Рішення

від 16.05.2023 по справі 348/149/22

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/149/22

16 травня 2023 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складіголовуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Яцевич Н.В., Либовки А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, третя особа: Департамент освіти та науки Івано-Франківської області, про визнання протиправним Наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КЗДО (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, третя особа: Департамент освіти та науки Івано-Франківської області, про визнання протиправним Наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 працює у відповідача на посаді вихователя КЗДО № 37 «Джерельце», належно виконує свої обов`язки згідно посадової інструкції, трудову дисципліну не порушувала.

11.11.2021 відповідачем відсторонено позивача від роботи, що засвідчується наказом 49к від 11.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти СОVID-19.

Позивач з оскаржуваним наказом не згодна, про що свідчить її власноручний надпис «Не згодна» та підпис на оскаржуваному наказі.

На думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати є незаконним.

Щодо порушення порядку повідомлення про істотну зміну умов праці зазначає, що 29.10.2021 відповідач надав позивачу повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, де зазначалося, що згідно наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», та п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 позивач повинна до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19. У випадку ненадання такого документа у вказаний строк, 08.11.2021 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ».

Вимога обов`язкової вакцинації від СОVID-19 позивача та відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з підстав, зазначених в оскаржуваному наказі, є зміною істотних умов праці, про яку відповідач мав попередити позивача за 2 місяці. Однак відповідач попередив позивача повідомленням від 29.10.2021 про погіршення умов оплати праці фактично за 13 днів до відсторонення та позбавлення заробітної плати.

Враховуючи наведене, оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати порушує, зокрема, вимоги ст. 29 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 103 КЗпП щодо необхідності попередження позивача про зміну діючих умов оплати праці позивача в бік погіршення за 2 місяці.

Щодо незаконності підстав для відсторонення зазначає, що вказані в оскаржуваному наказі норми не надають відповідачу права відстороняти працівника від роботи без збереження заробітної плати «у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19», оскільки за змістом ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Позивач не допускала жодних дисциплінарних проступків, що могли б бути підставою для її відсторонення від роботи на підставі ст. 46 КЗпП, в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на докази вчинення позивачем одного із вище зазначених дисциплінарних проступків.

У нормі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» йдеться про відсторонення від роботи працівників у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до норми ст. 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», усуватися (відсторонятися) від роботи можуть особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, а обов`язкові профілактичні щеплення здійснюються в порядку, передбаченому законами України.

Отже, вказані в оскаржуваному наказі положення ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних захворювань» не містять підстав для відсторонення від роботи працівника, у якого відсутнє щеплення від СОVID-19, оскільки вказане щеплення не визначається жодним законом обов`язковим.

Щодо незаконності вимоги роботодавця (відповідача) про надання працівником (позивачем) документів про щеплення проти СОVID-19 зазначає, що відповідно до ст. 25 КЗпП роботодавцю заборонено вимагати документи, подання яких не передбачено законодавством. Жодним законом не передбачено обов`язку працівника надавати роботодавцю документів про щеплення проти СОVID-19.

Будь-які документи, що містять інформацію про стан здоров`я працівника, в тому числі, про стан його імунізації проти СОVID-19, наявні протипоказання проти такого щеплення тощо, можуть надаватися працівником виключно медпрацівнику під час проходження професійного медогляду.

Тобто, якщо у відповідача як у роботодавця були підстави вважати, що стан здоров`я позивача не дозволяє їй виконувати свої трудові обов`язки, в тому числі внаслідок припущення щодо відсутності у позивача щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, то відповідач зобов`язаний був забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд позивача, за результатами б якого лікар і зафіксував би відповідний факт про стан здоров`я позивача в особистій медичній картці чи медичній довідці.

Однак відповідачне забезпечивпозачерговий медичнийогляд позивачадля встановленняфакту наявностічи відсутностівище вказаногощеплення,можливих абсолютнихпротипоказань дотакого щепленнятощо,натомість,перебравши насебе функціїмедичної установи,всупереч вимогамзакону вимагав від позивача документи, що містять лікарську таємницю про стан його імунізації проти СОVID-19, або довідку про наявність абсолютних протипоказань до вказаного щеплення.

Крім тоговимоги допозивача пронадання документа,що засвідчує щеплення та/або медичної довідки про наявні протипоказання суперечить ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, що знайшло відображення у відповідній практиці Європейського суду з прав людини.

Також зазначає, що відповідачем було порушено порядок відсторонення позивача від роботи, оскільки відповідач відсторонив позивача від роботи з порушенням порядку, встановленого ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 17 Закону України «Про охорону праці» та ст. 46 КЗпП.

Таож відповідач, відсторонивши позивача від роботи без збереження заробітної плати на підставі оскаржуваного наказу порушив його конституційне право на працю.

У зв`язку з тим, що відсторонення позивача від роботи відбулось не з вини працівника, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також враховуючи протиправність (незаконність) оскаржуваного наказу та незаконне відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, позивач вважає за необхідне зобов`язати відповідача допустити позивача до роботи, та надати їй доступ до робочого місця.

Короткий зміст відзиву на позову:

Від представника відповідача в.о. директора КНЗД № 37 «Джерельце» поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що КНЗД № 37 «Джерельце» вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Так, в позовній заяві позивачка зазначає, що оскаржуваний наказ про відсторонення останньої від роботи без збереження заробітної плати порушує, зокрема, вимоги ст. 29 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 103 КЗпП щодо необхідності попередження працівника про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення за два місяці.

Дані доводи позовної заяви є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки в даному випадку оплату праці позивачки не було погіршено законом або рішенням роботодавця, оскільки розмір та складові заробітної плати ОСОБА_1 не змінились.

Відсторонення позивачки від роботи мало наслідком втрату заробітної плати, однак, це було прямим результатом дій (бездіяльності) самої позивачки, яка, будучи обізнаною з вище наведеними вимогами наказу МОЗ та п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, мала змогу запобігти несприятливим наслідкам, надавши сертифікат про вакцинацію або довідку про наявність протипоказань до неї, однак, цього не зробила.

Отже, в даному випадку не відбулося зміни діючих умов праці, а відповідно не могло бути порушено порядку повідомлення працівника про таку зміну.

З огляду на норми ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», слід дійти висновку, що необгрунтована відмова або ухилення працівником закладу загальної середньої освіти від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 утворює підстави для відсторонення від роботи, передбачені ст. 46 КЗпП України.

Доводи позовної заяви про невнесення профілактичного щеплення проти СОVID-19 до переліку обов`язкових щеплень, закріпленого у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», вважають необгрунтованими, оскільки цими ж нормами передбачено для працівників окремих професій необхідність проходження обов`язкових профілактичних щеплень також і проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Обов`язок позивача, як працівника закладу освіти, пройти щеплення проти СОVID-19 (у разі відсутності протипоказань) та надати підтверджуючі документи, прямо передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236.

Позивачка була завчасно попереджена про обов`язковість для неї, як для працівника закладу дошкільної освіти, щеплення проти СОVID-19, що засвідчила власним підписом у листі ознайомлення з наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153.

Вважають за необхідне вказати, що як наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, яким працівників закладів загальної середньої освіти віднесено до осіб, що підлягають обов`язковій вакцинації проти СОVID-19, так і пункт 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 (в редакції постанови від 20.10.2021 № 1096), яким зобов`язано керівників відповідних закладів забезпечити відсторонення від роботи працівників, що відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, є чинними, не визнані неконституційними, не оскаржені та не скасовані в судовому порядку, а відтак, підлягали безумовному виконанню відповідачем.

Отже, в даному випадку відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено у спосіб, передбачений законом, та за наявності правових та фактичних підстав.

Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 25 КЗпП роботодавцю заборонено вимагати документи, подання яких не передбачено законодавством, а жодним законом не передбачено обов`язку працівника надавати роботодавцю документи про щеплення проти СОVID-19, крім того такі документи, на думку позивача, містять лікарську таємницю.

Крім того позивач вважає, що вимоги про надання сертифікату проходження щеплення проти СОVID-19 порушують ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, з такими твердженнями відповідач не погоджується, оскільки в даному випадку йдеться не про вимагання надання за місцем роботи документів про звернення позивачки за медичною допомогою, стан її здоров`я, діагноз та методи її лікування, а про вимогу надання передбаченого законом документу (сертифікату про проходження щеплення або довідки про наявність протипоказань до нього), який би надав змогу керівнику допустити позивача до роботи за наявності законодавчих обмежень.

За наявності прямого припису наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, оскільки СОVID-сертифікат не віднесений жодною нормою закону до документів, які є медичною таємницею, при цьому, не містить відомостей щодо стану здоров`я особи, які за законом не підлягають розголошенню, вважають, що вимога про надання вказаного сертифікату або довідки про наявність протипоказань до вакцинації, не є порушенням ст. 8 Конвенції.

Доводи позовної заяви про те, що неможливість виконання позивачкою посадових обов`язків з огляду на стан здоров`я повинна бути підтверджена результатами позачергового медогляду, вважають необгрунтованими, оскільки ст. 17 ЗУ «Про охорону праці», на яку посилається представник позивача, передбачає обов`язковість проходження попереднього та періодичного медоглядів для працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.

Разом з тим доказів того, що посада позивача віднесена до переліку виробництв, професій і посад із шкідливими чи важкими умовами праці (який затверджується відповідною постановою Кабінету Міністрів України), чи потребує професійного добору за станом здоров`я, позивач не надала.

Такогж позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про те, що ОСОБА_1 з`явилась для проведення щеплення, однак, за результатами медичного огляду, що передує щепленню, відмовилась від нього чи у неї були виявлені протипоказання до нього, передбачені Переліком медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595.

З огляду на викладене, відповідач вважає порушенням процедури відсторонення позивачки від виконання трудових обов`язків, незабезпечення роботодавцем проходження професійного медичного огляду та нескладення лікарем акту про відмову від проходження ОСОБА_1 щеплення проти СОVID-19.

Посилання позивача на відсутність подання державного санітарного лікаря, як необхідної умови для відсторонення позивачки від роботи, вважають необгрунтованими та такими, що суперечать нормам законодавства, оскільки ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 46 КЗпП України передбачено можливість відсторонення певних категорій працівників від роботи без зазначеного подання.

Відсторонення працівників закладів освіти від роботи у разі ненадання ними сертифікату про проходження щеплення або довідки про наявність протипоказань прямо передбачено п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1096, при цьому, звернення керівників відповідних закладів до посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби цим пунктом не вимагається.

Також в позовній заяві позивач стверджує, що відповідач, відсторонивши її від роботи без збереження заробітної плати на підставі оскаржуваного наказу, порушив її конституційне право на працю.

Однак в даному випадку відсутнє порушення права позивачки на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається її робоче місце, трудовий договір не припинений, наявні обмеження позивача були правомірними та відповідали пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.

Щодо посилання позивача на ст. 2 з приміткою 1 КЗпП, яка стосується заборони будь-якої дискримінації у сфері праці, зазначають, що можливість продовження роботи на посаді вихователя лише за умови проходження вакцинації від СОVID-19 не може вважатися дискримінацією по відношенню до працівників за критерієм наявності або відсутності вакцинації. Вимога проходження вакцинації фактично є лише однією з вимог для зайняття тієї чи іншої посади поряд з іншими вимогами, до яких також відносяться, в залежності від виду посади, наявність профільної освіти, стажу роботи, проходження медичного огляду, досягнення певного віку, тощо.

Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання допуску до роботи зазначають, що спірний наказ про відсторонення позивачки від роботи був прийнятий у повній відповідності до законодавства, а тому підстав для його визнання незаконним та скасування немає, у зв`язку з чим немає і підстав для допуску позивачки до роботи на займаній посаді вихователя та стягнення заробітної плати за час відсторонення.

Короткий зміст пояснень третьої особи:

Від представника третьої особи Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради поступили письмові пояснення щодо позову, в яких зазначено, що Департмент заперечує проти позовних вимог, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, 04.10.2021 МОЗ України своїм наказом № 2153 затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти СОVID-19, на період дії карантину, встановленого КМУ, підлягають, зокрема, працівники: закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

На виконання вимог, визначених наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», відповідачем 18.10.2021 винесено наказ № 31-о/д «Про обов`язкові профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19», відповідно до якого працівників ДНЗ № 37 «Джерельце» має бути ознайомлено з наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 та упорядковано документацію щодо вакцинації працівників.

Із вказаним наказом позивач була ознайомлена під розписку 18.10.2021. Таким чином, уже 18 жовтня, майже за місяць до відсторонення від роботи, позивач була проінформована про те, що, будучи працівником закладу дошкільної освіти, вона підлягає обов`язковій вакцинації проти СОVID-19 відповідно до наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», а у випадку відмови чи ухилення від вакцинації її буде відсторонено від роботи.

Крім того, маючи на меті довести до відома позивача положення наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», та постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби» щодо відсторонення від роботи працівників, які відмовляються чи ухиляються від вакцинації проти СОVID-19, 29.10.2021 відповідачем складено позивачу особисте повідомлення № 34 «Про обов`язкове оофілактичне щеплення від СОVID-19», згідно з яким відповідач просить позивача до 05.11.2021 надати документ, що підтверджує проходження нею вакцинації або довідку про наявність абсолютних протипоказів до вакцинації. У випадку ненадання підтверджуючих документів позивача буде відсторонено від роботи у встановленому порядку. Вказане повідомлення Позивачу було вручено під розписку 29.10.2021.

Таким чином, відповідачем було вжито цілий ряд заходів аби довести до відома позивача інформацію про те, що вона, як працівник закладу дошкільної освіти, підлягає обов`язковій вакцинації проти СОVID-19. А у випадку ухиляння чи відмови від вакцинації позивач буде відсторонена від роботи у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що позивач не пройшла вакцинації проти СОVID-19, відповідач, виконуючи вимоги постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, 11.11.2021 виніс наказ № 49-к «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників», яким відсторонив від роботи позивача з 11.11.2021 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що зумовили відсторонення, тобто до моменту отримання хоча б однієї дози вакцини проти СОVID-19. Із вказаним наказом позивач була ознайомлена того ж дня під розписку.

Аргументи позивача щодо того, що відповідачем не дотримано процедури повідомлення його про зміну істотних умов праці не менш, як за 2 місяці, не можуть братися до уваги, оскільки відповідачем не проводилось змін в організації виробництва та праці і, відповідно, не було і істотних умов праці працівників. Відповідачем застосовано до Позивача процедуру відсторонення від роботи через ухиляння від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19.

Щодо доводів позивача про те, що сертифікат про проходження щеплення проти СОVID-19 є документом, що містить медичну таємницю, зазначають, що КЗпП України прямо передбачено можливість вимоги до працівника надати документ про стан здоров`я у випадку, передбаченому законодавством.

Обов`язок надати за місцем роботи сертифікат про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 або довідку про наявність протипоказань до цього прямо передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1096.

Посилання позивача на відсутність подання державного санітарного лікаря, як необхідної умови для відсторонення її від роботи, також не може братися до уваги, оскільки ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», та ст. 46 КЗпП України передбачено можливість відсторонення певних категорій працівників від роботи без зазначеного подання.

Вважають, що відповідач, відстороняючи позивача від роботи, діяв виключно у межах та в спосіб, визначені законом, виходячи з існування правових та фактичних підстав для відсторонення позивача. У випадку відсторонення позивача від роботи немає підстав вважати, що допущено порушення її права на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.

Короткий зміст заяви про зміну позовних вимог:

Від представника позивача поступила письмова заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 12-к КЗДО (ясла-садок) № 37 «Дрежельце» Івано-Франківської міської ради від 03.03.2022, допущена до роботи з 04.03.2022.

Таким чином, позовна вимога позивача в частині зобов`язання КЗДО (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради допустити позивача до виконання трудових обов`язків втратила актуальність, в зв`язку з чим позивач заявляє про зменшення позовних вимог в цій частині.

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, та заяві про зміну позовних вимог. Просили суд ухвалити рішення, яким: визнати протиправним (незаконним) наказу № 49к від 11.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 як працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти СОVID-19; стягнути із Департаменту освіти та науки Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також просили стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позов. Просили у позові ОСОБА_1 до КЗДО (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, третя особа: Департамент освіти та науки Івано-Франківської області, про визнання протиправним Наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити у повному обсязі.

Представники третьої особи в судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась завчасно належним чином. У письмових поясненнях представник третьої особи просила у позові ОСОБА_1 до КЗДО (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, третя особа: Департамент освіти та науки Івано-Франківської області, про визнання протиправним Наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 28.01.2022 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2022 по даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 26.09.2022 провадження по даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 по справі № 130/3548/21.

Ухвалою суду від 22.02.2023 провадження по даній справі поновлено.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що наказом КЗДО (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради від 11.11.2021 № 49-к, позивача ОСОБА_1 , вихователя КЗДО № 31 «Джерельце» відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, до часу усунення причин, що його зумовили (а.с. 13).

Дирекцією КЗДО (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 надано лист-повідомлення від 29.10.2021 № 34 про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від СОVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти.

На підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», та п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2», ОСОБА_1 необхідно в строк до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595.

У випадку ненадання ОСОБА_1 до вказаної дати відповідного документа, 08.11.2021 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КзПП та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 № 1645-ІІІ.

Позивач ОСОБА_1 29.10.2021 була ознайомлена із вказаним повідомленням та отримала другий примірник повімлення, про що свідчить її підпис у відповідній графі (а.с. 19-20).

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення, позивачем надано не було.

Наказом № 12-к від 03.03.2022 КЗДО (ясла-садок) № 37 «Дрежельце» Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 допущена до роботи з 04.03.2022 (а.с. 71).

Ухвалою суду від 26.09.2022 провадження по даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 по справі № 130/3548/21.

З постанови від 14.12.2020 по справі № 130/3548/21 вбачаються, що Велика Палата Верховного Суду розглянула у порядку письмового провадження справу за про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилалася на те, що з касаційної скарги вбачається існування низки рішень судів першої та апеляційної інстанцій в аналогічних справах, які містять прямо протилежні висновки при застосуванні одних і тих же норм права; вказала на неоднаковий підхід до застосування норм статті 46 КЗпП України, пункту 5 частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та статті 12 Закону № 1645-ІІІ при перегляді справ про відсторонення працівників від роботи з підстав їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19; зазначила про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

За результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Наказ провідсторонення виданона підставістатті 46КЗпП України,частини другоїстатті 12Закону №1645-ІІІ,наказу МОЗ№ 2153(зізмінами,внесеними наказомМОЗ від01листопада 2021року №2393),пункту 41-6Постанови №1236.Надаючи правовуоцінку наказупро відстороненняпозивачки,суд апеляційноїінстанції дійшовнеправильного висновкупро йогоправомірність ізаконність відстороненняпозивачки відзайманої посади,оскільки діїроботодавця вцьому випадку,щонайменше,були непропорційнимипереслідуваній легітимнійметі,для досягненняякої державапередбачила можливістьвідсторонення працівникавід роботи. З огляду на це суд першої інстанції правильно задовольнив позов (а.с. 135-160).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

У пунктах а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 41-6 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26.10.2021, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За змістом пп. 1 п. 41-6 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 09.12.2020 № 1236 керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).

Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.

Аналізуючи викладене необхідно дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

У данійсправі,установлено,що повідомленням№ 34від 29.10.2021відповідач письмовоповідомив ОСОБА_1 про обов`язковепрофілактичне щепленняпроти COVID-19,а самепро те,що напідставі НаказуМОЗ Українивід 04.10.2021№ 2153«Про затвердженняПереліку професій,виробництв таорганізацій,працівники якийпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням»,Постанови КМУвід 09.12.2020№ 1236,до 05листопада 2021року позивачмає надати: -документ,який підтверджуєотримання повногокурсу вакцинаціїабо однудозу дводозноївакцини відCOVID-19,включеної ВООЗдо перелікудозволених длявикористання внадзвичайних ситуаціях; -міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання у надзвичайних ситуаціях.

Також зазначено, що позивач може надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних проти показань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ України від 16.09.2021 № 595.

Роз`яснено, що якщо ОСОБА_1 не надасть один із зазначених документів до 05.11.2021, її відсторонять від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

З зазначеним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлено 29.10.2021, про що вона зазначила в позовній заяві.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно доч.1ст.46КЗпП Українивідсторонення працівниківвід роботивласником абоуповноваженим ниморганом допускаєтьсяв разі: -появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; -відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; -в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою КМУ від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2020 № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази Міністерства охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (п. 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1)центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2)місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3)закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4)підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5)установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6)підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Наказом МОЗ України від 25.02.2020 № 380, який набрав чинності 01.03.2022, зупинено дію наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з подальшими змінами.

Постановою КМУ від 26.03.2022 № 372 внесено зміни до постанови КМУ № 1236, зокрема на період воєнного стану: -фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19; -фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; -закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану; -пункт 41-6 постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Вище вказане свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24.02.1994 № 4004-XII «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України від 14.04.1995 № 66 (далі - Інструкція № 66).

Зокрема підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 4004-XII).

Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ України від 30.08.2011 № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з пп. 1.2.5 п. 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 59, зареєстрованим у МЮ України 10.10.2011 за № 1159/19897.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з п. 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Положення абз. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою КМУ від 20.10.2021 № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», і ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу».

Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

З огляду на зазначене, відмова або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням відповідно до Наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153. Як виняток, невакцинований працівник може бути допущений до роботи, якщо надасть роботодавцю медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

При цьому саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

У вказаній справі встановлено, що позивач не надала роботодавцю документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ст. 46 КЗпП України, ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 та наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153, що є нормативно-правовою підставою для відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, приходить до висновку про те, що відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення та відсутність медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації є підставою для його відсторонення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2021 № 595.

Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21, щодо законності проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, під час розгляду даної справи суд не вважає за необхідне окремо наводити мотиви цих обставин, які є ідентичними у всіх справах розглядуваної категорії.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у Комунальному закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 37 «Джерельце» посаді вихователь ІІ категорії, та вона належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

ОСОБА_1 була ознайомлена з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Також позивач була повідомлена про необхідність надання її керівнику до 05.11.2021 документу, який підтверджує проведення повного курсу вакцинації проти COVID-19 або одну дозу дозвільної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання у надзвичайних ситуаціях, або надання висновку лікаря щодо наявності протипоказань для проведення такого щеплення, за формою, затвердженою наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595.

Наказом № 49-к від 11.11.2021 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 11.11.2021 до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: -кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); -форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; -умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; -контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

В оцінці правомірності відсторонення позивача від роботи за встановлених фактичних обставин справи суд враховує, що держава зобов`язана здійснити ефективні заходи з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров`я людей, фундаментальні конституційні цінності.

Під час протидії пандемії право на життя і право на охорону здоров`я є найбільш тісно пов`язаними.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Зв`язок між цими конституційними правами полягає в тому, що недостатні, несвоєчасні та неефективні заходи держави у сфері охорони здоров`я в умовах пандемії можуть означати безпосереднє посягання на право кожної людини на життя.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства та враховуючи, що ОСОБА_1 , як вихователь закладу дошкільної освіти, зобов`язана організовувати та здійснювати освітній процес із здобувачами освіти, створювати безпечне освітнє середовище, що зумовлює службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками цього закладу, здобувачами освіти, що підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, тому відповідач правомірно був змушений ухвалити рішення про відсторонення позивача від роботи.

З огляду на те, що за позивачем на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновлюється одразу після усунення позивачем причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи (виконання робіт), отже, судом не встановлено порушення права позивача на працю, передбаченого у ст. 43 Конституції України.

У цій справі позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивача від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21, суд вважає, що відсторонення позивача відбулося правомірно, підставно та у порядку, передбаченому законодавством, оскільки характер виконуваної позивачем роботи передбачає велику кількість соціальних контактів на робочому місці, а тому відсутність вакцинації у позивача проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих.

Об`єктивно оцінюючи загрозу, яку потенційно може нести невакцинований працівник, Верховний Суд зробив висновок, що таке індивідуальне обмеження, як тимчасове відсторонення невакцинованого працівника, відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров`я суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19.

Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Висновки суду:

На підставінаведеного суддійшов висновку,що в задоволенніпозову ОСОБА_1 до КЗДО (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, третя особа: Департамент освіти та науки Івано-Франківської області, про визнання протиправним Наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, необхідно відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на позивача.

На підставі наведеного, ст.ст. 27, 43, 49 Конституції України, ст. 46 КЗпП України, ст. 10 ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», п.п. 1.2, 2.2, 2.3, 2.5 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України від 14.04.1995 № 66, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, третя особа: Департамент освіти та науки Івано-Франківської області, про визнання протиправним Наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 44352069, місцезнаходження: вул. Г.Мазепи 164, копр. 12, м. Івано-Франківськ, 76018.

Третя особа: Департамент освіти та науки Івано-Франківської облдержадміністрації, код ЄДРПОУ 40312499, місцезнаходження: вул. Л.Гузара 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Повний текст рішення складено 26.05.2022.

Суддя Міськевич О.Я.