Ухвала

від 26.05.2023 по справі 911/64/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" травня 2023 р. Справа № 911/64/23

Суддя Господарського суду Київської області Шевчук Н.Г. розглянувши заяву Київської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 911/64/23

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, 01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, 03115, місто Київ, вулиця Серпова, 3/14

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАМ ГРУП", 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, 37-А в літ. А

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Державної організації "Національний науковий центр "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України", 08162, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, 2-Б

2. Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України", 08162, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Чабани, вулиця Кірова, 5-А

про витребування з незаконного володіння земельних ділянок

встановив:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАМ ГРУП", в якому просить суд витребувати з незаконного володіння земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:001:5443 площею 1,2825 га, 3222481600:02:001:5444 площею 1,3481 га, 3222481600:02:001:5445 площею 1,5523 га, 3222481600:02:001:5446 площею 1,424 га, 3222481600:02:001:5447 площею 1,5766 га, 3222481600:02:001:5448 площею 1,5917 га, 3222481600:02:001:5449 площею 1,0613 га, 3222481600:02:001:5452 площею 1,4832 га, 3222481600:02:001:5453 площею 1,6518 га, 3222481600:02:001:5454 площею 1,6569 га, 3222481600:02:001:5455 площею 0,3721 га, що знаходяться на території Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Підставою позову визначено прокуратурою те, що всупереч вимог статті 19 Конституції України, статей 116, 122, 141, 149, 150 Земельного кодексу України, на підставі розпоряджень Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18.07.2012 № 1335; від 28.09.2012 №№ 2433, 2436, 2435, 2432, 2434, 2437, 2431, 2430 із постійного користування Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" незаконно вилучено земельну ділянку площею 15,0005 га, віднесено її до складу земель запасу державної власності в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а в подальшому за її рахунок у власність фізичних осіб протиправно передано земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5005, 3222481600:02:001:5003, 3222481600:02:001:5007, 3222481600:02:001:5010, 3222481600:02:001:5008, 3222481600:02:001:5004, 3222481600:02:001:5006, 3222481600:02:001:5009. В подальшому змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок, здійснювався їх поділ та об`єднання на окремі земельні ділянки. В результаті, земельні ділянки на підставі актів приймання-передачі були передані до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАМ ГРУП", який в свою чергу об`єднав всі земельні ділянки в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:001:5188 площею 15,0005 га та поділив на 11 земельних ділянок, які і підлягають витребуванню.

Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної організації "Національний науковий центр "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" та Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

25 травня 2023 року Київською обласною прокуратурою до канцелярії суду було подано заяву про забезпечення позову (вх. № суду 101/23), в якій прокурор просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та встановлення заборони на здійснення забудови на спірних земельних ділянках, а також заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) пов`язану із відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:001:5443, 3222481600:02:001:5444, 3222481600:02:001:5445, 3222481600:02:001:5446, 3222481600:02:001:5447, 3222481600:02:001:5448, 3222481600:02:001:5449, 3222481600:02:001:5452, 3222481600:02:001:5453, 3222481600:02:001:5454, 3222481600:02:001:5455, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАМ ГРУП".

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову прокурор обґрунтовує тим, що на даний час відповідачем на спірних земельних ділянках проводяться будівельні роботи, замовником яких є ТОВ "ТЕРРАМ ГРУП". Наведене переконливо свідчить про реальну загрозу забудови спірних земельних ділянок, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Щодо підстав для застосування зустрічного забезпечення, то прокурор зазначив, що такі відсутні, оскільки накладення арешту на земельні ділянки не спричинить збитків відповідачу та будь-яким іншим фізичним або юридичним особам.

26 травня 2023 року через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, оскільки за твердженнями останнього підстави для її задоволення відсутні.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частинами третьою-четвертою, одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Водночас, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Також має досліджуватись чи не призведе невжиття заявленого заходу/ів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Разом з тим, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, з вищевказаного вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного господарського спору.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно із частиною першою статті 73, частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однією з підстав вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказує на незаконність вибуття спірних земельних ділянок із державної власності.

Однак, суд звертає увагу, що оцінка обставин вибуття спірних земельних ділянок надається і вирішується судом під час розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні доказів, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Потенційна можливість вчинення відповідачем дій, які будуть спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок чи інше розпорядженнями ними, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не повинен вживати заходи забезпечення позову, які матимуть наслідки обмеження господарської діяльності товариства. Позаяк, частиною п`ятою статті 19 Господарського кодексу України визначено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання прокуратури на ймовірні негативні наслідки для виконання судового рішення у майбутньому не підтверджені жодними належними доказами, тоді як встановлення заборон на вчинення відповідних дій відповідачу може призвести до прямих і невідворотній збитків останнього внаслідок зупинення будівельних робіт, невиконання своїх зобов`язань перед підрядниками, тощо.

Накладення арешту на земельну ділянку не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими прокуратурою вимогами.

Суд зазначає, що наслідком вжиття обраних прокуратурою заходів забезпечення позову призведе до порушення балансу інтересів, а саме співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову, з урахуванням прав та інтересів про захист яких подано позов, із негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для відповідача та осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

В аспекті підстав для застосування заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, суду не доведено, що державним реєстратором отримано документи з метою проведення реєстраційних дій, або наявні наміри чи звернення осіб щодо вчинення таких дій.

Суд, з урахуванням вищевказаних приписів законодавства, вважає, що прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, саме за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які є предметом даного спору.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 342,00 грн відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви Київської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 26.05.2023