Рішення
від 04.05.2023 по справі 916/3730/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3730/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 )

про солідарне стягнення збитків в розмірі 15 390 326,00 грн.

Представники:

Від позивача Майорова Н.М. (адвокат, довіреність від 04.01.2023);

Від ОСОБА_1 Горін О.Е. (особисто), Дідуренко С.В. (ордер від 18.01.2022 серія ВЕ № 1060135);

Від ОСОБА_2 - Дідуренко С.В. (ордер від 18.01.2022 серія ВЕ № 1060134);

Від ОСОБА_3 - Дідуренко С.В. (ордер від 18.01.2022 серія ВЕ № 1060133);

Від третьої особи Соловійчука Р.Г. не з`явився;

Від третьої особи Ляховецької С.А. не з`явився;

Від третьої особи Калініна О.В. не з`явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (далі Позивач, АТ «ОДАЗ») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), а разом (далі Відповідачі) з вимогою:

про солідарне стягнення з посадових осіб ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» повноваження яких припинені члена Наглядової ради Горіна О.Е., члена Наглядової ради ОСОБА_2 , Голови правління ОСОБА_3 на користь АТ «ОДАЗ» 15 390 326,00 грн. збитків.

Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» залишено без руху, постановлено усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме сплатити суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 230 854,89 грн. в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено АТ «ОДАЗ», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

20.12.2021 на адресу суду надійшло клопотання Позивача про залучення доказів сплати судового збору від 20.12.2021 (вх. № 34388/21).

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2022.

Протокольною ухвалою від 20.01.2022 відкладено підготовче засідання на 14.02.2022.

Підготовче засідання призначене протокольною ухвалою від 20.01.2022 на 14.02.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Шаратова Ю.А. на лікарняному, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 17.02.2022 призначено підготовче засідання на 02.03.2022.

Підготовче засідання призначене на 02.03.2022 не відбулося у зв`язку із зняттям справи з розгляду, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 30.03.2022 призначено підготовче засідання на 16.05.2022.

Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 13.05.2022 на 01.06.2022, від 01.06.2022 на 17.06.2022, від 17.06.2022 на 08.07.2022.

Ухвалою від 08.07.2022 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Протокольною ухвалою від 08.07.2022 підготовче засідання відкладено на 22.07.2022.

Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 22.07.2022 на 08.08.2022, від 08.08.2022 на 09.09.2022, від 09.09.2022 на 23.09.2022.

Протокольною ухвалою від 23.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2022.

10.10.2022 судове засіданні не відбулося у зв`язку із повітряною тривогою, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 11.10.2022 призначено судове засідання на 26.10.2022.

Протокольною ухвалою від 26.10.2022 оголошено перерву в судовому засіданні на 11.11.2022.

Протокольною ухвалою від 11.11.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.11.2022.

Засідання суду призначене на 25.11.2022 не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 01.12.22 призначено судове засідання на 21.12.2022.

Протокольною ухвалою від 21.12.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 26.01.2023.

Засідання суду призначене на 26.01.2023 не відбулося у зв`язку із повітряною тривогою, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 27.01.2023 призначено судове засідання на 17.02.2023.

У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 17.02.2023 до 13.03.2023, від 13.03.2023 до 31.03.2023, від 31.03.2023 до 20.04.2023, від 20.04.2023 до 04.05.2023.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 916/1143/21 визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (код ЄДРПОУ 00231604), оформлених протоколом від 25.01.2021. Скасовано реєстраційний запис №10005561070021031418, внесений 26.01.2021 державним реєстратором Іванівської районної державної адміністрації Одеської області Черненко О.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно зміни найменування юридичної особи (код ЄДРПОУ 00231604).

У зв`язку з чим, найменування Позивача у цій справі, № 916/3730/21, змінилось на Публічне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.10.2022 № 54170942409. /т. V а.с. 167/.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Позовні вимоги, із посиланням на статтю 65, частини першу, другу статті 89 Господарського кодексу України, пункт 15 частини першої статті 2, частину другу статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, обґрунтовані завданням збитків Позивачу внаслідок вчинення Відповідачами як колишніми посадовими особами ПАТ «ОДАЗ» дій з виведення із власності товариства нерухомого майна і продажу 100 % часток в ТОВ «КАВІОН» та ТОВ «СКЛАДОН» за заниженою вартістю.

Позивач вказує, що під час прийняття Наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень, оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, а також рішень одноосібного засновника (учасника) ТОВ «СКЛАДОН» № 1 і ТОВ «КАВІОН» від 03.10.2018 № 1, від 31.10.2018 № 2, від 07.11.2018 № 3, підписаних від імені ПАТ «ОДАЗ» головою правління ОСОБА_3 , Наглядовою радою не встановлювалась та не затверджувалась ринкова вартість нерухомого майна внесеного до статутного капіталу цих товариств.

Також, Позивач зазначає, що під час прийняття Наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень, оформлених протоколами від 09.07.2018 № 4-1/18, від 13.11.2018 № 5-1/18, а також укладення Договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 10.07.2018 та від 14.11.2018, підписаних від імені ПАТ «ОДАЗ» головою правління ОСОБА_3 , наглядовою радою не встановлювалась та не затверджувалась ринкова вартість часток у статутному капіталі ТОВ «КАВІОН» і ТОВ «СКЛАДОН», які були відчужені.

Позивач вказує, що згідно із Висновком експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ», ринкова вартість нерухомого майна становила: нежитлової будівлі, загальною площею 1661,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , станом на 02.07.2018 - 9 008 926,00 грн. з ПДВ; нежитлових будівель літ. S1 та літ. S2, площею 1 060,1 кв.м., які є складовою частиною та становлять 18/100 часток нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , станом на 01.10.2018 - 5 484 310 грн. з ПДВ; нежитлової будівлі, літ. S3 площею 258 кв.м., яка є складовою частиною та становить 4/100 часток нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , станом на 20.10.2018 - 1 707 090 грн. з ПДВ.

Тобто, за твердженням Позивача, загальна ринкова вартість об`єктів нерухомого майна, які були передані посадовими особами АТ «ОДАЗ» в якості 100% внеску до статутних капіталів ТОВ «КАВІОН» і ТОВ «СКЛАДОН», становила 16 200 326,00 грн.

А розмір активів АТ «ОДАЗ» станом на 31.12.2017, згідно із фінансовим звітом становив 14 718 300,00 грн. Отже, за твердженням Позивача, рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів щодо вказаного нерухомого майна повинно було прийматися загальними зборами рішенням більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. Однак, таке рішення загальними зборами акціонерів АТ «ОДАЗ» не приймалось.

Позивач, із посиланням на частину восьму статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, зазначає, що вартість часток в статутному капіталі не може бути меншою ніж ринкова вартість нерухомого майна переданого в якості внеску до статутного капіталу.

З огляду на наведене, Позивач враховуючи, що нерухоме майно і до сьогоднішнього часу належить створеним товариствам, вважає, що Відповідачами завдані йому збитки у розмірі 15 390 326,00 грн., які складаються із ринкової вартості часток статутного капіталу ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» у розмірі 100% з урахуванням оплаченої вартості часток у розмірі 810 000,00 грн. грн., здійсненної покупцями цих часток - фізичними особами (16 200 326,00 - 810 000,00 = 15 390 326,00).

Позивач також зазначає, що Відповідачі будучи членами Наглядової ради та Головою правління ПАТ «ОДАЗ» здійснили дії щодо надання недостовірної інформації про дійсну ринкову вартість нерухомого майна та часток в статутному капіталі ТОВ «КАВІОН» і ТОВ «СКЛАДОН» шляхом зазначення в своїх рішеннях та договорах купівлі-продажу заниженої вартості майна з метою ухилення від передбаченого законом порядку прийняття рішень щодо укладення значних правочинів.

Окрім того, Позивач, із посиланням на частину другу статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, зазначає, що члени Наглядової ради та голова правління ПАТ «ОДАЗ» перевищили свої повноваження, оскільки ринкова вартість часток, що є предметом Договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 10.07.2018 та від 14.11.2018, перевищує 50% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. А отже, дане рішення повинно прийматись більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

При цьому, Позивач вказує на відсутність будь-якого рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ» прийнятого 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості щодо погодження даних рішень Наглядової ради або погодження договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі ТОВ «СКЛАДОН» TOB «КАВОН», укладених головою правління.

Позивач наголошує на наявності у діях Відповідачів усіх елементів господарського правопорушення:

- протиправної поведінки посадових осіб ПАТ «ОДАЗ» членів наглядової ради та голови правління, яка полягає у прийнятті рішень щодо відчуження нерухомого майна, а в подальшому часток в статутному капіталі ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН»;

- збитків в розмірі 15 390 326,00 грн., які складаються із ринкової вартості часток статутного капіталу ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» у розмірі 100% з урахуванням оплаченої вартості часток у розмірі 810 000,00 грн., здійсненної покупцями часток;

- причинного зв`язку між протиправними діями посадових осіб і шкодою зумовлений тим, що внаслідок прийняття рішень та укладених договорів позивач втратив право власності на нерухоме майно, яке використовувалось у його господарській діяльності і за рахунок якого товариство отримувало дохід та не отримало грошові кошти у розмірі його дійсної ринкової вартості;

- вини Відповідачів як посадових осіб, вираженої перевищенням повноважень, встановлених статутом ПАТ «ОДАЗ» та Законом України «Про акціонерні товариства», наданні недостовірної інформаціїщодо дійсної ринкової вартості майна.

У Відповіді на відзив від 14.02.2022 (вхід. від 15.02.2022 № 4335/22) Позивач заперечує проти доводів Відповідачів про те, що голова правління Горін Е.О. є неналежним відвідачем по справі, оскільки його було зобов`язано вчиняти дії рішеннями Наглядової ради.

При цьому, із посланням на статтю 92 Цивільного кодексу України, частину другу статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, підпункт 7.38.1 пункту 7.38 Статут ПАТ «ОДАЗ» в редакції 2015 року, Позивач зазначає, що голова правління Горін Е.О., зобов`язаний був діяти в інтересах товариства, добросовісно та проявивши розумну обачність, з огляду на дійсну ринкову вартість нерухомого майна та проданої частки в статутних капіталах та відсутність належного рішення загальних зборів акціонерів, відмовити Наглядовій раді в прийняті відповідних рішень щодо передачі нерухомого майна та в укладенні договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

Крім того, Позивач зазначає, що протоколами засідань Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 09.07.2018 № 4-1/18, від 13.11.2018 № 5-1/18. не зобов`язано та не уповноважено голову правління ПАТ «ОДАЗ» Горіна Е.О. на укладення та підписання договору купівлі-продажу частки в статутних капіталах ТОВ «КАВІОН» і ТОВ «СКЛАДОН», актів приймання-передачі часток, здійснення дії щодо передачі часток в статутних капіталах продавцям.

Також, Позивач вказує, що протоколами засідань наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 01.10.2018 № 5/18 і від 02.07.2018 № 4/18 не зобов`язано та не уповноважено голову правління Горіна Е.О. на прийняття рішень щодо передачі нерухомого майна в статутні капітали ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН», укладення і підписання актів приймання-передачі нерухомого майна.

АТ «ОДАЗ» також зазначає, що в постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, на яку посилається Відповідач, не встановлено певних обставин, лише надано правову оцінку певним фактам. При цьому обставини завдання посадовими особами ПАТ «ОДАЗ» збитків товариству прийнятими рішеннями Наглядової ради в рамках справи № 916/3844/19 не встановлювались та не досліджувались. А зазначення про те, що схваленні загальними зборами рішення Наглядової ради щодо внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» є законним розпорядженням власником майна, стосується тільки чинності рішень наглядової ради та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна ПАТ «ОДАЗ» та набуття права власності на данні об`єкти вказаними товариствами.

Позивач заперечує проти доводу Відповідачів про недостовірність Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971.

При цьому, заперечує проти доводу Відповідачів про надання Позивачем експерту документів не у повному обсязі, оскільки Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 зроблений на підставі тих технічних характеристик об`єктів нерухомого майна, які зазначені в Звітах про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус».

Позивач вважає неналежним та недопустимим доказом ринкової вартості нерухомого майна наданий Відповідачем Звіт про оцінку будівель та споруд зі складу ЗАТ «Одеський автоскладальний завод», належних ЗАТ «ОДАЗ», і розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аділіс» у 2011 році. При цьому вказує, що цей Звіт не встановлює ринкову вартість нерухомого майна з метою його відчуження та на момент такого відчуження у 2018 році.

Окрім того, звертає увагу, що з пункту 5 Резюме цього Звіту вбачається, що його мета отримання вартості майна для постановки на баланс, у зв`язку з чим був застосований витратний підхід з метою отримання вартісного результату залишкової вартості майна.

Також, Позивач вважає неналежними та недопустимими доказами встановлення ринкової вартості нерухомого майна надані Відповідачами Звіти про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус» у 2018 році.

АТ «ОДАЗ» звертає увагу на те, що у вказаних звітах застосовано витратний підхід для визначення вартості об`єкта оцінки.

При цьому, Позивач, із посиланням на пункти 3, 38, 39, 40 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, пункт 6 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, зазначає, що при застосуванні витратного підходу (методу) необхідно встановити вартість об`єкту оцінки, перелік зносу елементів об`єкту оцінки, встановити вартість відновлювальних робіт та матеріалів елементів зносу на підставі ринкових сучасних цін та скоригувати їх на вартість зносу.

Однак, за твердженням Позивача, ці звіти (висновки) не містять будь-яких доказів щодо встановлення фактичного зносу об`єкта оцінки, відомостей щодо вартості витрат на відновлення зносу, а саме, кошторисної документації на відповідні підрядні роботи з вартістю матеріалів або інших доказів щодо вартості робіт. У зв`язку з чим, на думку Позивача, з урахуванням застосованого методу оцінки, неможливо встановити дійсну ринкову вартість даного об`єкта.

Крім того, АТ «ОДАЗ», з огляду на абзац перший пункту 6 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, зазначає про недоцільність використання витратного методичного підходу оцінки, оскільки, об`єктом оцінки є самостійна будівля що може використовуватися як склад, а ринок купівлі-продажу або оренди складів не є обмеженим.

Позивач окремо вказує на те, що суб`єктом оціночної діяльності (експертом) взагалі не був використаний порівняльний метод, який базується на аналізі цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки, який передбачений пунктами 47, 48 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

АТ «ОДАЗ» вказує на те, що у наданих Відповідачами Висновках експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ та від 06.11.2020 № 97 Б3, складених судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. за результатами судової будівельно-технічної експертизи, наданих в межах кримінального провадження № 12020161490000251, не встановлено ринкову вартість, а зазначено що встановити ринкову вартість об`єктів нерухомого майна переданих до статутних капіталів ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» неможливо.

При цьому, Позивач звертає увагу на те, що у цих висновках експерта не зазначено яку саме (балансову, залишкову, грошову тощо) може становити вартість за якою передані данні об`єкти. Це, на думку Позивача, свідчить про те, що експерт погоджується з твердженням що ринкова вартість даних об`єктів не може становити вартість зазначену в звітах про незалежну оцінку вартості нежитлових будівель.

Заперечуючи проти доводу Відповідачів про незалучення в якості відповідачів інших членів Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», а саме, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Позивач, зі посиланням на частини першу, другу статті 48 Господарського процесуального кодексу України, частину першу статті 541, частину першу статті 543 Цивільного кодексу України, наголошує, що саме йому належить право на звернення із клопотанням про залучення співвідповідачів, а також право пред`явлення позовної вимоги про солідарне стягнення збитків до окремих посадових осіб.

Також, Позивач заперечує проти попередньо заявленого Відповідачами до відшкодування розрахунку витрат за надання адвокатської допомоги в сумі 63 000,00 грн., з підстав його не обґрунтованості і не підтвердження належними та допустимими доказами, не співмірністю із складністю справи та виконаним адвокатом, обсягом наданих послуг.

У Письмових поясненнях від 10.06.2022 (вхід. від 13.06.2022 № 10312/22) та у Письмових поясненнях від 04.07.2022 (вхід № 12103/22) АТ «ОДАЗ», заперечує проти доводу Відповідачів про порушення норм статті 54 Господарського процесуального кодексу України в частині суб`єктності права на звернення із вимогами про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, у зв`язку із поданням позову не акціонером, а самим товариством.

Позивач зазначає, що відповідно до норм частини другої статті 4, пункту 12 частини першої статті 20, частини сьомої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, частин першої, другої статті 89 Господарського кодексу України юридична особа має право на звернення до господарського суду із позовом до посадової особи щодо стягнення збитків, які виникли внаслідок управління відповідачем її господарською діяльністю.

А нормами статті 54 Господарського процесуального кодексу України лише розширено перелік суб`єктів які мають право звертатися з позовом до посадових осіб щодо стягнення збитків з метою захисту прав юридичної особи та її учасників. При цьому, ці норми не позбавляють юридичну особу права звертатися з таким позовом самостійно, а навпаки розширюють можливості захисту її прав у випадку суб`єктивних та об`єктивних підстав неможливості його подання самостійно, зокрема, через здійснення управління нею відповідачами.

Також, АТ «ОДАЗ» зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, на яку посилаються Відповідачі, не містить висновків щодо неможливості подання позову до посадових осіб про стягнення збитків, самостійно юридичною особою, а тільки фіксує законну можливість подання такого позову власником в інтересах юридичної особи.

При цьому, Позивач на підтвердження своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду 28.07.2021 у справі № 910/12955/20 та від 16.02.2022 у справі № 905/1575/20, у яких розглядались спори де позивачем за вимогами про стягнення збитків з посадових осіб самостійно виступала юридична особа.

Окрім того, заперечуючи проти належності та допустимості наданих Відповідачами Звітів про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус» у 2018 році, Позивач зазначає, що Наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» не приймались рішення про укладення договору з незалежним суб`єктом оціночної діяльності, а також про затвердження висновків за результатами оцінки.

У Письмових поясненнях від 05.07.2022 (вхід. № 12326/22) АТ «ОДАЗ» з огляду на посилання Відповідачів в Письмових поясненнях від 04.07.2022 (вхід. № 12053/22) про сплив позовної давності вважало за потрібне надати цьому оцінку.

Позивач зазначає, що оскільки ПАТ «ОДАЗ» приймаючи рішення та укладаючи договори, наслідком яких було спричинення збитків товариству, діяло через посадових осіб, які вчиняли такі юридично значимі дії, з порушенням порядку їх прийняття, і тільки 31.10.2019 вищий орган товариства Загальні збори акціонерів ПАТ «ОДАЗ» та акціонери, дізналися про наявність таких рішень наглядової ради, рішень голови правління та договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі, що стало підставою для прийняття рішень про припинення повноважень цих посадових осіб та звернення з позовом про стягнення з них збитків, саме ця дата є початком перебігу позовної давності, яка на момент подання позову не сплила.

Окрім того, Позивач просив у випадку встановлення судом іншої дати початку перебігу позовної давності, відповідно до норм частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України визнати поважними причини її пропуску та захистити порушене право. При цьому, просив врахувати об`єктивну неможливість подання позову через те, що від імені АТ «ОДАЗ» діяли посадові особи, які були незаінтересовані в поданні даного позову та є відповідачами у справі, а загальні збори акціонерів які є вищим органом управління та акціонери дізналися про наявність таких рішень наглядової ради тільки 31.10.2019.

У Письмових поясненнях від 07.11.2022 (вхід. від 11.11.2022 № 25118/22) та Письмових поясненнях від 08.12.2022 (вхід. від 09.12.2022 № 28093/22) АТ «ОДАЗ» заперечує проти доводу Відповідачів про недопустимість доказу - Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971.

Позивач посилається на частину першу, пункт 2 частини другої статті 73, статтю 101, частину першу, пункт 4 частини третьої статті 123, частину четверту статті 127 Господарського процесуального кодексу України, і зазначає, що ним в установлений строк, а саме, разом з позовною заявою, подано доказ висновок експерта, в якому зазначено, що він підготовлений для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність. Замовлення експертного дослідження є вчиненням Позивачем дії для підготовки справи до розгляду судом, наведеними процесуальними нормами, і підлягає відшкодуванню стороні.

При цьому, АТ «ОДАЗ» наголошує, що довід Відповідачів про можливість вчинення Позивачем дій з замовлення експертизи лише після відкриття провадження у справі та отримання ним статусу її учасника не ґрунтується на нормах Господарського процесуального кодексу України. А посилання Відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а є безпідставним, оскільки в ній викладено висновок щодо відшкодування витрат на проведення експертного дослідження на замовлення сторони поданого до суду позивачем до відкриття провадження у справі, а не стосовно недопустимості як доказу експертного висновку, поданого відповідно до норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, АТ «ОДАЗ» наголошує, що зазначення в пункті 1.1 Договору на виконання експертизи від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971, укладеного між АТ «ОДАЗ» та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, про проведення судової будівельно-технічної експертизи є опискою. Адже цей договір був укладений на підставі поданої до експертної установи Заяви про проведення оціночно-будівельної експертизи від 24.05.2021, поданої адвокатом Нестеренко С.В., який діяв в інтересах АТ «ОДАЗ». У цій заяві адвокат просив провести оціночно-будівельну експертизу для подачі позову до Господарського суду Одеської області, на вирішення експертизи були поставлені питання аналогічні питанням зазначеним у висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971. Факт подачі цієї заяви підтверджується штампом канцелярії Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

Також, Позивач окремо посилається на висновки викладені в пунктах 5.13, 5.14, 5.15 постанови Великої Палати Верховного Суду 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, згідно із якими, зокрема, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

З огляду на наведене, АТ «ОДАЗ». зазначає, що чинність рішень Наглядової ради не свідчить про добросовісність, розумність і вчинення посадовими особами дій направлених на розвиток господарської діяльності товариства, в його інтересах, отримання ним прибутку, а не завдання збитків.

При цьому, за твердженням Позивача, відчуження нерухомого майна та часток в статутному капіталі створених товариств, які використовувались в господарської діяльності товариства і за рахунок яких воно отримувало дохід у вигляді орендної плати, за об`єктивно заниженою ринковою вартістю, відшкодування ТОВ «СКЛАДОН» дійсної ринкової вартості, а не вартості встановленої в договорі, свідчить про недобросовісність та нерозумність дій посадових осіб, здійснених не в інтересах товариства, направлених не на розвиток його господарської діяльності та отримання прибутку, що є підставою для стягнення збитків.

У Письмових поясненнях від 19.04.2023 (вхід. від 24.04.2023 № 13273/23) Позивач повідомив, що постановою Верховного Суду від 23.02.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі № 916/248/20 за позовом акціонера Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» ОСОБА_7 до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Вказаним рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», оформлених протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколом № 6/18 від 19.07.2018, № 19/1 від 25.06.2019, № 1/19 від 14.02.2019, № 19/3 від 19.09.2019.

При цьому, АТ «ОДАЗ», із посиланням на частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вказує на встановлення рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 преюдиційних обставин, а саме, незаконності проведення загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ» 31.10.2019 по затвердженню рішення Наглядової ради, з огляду на відсутність на загальних зборах більш як 50 % акціонерів від їх кількості. А висновок експерта судової оціночно-будівельної експертизи від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 визнаний як належний і допустимий.

Представник Відповідачів та відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

У Відзиві від 18.01.2022 (вхід. від 19.01.2022 № 1561/22) Відповідачі вказують на те, що рішення наглядової ради, оформлені протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, на які посилається Позивач, були затверджені рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Одеській автоскладальний завод», оформленим протоколом від 31.10.2019, а саме, рішенням з дев`ятого питання порядку денного.

Окрім того, Відповідачі звертають увагу, що правомірність цих рішень наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», була предметом розгляду у справі № 916/3844/19 за позовом акціонера ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Кавіон», ТОВ «Складон», ТОВ «Транспорт Лоджістік», ТОВ «Малві В», про визнання недійсними рішень наглядової ради.

При цьому, Відповідачі посилаються на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, згідно із яким, господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше (аналогічний висновок міститься у п. п. 4.11, 4.12 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/808/18). Рішення наглядової ради акціонерного товариства на відчуження основних засобів є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Рішення наглядової ради акціонерного товариства про відчуження основних засобів товариства, в подальшому схвалені товариством у встановленому для їх прийняття порядку, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки акціонерного товариства з моменту їх прийняття.

Відповідачі зазначають, у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 916/3844/19, було встановлено, що рішення наглядової ради, схвалені загальними зборами ПАТ «ОДАЗ» щодо внесення до статутного капіталу, зокрема, ТОВ «Складон» і ТОВ «Кавіон», певних об`єктів нерухомості, є законним розпорядженням власником належним йому майном.

Окремо Відповідачі звертають увагу на те, що Позивачем не визначено в якості відповідачів інших членів Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», а саме: ОСОБА_4 (голова наглядової ради), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Окрім того, Відповідачі зазначають, що ОСОБА_3 як колишній член правління товариства є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки рішеннями наглядової ради, прийнятими повним складом, голову правління було зобов`язано вчиняти певні дії, які в подальшому були схвалені загальними зборами акціонерів.

Відповідачі наголошують на недостовірності Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ».

При цьому, Відповідачі зазначають, що вказана судова оціночно-будівельна експертиза проведена без візуального обстеження об`єктів оцінки, а виключно за наданими замовником - АТ «ОДАЗ» не в повному обсязі документами.

Відповідачі звертають увагу, що відповідно до Звіту про оцінку будівель та споруд зі складу ЗАТ «Одеський автоскладальний завод», належних ЗАТ «ОДАЗ», і розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аділіс» у 2011 році, майно товариства складалось з 50-ти об`єктів ринковою вартістю 17 407 579,00 грн.

А за Висновком експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 ринкова вартість лише об`єктів, що увійшли до статутного капіталу ТОВ «Складон» і ТОВ «Кавіон», становила 14 493 236,00 грн., тобто більше, аніж усе майно товариства.

Відповідачі вказують, що за даними зведеної таблиці Звіту від 30.06.2011 про оцінку будівель та споруд зі складу ЗАТ «Одеський автоскладальний завод», належних ЗАТ «ОДАЗ», і розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ПП «Аділіс» у 2011 році: залишкова вартість об`єктів нерухомості становила: будівлі «З», загальною площею 1 661,1 кв.м. 405 557,00 грн. без ПДВ; мехенергоцеху з побутовими приміщеннями літ. «S1, S2» - 652 955,00 грн. без ПДВ»; будівлі «S» (в подальшому «S3») - 1,00 грн.

Також, Відповідачі зазначають, що відповідно до Звітів про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «Оціночна фірма «Абакус» ринкова вартість об`єктів нерухомості становить: нежитлової будівлі склад «ОРСК» літ. «З» (вул. Отамана Чепіги, 29-З), станом на 02.07.2018 262 979,00 грн.; нежитлових будівель літ. «S1, S2, S3» ( АДРЕСА_7 ), станом на 01.10.2018 495 298,00 грн.

Окрім того, Відповідачі звертають увагу, що, як вбачається з Висновків експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ та від 06.11.2020 № 97 Б3, складених судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. за результатами судової будівельно-технічної експертизи, наданих в межах кримінального провадження № 12020161490000251, експерт не зміг визначити ринкову вартість об`єктів дослідження на час їх відчуження. Але, з урахуванням технічних характеристик нерухомості у звіті про незалежну оцінку вартості будівель ТОВ «Оціночна фірма «Абакус», експерт не виключив, що ринкова вартість будівлі літ «З» на 02.07.2018 могла складати 247 500,00 грн., а будівель літ. «S1, S2, S3» станом на 01.10.2018 203 000,00 грн.

У Запереченнях на відповідь на відзив від 11.05.2022 (вхід. від 12.05.2022 № 4916/22) та у Письмових поясненнях від 04.07.2022 (вхід. № 12053/22) Відповідачі зазначають, що подання новообраним головою правління АТ «ОДАЗ» Граматиком В.І. позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, не відповідає вимогам статті 54 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка діяла на момент звернення до суду, до внесення змін Законом України від 27.07.2022 № 2465-IX, що набрав чинності з 01.01.2023, в частині суб`єктності права на звернення з відповідними вимогами, адже він не є акціонером, якому сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства.

При цьому, Відповідачі посилаються на висновок щодо застосування норми права викладений в пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, а саме, згідно із частиною другою статті 54 ГПК України зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. Таким чином, власник (учасник, акціонер) юридичної особи є представником юридичної особи у такому спорі відповідно до норми закону (законне представництво) і для такого представництва йому не потрібні інші правові підстави (договір чи довіреність).

Також, Відповідачі наголошують, що саме Позивач зобов`язаний довести всі чотири елементи правопорушення, яке завдало шкоди юридичній особі її посадовою особою. Натомість Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неправомірності дій наглядової ради і скасування рішень загальних зборів акціонерів, якими ці рішення наглядової ради були схвалені.

Окрім того, у Письмових поясненнях від 04.07.2022 (вхід. № 12053/22) Відповідачі наголошують, що у межах даної справи неналежний позивач після спливу позовної давності намагається оскаржувати рішення наглядової ради, затверджені загальними зборами акціонерів, у спорі з колишніми посадовими особами, спираючись на експертний висновок, замовлений «постфактум» через три роки після прийняття рішень наглядовою радою. З огляду на це, Відповідачі просили відмовити у задоволенні позову і через те, що його підставами є рішення наглядової ради товариства, прийняті за три роки до звернення до суду, затверджені загальними зборами акціонерів і не визнані судом недійсними.

При цьому, у Письмових поясненнях від 21.07.2022 (вхід. від 22.07.2022 № 14013/22) Відповідачі звертають увагу, що в межах даної справи з їх боку не пролунало жодної тези ані письмово ані усно про відмову у задоволенні позову через сплив позовної давності, оскільки відмова з цих підстав свідчила б доведеність позовних вимог в цілому. Тобто Відповідачі не визнають позовні вимоги, а зауваження щодо звернення з даними позовом через три роки після прийняття наглядовою радою певних рішень суто акцентують увагу на безпідставності спору, в якому Позивачем не доведено наявності усіх чотирьох ознак заподіяння шкоди посадовими особами.

У Письмових поясненнях від 10.11.2022 (вхід. від 11.11.2022 № 25679/22) Відповідачі зазначають про недопустимість наданого Позивачем доказу - Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ».

Відповідачі, зазначають про порушення норм статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, договір на проведення оціночно-будівельної експертизи був укладений зі сторонньою особою, якій оцінене майно не належить на законних підставах, у якої вказане майно не перебуває на законних підставах. А також за відсутності у адвоката АТ «ОДАЗ» Нестеренка С.В. відповідного доручення від власників ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ "КАВІОН". Внаслідок чого, експерту не був забезпечений доступ до об`єктів оцінки, а вихідними даними були документи, надані представником сторонньої юридичної особи.

Також, Відповідачі вважають, що, в даному випадку, наявне порушення норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки договір на проведення оціночно-будівельної експертизи був укладений також не учасником справи, а сторонньою особою до відкриття 28.12.2021 провадження у справі № 916/3730/21.

При цьому, Відповідачі посилаються на висновок викладений в пункті 34 постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а, згідно із яким, КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Окрім того, Відповідачі звертають увагу, що відповідно до пункту 1.1 Договору на виконання експертизи від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971, укладеного між АТ «ОДАЗ» та Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, його предметом є виконання судової будівельно-технічної експертизи. Однак, судовим експертом був виготовлений висновок з іншої експертизи, а саме, судової оціночно-будівельної експертизи.

У Письмових поясненнях від 16.12.2022 (вхід від 19.12.2022 № 28803/22) Відповідачі заперечують проти доводу Позивача про вчинення ними недобросовісних та нерозумних дій не в інтересах товариства, направлених не на розвиток його господарської діяльності та отримання прибутку.

Відповідачі зазначають, що в аспекті економічного ефекту від їх дій необхідними є дослідження та оцінка річного звіту ПАТ «ОДАЗ» за 2017 рік, який наданий стороною позивача лише вигляді копії витягу з нього.

Однак, річний звіт ПАТ «ОДАЗ» за 2017 рік у повному обсязі розміщений на офіційному сайті товариства і містить наступні показники.

У ч. 1 розділу XII «Інформація про господарську та фінансову діяльність емітента» зазначено «Строк корисного використання основних засобів: Будівлі та споруди 12 - 27 років; Машини та обладнання 12 років; Інші основні засоби: 12 років. Термін експлуатації основних засобів неможливо встановити у зв`язку із втратою попереднім керівництвом документації (технічних паспортів і т.ін.) з введення в експлуатацію.

Відповідачі вказують, що при відновленні бухгалтерського обліку станом на 31.12.2011 основні засоби взяті на облік за оціночною вартістю на підставі Звіту про оцінку будівель та споруд «ПП» Аділіс» від 30.06.2011. Згідно якого за результатами огляду об`єктів оцінки: залишкова вартість літ. «З» станом на 30.06.2011 складала 405 557,00 грн.; залишкова вартість будівлі літ. «S» станом на 30.06.2011 складала 1,00 грн.; залишкова вартість «S1, S2» станом на 30.06.2011 складала 652 955,00 грн. Строк корисного використання основних засобів визначається виходячи з їх фактичного стану. Ступінь використання основних засобів складає 45 %.

З розділу XVI «Текст аудиторського висновку (звіту) ТОВ «Трансаудит» вбачається, що фінансовий звіт емітента цінних паперів (АТ «ОДАЗ») у звітному 2017 році був посереднім, товариство господарювало збитково.

Згідно «Інформації про зобов`язання та забезпечення емітента» - на кінець року загальна сума поточних зобов`язань позивача становила 3 898 00,00 грн.

З огляду на наведену інформацію, Відповідачі зазначають, що у 2017 році: використання основних засобів Позивача відбувалось лише на 45 %, що стосується й показника попиту на оренду нерухомого майна; діяльність товариства була збитковою; непогашені зобов`язання на кінець року дорівнювали майже 4 млн. грн. (у тому числі, з оплати праці), - в світлі чого, оскаржені Позивачем дії Відповідачів повністю узгоджуються з отриманням економічного ефекту для товариства і були спрямовані на погашення зобов`язань ПАТ «ОДАЗ» для недопущення банкрутства підприємства.

При цьому, Відповідачі звертають увагу на те, що Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано жодного доказу здавання акціонерним товариством відповідних об`єктів в оренду до їх відчуження та отримання прибутку у певному розмірі від цієї діяльності.

Треті особи - Соловійчук Р.Г., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не забезпечили явку своїх повноважних представників до судового засідання про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідачів, суд

в с т а н о в и в :

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Статут Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», затверджений загальними зборами акціонерів ЗАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», протокол від 29.04.2015 № 8 (далі Статут). /т. І а.с. 61-83/.

У пункті 1.1 Статуту вказано, що Публічне акціонерне товариство «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» (Товариство) є новим найменуванням і правонаступником Закритого акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» на підставі Рішення загальних зборів акціонерів (протокол № 8 від 29.04.2015), статус, тип товариства та всі документи товариства приведені у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Пунктами 4.1, 4.2 Статуту визначено, що статутний капітал Товариства становить 2 169 715,50 грн. Статутний капітал поділено на акції: іменні прості, 1 446 477 шт., номінальна вартість 1,50 грн., частка в статутному капіталі 100 %.

Згідно із підпунктами 7.1.1, 7.1.2, 7.1.3, 7.1.4 пункту 7.1 Статуту органами управління та контролю Товариства є: Загальні збори акціонерів; наглядова рада; правління; ревізійна комісія.

Відповідно до підпункту 7.3.23 пункту 7.3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

Наглядова рада є органом Товариства, який здійснює захист прав акціонерів і в межах компетенції, визначеної статутом та чинним законодавством контролює і регулює діяльність правління Товариства (пункт 7.24 Статуту).

Пунктом 7.25 Статуту встановлено, що члени наглядової ради обираються загальними зборами з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність та/або з числа юридичних осіб акціонерів строком на три роки в кількості шести осіб. Члени наглядової ради обираються шляхом кумулятивного голосування. Голова наглядової ради акціонерного товариства обирається членами наглядової ради з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу наглядової ради, якщо інше не передбачено статутом товариства. Наглядова рада має право у будь-який час переобрати голову наглядової ради. Голова наглядової ради організовує її роботу, скликає засідання наглядової ради та головує на них, відкриває загальні збори, організує обрання секретаря загальних зборів, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства, здійснює інші повноваження, передбачені статутом та положенням про наглядову раду. У разі неможливості виконання головою наглядовою ради своїх повноважень його повноваження здійснює один із членів наглядової ради за її рішенням, якщо інше не передбачено статутом та положенням про наглядову раду акціонерного товариства.

Згідно із пунктами 7.27, 7.28 Статуту компетенція, порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначається законодавством, цим статутом, Положенням про наглядову раду, а також цивільно-правовим (трудовим) договором, що укладається з кожним членом наглядової ради. Зазначений договір від імені Товариства підписується уповноваженою загальними зборами особою. Цивільно-правовий договір може бути оплатним або безплатним. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених чинним законодавством та статутом Товариства, а також переданих для вирішення наглядовій раді загальними зборами.

Відповідно до підпунктів 7.28.7, 7.28.12 пункту 7.28 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема: затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених діючим законодавством; вирішення питань про участь Товариства у промислово-фінансових групах та інших об`єднаннях, про заснування інших юридичних осіб.

Також, згідно із підпунктами 7.28.14, 7.28.15 пункту 7.28 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішень про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. У разі неприйняття наглядовою радою про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину виноситься на розгляд загальних зборів; узгодження рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та подання його на розгляд загальним зборам.

Пунктом 7.30 Статуту встановлено, що організаційною формою роботи наглядової ради є чергові та позачергові засідання. Засідання наглядової ради проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на квартал. Засідання наглядової ради вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 5 членів від загального складу наглядової ради. На засіданні наглядової ради кожен член наглядової ради має один голос. Кожний з членів Наглядової ради має один голос. Кожний з членів Наглядової ради в обов`язковому стані фіксує свою присутність, підписом в протоколі засідання. Рішення на засіданні наглядової ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість членів наглядової ради, які беруть участь в її засіданні плюс один голос.

Згідно із пунктами 7.34, 7.35 Статуту правління є колегіальним органом Товариства в складі трьох осіб, якій здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства. До складу правління входять голова та члени правління. Головою правління та членом правління може бути будь-яка фізична особа, яка має повну дієздатність і не є членом наглядової ради та ревізійної комісії. Голова правління і члени правління обираються рішенням загальних зборів терміном на три роки. Правління є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді Товариства та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені Товариства у межах, встановлених статутом та законодавством.

Пунктом 7.37 Статуту визначено, що до компетенції правління належать вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради Товариства.

Відповідно до підпунктів 7.38.1, 7.38.10 пункту 7.38 Статуту роботою правління керує голова правління, який має право, зокрема: без довіреності представляти інтереси Товариства в державних установах, підприємствах всіх форм власності та громадських організаціях, в усіх правоохоронних та контролюючих органах, вчиняти від імені Товариства правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, підписувати будь-які договори та зовнішньоекономічні контракти, здійснювати інші юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом, рішенням загальних зборів та Наглядової ради; розпоряджатися майном і коштами Товариства відповідно до статуту та чинного законодавства.

Підпунктом 7.38.7 пункту 7.38 Статуту встановлено право голови правління на прийняття рішень про укладення правочинів на суму до 10 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності; прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 10 % до 25 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності після узгодження такого рішення Наглядовою радою.

27.04.2018 рішеннями Загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ», оформлених протоколом № 9, з питань 11, 14 порядку денного, до складу наглядової ради товариства за результатами кумулятивного голосування обрано 6 членів строком на 3 роки в наступному складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 . Також, головою правління товариства обрано Горіна Едуарда Олексійовича. /т. І а.с. 180-192/.

02.07.2018 рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформленим протоколом № 4/18 вирішено: створити Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН», сформувати статутний капітал цього товариства за рахунок внеску у негрошовій формі, шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: нежитлові будівля загальною площею 1 661,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537229251101.

Також вказаним рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 02.07.2018 уповноважено голову правління акціонерного товариства Горіна Е.О. на прийняття рішення про створення ТОВ «СКЛАДОН».

Рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 02.07.2018 № 4/18 підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 /т. І а.с. 86-87/.

У матеріалах справи відсуне рішення одноосібного засновника (учасника) ТОВ «СКЛАДОН» № 1 підписане від імені ПАТ «ОДАЗ» головою правління ОСОБА_3 , на яке посилається Позивач, тому суд позбавлений можливості надати оцінку цьому доказу та обставинам, що в ньому зафіксовані.

09.07.2018 рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформленим протоколом № 4-1/18 вирішено: продати частку в статутному капіталі ТОВ «СКЛАДОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42279946), яка складає 100 % статутного капталу, що у грошовому еквіваленті становить 310 000,00 грн. Зобов`язано та уповноважено Голову правління ПАТ «ОДАЗ» ОСОБА_3 на здійснення всіх необхідних дій для продажу частки в статутному капіталі ТОВ «СКЛАДОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42279946), яка складає 100 % статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становить 310 000,00 грн., за 310 000,00 грн.

Рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 09.07.2018 № 4-1/18 підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 /т. І а.с. 88-89/.

10.07.2018 ПАТ «ОДАЗ» і ТОВ «СКЛАДОН» складено Акт № 1/18 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42279946).

Згідно із вказаним Актом від 10.07.2018 № 1/18 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «СКЛАДОН» передано право власності на наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 1 661,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537229251101. Цей об`єкт оцінений сторонами в 310 000,00 грн. Право власності на об`єкт переходить до ТОВ «СКЛАДОН» з моменту державної реєстрації цього права, у відповідності до норм чинного законодавства України. /т. І а.с. 107/.

10.07.2018 між ПАТ «ОДАЗ» (Продавець) і ОСОБА_9 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН». /т. І а.с. 112/.

Відповідно до пункту 1 вказаного Договору від 10.07.2018 Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «СКЛАДОН», яка складає 100 % статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становить 310 000,00 грн., а Покупець в порядку та на умовах зазначених в цьому договорі, прийняв вищезазначену частку. З набуттям права власності на частку у статутному капіталі товариства до Покупця переходять всі майнові та немайнові права та обов`язки Продавця як учасника товариства, у тому числі право на отримання прибутку, право на матеріальні та інші цінності, а також активи та пасиви у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства, а також інші права, визначені статутом товариства та чинним законодавством України, у розмірі відповідному розміру частки, що відчужується Продавцем на користь Покупця.

У пункті 3 Договору від 10.07.2018 Продавець зазначає, що на момент укладення цього договору статутний капітал товариства сформований повністю.

Пунктом 6 Договору від 10.07.2018 визначено, що вартість частки, за згодою сторін, становить 310 000,00 грн. Оплата вартості частки здійснюється на протязі одного дня з моменту укладення цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно із пунктами 8, 9 Договору від 10.07.2018 право власності на частку статутного капіталу товариства переходить до покупця з моменту підписання сторонами договору акту прийому-передачі частки в статутному капіталі. Цей договір є підставою для внесення змін до статуту товариства за участю Покупця.

10.07.2018 ПАТ «ОДАЗ» і ОСОБА_9 складено Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42279946). /т. І а.с. 113-114/.

10.07.2018 між ПАТ «ОДАЗ» і ОСОБА_9 укладено Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» від 10.07.2018 про встановлення гарантій за договором. /т. І а.с. 115-116/

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 Додаткової угоди від 10.07.2018 № 1 Продавець гарантує, що станом на день укладення договору статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» сформований повністю за рахунок передання у власність нежитлових будівель, загальною площею 1 661,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_7 . Гарантує, що вибуття цих нежитлових будівель з власності Продавця було здійснено з дотриманням вимог законодавства, і в нього та/або третіх осіб відсутні будь-які претензії щодо цього вибуття. Гарантує забезпечення енергопостачання цих нежитлових будівель.

Пунктом 5 Додаткової угоди від 10.07.2018 № 1 передбачено, що у випадку вибуття із власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» нежитлових будівель, загальною площею 1 661,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_7 , у зв`язку з протиправними діями Продавця, або порушення порядку Погодження вчинення правочину Продавцем, або інших обставин, які залежали від добросовісних дій Продавця, Продавець відшкодовує Покупцю шкоду у розмірі ринкової вартості вказаних нежитлових будівель. Ринкова вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У пункті 6 Додаткової угоди від 10.07.2018 № 1 сторони передбачили, що у випадку визнання недійсним рішення Продавця та/або правочину про передання нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «СКЛАДОН», Продавець відшкодовує покупцю шкоду у розмірі ринкової вартості нежитлових будівель, загальною площею 1 661,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_7 . Ринкова вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

11.07.2018 державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош Оленою Миколаївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 27044471 про право приватної власності ТОВ «СКЛАДОН», на частку в розмірі 1/1 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1537229251101) нежитлові будівлі, загальною площею 1 661,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_7 .

Підставою для державної реєстрації зазначено: Акт приймання-передачі майна від 10.07.2018, рішення ТОВ «СКЛАДОН» від 04.07.2018 № 1, документи заявника ТОВ «СКЛАДОН» від 11.07.2018.

Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42062323 від 16.07.2018 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. /т. І а.с. 121-122/.

01.10.2018 рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформленим протоколом № 5/18 вирішено: створити Товариство з обмеженою відповідальністю «КАВІОН», сформувати статутний капітал цього товариства за рахунок внеску у негрошовій формі, шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: 18/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлових будівель S1 та S2 площею 1 060,1 кв.м., які є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 .

Також вказаним рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 01.10.2018 уповноважено голову правління акціонерного товариства Горіна Е.О. на прийняття рішення про створення ТОВ «КАВІОН».

Рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 01.10.2018 № 5/18 підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 /т. І а.с. 90-91/.

03.10.2018 ПАТ «ОДАЗ» прийнято Рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН», яке від імені акціонерного товариства підписано головою правління Горіним Е.О. /т. І а.с. 96-98/.

Відповідно до пунктів 1, 2 вказаного Рішення від 03.10.2018 № 1 вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «КАВІОН». Визначити місцезнаходження товариства за адресою: 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д.

У пункті 3 вирішено для забезпечення діяльності товариства сформувати статутний капітал у розмірі 310 000,00 грн., який формується за рахунок внеску учасника, який здійснюється шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: 18/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлових будівель S1 та S2 площею 1 060,1 кв.м., які є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 . Затверджено грошову оцінку вкладу у вигляді нерухомого майна у розмірі 465 000,00 грн.

Також затверджено наступний розподіл статутного капіталу ТОВ «КАВІОН»: ПАТ «ОДАЗ» - вартість внеску 465 000,00 грн. 100 %, кількість голосів 100.

Окрім того, пунктами 4, 5 Рішення від 03.10.2018 № 1 обрано директором товариства Кануннікова А.В. та затверджено статут товариства у запропонованій редакції.

16.10.2018 ПАТ «ОДАЗ» і ТОВ «КАВІОН» складено Акт № 1/18 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42516813).

Згідно із вказаним Актом від 16.10.2018 № 1/18 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «КАВІОН» передано право власності на наступне нерухоме майно: 18/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101, яка складається з нежитлових будівель S1 та S2 площею 1 060,1 кв.м. Цей об`єкт оцінений сторонами в 465 000,00 грн. Право власності на об`єкт переходить до ТОВ «КАВІОН» з моменту державної реєстрації цього права, у відповідності до норм чинного законодавства України. /т. І а.с. 108/.

19.10.2018 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Баховою Вікторією Іванівною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 28555595 про право приватної власності ТОВ «КАВІОН», на частку в розмірі 18/100 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1600372451101) нежитлові будівлі, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , яка складається з нежитлової будівлі літ. «S1, S2» загальною площею 1 060,1 кв.м.

Підставою для державної реєстрації зазначено: Акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «КАВІОН» від 16.10.2018 № 1/18, рішення одноосібного засновника (учасника) ТОВ «КАВІОН» від 03.10.2018 № 1, довідка ФОП Кириленко С.О. від 01.10.2018 № 1077-18.

Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43664957 від 24.10.2018 державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової В.І. /т. І а.с. 117-120/.

29.10.2018 рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформленим протоколом № 6/18 вирішено: збільшити статутний капітал ТОВ «КАВІОН» до 500 000,00 грн., який формується за рахунок додаткового внеску учасника, який здійснюється шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: 4/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі S3 площею 258,0 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 . Затверджено грошову оцінку додаткового внеску у розмірі 35 000,00 грн.

Також вказаним рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 29.10.2018 уповноважено голову правління акціонерного товариства Горіна Е.О. на прийняття рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «КАВІОН» та передання майна.

Рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 29.10.2018 № 6/18 підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 /т. І а.с. 92-93, т. V а.с. 54/.

30.10.2018 ПАТ «ОДАЗ» прийнято Рішення № 2 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН», яке від імені акціонерного товариства підписано головою правління Горіним Е.О. /т. І а.с. 99-100/.

Відповідно до пункту 1 вказаного Рішення від 30.10.2018 № 2 вирішено збільшити статутний капітал ТОВ «КАВІОН» до 500 000,00 грн., який формується за рахунок додаткового внеску учасника, який здійснюється шляхом передання за актом прийому-передачі права власності на наступне нерухоме майно: 4/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі S3 площею 258,0 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 . Затверджено грошову оцінку додаткового внеску у розмірі 35 000,00 грн.

Також рішенням від 30.10.2018 № 2 затверджено наступний розподіл статутного капіталу ТОВ «КАВІОН»: ПАТ «ОДАЗ» - вартість внеску 500 000,00 грн. 100 %, кількість голосів 100.

30.10.2018 ПАТ «ОДАЗ» і ТОВ «КАВІОН» складено Акт № 2/18 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42516813).

Згідно із вказаним Актом від 30.10.2018 № 2/18 в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «КАВІОН» передано право власності на наступне нерухоме майно: 4/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі S3 площею 258,0 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29Д. Цей об`єкт оцінений сторонами в 35 000,00 грн. Право власності на об`єкт переходить до ТОВ «КАВІОН» з моменту державної реєстрації цього права, у відповідності до норм чинного законодавства України. /т. І а.с. 109/.

31.10.2018 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Баховою Вікторією Іванівною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 28752420 про право приватної власності ТОВ «КАВІОН», на частку в розмірі 4/100 нежитлового об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1600372451101) нежитлові будівлі, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 .

Підставою для державної реєстрації зазначено: Акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «КАВІОН» від 30.10.2018 № 2/18, рішення одноосібного засновника (учасника) ТОВ «КАВІОН» від 30.10.2018 № 2, довідка ФОП Кириленко С.О. від 09.10.2018 № 1084-18.

Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43868271 від 05.11.2018 державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової В.І. /т. І а.с. 117-120/.

07.11.2018 ПАТ «ОДАЗ» прийнято Рішення № 3 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН», яке від імені акціонерного товариства підписано головою правління Горіним Е.О. /т. І а.с. 101-103/.

Відповідно до пункту 1 вказаного Рішення від 30.10.2018 № 2 затверджено результати внесення додаткового вкладу ПАТ «ОДАЗ», який було здійснено шляхом передання права власності на наступне нерухоме майно: 4/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі S3 площею 258,0 кв.м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 . Статутний капітал сформований повністю.

Згідно із пунктами 2, 3 Рішення від 30.10.2018 № 2 затверджено збільшення статутного капіталу товариства до 500 000,00 грн., а також розподіл статутного капіталу ТОВ «КАВІОН»: ПАТ «ОДАЗ» - вартість внеску 500 000,00 грн. 100 %, кількість голосів 100.

Окрім того, пунктами 4, 5 Рішення від 07.11.2018 № 3 затверджено статут товариства в новій редакції та уповноважено ОСОБА_3 на його підписання. /т. І а.с. 101-102/

13.11.2018 рішенням засідання наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформленим протоколом № 5-1/18 вирішено: продати частку в статутному капіталі ТОВ «КАВІОН», яка складає 100 % статутного капталу, що у грошовому еквіваленті становить 500 000, грн., за 500 000,00 грн. Зобов`язано та уповноважено Голову правління ПАТ «ОДАЗ» Горіна Е.О. на продаж частки в статутному капіталі ТОВ «КАВІОН», яка складає 100 % статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становить 500 000,00 грн., за 500 000,00 грн.

Рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» від 13.11.2018 № 5-1/18 підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 /т. І а.с. 94-95/.

14.11.2018 між ПАТ «ОДАЗ» (Продавець) і ОСОБА_10 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН». /т. І а.с. 110/.

Відповідно до пункту 1 вказаного Договору від 14.11.2018 Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «КАВІОН», яка складає 100 % статутного капіталу, що у грошовому еквіваленті становить 500 000,00 грн., а Покупець в порядку та на умовах зазначених в цьому договорі, прийняв вищезазначену частку. З набуттям права власності на частку у статутному капіталі товариства до Покупця переходять всі майнові та немайнові права та обов`язки Продавця як учасника товариства, у тому числі право на отримання прибутку, право на матеріальні та інші цінності, а також активи та пасиви у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства, а також інші права, визначені статутом товариства та чинним законодавством України, у розмірі відповідному розміру частки, що відчужується Продавцем на користь Покупця.

У пункті 3 Договору від 14.11.2018 Продавець зазначає, що на момент укладення цього договору статутний капітал товариства сформований повністю.

Пунктом 6 Договору від 14.11.2018 визначено, що вартість частки, за згодою сторін, становить 500 000,00 грн. Оплата вартості частки здійснюється на протязі одного дня з моменту укладення цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно із пунктами 8, 9 Договору від 14.11.2018 право власності на частку статутного капіталу товариства переходить до покупця з моменту підписання сторонами договору акту прийому-передачі частки в статутному капіталі. Цей договір є підставою для внесення змін до статуту товариства за участю Покупця.

14.11.2018 ПАТ «ОДАЗ» і ОСОБА_10 складено Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42516813). /т. І а.с. 111/.

14.11.2018 ПАТ «ОДАЗ» прийнято Рішення № 4 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН», яке від імені акціонерного товариства підписано головою правління ОСОБА_3 /т. І а.с. 105-106/.

Згідно із Рішенням від 14.11.2018 № 4, у зв`язку з продажом частки ПАТ «ОДАЗ» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН» на користь ОСОБА_10 , виключено ПАТ «ОДАЗ» зі складу учасників товариства. Включено до складу товариства ОСОБА_10 . Частку ПАТ «ОДАЗ» відступлено на користь ОСОБА_10 .

Також Рішенням від 14.11.2018 № 4 затверджено розподіл часток у статутному капіталі ТОВ «КАВІОН»: ОСОБА_10 - вартість внеску 500 000,00 грн. 100 %, кількість голосів 100. /т. І а.с. 105-106/.

31.01.2019 між ПАТ «ОДАЗ» і ОСОБА_10 укладено Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» від 14.11.2018, якою викладено у новій редакції пункт 6 договору, у зв`язку з чим змінено строк оплати до 31.04.2019. /т. ІІ а.с. 125/.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та постановою Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 916/248/20 за позовом акціонера ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» ОСОБА_7 до відповідача ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МАЛВІ В», ТОВ «КАВІОН», ТОВ «СКЛАДОН», ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», про визнання недійсним рішення загальних зборів, встановлені наступні обставини.

31.10.2019 акціонерами ПАТ ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» були проведенні річні загальні збори, оформленні протоколом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 20.11.2019 за № 1391, 1392, із змісту якого вбачається, що дата початку зборів: о 11:00; дата закінчення зборів: о 13:00. Збори проводились за адресою: АДРЕСА_9 (адмінбудівля, актова зала, кімната №1).

Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складений станом на 25.10.2019. До зазначеного переліку включено 5 673 осіб, які мають право на участь у загальних зборах та які володіють 1 446 477 штук акцій що складає 100% загальної кількості акцій. Загальна кількість голосуючих акцій згідно зазначеного переліку 738 884 шт. Загальна кількість голосів акціонерів власників голосуючих акцій, які зареєструвалися для участі у загальних зборах складає 603 814 шт., що складає 81/7% загальної кількості голосуючих акцій. Кворум зборів досягнуто, збори є правомочними.

Пунктом 9 Переліку питань порядку денного було включено затвердження рішень Наглядової ради щодо відчуження основних засобів (протоколи №31 від 15.12.2017р., № 2/18 від 19.03.2018р., № 3/18 від 19.03.2018р., № 4/18 від 02.07.2018р., № 6/18 від 19.07.2018р., № 5/18 від 01.10.2018р., № 6/18 від 29.10.2018р., №7/18 від 06.11.2018р., №1/19 від 14.02.2019р., № 19/1 від 25.06.2019р., № 19/2/1 від 16.07.2019р., № 19/3 від 19.09.2019р., № 7/19 від 20.09.2019р.

За дане питання № 9 порядку денного загальних зборів акціонерів 31.10.2019 проголосували: «За» 395 722 голосів, що складає 53,55%, «Проти» - 208 092 голосів, що складає 28,16 %. Прийняте рішення: Затвердити рішення наглядової ради щодо відчуження основних засобів, зазначених вище.

Зокрема, затверджено рішення Наглядової ради АТ «ОДАЗ» від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, обставини прийняття яких визначені Позивачем як одні з підстав позову в цій справі, № 916/3730/21.

А саме, затверджено рішення наглядової ради щодо відчуження основних засобів шляхом внесення до статутного капіталу створених Товариством юридичних осіб: ТОВ «Складон», ідентифікаційний код 42279946, права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 1 661,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_7 (протокол № 4/18 від 02.07.2018), вартістю 310 тис. грн., вартість правочину не перевищує 10 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності (на 31.12.2017р. 14 718 тис. грн.).

Також, затверджено рішення наглядової ради щодо відчуження основних засобів шляхом внесення до статутного капіталу створених Товариством юридичних осіб: ТОВ «КАВІОН», ідентифікаційний код 42516813, права власності на нерухоме майно: 18/100 часток нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлових будівель S1 та S2 площею 1 060,1 кв.м., вартістю 465 тис. грн., які є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 (протокол № 5/18 від 01.10.2018), вартість правочину не перевищує 10 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності (на 31.12.2017р. 14 718 тис. грн.).

Крім того, затверджено рішення наглядової ради щодо відчуження основних засобів шляхом внесення до статутного капіталу створених Товариством юридичних осіб: збільшення статутного капіталу ТОВ «КАВІОН», ідентифікаційний код 42516813, за рахунок додаткового внеску - права власності на нерухоме майно, а саме: 4/100 частки нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі S3 площею 258,0 кв.м., які є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 (протокол № 6/18 від 20.10.2018 року). За рішенням учасників грошова оцінка внеску складає 35 тис. грн. Вартість правочину не перевищує 10 % балансової вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності (31.12.2017р. 14 718 тис. грн.). Затвердження результатів збільшення статутного капіталу ТОВ «КАВІОН» (протокол № 7/18 від 06.11.2018).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та постановою Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 916/248/20, за позовом акціонера ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» ОСОБА_7 до відповідача ПрАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «МАЛВІ В», ТОВ «КАВІОН», ТОВ «СКЛАДОН», ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК», визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД», оформлених протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколом № 6/18 від 19.07.2018, № 19/1 від 25.06.2019, № 1/19 від 14.02.2019, № 19/3 від 19.09.2019.

Отже, рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ», оформлені протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, не були предметом розгляду у справі № 916/248/20, не визнавались недійсними в судовому порядку, і є чинними.

Позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «ОДАЗ» прийняті рішення, оформлені протоколом від 20.10.2020, зокрема: Звіт Правління Товариства за 2019р. визнати таким, що не підлягає затвердженню та потребує перегляду та доопрацювання. визнати роботу Правління Товариства за результатами 2019р. незадовільною; Звіт Наглядової ради Товариства за 2019р. визнати таким, що не підлягає затвердженню та потребує перегляду та доопрацювання. Визнати роботу Наглядової ради Товариства за результатами 2019р. незадовільною; Звіт Ревізійної комісії Товариства за 2019р. визнати таким що не підлягає затвердженню та потребує перегляду та опрацювання. Визнати роботу Ревізійної комісії Товариства за результатами 2019р. незадовільною; Взяти до уваги річний звіт Товариства за 2019р. Визнати річний звіт Товариства за 2019р. таким, що не підлягає затвердженню та потребує перегляду та доопрацювання; Достроково припинити повноваження Голови та членів Наглядової ради Товариства та Голови Правління; Обрано новий склад Наглядової ради, нових членів правління та Голову правління. /т. І а.с. 136-147/.

Рішенням Позачергових загальних зборів ПАТ «ОДАЗ», оформлених протоколом від 25.01.2021, з питання 11 порядку денного, доручено голові Правління Граматику В.І. від імені Товариства звернутися з позовом до колишніх посадових осіб органів товариства, а саме: до колишнього голови Правління ОСОБА_3 та колишніх членів Правління, до колишнього Голови Наглядової ради ОСОБА_4 та до колишніх членів Наглядової ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно відшкодування збитків, завданих Товариству. /т. І а.с. 148-157/.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 916/1143/21, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.01.2023, задоволено позов ОСОБА_3 , визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (код ЄДРПОУ 00231604), оформлених протоколом від 25.01.2021.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Суд не приймає довід Відповідачів про те, що позов поданий неналежним позивачем з порушенням норм статті 54 Господарського процесуального кодексу України в частині суб`єктності права на звернення із вимогами про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою, у зв`язку із поданням позову не акціонером, а самим товариством, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов`язки через своїх учасників.

Частинами першою, другою статті 54 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка діяла на момент подання позову, передбачено, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Отже, норми пункту 12 частини першої статті 20, частин першої, другої статті 54 Господарського кодексу України не обмежують процесуальну правоздатність юридичної особи, визначену у частинах першій, п`ятій статті 44 цього Кодексу, і не позбавляють юридичну особу права звертатися з позовом самостійно на підставі норм частин першої, другої статті 4 цього Кодексу, а лише встановлюють додаткову можливість подання позову про відшкодування збитків заподіяних посадовою особою шляхом звернення до суду в її інтересах власником (учасником, акціонером).

Посилання ж Відповідачів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19 не є релевантним, оскільки вона не містить висновків щодо неможливості подання позову до посадових осіб про стягнення збитків самостійно юридичною особою, а тільки фіксує законну можливість подання такого позову власником в інтересах юридичної особи.

Суд не приймає довід Відповідачів про те, що ОСОБА_3 як колишній член правління товариства не є належним відповідачем у даній справі через те, що рішеннями наглядової ради, прийнятими повним складом, голову правління було зобов`язано вчиняти певні дії, які в подальшому були схвалені загальними зборами акціонерів. Оскільки позовні вимоги обґрунтовані, зокрема й вчиненням ОСОБА_3 самостійних дій як посадовою особою товариства, правомірність яких є предметом спору, тобто він є учасником матеріальних правовідносин з Позивачем, а відтак й належним відповідачем за заявленим позовом.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, нормами частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

При цьому, нормами частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Тобто, тягар доказування відсутності вини у випадку заподіяння шкоди (наявності збитків) покладений на Відповідачів.

Суд враховує висновки викладені у пунктах 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, згідно із якими, доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, при розгляді цієї справи, № 916/3730/21, встановлення елементів складу цивільного (господарського) правопорушення здійснюється в такій послідовності: 1) доведення Позивачем протиправності поведінки заподіювача, факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками; 2) доведення Відповідачами відсутності їх вини за наявності шкоди (збитків).

Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Щодо господарської операції з передачі нерухомого майна до статутних капіталів ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН» слід зазначити наступне.

Суд не приймає доводи Позивача про вчинення членами Наглядової ради та головою правління ПАТ «ОДАЗ» дій з відчуження права власності на нерухоме майно з перевищенням їх повноважень, з наданням недостовірної інформації про дійсну ринкову вартість нерухомого майна, шляхом зазначення в своїх рішеннях та договорах купівлі-продажу заниженої вартості майна з метою ухилення від передбаченого законом порядку прийняття рішень щодо укладення значних правочинів, з огляду на наступне.

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням (стаття 202 Цивільного кодексу України) є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Правочин за яким в обмін на майно набуваються корпоративні права є двостороннім, адже є погодженою дією двох сторін, що створює обов`язки для них обох.

При цьому, суд враховує висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, згідно із яким, саме двосторонній акт приймання-передачі майна до статутного капіталу свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому у даних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Отже, передача права власності на нерухоме майно від ПАТ «ОДАЗ» до ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН» відбулась за трьома окремими правочинами, оформленими актами прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу від 10.07.2018 № 1/18, від 16.10.2018 № 1/18, від 30.10.2018 № 2/18.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Згідно із абзацами першим, другим, третім частини другої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Якщо наглядова рада товариства складається не менш як на одну третину з незалежних директорів, рішення, передбачені цією частиною, можуть прийматися цією наглядовою радою.

Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Відповідно до підпункту 7.3.23 пункту 7.3 Статуту АТ «ОДАЗ» в редакції 2015 року, до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Згідно із підпунктами 7.28.14, 7.28.15 пункту 7.28 вказаного Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішень про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. У разі неприйняття наглядовою радою про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину виноситься на розгляд загальних зборів; узгодження рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та подання його на розгляд загальним зборам.

Отже, відповідно до наведених норм закону та положень статуту критерієм для розмежування компетенції наглядової ради і загальних зборів акціонерів АТ «ОДАЗ» щодо прийняття рішень про вчинення значних правочинів є ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, та її співвідношення з вартістю усіх активів товариства.

А відтак, до предмета доказування у цій справі входить встановлення обставин дійсного розміру ринкової вартості відчужених об`єктів та її співвідношення із вартістю активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства.

У матеріалах справи наявний Звіт від 02.07.2018 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі склад «ОРСК» Літ. «З» загальною площею 1 661,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-З, виконаний ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України № 186/18 від 20.03.2018. /т. IІ а.с. 137-174/.

Вказаний Звіт від 02.07.2018 виконаний на замовлення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на підставі Додаткової угоди до договору від 16.04.2018 № 16/14-18. Мета оцінки: визначення ринкової вартості об`єкта. Функція оцінки: використання результатів оцінки для розрахунку розміру внеску до статутного фонду.

Відповідно до висновків Звіту від 02.07.2018 ринкова вартість об`єкта: нежитлова будівля склад «ОРСК» Літ. «З» загальною площею 1 661,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 , станом на дату оцінки 02.07.2018, становить 262 979,00 грн.

Щодо нерухомого майна, зазначеного у наведеному Звіті про незалежну оцінку вартості від 02.07.2018, прийнято рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ, оформлене протоколом від 02.07.2018 № 4/18, про передачу права власності на нього в статутний капітал ТОВ «СКЛАДОН». А також, складено Акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42279946) від 10.07.2018 № 1/18, у якому цей об`єкт оцінений сторонами в 310 000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявний Звіт від 01.10.2018 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі Літ. «S1 S2 S3» загальною площею 1 318,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, виконаний ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України № 186/18 від 20.03.2018. /т. IІ а.с. 175-217/.

Вказаний Звіт від 01.10.2018 виконаний на замовлення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на підставі Додаткової угоди до договору від 16.04.2018 № 16/14-18. Мета оцінки: визначення ринкової вартості об`єкта. Функція оцінки: використання результатів оцінки для розрахунку розміру внеску до статутного фонду.

Відповідно до висновків Звіту від 01.10.2018 ринкова вартість об`єкта: нежитлової будівлі Літ. «S1 S2 S3» загальною площею 1 318,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, станом на дату оцінки 01.10.2018, становить 495 298,00 грн., в тому числі: Літ. «S1 S2» - 464 190.00 грн.; Літ. «S3» - 31 108,00 грн.

Щодо нерухомого майна Літ. «S1 S2», зазначеного у наведеному Звіті про незалежну оцінку вартості від 01.10.2018, прийнято рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ, оформлене протоколом від 01.10.2018 № 5/18 про передачу права власності на нього в статутний капітал ТОВ «КАВІОН» і рішення ПАТ «ОДАЗ» від 03.10.2018 № 1 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН», яке від імені акціонерного товариства підписане головою правління Горіним Е.О. А також, складено Акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42516813) від 16.10.2019 № 1/18, у якому цей об`єкт оцінений сторонами в 465 000,00 грн.

Щодо нерухомого майна Літ. «S3» зазначеного у наведеному Звіті про незалежну оцінку вартості від 01.10.2018, прийнято рішення наглядової ради ПАТ «ОДАЗ, оформлене протоколом від 29.10.2018 № 6/18 про передачу права власності на нього в статутний капітал ТОВ «КАВІОН» і рішення ПАТ «ОДАЗ» від 30.10.2018 № 2 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН», яке від імені акціонерного товариства підписане головою правління Горіним Е.О. А також, складено Акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВІОН» (ідентифікаційний код юридичної особи 42516813) від 30.10.2018 № 2/18, у якому цей об`єкт оцінений сторонами в 35 000,00 грн.

Отже, на момент прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, а також прийняття на їх виконання головою правління ПАТ «ОДАЗ» Горіним Е.О. рішень одноосібного засновника (учасника) товариств з обмеженою відповідальністю, у цього органу управління та посадової особи були наявні виконані на замовлення самого товариства звіти про оцінку ринкової вартості майна, на підставі яких вони мали можливість визначити її співвідношення із вартістю активів за даними останньої річної фінансової звітності і діяти відповідно до норм закону та положень статуту щодо компетенції на прийняття рішень про вчинення значних правочинів.

Суд не приймає довід Позивача про невідповідність звітів від 02.07.2018 і від 01.10.2018, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», вимогам положеннями (національними стандартами) оцінки майна, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною першою статі 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, визначені поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема: база оцінки - комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів; методичні підходи - загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки; метод оцінки - спосіб визначення вартості об`єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід; оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку; принципи оцінки - покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки майна, які відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна.

Відповідно до пунктів 35, 36 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Пунктом 38 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Згідно із пунктами 39, 40 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» витратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об`єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення. Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення). За допомогою методів прямого відтворення та заміщення визначається залишкова вартість заміщення (відтворення). Особливості застосування майнового підходу встановлюються відповідними національними стандартами щодо оцінки об`єктів у формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових інтересів.

У пункті 42 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об`єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об`єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню.

За допомогою дохідного підходу визначається ринкова вартість та інвестиційна вартість, а також інші види вартості, які ґрунтуються на принципі корисності, зокрема ліквідаційна вартість, вартість ліквідації тощо.

Відповідно до пункту 47 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

У Звіті від 02.07.2018 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі склад «ОРСК» Літ. «З» загальною площею 1 661,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-З, і в Звіті від 01.10.2018 про незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі Літ. «S1 S2 S3» загальною площею 1 318,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, оцінювачем застосовано витратний підхід.

Як вбачається зі змісту звітів від 02.07.2018 і від 01.10.2018, оцінювачем відповідно до пунктів 39, 40 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, було визначено поточну вартість витрат на відтворення об`єкта оцінки (відтворювальну вартість) з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Оцінювачем в них зазначено про особисте проведення зовнішнього і внутрішнього огляду оцінюваного майна та інших необхідних для оцінки процедур.

Ці звіти містять таблиці фактичних зносів оцінюваних об`єктів із зазначенням найменування їх елементів і видів дефектів та пошкоджень. Тобто оцінювачем було встановлено фактичний знос об`єктів оцінки.

А відновлювальна вартість була визначена оцінювачем з використанням Збірки укрупнених показників відновлювальної вартості будівель та споруд (УПВВ № 26) та відповідного корегування вартості 1 куб. м. будівлі.

При цьому, слід зазначити, що положеннями Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, і Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, не встановлено обов`язку оцінювача визначати вартість витрат на відновлення зносу на підставі саме кошторисної документації на відповідні підрядні роботи з вартістю матеріалів або інших доказів щодо вартості робіт, як про це зазначає Позивач.

А оцінювач має право вибору необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, неякісною (недостовірною) оцінкою є оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

Рецензування звіту про оцінку майна врегульоване нормами статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III і пунктів 62-67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Рецензування полягає у неупередженому об`єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва. За результатами своєї роботи рецензент готує рецензію у письмовій формі, яку скріплює підписом. Рецензія не повинна містити власного висновку про вартість об`єкта оцінки. Будь-які судження про вартість об`єкта оцінки, виражені у грошовій формі, можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку майна, складеному у повній формі відповідно до вимог національних стандартів (пункти 63, 64 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»).

Позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні рецензії звітів про оцінку майна від 02.07.2018 і від 01.10.2018, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС». Тобто Позивачем не доведено обставину недостовірності (неякісності) вказаних звітів засобами доказування передбаченими пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Щодо доводу Позивача про відсутність рішень наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» про укладення договору з суб`єктом оціночної діяльності та затвердження звітів про незалежну оцінку вартості будівель, проведену ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у випадках, визначених цим Законом, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Частиною третьою статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI встановлено, що наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення. Вимоги цієї статті застосовуються у разі визначення ринкової вартості акцій для цілей статей 65 - 653 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цими статтями.

Згідно із пунктом 7 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом.

У матеріалах справи відсутні докази прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності.

Однак, як вже зазначалося, Звіти від 02.07.2018 і від 01.10.2018 виконані ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС» на замовлення ПАТ «ОДЕСЬКИЙ АВТОСКЛАДАЛЬНИЙ ЗАВОД» на підставі Додаткової угоди до договору від 16.04.2018 № 16/14-18.

Це відповідає нормам частини першої статті 10, частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, згідно із якими, оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

У матеріалах справи також відсутні й докази прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень про затвердження ринкової вартості майна визначеної у Звітах від 02.07.2018 і від 01.10.2018.

Проте, відсутність вказаних рішень наглядової ради не спростовує обставини визначення у цих звітах ринкової вартості майна на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, як це передбачено частиною першою статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Тобто ринкова вартість визначена у Звітах про незалежну оцінку від 02.07.2018 та від 01.10.2018 і без її затвердження є достатньою правою підставою для самої наглядової ради для висновку про віднесення до її компетенції питання про надання дозволу на вчинення правочину щодо такого майна, яке було вирішено рішеннями наглядової ради, оформленими протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18.

Суд не приймає довід Позивача про те, що загальна ринкова вартість об`єктів нерухомого майна, які були передані посадовими особами АТ «ОДАЗ» в якості 100% внеску до статутних капіталів ТОВ «КАВІОН» і ТОВ «СКЛАДОН», становила 16 200 326,00 грн., з огляду на наступне.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Отже, оскільки Позивачем стверджується про вибуття від нього майна за вартістю, що є меншою за ринкову, саме на нього покладається тягар доказування цих обставин.

Позивачем надано Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ», ринкова вартість спірного нерухомого майна становила: нежитлової будівлі, загальною площею 1 661,1 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29-З, станом на 02.07.2018 - 9 008 926,00 грн. з ПДВ; нежитлових будівель літ. S1 та літ. S2, площею 1 060,1 кв.м., які є складовою частиною та становлять 18/100 часток нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м. розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29Д, станом на 01.10.2018 - 5 484 310 грн. з ПДВ; нежитлової будівлі, літ. S3 площею 258 кв.м., яка є складовою частиною та становить 4/100 часток нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м. розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги 29Д, станом на 20.10.2018 - 1 707 090 грн. з ПДВ. /т.І а.с. 158-179/.

У цьому висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 зазначено, що він виконаний на підставі договору від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971 після надходження до ОНДІСЕ заяви від 24.05.2021 від адвоката Нестеренко С.В. про проведення оціночно-будівельної експертизи для подання до Господарського суду Одеської області.

Суд не приймає довід Відповідачів про порушення АТ «ОДАЗ» норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України через те, що договір на проведення оціночно-будівельної експертизи був укладений не учасником справи, а сторонньою особою до відкриття 28.12.2021 провадження у справі № 916/3730/21, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновок викладений у пункті 34 постанови Верховного Суду від 12.06.2019 № 914/908/18, згідно із яким, в силу частини першої статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, яке може бути реалізовано в порядку, визначеному чинним процесуальним законом, встановленим для подання доказів.

Згідно із частинами першою, другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Отже, АТ «ОДАЗ» мало право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, в порядку встановленому для подання доказів, а саме, разом з поданням позовної заяви, що передбачає об`єктивну наявність такого висновку вже на момент звернення до суду.

Посилання Відповідачів на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19-а є нерелевантним, оскільки в ній викладено висновок щодо відшкодування витрат на проведення експертного дослідження на замовлення сторони поданого до суду позивачем до відкриття провадження у справі, а не стосовно недопустимості як доказу експертного висновку, поданого відповідно до норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Суд не приймає довід Відповідачів про недопустимість висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 через його одержання з порушенням закону, з огляду на наступне.

У матеріалах справи наявний Договір на виконання експертизи від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971 укладений між ПРАТ «ОДАЗ», в інтересах якого діяв адвокат Нестеренко С.В., і Одеськім науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України. /т. V а.с. 142-143/.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору від 31.05.2021 Виконавець (ОНДІСЕ» виконує судову будівельно-технічну експертизу в порядку визначеному ч. 3 ст. 98, ч. 1 ст. 101 ГПК України та ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», на підставі листа-заяви від 24.05.2021, з наданням за його результатами висновку експерта для подання до суду, а Замовник (ПРАТ «ОДАЗ») оплачує рахунок за проведення експертизи.

Також, у матеріалах справи наявна Заява про проведення оціночно-будівельної експертизи від 24.05.2021, подана адвокатом Нестеренко С.В. до Одеського НДІ судових експертиз про що свідчить штамп «Прийнято» цієї установи із підписом відповідальної особи та зазначенням дати - 24.05.2021. В цій заяві представник ПРАТ «ОДАЗ» просив провести саме оціночно-будівельну експертизу, та ставив питання аналогічні зазначеним у висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971. /т. V а.с. 205-206/.

Як вбачається з листа Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.12.2022 № 462-2-11ю34-22вих в Договорі на виконання експертизи від 31.05.2021 № 21-2929/2967/2968/2969/2970/2971 у розділі 1 «Предмет договору» в результаті технічної неточності помилково зазначено «Виконавець виконує судову будівельно-технічну експертизу …». Незважаючи на допущену текстово-змістовну неточність у предметі договору експертом ОНДІСЕ Билєнок І.А. проведено судову оціночно-будівельну експертизу, за результатами чого складено відповідний висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971. /т. V а.с. 231-232/.

Отже, фактично мала місце технічна помилка у тексті Договору від 31.05.2021 щодо визначення виду експертизи, і замість оціночно-будівельної було вказано про проведення будівельно-технічної. При цьому, сам договір містить посилання на лист-заяву від 24.05.2021 в якій представник ПРАТ «ОДАЗ» просив провести оціночно-будівельну експертизу.

Така технічна помилка в Договорі на виконання експертизи від 31.05.2021 не може мати своїм наслідком визнання самого висновку експерта таким, що отриманий з порушенням закону. У цих відносинах окрім договору експерт мав керуватися ще й іншими документами, зокрема, заявою замовника та додатками до неї. А ця обставина впливає лише на відносини сторін Договору від 31.05.2021, які й визначили, що йдеться саме про помилку при його оформленні.

Окремо слід зазначити, що проведення експертизи без візуального обстеження об`єктів та виключно за наданими Позивачем документами свідчить лише про певну обмеженість вихідних даних, якими користувався експерт, а не про порушення закону при її проведенні.

Помилковим є посилання Відповідачів на норми частини другої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III щодо визначення того, хто може бути замовником оцінки, а також необхідності забезпечення ними доступу суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці. Адже, у даному випадку, проводилась не незалежна експертна оцінка, а судова оціночно-будівельна експертиза, проведення якої регулюється нормами Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд відхиляє Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ», з огляду на наступне.

У Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. за результатами судової експертизи, проведеної в межах кримінального провадження № 12020161490000251, вказано, що визначити ринкову вартість об`єкта дослідження не представляється можливим, про що детально викладено в дослідницькій частині, вартість об`єкту нерухомості недитлової будівлі складу «ОРСК» Літ. «З» загальною площею 1 661,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-З, з урахуванням характеристик нерухомості викладених в звіті про оцінку майна ТОВ «Оціночна фірма «АБАКУС» ЄДРПОУ 34025138, станом на 02.07.2018 може складати 247 000,00 грн.

Також у цьому Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ вказано, що визначити ринкову вартість об`єкта дослідження не представляється можливим, про що детально викладено в дослідницькій частині, вартість об`єкту нерухомості нежитлової будівлі складу Літ. «S1 S2 S3» загальною площею 1 318,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, з урахуванням характеристик нерухомості викладених в звіті про оцінку майна ТОВ «Оціночна фірма «АБАКУС» ЄДРПОУ 34025138, станом на 01.10.2018 може складати 203 000,00 грн. /т. IV а.с. 48-105/.

В дослідницькій частині Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ експерт зазначив, що відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

У цьому висновку експертом зазначено, що враховуючи, що дата проведення дослідження відрізняється від дати визначення вартості, що в свою чергу накладає обмеження: відчуження об`єкта вже відбулось; проведення маркетингу обмежується наявною у відкритому доступі інформацією, що була актуальною станом на дату відчуження, зрозуміло, що обсяг доступної для аналізу інформації, суттєво менший за обсяг інформації, що була доступною учасникам ринку, станом на дату укладення угоди; можливість прогнозування під час визначення принципів корисності та найбільш ефективного використання відсутня; свідоме ігнорування подій, що вже мали місце та вплинули на стан регіонального ринку нерухомості, призводить до звуження можливостей аналізу, які впливали на ринок під час укладення угоди про відчуження; відсутність об`єктивної можливості перевірки інформації щодо об`єктів порівняння, в наслідку призводить до неможливості дотримання і в повному обсязі вимог, що визначені поняттям «ринкова вартість».

Враховуючи наведені обмеження експертом визначено вартість відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», як вартість - еквівалент цінності об`єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Також, у Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ експертом зазначено про неможливість ретроспективно визначити технічний стан об`єктів дослідження.

Отже, через наведені у Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ об`єктивні обмеження судовий експерт Ткач П.І. не зміг визначити ринкову вартість об`єктів дослідження на час їх відчуження, а визначив їх вартість у ймовірній сумі грошей.

Слід зазначити, що визначена в цьому висновку від 30.10.2020 № 96 БЗ ймовірна вартість об`єктів нерухомості значно відрізняється від вартості того самого майна станом на той самий період часу, що міститься у Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971.

При цьому, судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А., при застосуванні порівняльного підходу під час дослідження, проведеного у вересні 2021 року, тобто за спливом відповідно більше ніж двох та трьох років з моменту прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень про відчуження об`єктів, оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, не було враховано об`єктивні обмеження наведені у Висновку експерта від 30.10.2020 № 96 БЗ, складеному судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ткачем П.І. Зокрема, не було враховано відсутність об`єктивної можливості перевірки інформації щодо об`єктів порівняння, наслідком чого є неможливість дотримання в повному обсязі вимог, що визначені поняттям «ринкова вартість».

Окрім того, Висновок експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971 надано Позивачем на спростування висновків про ринкову вартість, що містяться у наведених вище звітах про оцінку майна від 02.07.2018 і від 01.10.2018, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС». Однак, як вже зазначалось, відповідно до пункту 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, недостовірність оцінки доводиться шляхом рецензування.

Отже, за відсутності проведення рецензування в порядку визначеному статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III і пунктами 62-67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, за результатами якого було б встановлено неякісність (недостовірність) оцінки, висновки про ринкову вартість, що містяться у звітах про оцінку майна від 02.07.2018 і від 01.10.2018, виконаних ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», є достовірними.

Суд не приймає довід Позивача про те, що з врахуванням дійсної ринкової вартості, яка становить більше як 50 % вартості активів товариства за даними фінансової звітності, рішення про їх відчуження повинно було прийматися загальними зборами акціонерів ПАТ «ОДАЗ», за яке проголосували б 50 % акціонерів від загальної кількості, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, підпункту 7.28.14 пункту 7.28 Статуту ПАТ «ОДАЗ» у редакції 2015 року, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Отже, вартість активів для прийняття рішень наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» про відчуження об`єктів, оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, повинна визначатись за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, тобто Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва Балансом на 31.12.2017.

Вартість активів за даними останньої річної фінансової звітності ПАТ «ОДАЗ» становила 14 718 300,00 грн., що підтверджується Фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва Баланс на 31.12.2017, поданим до Центру обробки електронних звітів Держстату України 16.05.2018, що підтверджується квитанцією від 16.05.2018 № 2. /т. І а.с. 133-135/.

Виходячи з цієї вартості активів співвідношення до неї ринкової вартості майна, визначеної у звіті про оцінку майна від 02.07.2018, виконаного ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», становить 1,79 % для об`єкта - нежитлова будівля склад «ОРСК» Літ. «З» загальною площею 1 661,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-З (262 979,00 грн.).

Також, Виходячи з цієї вартості активів співвідношення до неї ринкової вартості майна, визначеної у звіті про оцінку майна від 01.10.2018, виконаного ТОВ «ОЦІНОЧНА ФІРМА «АБАКУС», становить 3,37 % для об`єкта - нежитлові будівлі Літ. «S1 S2 S3» загальною площею 1 318,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д (495 298,00 грн.), в тому числі: 3,16 % - для Літ. «S1 S2» (464 190.00 грн.); 0,21 % - для Літ. «S3» (31 108,00 грн.).

Слід також окремо зазначити, що виходячи з наведеної вартості активів, співвідношення до неї вартості майна вказаної в Акті прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «СКЛАДОН» від 10.07.2018 № 1/18 становить 2,11 % для об`єкта нежитлова будівля склад «ОРСК» Літ. «З» загальною площею 1 661,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 (310 000,00 грн.).

Окрім того, виходячи з наведеної вартості активів, співвідношення до неї вартості майна вказаної в Актах прийому-передачі об`єкта нерухомого майна що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «КАВІОН» від 16.10.2018 № 1/18 і від 16.10.2018 № 2/18 становить: 3,16 % для об`єкта нежитлові будівлі Літ. «S1 S2», загальною площею 1 060,1 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, (310 000,00 грн.); 0,24 % для об`єкта - нежитлова будівля Літ. «S3» загальною площею 258,0 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, (35 000,00 грн.).

Отже, ринкова вартість усього спірного майна переданого ПАТ «ОДАЗ» в якості внеску до статутних капіталів ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН» визначена у звітах про оцінку майна становить суму, що є меншою ніж 25 відсотків вартості активів за даними річної фінансової звітності акціонерного товариства за 2017 рік.

А відтак, наглядова рада ПАТ «ОДАЗ» прийняла рішення про відчуження об`єктів, оформлені протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, в межах своєї компетенції визначеної частиною першою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI та підпунктом 7.28.14 пункту 7.28 Статуту ПАТ «ОДАЗ» у редакції 2015 року.

При цьому, згідно із вказаними нормами та положеннями, ці рішення наглядової ради не потребували подальшого схвалення (затвердження) рішенням загальних зборів акціонерів товариства.

Однак, як вже зазначалось, рішення Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформлені протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, також ще були затверджені й рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ», оформленим протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного, яке наразі є чинним.

Суд не приймає довід Позивача про встановлення рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 преюдиційних обставин щодо того, що з огляду на висновок експерта судової оціночно-будівельної експертизи № 21-2929/2967-2971 від 23.09.2021, який визнано судом належним да допустимим доказом, рішення Наглядової ради про відчуження нерухомого майна, є значними правочинами, належним рішенням про затвердження яких є їх голосування акціонерами більше як 50 % акціонерів від загальної кількості, що складає більш як 723 238,5 голосів (1 446 477 голосів загальна кількість акціонерів).

Адже, вказані висновки є правовою оцінкою (мотивами) судового рішення, а не встановленням преюдиційних обставин.

При цьому, суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18, згідно із якими, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Також суд враховує висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, згідно із яким, не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

При цьому, суд враховує, що залишаючи без змін рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20, Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 30.11.2022 зазначив, що доводи позивача про незаконність рішень наглядової ради, затверджених оскаржуваним ним рішенням річних загальних зборів акціонерів, як і твердження ТОВ «ТРАНСПОРТ ЛОДЖІСТІК» про протилежне, з огляду на предмет позову у даній справі, апеляційним господарським судом не оцінюються, оскільки вони також не входять до предмету доказування та, враховуючи те, що порушення права позивача на належну підготовку до розгляду питань порядку денного річних загальних зборів акціонерів безвідносно до інших обставин вже є достатньою та самостійною підставою для визнання оскаржуваного ОСОБА_7 рішення недійсним, зазначені посилання учасників справи не мають вирішального значення для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Тобто, у справі № 916/248/20 не розглядався спір щодо обставини прийняття наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» рішень, оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, а відтак, з огляду на наведену правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, ці обставини не є такими, що не потребують доказування.

Окремо слід зазначити, що не відповідає дійсності твердження Позивача про встановлення в рішенні Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 незаконності проведення загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ» 31.10.2019 через відсутність на них більш як 50 % акціонерів від їх кількості. Адже, цим судовим рішенням визнано частково недійсними рішення річних загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом від 31.10.2019, з підстав порушення прав міноритарного акціонера під час скликання та проведення зборів у вигляді ненадання акціонеру можливості ознайомитись з документами, пов`язаними з прийняттям рішень з питань порядку денного та неотриманням акціонером (позивачем) своєчасного повідомлення про проведення річних загальних зборів, що позбавило його можливості підготуватися до проведення загальних зборів, надати свої пропозиції і вплинути на прийняті рішення.

При цьому, висновок у рішенні Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 про необхідну кількість акціонерів не стосується питання законності проведення загальних зборів, зокрема, наявності кворуму, а зроблений щодо необхідності затвердження цими зборами рішень наглядової ради в порядку встановленому для значних правочинів.

Окрім того, як вже зазначалось, рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ОДАЗ», оформлені протоколом від 31.10.2019, з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, не були предметом судового розгляду і рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/248/20 недійсними не визнавались, і є чинними.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 № 916/3844/19, згідно із яким, рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше (аналогічний висновок міститься у п. п. 4.11, 4.12 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/808/18).

Отже, з огляду на легітимність рішень Наглядової ради, оформлених протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18, є правомірними й дії голови правління Горіна Е.О. вчинені на їх виконання, зокрема, прийняття від імені ПАТ «ОДАЗ» рішень одноосібного засновника (учасника) створених товариств з обмеженою відповідальністю, і складання актів прийому-передачі об`єктів нерухомого майна, що передається засновником в якості внеску до статутного капіталу цих товариств.

При цьому, суд не приймає довід Позивача про те, що рішеннями Наглядової ради, оформленими протоколами від 02.07.2018 № 4/18, від 01.10.2018 № 5/18, від 29.10.2018 № 6/18 не зобов`язано та не уповноважено голову правління Горіна Е.О. на прийняття рішень щодо передачі нерухомого майна в статутні капітали ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» і укладення та підписання актів приймання-передачі нерухомого майна.

Адже рішення про передачу майна до статутних капіталів цих товариств вже прийняті самою Наглядовою радою ПАТ «ОДАЗ» та зафіксовані у вказаних протоколах.

А прийняття на підставі цих рішень наглядової ради рішень одноосібного засновника (учасника) створюваних товариств з обмеженою відповідальністю від імені ПАТ «ОДАЗ» і складання актів прийому-передачі об`єктів нерухомого майна не потребувало делегування окремих повноважень, оскільки охоплюється повноваженнями голови правління визначеними у підпункті 7.38.1 пункту 7.38 Статуту в редакції 2015 року, згідно із яким роботою правління керує голова правління, який має право, зокрема: без довіреності представляти інтереси Товариства в державних установах, підприємствах всіх форм власності та громадських організаціях, в усіх правоохоронних та контролюючих органах, вчиняти від імені Товариства правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, підписувати будь-які договори та зовнішньоекономічні контракти, здійснювати інші юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом, рішенням загальних зборів та Наглядової ради.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про правомірність дій (поведінки) членів Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» і голови правління Горіна Е.О. під час здійснення господарської операції (правочину) з передачі нерухомого майна до статутних капіталів ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН», зокрема, про відсутність в діях цих посадових осіб перевищення повноважень та надання недостовірної інформації про дійсну ринкову вартість нерухомого майна.

Також Позивачем не доведено обставин відчуження нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАДОН» і Товариству з обмеженою відповідальністю «КАВІОН» за заниженою вартістю, тобто наявність збитків від цієї господарської операції.

При цьому, слід окремо зазначити, що Позивач розраховує суму своїх збитків як різницю між ринковою вартістю часток статутного капіталу ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» у розмірі 100 % і оплаченою вартістю цих часток. Тобто Позивач розраховує суму своїх збитків не від господарської операції з передачі нерухомого майна до статутних капіталів товариств, а як наслідок вчинення інших правочинів договорів купівлі-продажу часток в статутних капіталах цих товариств.

А за відсутності противоправної поведінки і шкоди (збитків), відсутній й причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Отже, Позивачем не доведено таких елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, як: протиправності поведінки Відповідачів, факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. А за відсутності цих елементів цивільна (господарська) відповідальність не настає.

Щодо господарської операції з продажу часток у статутних капіталах ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН» слід зазначити наступне.

Суд не приймає доводи Позивача про вчинення членами Наглядової ради та головою правління ПАТ «ОДАЗ» дій з відчуження права власності на частку в статутному капіталі з перевищенням їх повноважень, з наданням недостовірної інформації про дійсну ринкову вартість майна, шляхом зазначення в своїх рішеннях та договорах купівлі-продажу заниженої вартості майна з метою ухилення від передбаченого законом порядку прийняття рішень щодо укладення значних правочинів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

Отже частка у статутному капіталі є майном (товаром), що є оборотоздатним. А тому, для цілей визначення порядку її продажу власником - акціонерним товариством, зокрема, для виявлення можливості віднесення правочину щодо цього майна до значного, вартість такої частки згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, повинна визначатись на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

У матеріалах справи відсутні докази проведення незалежної оцінки вартості часток у статутних капіталах ТОВ «КАВІОН» і ТОВ «СКЛАДОН», які були відчужені ПАТ «ОДАЗ» за договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 10.07.2018 та від 14.11.2018. Ця обставина може свідчити про недотримання встановлених процедур для прийняття рішень. Однак, цієї обставини не достатньо для висновку про незаконність рішень Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформлених протоколами від 09.07.2018 № 4-1/18, від 13.11.2018 № 5-1/18, як таких, що прийняті з перевищенням повноважень та/або з наданням недостовірної інформації.

Як вже зазначалось, відповідно до норм частин першої, другої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, підпункту 7.3.23 пункту 7.3, підпунктів 7.28.14, 7.28.15 пункту 7.28 Статуту АТ «ОДАЗ» в редакції 2015 року, критерієм для розмежування компетенції наглядової ради і загальних зборів акціонерів АТ «ОДАЗ» щодо прийняття рішень про вчинення значних правочинів є ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, та її співвідношення з вартістю усіх активів товариства.

Окрім того, для висновку про наявність шкоди внаслідок продажу частки в статному капіталі також необхідним є доведення її дійсної ринкової вартості.

А відтак, до предмета доказування у цій справі входить встановлення обставин дійсного розміру ринкової вартості відчужених часток та її співвідношення із вартістю активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства.

Суд не приймає довід Позивача про те, що ринкова вартість відчужених ним за договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 10.07.2018 та від 14.11.2018. часток в статутних капіталах ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» становить 16 200 326,00 грн., з огляду на наступне.

Позивач розраховує ринкову вартість вказаних часток у статутних капіталах товариств як суму, що є тотожною вартості переданого в якості внеску засновника нерухомого майна, визначену у Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, складеному судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Билєнок І.А. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної на замовлення АТ «ОДАЗ».

Однак, окрім вже вищенаведених недоліків Висновку експерта від 23.09.2021 № 21-2929/2967-2971, що стали підставою для його відхилення судом, слід звернути увагу на те, що він виконаний за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи нерухомого майна, а не щодо вартості частки у статутному капіталі.

Відповідно до частини 8 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 6.7, 6.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, згідно із якими, за змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов`язань (пункт 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

При цьому, слід зазначити, що норми частини 8 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII визначають вартість частки учасника з метою її виплати у випадку виходу учасника з товариства.

Ринкова вартість частки для цілей продажу встановлена на підставі незалежної оцінки може відрізнятись від вартості визначеної на підставі наведених норм закону, однак не може бути визначена лише як вартість майна, яке було внеском до статутного капіталу (вартість активів), без вирахуванням вартості зобов`язань товариства.

Отже, Позивачем не доведено, що дійсна ринкова вартість часток у статутних капіталах ТОВ «КАВІОН» і ТОВ «СКЛАДОН», які були відчужені ПАТ «ОДАЗ» за договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 10.07.2018 та від 14.11.2018, на підставі рішень Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформлених протоколами від 09.07.2018 № 4-1/18, від 13.11.2018 № 5-1/18, є меншою ніж зазначена у цих договорах та рішеннях.

Крім того, суд враховує, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше (аналогічний висновок міститься у п. п. 4.11, 4.12 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/808/18). А відтак, оскільки судом не встановлено невідповідності закону рішень Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ», оформлених протоколами від 09.07.2018 № 4-1/18, від 13.11.2018 № 5-1/18, вони є легітимними.

А укладення на підставі цих рішень наглядової ради договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 10.07.2018 та від 14.11.2018 і підписання актів приймання-передачі часток, не потребувало делегування окремих повноважень, оскільки охоплюється повноваженнями голови правління визначеними у підпункті 7.38.1 пункту 7.38 Статуту в редакції 2015 року, згідно із яким роботою правління керує голова правління, який має право, зокрема: без довіреності представляти інтереси Товариства в державних установах, підприємствах всіх форм власності та громадських організаціях, в усіх правоохоронних та контролюючих органах, вчиняти від імені Товариства правочини та здійснювати всі юридично значимі дії, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, підписувати будь-які договори та зовнішньоекономічні контракти, здійснювати інші юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом, рішенням загальних зборів та Наглядової ради.

Суд на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 5.12, 5.13, 5.14, 5.15, 5.16, 5.17 постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, в яких зазначено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Позивачем у цій справі, № 916/3730/21, не спростовано презумпції дій посадових осіб в найкращих інтересах товариства, ухвалення ними незалежних та обґрунтованих рішень і виконання ними фідуціарних обов`язків належним чином.

Позивач стверджуючи про недобросовісність та нерозумність дій посадових осіб, здійснених не в інтересах товариства, направлених не на розвиток його господарської діяльності та отримання прибутку, посилається на продаж за заниженою ціною активів які використовувались в господарської діяльності товариства і за рахунок яких воно отримувало дохід у вигляді орендної плати.

Однак, як зазначалось вище, Позивачем не доведено обставини продажу нерухомого майна та часток у статутному капіталі товариств за заниженою ціною (вартістю).

Окрім того, Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження здавання АТ «ПДАЗ» відповідних об`єктів нерухомості в оренду до їх відчуження та отримання прибутку у певному розмірі від цієї діяльності.

При цьому, слід окремо зазначити, що Позивач розраховує суму своїх збитків як різницю між ринковою вартістю часток статутного капіталу ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН» у розмірі 100 % і оплаченою вартістю цих часток. Тобто Позивач розраховує суму своїх збитків не як упущену вигоду внаслідок неможливості здійснення діяльності зі здавання в оренду нерухомого майна.

Щодо економічного ефекту від дій наглядової ради та голови правління ПАТ «ОДАЗ» слід зазначити наступне.

Суд позбавлений можливості оцінити всі відомості річного звіту ПАТ «ОДАЗ» за 2017 рік, оскільки він не наданий Позивачем у повному обсязі, а жодна зі сторін не заявила клопотання про дослідження цього доказу за місцем його знаходження у мережі Інтернет. Зокрема, суд не може оцінити розділи на які посилаються Відповідачі, а саме: розділу XII «Інформація про господарську та фінансову діяльність емітента», розділу XVI «Текст аудиторського висновку (звіту) ТОВ «Трансаудит».

Однак, з наданого Позивачем розділу XI «Опис бізнесу» річного звіту ПАТ «ОДАЗ» за 2017 рік, вбачається, що власний капітал підприємства протягом 2017 року зменшився на 2 336 тис. грн. та має від`ємне значення на кінець року. Цей факт свідчить про те, що підприємство не здатне сплатити власні поточні борги та не має фінансових ресурсів для розширення діяльності та інвестування. За оцінками фахівців емітента можливі покращення ліквідності полягають в: 1) відмові від зайвих витрат; 2) зміни цінової політики; 3) управлінні дебіторською заборгованістю та інш.

Також, у розділу XI «Опис бізнесу» річного звіту ПАТ «ОДАЗ» за 2017 рік вказано, що у звітному році укладались правочини з основними засобами, вибуло основних засобів на загальну суму 866 тис. грн. /т. І а.с. 123-132/.

Окрім того, як вбачається з Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва Балансу на 31.12.2017 сума непокритого збитку ПАТ «ОДАЗ» становила 2 342 900,00 грн. /т. І а.с. 133-135/.

Отже, за обставин наявності від`ємного значення власного капіталу, непокритого збитку, нездатності сплатити власні поточні борги та відсутності фінансових ресурсів, рішення і дії наглядової ради та голови правління ПАТ «ОДАЗ» з продажу частини активів для отримання грошових коштів, свідчать про їх добросовісність, розумність та вчинення в інтересах товариства.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про правомірність дій (поведінки) членів Наглядової ради ПАТ «ОДАЗ» і голови правління Горіна Е.О. під час здійснення господарської операції (правочину) з продажу часток у статутних капіталах ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН», зокрема, про відсутність в діях цих посадових осіб перевищення повноважень та надання недостовірної інформації про дійсну ринкову вартість майна.

Також Позивачем не доведено обставин відчуження часток у статутних капіталах ТОВ «СКЛАДОН» і ТОВ «КАВІОН» за заниженою вартістю, тобто наявність збитків від цієї господарської операції.

А за відсутності противоправної поведінки і шкоди (збитків), відсутній й причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Отже, Позивачем не доведено таких елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, як: протиправності поведінки Відповідачів, факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками. А за відсутності цих елементів цивільна (господарська) відповідальність не настає.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на Позивача.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі відмови в позові - позивача. А відтак, витрати по сплаті за проведення судової експертизи за платіжним дорученням від 04.06.2021 № 161 в розмірі 61 779,60 грн. покладаються на Позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач у Відповіді на відзив від 14.02.2022 заперечував проти заявленого Відповідачами до відшкодування розрахунку витрат за надання адвокатської допомоги в сумі 63 000,00 грн., з підстав його не обґрунтованості і не підтвердження належними та допустимими доказами, не співмірністю із складністю справи та виконаним адвокатом, обсягом наданих послуг.

Однак Позивачем не виконано норми частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не доведено неспівмірність цих витрат.

Судом встановлено, що 31.12.2021 між адвокатом Дідуренко Світланою Валеріївною та Горіним Олексієм Едуардовичем було укладено Договір про надання правової допомоги.

15.01.2022 між адвокатом Дідуренко Світланою Валеріївною та Горіним Едуардом Олексійовичем було укладено Договір про надання правової допомоги.

15.01.2022 між адвокатом Дідуренко Світланою Валеріївною та Волосних Наталією Едуардівною було укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до пунктів 1.1, 4.1 вищевказаних договорів про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду наступну правову допомогу: представництво інтересів у Господарському суді Одеської області у спорі про стягнення збитків на користь ПрАТ «ОдАЗ». Сума винагороди адвоката за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1.1 даного договору, складає 21 000,00 грн. по кожному із договорів (із розрахунку 2 800,00 грн. за годину витраченого часу).

Судом встановлено, що 23.05.2022 між адвокатом Дідуренко С.В. та Волосних Н.Е., Горіним О.Е. і Горіним Е.О. складено Акти приймання наданих послуг за Договорами про надання правової допомоги, відповідно до яких сторони підтвердили, що виконавець надав замовникам наступні послуги:

- відвідування суду і ознайомлення з матеріалами справи № 916/3730/21;

- моніторинг судової практики;

- консультації з питань судового спору;

- підготовка та складання відзиву на позовну заяву;

- створення копій документів та їх засвідчення (1000 арк.);

- надіслання відзиву з додатками позивачу та суду;

- підготовка та складання заперечень на відповідь на відзив;

- надіслання заперечень на відповідь на відзив з додатками позивачу та суду;

- участь у судовому засіданні.

Вартість послуг, за кожним актом наданих послуг складає 21 000,00 грн., всього 63 000,00 грн.

Суд враховує завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Керуючись критерієм розумності і співмірності розміру витрат вважає за можливе здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню та стягненню з Позивача у загальному розмірі 63 000,00 грн.

Керуючись, частинами першою, другою, третьою статті 22, статтею 202, частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 89 Господарського кодексу України, статтями 8, 70 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, частиною восьмою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, частиною першою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, частиною першою статті 3, частиною першою статті 9, частинами першою, другою статті 12, статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, пунктами 3, 35, 36, 38, 39, 40, 42, 47, 62, 63, 64, 85, 66, 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, Національним стандартом № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об`єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Одеський автоскладальний завод (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Одеський автоскладальний завод (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Одеський автоскладальний завод (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26 травня 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення04.05.2023
Оприлюднено29.05.2023
Номер документу111137454
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи

Судовий реєстр по справі —916/3730/21

Ухвала від 27.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кролевець О.А.

Постанова від 08.11.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 30.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 19.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Постанова від 02.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 20.09.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 14.08.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 24.07.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Ухвала від 26.06.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Таран С.В.

Рішення від 04.05.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Шаратов Ю.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні