій та складення податкових накладних основним видом діяльності ТОВ "ТК Нові технології" є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 186-187, т.2/.

ТОВ "ТК Нові технології" зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.12.2018, що підтверджується відомостями АІС "Податковий блок" /а.с.195, т.2/.

Факт здійснення господарських операцій з придбання товарів за договором купівлі-продажу товарів №15/19 від 24.04.2019 підтверджується видатковою накладною №ТК-0000025 від 08.05.2019 на геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 на загальну суму 2007557,10 грн, у тому числі ПДВ - 334592,85 грн /а.с. 44, т.3/ та податковими накладними № 1 від 03.05.2019, № 2 від 07.05.2019 /а.с. 47-48, т.3/.

Здійснення перевезення товару позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною №183 від 08.05.2019, копія якої міститься у матеріалах справи /а.с. 45, т.3/.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до суду також копію рахунку-фактури №ТК-0000002 від 24.04.2019 /а.с. 46, т.3/.

Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ "ТК Нові технології" товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою /а.с. 91-93, т.1/ та не заперечується відповідачем. Так, у акті перевірки зафіксовано, що станом на 30.06.2019 заборгованість відсутня та у бухгалтерському обліку дані взаємовідносини відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 631 - Кт 311, Дт 20 - Кт 631, Дт 644 - Кт 631 /а.с. 160, т.1/.

Факт оприбуткування товарів, отриманих від ТОВ "ТК Нові технології" підтверджується прибутковим ордером №ПН-0000510 від 08.05.2019, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 49, т.1/.

Представник позивача при розгляді справи судом першої інстанції вперше надав письмові пояснення, у яких пояснив, що геокомпозитний матеріал Hotelit C 40/16 - це гнучка георешітка, яка використовується для міцного та високоефективного армування асфальтобетонних шарів /а.с. 28, т.3/.

Використання придбаного у ТОВ "ТК Нові технології" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами списання від 30.05.2019 №СпТ-000090, від 30.05.2019 №СпТ-000091, від 31.05.2019 №СпТ-000145 /а.с. 50-52, т.3/.

Отже, оскільки основним видом економічної діяльності позивача є 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 183-185, т.2/, придбаний у ТОВ "ТК Нові технології" товар використано позивачем у 2019 році з метою здійснення власної господарської діяльності, яка є основним видом його економічної діяльності.

25.08.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ "Ітінера" (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №98 /а.с. 36-37, т.3/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати покупцю товар, визначений у цьому договорі, який не обтяжений, та щодо якого відсутні претензії третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору найменування товару: бітум шляховий БНД 60/90, бітум шляховий БНД 70/100, пічне паливо, водно-бітумна емульсія, мінеральний порошок МПІ, модифікатори асфальту, полімерні домішки. При тлумаченні цієї угоди мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 р.

Згідно з пунктами 3.2, 4.1-4.3 договору ціна за одиницю товару та загальна ціна партії товару зазначається у рахунку з врахуванням ПДВ та транспортних послуг. Передоплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою здійснення платежу являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточна оплата товару (крім неповної передоплати) сплачується не пізніше наступного дня з дати отримання товару покупцем. Розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті.

Право власності на товар переходить до покупця в час його фактичного отримання (пункт 5.3 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та діє впродовж одного року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їх повного виконання (пункти 9.1, 9.2 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Ітінера" виписано позивачу податкову накладну № 11 від 31.08.2018 на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128000 грн, у тому числі ПДВ - 21333,33 грн, яка 07.09.2018 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 217, т.2; а.с. 40, т.3/.

Сума ПДВ на підставі вказаної податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2018 року в розмірі 21333,33 грн., що підтверджується додатком №5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Лубенське ШБУ №9" за серпень 2018 року /а.с. 175-176, т.2/.

ТОВ "Ітінера" зареєстроване як юридична особа 14.11.2014 та станом на час укладення договору, здійснення господарської операції та складення податкової накладної основним видом економічної діяльності ТОВ "Ітінера" - 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 188, т.2/.

Станом на час складення вказаної податкової накладної ТОВ "Ітінера" було зареєстровано платником податку на додану вартість (з 01.01.2015). Реєстрація платника ПДВ ТОВ "Ітінера" анульована лише 29.11.2019 /а.с. 191,т.2/.

Факт здійснення господарської операції з придбання товарів за договором постачання нафтопродуктів №98 від 25.08.2018 підтверджується видатковою накладною №59 від 31.08.2018 на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128000 грн, у тому числі ПДВ - 21333,33 грн /а.с. 38, т.3/, податковою накладною №11 від 31.08.2018 на лікомонт ВS100GR на загальну суму 128000 грн, у тому числі ПДВ - 21333,33 грн /а.с. 40, т.3/.

Перевезення товару здійснено позивачем 31.08.2018, що підтверджується подорожнім листом №019655 від 31.08.2018 /а.с. 99, т.1; а.с. 88, т.3/.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем також надано до суду копію рахунку на оплату №55 від 31.08.2018 /а.с. 39, т.3/.

Оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ "Ітінера" товару здійснена 31.08.2018 у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою /а.с. 96, т.1/ та не заперечується відповідачем.

Факт оприбуткування товару, отриманого від ТОВ "Ітінера", підтверджується прибутковим ордером №ПН-0001113 від 31.08.2018, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 41, т.3/.

У письмових поясненнях представником позивача зазначено, що вказаний товар придбано з метою модифікації бітуму, який у подальшому використовується у приготуванні асфальтобетонної суміші /а.с. 27, т.3/.

Використання придбаного у ТОВ "Ітінера" товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується актом списання від 29.12.2018 №СпТ-000402 /а.с. 86, т.3/.

Суд враховує, що основним видом економічної діяльності позивача є 42.11 Будівництво доріг і автострад, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 183-185, т.2/, тобто придбаний у ТОВ "Ітінера" товар використаний позивачем у 2018 році з метою здійснення власної господарської діяльності, яка є основним видом його економічної діяльності.

У додатку №1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною, зафіксовано, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Лубенське ШБУ №9" використовувало у діяльності власні основні фонди першої групи та орендовані у ТОВ "Лубнидорбуд", на балансі підприємства обліковуються основні засоби на загальну суму 786,68 тис. грн., у тому числі, транспортні засоби /а.с. 184, т.1/, станом на 01.04.2017 загальна чисельність працюючих в платника податків склала 98 осіб, а станом на 30.06.2019 - 118 осіб /а.с. 182, т./, а тому позивач мав транспортні засоби, будівлі і споруди (склади, підсобні приміщення) та трудові ресурси, необхідні для здійснення перевезення товарів від ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", для зберігання товарно-матеріальних цінностей та для використання придбаних у вказаних контрагентів товарів у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а тому суд критично оцінює доводи відповідача про безтоварний характер вказаних вище господарських операцій з посиланням на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості товару.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В той же час, відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Крім того, відповідачем ні під час розгляду справи вперше та під час розгляду справи повторно не було надано жодних належних доказів в підтвердження вчинення ним дій направлених на звернення до суду із позовами про визнання укладених договорів позивача із його контрагентами недійсними.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" не встановлені.

Відповідачем при розгляді справи вперше не надано суду копій ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Натомість при новому розгляді представником відповідача зазначено, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2019 у справі № 757/66298/19-к, що наявна у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що Шостим слідчим відділом РКП СУ ФР Головного управління ДФС у місті Києві, під процесуальним керівництвом прокуратури м. Києва, проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені, внесеного до ЄРДР за №32019100000000291 від 04.04.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

В ухвалі зазначено, що ряд суб`єктів господарювання, які мають ознаки «фіктивності» та зареєстровані (перереєстровані) з порушенням чинного законодавства, в тому числі, ТОВ «ТК НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 42600873).

В клопотанні представника відповідача про витребування доказів по справі зазначено, що ГУ ДПС у Полтавській області направлено лист за вих. №8010/5/16-31-05-02 від 27.07.2022 до Київської міської прокуратури з метою отримання інформації щодо стану кримінального провадження № 32019100000000291 від 04.04.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України, та за наявності, належним чином завірених копій матеріалів щодо ТОВ «ТК Нові Технології» (код ЄДРПОУ 42600873), які можливо використати під час судового розгляду справи № 440/330/20 в якості доказів.

Так, на виконання вимог ухвал суду листом старшого слідчого слідчого відділення підполковник поліції від 25.11.2022 №С-2862/125/52-2022 надано інформацію, що слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, 23.12.2021 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 3201910000000291 від 04.04.2019 за п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України /а.с.16, т.5/.

Відтак, належних доказів, зокрема вироків суду про наявність узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", відповідачем суду не надано, в той же час, кримінальне провадження № 3201910000000291 закрито на підставі постанови від 04.04.2019, що свідчить про припущення відповідача про протиправність дій контрагентів позивача та хибність висновків про безтоварність їх взаємовідносин.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій з ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології", а саме, приймання-передачі товару, його перевезення, оприбуткування товару позивачем, оплати за придбаний товар та використання придбаного товару у вказаних контрагентів у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. 71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1".

Таким чином, будь-які можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" не впливають на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому суд відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства з посиланням на можливі порушення, допущені контрагентами позивача, зокрема щодо обриву ланцюгів постачання товару, а також з посиланням на узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" /а.с. 30-41, 56-106, т.2/.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Аналогічний висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №826/6806/17.

В Узагальненій податковій інформації щодо ТОВ "ТК Нові технології" зазначено інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками лише за звітний період декларування ПДВ лютий-червень 2019, проте, ні вказаною Узагальненою податковою інформацією, ні актом перевірки позивача не спростовано можливості придбання (по ланцюгу постачання) товару раніше, тобто у період, що не увійшов до запитуваного (лютий-червень 2019) ТОВ "ТК Нові технології", який був використаний в господарських операціях між позивачем та ТОВ "ТК Нові технології", які відбувалися у травні 2019 року /а.с. 30-41 т.2/. В Узагальненій податковій інформації щодо ТОВ "Ітінера" зазначено інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками лише за звітний період декларування ПДВ березень 2017 - жовтень 2018, проте, ні вказаною Узагальненою податковою інформацією, ні актом перевірки позивача не спростовано можливості придбання (по ланцюгу постачання) товару раніше, тобто у період, що не увійшов до запитуваного (березень 2017 - жовтень 2018) ТОВ "Ітінера", який був використаний в господарських операціях між позивачем та ТОВ "Ітінера", які відбувалися у серпні 2018 року /а.с. 57-105 т.2/.

Таким чином, вказана вище Узагальнена податкова інформація не може підтвердити твердження відповідача про неможливість поставки відповідних товарів такими контрагентами позивачу.

В ході нового розгляду справи суд зазначає, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі вказаної Узагальненої податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку та без проведення документальних перевірок.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 по справі №640/9161/20.

Крім того, під час нового розгляду справи суд наголошує, що надаючи оцінку Узагальненій податковій інформації, що послугувала підставою для висновків контролюючого органу, остання хоч і сформована за період спірних правовідносин позивача та його контрагентів, однак не може свідчити беззаперечно, що такими контрагентами товарно-матеріальні цінності придбавались до початку правовідносин з позивачем. Тобто, висновок відповідача про відсутність у таких контрагентів товарів для постачання позивачу по ланцюгу постачання є передчасним, оскільки не охоплював період до безпосередньої дати поставки позивачу та зроблений на підставі податкової інформації але без проведення документальних перевірок.

Окремо під час нового розгляду справи суд зауважує, що узагальнена податкова інформація ТОВ "ТК Нові технології" містить зауваження наступного змісту: "У зв`язку з відсутністю вичерпної доказової бази, остаточний висновок щодо реальності проведених операцій можливо зробити після проведення документальної перевірки." /а.с. 41, т.2/. Тобто, сам контролюючий орган за місцем реєстрації контрагента позивача чітко наголошував про неможливість здійснення остаточного висновку щодо реальності операцій без проведення документальної перевірки і таку перевірку проведено не було, однак відповідач, отримавши саме такий висновок в узагальненій податковій інформації, побудував свої висновки в акті перевірки позивача фактично на припущеннях.

Також суд наголошує, що долучені відповідачем до матеріалів справи примірники узагальнених податкових інформацій, на основі яких він сформував свої висновки в акті перевірки позивача та згодом виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містять відміток про дату їх внесення до інформаційних баз даних ДФС, оскільки вказані графи є незаповненими, а також вказані узагальнені податкові інформації не містять підписів осіб, які їх сформували, що ставить під сумнів належність вказаних документів, як доказів в обґрунтування висновків відповідача.

Верховний суд у своїй постанові від 19.03.2021 в справі № 460/143/19 зробив висновок, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд вважає, що у справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані позивачем до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт).

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

В свою чергу Верховним Судом у постанові від 22.06.2022 у даній справі, серед іншого, зазначалось, що необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Під час нового розгляду справи судом вчинялись заходи з виклику в якості свідків: ОСОБА_1 , місце роботи - ТОВ «Ітінера» (ідентифікаційний код 39491024, адреса місцезнаходження: 27502, Кіровоградська область, місто Світловодськ, вул. Героїв України, буд.63); ОСОБА_2 , місце роботи - ТОВ «ТЕХНОСЕРВІС-К» (ідентифікаційний код 41650242, адреса місцезнаходження: 03170, місто Київ, вул. Перемоги, буд. 9, оф. 8/1); ОСОБА_3 , місце роботи: «ТК Нові Технології» (ідентифікаційний код: 42600873, адреса місцезнаходження: 40000, Сумська обл., місто Суми, просп. Курський, буд. 147); ОСОБА_4 , місце роботи ТОВ «Лубенське ШБУ-9» (ідентифікаційний код: 03450436, адреса місцезнаходження: 37500, Полтавська область, м. Лубни, просп. Володимирський, буд.210).

Допитаним був ОСОБА_4 , відповідно до свідчень якого судом встановлено обставин і способи налагодження господарських зв`язків між позивачем та його задекларованими постачальниками з урахуванням тривалості часу, що минув від таких правовідносин. Який, як свідок зазначав, що за роботу з контрагентами відповідав та організовував він особисто та його головний інженер. Досить часто договори укладалися шляхом листування із контрагентами, тобто без особистих зустрічей безпосередньо із тим чи іншим представником контрагента підписантом договору, оскільки всі умови погоджувалися, як правило або по телефону, або шляхом листування у тому числі по електронній пошті. Згадати станом на час допиту, яким чином укладалися договори, які стосуються цієї справи точно не може з урахуванням того, що це було 4-5 років тому. Щодо обставин та способу налагодження господарських зв`язків із контрагентами, поясним, що як правило пошук того чи іншого необхідного товару здійснювався по інтернету, шляхом моніторингу цін на необхідні товари виходячи із об`ємів, які були визначені по проектно-кошторисній документації щодо об`єктів, які будував позивач. Доставку товару, зазвичай здійснювали власними силами, інколи силами постачальника. Доставляли як правило на склад в Лубнах, а інколи, в залежності від виду товару, безпосередньо в місці де виконувалися роботи, наприклад георешітки як правило доставлялися безпосередньо на об`єкт виконання робіт. Фактичне отримання товару відбувалося за участі уповноважених осіб, зазвичай це здійснював виконроб ОСОБА_5 .

Забезпечити явку інших з вищеперелічених свідків не вдалось, попри заходи з їх повідомлення про виклик, що вчинялись судом неодноразово.

В той же час, відповідачем під час здійснення перевірки позивача не було вжито жодних заходів направлених на отримання пояснень від вказаних осіб, не було проведено зустрічних звірок із контрагентами позивача, у тому числі із особами, які їх очолювали станом на 2018-2019 роки, не надано жодних доказів притягнення вказаних осіб до відповідальності за фіктивне підприємництво, а відтак не можливість з незалежних від суду обставин допит вказаних осіб станом на 2023 рік не може бути належним доказом в обґрунтування припущень відповідача, зроблених ще в 2019 році в акті перевірки.

Також під час нового розгляду справи в ході судового розгляду справи по суті були допитані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 /а.с. 142-147, т.5/, що станом на дату спірних правовідносин працювали в ТОВ «Лубенське ШБУ-9» та надали пояснення по суті спірних операцій, товарно-матеріальних цінностей, їх отримання та використання в господарській діяльності. Зокрема, вказані свідки не заперечували отримання товарів від різних контрагентів позивача у перевіряємий період та підписання відповідних документів як безпосередньо у постачальника так і на складі позивача або за адресою виконання позивачем робіт безпосередньо на об`єкті влаштування дорожнього покриття в залежності від домовленостей щодо умов поставки. Надали пояснення щодо особливостей того чи іншого товару, який придбавався позивачем у контрагентів, зокрема щодо цільового призначення такого товару, порядку обрахунку необхідної його кількості безпосередньо на об`єкті виконання робіт або на виробничій базі позивача у разі використання придбаного товару як складової для виготовлення позивачем іншого товару, необхідного для виконання ремонтних або будівельних робіт.

В той же час, контролюючим органом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності контрагентів позивача: ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології" за їх зареєстрованим місцезнаходженням на час здійснення господарських операцій з позивачем.

Відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності з продажу товарів, адже у комерційній діяльності продаж товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов`язку щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) вступає у зв`язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Підсумовуючи вищевикладене та зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень не доведено факт порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, ч.1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п. 4, п. 8, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні у перевіряємому періоді господарських операцій з ТОВ "Техносервіс-К", ТОВ "Ітінера", ТОВ "ТК Нові технології".

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов`язаннями на суму 413681 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 103420,25 грн та податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004660504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов`язаннями на суму 459645 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 114911,25 грн, - прийняті Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, судом встановлено, що до складу податкового кредиту червня 2017 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 2400 грн на підставі податкової накладної №8 від 13.06.2017, виписаної ТОВ "Регіон трейдінг компані" на електроди діаметр 4 мм в кількості 200 кг та електроди діаметр 3 мм в кількості 40 кг /а.с. 161-162, т.2; а.с. 54, т.3/, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.06.2017 /а.с. 219, т.2/.

ТОВ "Регіон трейдінг компані" (пізніше ТОВ "Кондитерська Смірнової") було зареєстровано як юридична особа 08.11.2016 та станом на 13.06.2017 мало право на здійснення такого виду діяльності як 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Регіон трейдінг компані" станом на 13.06.2017 /а.с. 115, т. 2/.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Регіон трейдінг компані" позивачем надано до суду копії: рахунку №76 від 12.06.2017 /а.с. 105 ,т.1/; банківської виписки за 13.06.2017 про перерахування коштів на рахунок ТОВ "Регіон трейдінг компані" в сумі 14400 грн, в тому числі ПДВ 2400 грн /а.с. 106, т.1/.

Разом з тим, позивачем не надано суду договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Регіон трейдінг компані".

Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Однак, у рахунку №76 від 12.06.2017 /а.с. 105, т.1/ вказано номенклатуру товарів та їх кількість, а також ціну, що не збігаються з номенклатурою, кількістю товарів та ціною, що зазначені у податковій накладній №8 від 13.06.2017, виписаній ТОВ "Регіон трейдінг компані", тому вказаний рахунок не свідчить про укладення правочину у письмовій формі між позивачем та ТОВ "Регіон трейдінг компані" на купівлю-продаж товару, зазначеного у податковій накладній.

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів у ТОВ "Регіон трейдінг компані", зокрема, доказів передачі-приймання товару, доказів перевезення товару, доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та використання їх у власній господарській діяльності позивача.

У письмових поясненнях представником позивача зазначено, що ТОВ "Регіон трейдінг компані" не здійснило поставку товару позивачу /том 3 а.с. 28/.

Позивачем, як під час розгляду даної справи вперше, так і під час нового її розгляду судом, не обґрунтовано та не доведено необхідності здійснення закупівлі електродів у кількості та номенклатурі, зазначеній у податковій накладній, для здійснення власної господарської діяльності.

Також суд звертає увагу на той факт, що позивачем не вживалися заходи, спрямовані на повернення перерахованих коштів за товар, який фактично позивачем не отриманий, або на отримання оплаченого товару від контрагента.

За встановлених обставин та наведених вище норм законодавства, суд погоджується з висновком контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Регіон трейдінг компані", внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за червень 2017 року на суму 2400 грн та відповідно занижено суми податкового зобов`язання з ПДВ за червень 2017 року на суму 2400 грн.

У акті перевірки зафіксовано, що на порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем завищено показники у п. 2180 звіту про фінансові результати (Ф №2) "Інші операційні витрати" за 2018 рік у розмірі 234261 грн., в тому числі, за четвертий квартал 2018 року - 234261 грн, що призвело до заниження показників у п. 02 Декларації "фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за перевіряємий період на загальну суму 234261 грн, в тому числі, за четвертий квартал 2018 року - 234261 грн /а.с. 148, т.1/.

Вказане порушення відповідач пов`язує з безпідставним списанням дебіторської заборгованості в сумі 234261 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія" та віднесенням її до складу інших операційних витрат.

У зв`язку зі встановленням вказаного вище порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов`язаннями на суму 42167 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 10541,75 грн (25%).

За приписами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

За приписами п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Пунктом 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 N 237, встановлено, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

За приписами пункту 4 цього Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Таким чином, безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

У письмових поясненнях від 28.12.2018 /а.с. 9, т.2/, наданих позивачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку на дату балансу виявлено дебіторську заборгованість за зобов`язаннями щодо яких минув строк позовної давності, зокрема:

- ТОВ "Транс лайн груп" у вересні 2014 року було продано асфальтобетон згідно накладної №50 на суму 57543,60 грн. У грудні 2015 року було проведено останню оплату. Залишок заборгованості за асфальтобетон у сумі 3807,97 грн. не оплачено і станом на 28.12.2018 року. Протягом 2017 та 2018 років було направлено на юридичну адресу ТОВ "Транс лайн груп" претензії та вимогу про сплату боргу в сумі 3807,97 грн., яка на даний час не погашена;

- ТОВ "Краматорська транспортна компанія" згідно підписаного договору №0104-14/012 від 01.04.2014 на послуги з ремонту автотранспорту та договору №2605-14/013 від 26.05.2014 на послуги техніки станом на 28.12.2018 не погасило заборгованість в сумі 230453,24 грн. Відповіді на відправлені претензії у 2017 та 2018 роках не отримано і сума боргу 230453,24 грн. станом на 28 грудня 2018 року не погашена.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначено статтею 261 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з приписами частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів позивачем надано до суду копію договору №2605-14/013 від 26.05.2014, укладеного між позивачем (виконавець) та ТОВ "Краматорська транспортна компанія" (замовник) /том 3 а.с. 69-70/, за умовами якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику відповідні послуги технікою, а саме: Автогрейдер LG1185 - 1 одиниця. Замовник зобов`язується вчасно прийняти надані послуги та оплатити їх вартість на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору оплата вартості послуг повинна проводитись не пізніше десяти робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку на оплату вартості отриманих послуг.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо замовник користується послугами техніки після закінчення строку дії даного договору, у разі відсутності заперечень зі сторони виконавця, договір вважається укладеним на не визначений термін, однак сторони мають право розірвати дію даного договору, письмово попередивши про це іншу сторону, не пізніше ніж за сім календарних днів, до моменту такого розірвання.

Згідно додатку №1 до договору №2605-14/013 від 26.05.2014 акту приймання-передачі техніки 29.05.2014 було здійснено приймання-передачу Автогрейдерів LG1185 у кількості 2 шт. /а.с. 73, т.3/.

Доказів передачі від замовника виконавцю вказаної техніки не надано, також позивачем не надано належним чином оформлених та підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених на виконання цього договору, що унеможливлює встановлення дати початку перебігу строку позовної давності та відповідно обчислення строку звернення до суду про стягнення заборгованості.

Позивачем не надано до суду копії договору №0104-14/012 від 01.04.2014, укладеного між позивачем та ТОВ "Краматорська транспортна компанія", актів приймання-передачі послуг або видаткових накладних, складених на виконання зазначеного договору, які витребовувалися ухвалою суду від 16.04.2020, що унеможливлює встановлення дату початку перебігу строку позовної давності та відповідно обчислення строку звернення до суду про стягнення заборгованості.

Позивачем надано суду копію договору купівлі-продажу №2605-14/013 від 26.05.2014 /а.с. 71-72, т.3/, укладеного між позивачем (продавцем) та ТОВ "Транс лайн груп" (покупець), за умовами якого постачальник приймає на себе обов`язки відпустити, а покупець прийняти та сплатити за отриманий товар - м/з асфальтобетон тип Г.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору покупець бере на себе слідкуючі обов`язки: приймає товар, перевіривши асортимент та кількість та провести оплату за товар протягом 30 календарних днів після дати отримання товару.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.2 договору).

Позивачем не надано до суду належним чином оформленої та підписаної видаткової накладної (первинного документу бухгалтерського обліку, який підтверджує факт здійснення господарської операції), складеної на виконання цього договору, хоча такий доказ витребовувався ухвалою суду, що унеможливлює встановлення дати початку перебігу строку позовної давності та відповідно обчислення строку звернення до суду про стягнення заборгованості.

Отже, зазначаючи про те, що вказана заборгованість за зобов`язаннями, є заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, позивачем не надано до перевірки та до суду належних доказів на підтвердження факту спливу строку позовної давності щодо стягнення вказаної вище поточної заборгованості ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія", не зазначено та не обґрунтовано дату, з якою позивач пов`язує початок та закінчення строку позовної давності, не надано належних доказів на підтвердження дати початку перебігу строку звернення до суду, не надано судових рішень на підтвердження власних доводів про пропуск строку звернення до суду про стягнення вказаної вище заборгованості.

Твердження позивача про знищення первинних документів бухгалтерського обліку не можуть бути належним аргументом на підтвердження наявності підстав для списання заборгованості як безнадійної, оскільки така підстава не передбачена нормами законодавства.

Натомість, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

А тому віднесення заборгованості до безнадійної заборгованості та відповідно формування вказаних показників у податковій звітності має бути підтверджено первинними документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

ТОВ "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія" станом на час списання дебіторської заборгованості та на час розгляду даної справи не припинені.

У даному випадку відсутні обґрунтовані обставини, які б достовірно свідчили про впевненість неповернення боржниками дебіторської заборгованості та відсутні докази відповідності заборгованості "Транс лайн груп" та ТОВ "Краматорська транспортна компанія" будь-якій з однак безнадійної заборгованості, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, за 2018 рік в сумі 42167 грн. ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому суд погоджується з вказаними висновками перевірки.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Під час нового розгляду справи у цій частині суд наголошує, що постановою Верховного Суду від 22.06.2022 у цій частині спору не встановлено окремих підстав для скасування, а також зауважень стосовно належності правової оцінки судами першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов`язаннями на суму 42167 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 10541,75 грн та податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2019 року №0004660504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов`язаннями на суму 2400 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 600 грн, прийняті ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8547,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 16.01.2020 та у розмірі 8663,35 грн /а.с. 12-13, т.1/, а також виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 111-112, т.1/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1637487 грн (8618,35 грн +7756,52 грн).

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (проспект Володимирський, буд. 210, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 03450436) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року №0004640504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за податковими зобов`язаннями на суму 413681 грн (чотириста тринадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня) та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 103420,25 грн (сто три тисячі чотириста двадцять гривень двадцять п`ять копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11 грудня 2019 року №0004660504 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за податковими зобов`язаннями на суму 459645 грн (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сорок п`ять гривень) та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на суму 114911,25 грн (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять гривень двадцять п`ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (проспект Володимирський, буд. 210, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 03450436) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 16374,87 грн (шістнадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Повне рішення складено 26 травня 2023 року.

СуддяІ.Г.Ясиновський


Суд	Полтавський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	16.05.2023
Оприлюднено	29.05.2023
Номер документу	111133700
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Бартош Н.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.05.2023 по справі 440/330/20ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —440/330/20

Рішення
від 16.05.2023 по справі 440/330/20
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД