Рішення

від 31.01.2023 по справі 757/65968/19-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/65968/19-ц

Провадження № 2/752/575/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження, державної корпорації «Українське державне об`єднання «Радон» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

встановив:

18.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження, ДК «Українське державне об`єднання «Радон».

19.12.2019 року суддею Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л. постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

25.01.2019 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г., після усунення недоліків, постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

25.10.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем, з урахуванням заяв про зменшення та збільшення позовних вимог, зазначено, що 10.07.2018 року на підставі наказу № 46-ос від 08.07.2018 року його прийнято на посаду провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення капітального будівництва ДСП «УКБЗВ» з особливо шкідливими умовами праці. 05.11.2018 року на підставі наказу № 89-ос від 05.11.2018 року переведений провідним юрисконсультом відділу правового забезпечення в зоні відчуження з особливо шкідливими умовами праці.

06.12.2018 року його наказом № 102-ос від 05.12.2018 року звільнено за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним з наступних підстав.

Перед набранням чинності наказом № 89-ос від 05.11.2018 року про його переведення, йому неодноразово пропонували звільнення у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі скорочення штату у зв`язку з потенційною зміною штатного розпису та чисельності працівників ДСП «УКБЗВ».

Під час чергової вахти, вранці 04.12.2019 року він відчув недомагання в області серця та у зв`язку з цим попередив начальника ВЗП Сирицю І.Ю. та менеджера з персоналу підрозділу управління персоналом Пояркову Н.В. про неможливість вчасного виходу на роботу через зазначені вище обставини і на підтвердження своїх слів звернувся до поліклініки Державного закладу «Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження Міністерства охорони здоров`я України».

За результатами звернення до поліклініки, йому було видано направлення на УЗД серця та довідку про те, що він є працездатним по спеціальності.

Після повернення на робоче місце, отримав догану через прогул без поважних причин та під дією примусу змушений був написати заяву про звільнення із займаної посади.

Наказ про його звільнення № 102-ос датований 05.12.2018 року, однак всі матеріальні цінності він здав 04.12.2018 року та цього ж дня покинув зону відчуження.

Наведене вище свідчить про фактичне недосягнення згоди про припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

Просив скасувати наказ про його звільнення № 102-ос від 05.12.2018 року; поновити його на роботі на посаді провідного юрисконсульта ДСП «УКБЗВ»; стягнути з ДСП «УКБЗВ» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 117 249, 00 грн.

16.08.2022 року до суду надійшов відзив на позов ДК «Українське державне об`єднання «Радон», відповідно до змісту якого останні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 31.01.2023 року позивач відсутній, звернувся до суду з заявою про завершення розгляду справи за його відсутності, просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З огляду на викладене вище, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе завершувати розгляд справи за відсутності сторін та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.07.2018 року на підставі наказу № 46-ос від 08.07.2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта відділу правового забезпечення капітального будівництва ДСП «УКБЗВ» з особливо шкідливими умовами праці.

05.11.2018 року на підставі наказу № 89-ос ОСОБА_1 переведений провідним юрисконсультом відділу правового забезпечення в зоні відчуження з особливо шкідливими умовами праці.

06.12.2018 року ОСОБА_1 наказом № 102-ос від 05.12.2018 року звільнено за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, оскільки наведені ним у позовній заяві обставини свідчить про фактичне недосягнення згоди про припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

За правилами п. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є угода сторін.

10.07.2018 року між ДСП «УКБЗВ» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або

уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника; сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за

п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах по справах № 306/1425/17 від 01.10.2018 року, № 404/6236/19 від 27.05.2020 року дійшов аналогічних висновків, а саме: приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін. Отже, анулювання домовленості про звільнення за згодою сторін може мати місце лише при взаємній згоді на це роботодавця і працівника.

Позивач ОСОБА_1 не звертався до відповідача з проханням про відкликання своєї заяви про звільнення, оскільки докази зазначеного факту відсутні у матеріалах справи.

Крім того, відповідач зазначає, що у будь-якому випадку не погодив би таке відкликання, а з огляду на те, що для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін, позовні вимоги не можуть бути задоволені судом.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження, ДК «Українське державне об`єднання «Радон» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 18, 82, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позов ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження, державної корпорації «Українське державне об`єднання «Радон» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2023 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк