Постанова

від 15.05.2023 по справі 626/2714/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2023 року м. Кропивницький

справа № 626/2714/19

провадження № 22-ц/4809/174/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Головань А.М., Письменний О.А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач 1 - Данилово-Балківська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області;

відповідач 2 - ОСОБА_2 ;

відповідач 3 - ОСОБА_3 .

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 доБлаговіщенської міськоїради Голованівськогорайону Кіровоградськоїобласті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 провстановлення факту,визнання прававласності упорядку спадкуваннята скасуваннядержавної реєстраціїправа власностіна земельніділянки заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2022 року (суддя Бондаренко А.А.).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, відповідно до якого, з урахуванням поданих уточнень (а.с. 90 том 1), просила:

- встановити факт того, що особа, визнана спадкоємцем за заповітом« ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 »є одна і та ж особа;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Благовіщенський район, Данилово-Балківська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1320111035255, кадастровий номер 3525581900:02:000:2160, площею 2,00 га, номер запису про право власності 23292990 від 08 листопада 2017 року за ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, Благовіщенський район, Данилово-Балківська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1320065235255, кадастровий номер 3525581900:02:000:2162, площею 2,00 га, номер запису про право власності 23318143 від 09 листопада 2017 року за ОСОБА_2 ;

- визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,0501 га, кадастровий номер 3525581900:02:000:0067, в межах згідно з планом, яка розташована на території Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належна спадкодавцю на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю серії 1У-КР № 002025, виданого головою Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області 27 лютого 2001 року, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина за заповітом, складеним на користь позивачки та її чоловіка ОСОБА_5 . Останнім 18 березня 1998 року подано заяву про відмову від спадкування своєї частини спадщини на користь позивачки. До складу спадкового майна входили два житлових будинки та земельна ділянка, розташовані у с. Данилова Балка Благовіщенського району Кіровоградської області. Позивачка оформила право власності на успадковані два житлових будинки, проте оформити право власності на успадковану земельну ділянку не змогла через відсутність правовстановлюючих документів. Стверджує, що Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 було оформлено вже після її смерті. У липні 2017 року позивачка звернулась до Благовіщенської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, до складу якої входить належна її матері земельна ділянка. Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва з тих підстав, що вказана земельна ділянка була передана у власність Данилово-Балківської сільської ради як відумерла спадщина, у подальшому органом місцевого самоврядування було здійснено поділ земельної ділянки, а новоутворені земельні ділянки площею по 2,00 га кожна передані у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Зазначає, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2018 року було задоволено її апеляційну скаргу та скасовано рішення суду першої інстанції про визнання спірної земельної ділянки відумерлою спадщиною.

Оскільки позивачка стверджує, що є власницею спірної земельної ділянки на підставі заповіту її матері, вказані вище обставини зумовили необхідність захисту її порушеного права у судовому порядку.

Крім того, у звязку з тим, що у заповіті прізвище « ОСОБА_6 » помилково вказане як « ОСОБА_7 », виникла необхідність у встановленні факту того, що спадкоємиця за заповітом ОСОБА_4 та позивачка є однією і тією ж особою.

У відзиві на позовну заяву Данилово-Балківськасільська радаБлаговіщенського районуКіровоградської області(відповідач 1) заперечила проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачка вже зверталася до суду із позовною заявою про визнання права власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом з тих самих підстав, що і у даній справі. Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2018 року у справі №402/851/17 у задоволенні її позову було відмовлено. Апеляційним судом Кіровоградської області 25 липня 2018 року скасовано рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2018 року та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , але з інших правових підстав. Таким чином, на переконання відповідача 1, вимога про визнання права власності позивачки на земельну ділянку у порядку спадкування не може бути задоволена судом.

Також зазначається про відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 (відповідач 2) та ОСОБА_3 (відповідач 3), оскільки відповідач 2 та відповідач 3 отримали земельні ділянки у власність відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 50-54 том 1).

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2022 року позов задоволено частково; встановлено факт, що особа, визнана спадкоємцем по заповіту, посвідченому 07 серпня 1989 року за реєстровим № 57 секретарем Данилово-Балківської сільської ради народних депутатів Ульяновського району Кіровоградської області, по якому ОСОБА_4 на випадок смерті заповідала своє майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є одна і та ж особа; у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що за результатами підготовчого засідання провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку закрите на підставі п. 3 ч.1ст. 255 ЦПК Україниу зв`язку з наявністю такого, що набрало законної сили, рішення суду, ухваленого з приводу спору між ОСОБА_1 до Данилово - Балківської сільської ради про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вирішуючи по суті спір у решті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про встановлення факту, що особа, визнана спадкоємицею по заповіту, та позивачка є однією і тією ж особою.

У частині вирішення вимог позову про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки завідповідачем 2 та відповідачем 3, суд виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили усі необхідні дії, передбаченіст. 118 ЗК України. Право власності на земельні ділянки було оформлене цими особами відповідно до вимогст. 126 ЗК УкраїнитаЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у частині вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення Ульяновськогорайонного судуКіровоградської областівід 28липня 2022року та ухвалити нове рішення щодо вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та визнання права власності на земельну ділянку за позивачкою. Ввважає, що викладені у оскаржуваному рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Так, районний суд безпідставно посилається на судове рішення апеляційного суду від 25 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Данилово - Балківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, оскільки у ньому йдеться про ОСОБА_8 , тоді як спадкодавцем за заповітом є ОСОБА_4 .

На переконання скаржниці, визнання земельної ділянки площею 4,05 га відумерлою спадщиною позбавило її можливості доводити, що вказана земельна ділянка входить до складу спадщини, яку вона прийняла. При винесенні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що оформивши право власності на два житлові будинки по заповіту, скаржниця реалізувала своє право на спадкове майно. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку, спадщину не оформила.

За доводами апеляційної скарги, наведені обставини свідчать про те, що скаржниця має право на земельну ділянку на підставі заповіту матері. З викладеного вбачається також, що наявні законні підстави для задоволення її позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем 2 та відповідачем 3.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно доухвали Кропивницькогоапеляційного судувід 05грудня 2022року зпідстав,що вній зазначені,апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; 13 січня 2023 року апеляційним судом продовжено ОСОБА_1 строк на виконання вимог ухвали суду від 05 грудня 2022 року.

Оскільки недоліки апеляційної скарги були усунуті у встановлений строк, ухвалою апеляційного суду від 24 лютого 2023 року скаржниці поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2022року; відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзивів на скаргу.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

14 березня 2023 року апеляційним судом закінчено підготовчі дії; справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 11 квітня 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

У встановленому процесуальним законом порядку сторін повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 1-4 том 2).

Шляхом постановлення протокольної ухвали від 11 квітня 2023 року апеляційним судом вирішено повідомити відповідача 2 та відповідача 3 про наступний розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному сайті суду та відкласти апеляційний розгляд справи на 26 квітня 2023 року.

На підставі розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Дуковського О.Л. суддею Письменним О. А.

У засіданні апеляційного суду 26 квітня 2023 року учасники прави участі не брали.

За положеннями ч.5 ст.268 ЦПК, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У періоди з 01 травня 2023 року по 05 травня 2023 року та з 08 травня 2023 року по 12 травня 2023 року головуючий суддя у справі Дьомич Л.М. перебувала у відпустці.

Обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 07 серпня 1989 року було складено заповіт, відповідно до якого належний їй на праві приватної власності житловий будинок з надвірним будівлями, розташований в АДРЕСА_1 і все майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, заповіла ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Данилово-Балківської сільської ради народних депутатів Ульяновського району Кіровоградської області Воронівською Т.Д. та зареєстровано в реєстрі за №57 (а.с.9 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21 серпня 1997 року (а.с. 12 том 1).

18 березня 1998 року до Ульяновської державної нотаріальної контори Кіровоградської області спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5 подано заяву про відмову від належної йому частини спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , а спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 - заяву про прийняття спадщини за заповітом, що залишилась після смерті ОСОБА_4 .

18 березня 1998 року скаржниці було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом (два будинки).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина також на земельну ділянку, площею 4,05 га, кадастровий номер 3525581900:02:000:0067, яка розташована на території Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КР № 002025, виданого 27 лютого 2001 року (а.с. 11 том 1).

Улипні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Благовіщенської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо земельної ділянки, однак 24 липня 2017 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцеві. Заявницю повідомлено також, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, кадастровий номер 3525581900:02:000:0067, зареєстрована за територіальною громадою Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області (а.с.14 том 1).

Так, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 24 листопада 2016 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області на земельну ділянку, кадастровий номер 3525581900:02:000:0067, зареєстровае за територіальною громадою Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області. Підставою виникнення права власності державним реєстратором зазначено витяг з Державного земельного кадастру НВ-3503326682016 від 09 листопада 2016 року та рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2008 року №2-0-52/08 (а.с. 58-61 том 1).

З`ясовано, що рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2008 року у справі № 2-0-52/08 за заявою прокурора Ульяновського району в інтересах Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , а саме - спірну земельну ділянку; визнано право власності Данилово-Балківської територіальної громади на вказану спадщину (а.с. 15 том 1).

Відповідно до постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2018 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року, рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2008 року у справі № 2-0-52/08 скасовано; у задоволенні заяви прокурора Ульяновського району про визнання спадщини відумерлою відмовлено (а.с. 16-19 том 1).

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Ульяновського районного суду Кіровоградської області із позовом до Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно земельну ділянку, кадастровий номер 3525581900:02:000:0067, у порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2018 року у справі № 402/851/17 у позові ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що позивачкою не було доведено, що вона є тією особою, якій заповідалось майно спадкодавця.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2018 року рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2018 року у справі № 402/851/17 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав (а.с. 55-57 том 1).

Також встановлено, що рішенням Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 19 січня 2017 року №148 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3525581900:02:000:0067, загальною площею 4,0501 га ріллі, яка розташована на території Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та перебуває у комунальній власності Данилово-Балківської сільської ради на 3 частини, а саме: ділянка № НОМЕР_3 - площею 2,0000 га, ділянка № НОМЕР_4 - площею 2,0000 га, ділянка № НОМЕР_5 - площею 0,0501 га (а.с. 62 том 1).

На підставі зазначеного рішення Данилово-Балківської сільської ради було здійснено поділ земельної ділянки, кадастровий номер 3525581900:02:000:0067, у результаті чого утворились три самостійні об`єкти цивільних правовідносин - земельні ділянки, кадастровий номер 3525581900:02:000:2160, площею 2,0000 га; кадастровий номер 3525581900:02:000:2162, площею 2,0000 га; кадастровий номер 3525581900:02:000:2161, площею 0,501 га (а.с. 20-22 том 1).

08 вересня 2017 року громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Данилово-Балківської сільської ради із заявами про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 66, 70 том 1).

Рішенням Данилово-Балківської сільської ради від 12 вересня 2017 року № 247 ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 3525581900:02:000:2160, площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства. Також цим рішенням надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 3525581900:02:000:2162, площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 (а.с. 67, 71 том 1).

На підставі поданих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заяв (а.с. 68-73 том 1), рішеннями Данилово-Балківської сільської ради від 30 жовтня 2017 року за номерами 293 та 292 відповідно затверджено проєкти землеустрою щодо відведення заявникам земельних ділянок та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3525581900:02:000:2160, площею 2,00 га, у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3525581900:02:000:2162, площею 2,00 га (а.с. 69,72 том 1).

Як вбачається зі змісту витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником земельної ділянки, кадастровий номер 3525581900:02:000:2162, площею 2,00 га є ОСОБА_2 ; власником земельної ділянки, кадастровий номер 3525581900:02:000:2160, площею 2,00 га ОСОБА_3 (а.с. 21-22 том 1).

Відповідно до ухвали Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2021 року у даній справі судом першої інстанції за результатами підготовчого судового засідання закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку на підставі п.3 ч.1ст.255ЦПК України (а.с. 143-145 том 1). Ухвалою районного суду від 09 серпня 2021 року здійснено заміну відповідача 1 - Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області його правонаступником Благовіщенською міською радою Голованівського району Кіровоградської області.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Статтею 367 ЦПК України встановленомежі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 зазначеної процесуальної норми суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачаєтьсяз матеріалівданої справита буловстановлено судомапеляційної інстанції, ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку на підставі п.3 ч.1ст.255 ЦПК України.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що ухвала суду першої інстанції від 14 травня 2021 року у частині закриття провадження щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку сторонами, у тому числі позивачкою, в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Водночас, у апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та винести нове, яким, зокрема, визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, тобто фактично виражає своє непогодження із судовим рішенням районного суду у частині зазначеної позовної вимоги.

Щодо викладеного, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до наведених вище вимог процесуального закону позовна вимога про визнання права власності у порядку спадкування не може бути переглянута в апеляційному порядку у даному апеляційному провадженні, оскільки мала б бути предметом розгляду окремої апеляційної скарги на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2021 року у відповідній її частині. Однак, правом на подання такої апеляційної скарги скаржниця не скористалась і до тогож обгрунтування апеляційної скарги не містять доводів щодо вимог про право власності. Дана вимога провадженням закрита ухвалою від 14 травня 2021 року, а судове рішення ухвалено 28 липня 2022 року. Колегія суддів звернула увагу, що провадження у справі по даній вимозі закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК, з посиланням на справу №402/851/17, в той час коли відмова в позові ОСОБА_1 про визнання права власності у цивільній справі №402/851/17 пов`язана лише з суб`єктним складом сторін, справа яка є предметом перегляду містить інший склад відповідачів.

Відповідно до п.п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, з урахуванням принципу юридичної визначеності, судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи наведене, предметом апеляційного перегляду за поданою скаржницею апеляційною скаргою є виключно рішення Ульяновськогорайонного судуКіровоградської областівід 28липня 2022року в оскаржуваній його частині, тобто щодо вирішення місцевим судом позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за відповідачем 2 та відповідачем 3.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційним судом враховано наступне.

У справі, що переглядається, встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася у 1997 році.

Оскільки спадщина відкрилася у період дії ЦК УРСР 1963 року, до правовідносин щодо прийняття позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_4 необхідно застосовувати саме положення ЦК УРСР. Щодо нормативного врегулювання решти правовідносин, що виникли у даній справі, апеляційний суд керується нормами законодавства, чинними на момент виникнення таких правовідносин.

У пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР зазначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення

факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має керуватися положеннями

статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

За викладеного, скаржниця своєчасно, відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР, подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , що свідчить про прийняття нею спадщини, до складу якої входить також і спірна земельна ділянка.

Посилаючись на скасування апеляційною інстанцією судового рішення у справі № 2-0-52/08, яким спірна земельна ділянка визнана відумерлою спадщиною та на підставі якого право власності на вказане нерухоме майно набуте Данилово-Балківською сільською радою, позивачка вважала, що спірна земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення, оскільки право приватної власності на земельні ділянки вказаними особами набуте та зареєстроване у встановленому законом порядку.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції поза увагою залишено питання обраного позивачкою способу захисту порушеного права.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Як зазначив Верховний суд у постанові від від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її володільцем з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, а також наведений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 199/4884/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня2022 року у справі № 461/12525/15-ц зазначено, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України).

Викладене уконтексті встановлениху данійсправі фактичнихобставин свідчитьпро те,що належнимспособом захиступорушеного правапозивачки єзвернення досуду звіндикаційним позовомпро витребуваннямайна віднедобросовісного набувача - Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Благовіщенська міська рада Голованівського району Кіровоградської області та добросовісних набувачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

У постанові від 14 грудня2022 року у справі № 461/12525/15-ц Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за набувачем (покупцем) майна за договором купівлі-продажу є неналежним способами захисту та не підлягає задоволенню.

На переконання апеляційного суду, такий висновок у повній мірі стосується і вимог про скасування державної реєстрації права власності.

Також колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц звернула увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача.

У свою чергу, підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про про державну реєстрацію права власності позивача є позитивне рішення суду за віндикаційним позовом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у скасуванні державної реєстрації права власності відповідача 2 та відповідача 3 з помилкових підстав, оскільки, як зазначено вище, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з огляду на обрання позивачкою неналежного способу захисту, встановлення права власності та його здійснення, що обумовляє ст.319 ЦК.

Хоча апеляційний суд, як і суд першої інстанції, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, однак, допущене судом першої неправильне застосування норм матеріального права не може бути усунуте інакше як шляхом скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, відповідно до приписівст.376ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки за результатами апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову скаржниці в оскаржуваній частині, новий розподіл витрат у зв`язку зі скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ульяновськогорайонного судуКіровоградської областівід 28липня 2022року в оскаржуваній частині скасувати.

У задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді А. М. Головань

О. А. Письменний