Постанова

від 22.12.2023 по справі 348/149/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 348/149/22

провадження № 61-16254св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Департамент освіти та науки Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василевська Анжела Анатоліївна, на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Міськевич О. Я. від 16 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів:Максюти І. О., Бойчука І. В., Фединяка В. Д., від 17 жовтня 2023 року і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 37 «Джерельце» (далі - КЗДО № 37 «Джерельце»)Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент освіти та науки Івано-Франківської області, про визнання протиправним наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона працює на посаді вихователя КЗДО № 37 «Джерельце», належно виконує свої обов`язки згідно з посадовою інструкцією, трудову дисципліну не порушувала, але 11 листопада

2021 року її було відсторонено від роботи на підставі наказу № 49к від 11 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти СОVID-19». Вважає оскаржуваний наказ протиправним, а відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати незаконним.

3. Позивачка вважає, що вимога щодо обов`язкової вакцинації від СОVID-19 та відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з підстав, зазначених в оскаржуваному наказі, є зміною істотних умов праці, про яку роботодавець мав попередити її за два місяці. Однак відповідач попередив її про зміну (погіршення) умов оплати праці фактично за тринадцять днів до відсторонення.

4. Вказані в оскаржуваному наказі норми, як вважає позивачка, не надають відповідачу права відстороняти працівника від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19, оскільки за змістом статті 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

5. Вказані в оскаржуваному наказі положення статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань» не містять підстав для відсторонення від роботи працівника, у якого відсутнє щеплення від СОVID-19, оскільки це не визнається законом обов`язковим. Зазначала, що роботодавцю заборонено вимагати документи, подання яких не передбачено законодавством. Жодним законом не передбачено обов`язку працівника надавати роботодавцю документи про щеплення проти СОVID-19. Будь-які документи, що містять інформацію про стан здоров`я працівника, в тому числі, про стан його імунізації проти СОVID-19, наявні протипоказання проти такого щеплення тощо, можуть надаватися працівником виключно медпрацівнику під час проходження професійного медогляду. Відповідачем порушено порядок відсторонення від роботи, встановлений частиною другою статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», статтею 17 Закону України «Про охорону праці» та статтею 46 КЗпП України.

6. Також позивачка вважала, що оскільки її відсторонення від роботи відбулось не з її вини, а тому на її користь необхідно стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

7. З урахуванням викладеного, позивачка просила позов задовольнити: визнати протиправним (незаконним) наказ № 49-к від 11 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи; стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту прийняття рішення у справі у розмірі 25 052, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області

від 16 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює у КЗДО № 37 «Джерельце» на посаді вихователя ІІ категорії та належить до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від

хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тимчасове відсторонення невакцинованого працівника відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров`я суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19, а відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення та відсутність медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації є підставою для його відсторонення. Враховуючи, що відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи, немає підстав для задоволення вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 жовтня

2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня

2023 року - без змін.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправомірність відсторонення її від роботи. Враховуючи характер виконуваних обов`язків вихователя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідних документів щодо протипоказань організму від такого щеплення роботодавцю у встановлений строк не надала, у зв`язку із чим відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи до часу усунення причин, що його зумовили. Враховуючи, що відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивачки від роботи, немає підстав для задоволення вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

12. 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василевська А. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2011 року у справі № 6-87цс11, від 16 грудня 2015 року

у справі № 6-648цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та у постановах Верховного Суду

від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 03 червня 2020 року

у справі № 205/4333/17, від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19,

від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 08 березня 2023 року

у справі № 120/17495/21-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. У касаційній скарзі заявницявказує, що вимога обов`язкової вакцинації від СОVID-19 та відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати з підстав, зазначених в оскаржуваному наказі, є зміною істотних умов праці, про яку роботодавець мав попередити її за два місяці, однак відповідач попередив її про зміну умов оплати праці за тринадцять днів до відсторонення від роботи.

15. Заявниця стверджує, що відповідач не забезпечив їй медичний огляд з метою встановлення факту наявності чи відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, можливих абсолютних протипоказань до такого щеплення, натомість перебираючи на себе функції медичної установи, всупереч вимогам закону вимагав від неї документи, що містять лікарську таємницю про стан її імунізації проти COVID-19 або довідку про наявність абсолютних протипоказань до вказаної хвороби. Зазначає, що її було відсторонено від роботи всупереч приписів частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», статті 17 Закону України «Про охорону праці» та статті 46 КЗпП України.

16. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідач не надав письмового підтвердження щодо її відмови від профілактичного щеплення та жодного акту про відмову від щеплення лікарем у присутності свідків складено не було. З метою медичного обстеження працівника і встановлення можливості проведення обов'язкового щеплення роботодавець зобов`язаний був призначити за свій рахунок позачерговий медичний огляд.

17. У касаційній скарзі заявниця зазначає, що незаконне відсторонення її від роботи з ініціативи відповідача без збереження заробітної плати, незабезпечення її іншою роботою, у тому числі дистанційною роботою чи роботою на дому, призвело до вимушеного прогулу з вини відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 348/149/22.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У поданому відзиві на касаційну скаргу КЗДО № 37 «Джерельце»посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильних по суті судових рішень. Вказує, що саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19, або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я. Відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотриманням визначеної у них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. ОСОБА_1 працює на посаді вихователя КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради.

21. Наказом КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради

№ 12-о/д від 01 жовтня 2021 року «Про затвердження мережі груп на 2021- 2022 навчальний рік» затверджено мережу груп із зазначенням віку дітей, часу перебування, вихователів та їх помічників. Так, у групі «Човник» № 4 вихователем була ОСОБА_1 . Вік дітей групи - 4-5 років, час перебування у закладі дошкільної освіти 10,5 год.

22. Наказом КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради № 8-о/д від 01 жовтня 2021 року сформовано у закладі групу для дітей середнього дошкільного віку (від 4 до 5 років) № 4 «Човник» на другому поверсі з 01 жовтня 2021 року. Закріплено за групою № 4 «Човник» вихователя ОСОБА_1 .

23. Дирекцією КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 надано лист-повідомлення від 29 жовтня 2021 року № 34 про те, що

з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від СОVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2», ОСОБА_1 необхідно у строк до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я Українивід 16 вересня 2011 року № 595. Повідомлено, що у випадку ненадання ОСОБА_1 до вказаної дати відповідного документа, 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

24. 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена з вказаним повідомленням та отримала другий примірник повідомлення, про що свідчить її підпис у відповідній графі.

25. Доказів наявності відповідного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачкою роботодавцю надано не було.

26. Наказом КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради

№ 1а-о/д від 18 вересня 2021 року наказано розпочати функціонування та здійснення освітнього процесу з 01 жовтня 2021 року в очному режимі з дотриманням усіх протиепідеміологічних заходів, спрямованих на запобігання COVID-19.

27. Наказом КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради

від 11 листопада 2021 року № 49-к ОСОБА_1 (вихователя КЗДО

№ 31 «Джерельце») відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, до часу усунення причин, що його зумовили.

28. Наказом № 12-к від 03 березня 2022 року КЗДО № 37 «Дрежельце» Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 допущена до роботи з 04 березня

2022 року.

29. Згідно з пунктом 1.1 посадової інструкції вихователя КЗДО № 37 «Дрежельце» № 61, затвердженої в. о. директора КЗДО № 37 «Дрежельце» 01 вересня 2022 року, посада вихователя належить до посад педагогічних працівників.

30. Згідно з пунктом 1.4 посадової інструкції, до основних функцій вихователя належить: організація життєдіяльності дітей згідно з вимогами базового компонента дошкільної освіти; забезпечення всебічного розвитку дітей з урахуванням їхніх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психологічних і фізичних особливостей, культурних потреб; збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров`я дітей.

31. Посадовою інструкцією визначено, що вихователь здійснює ранковий прийом дітей, дотримуючись відпрацьованого порядку. Зокрема, візуально визначає стан їхнього здоров`я, стан шкіри, наявність нежиттю тощо. У звичному режимі за потреби, а під час карантину обов`язково проводить термометрію та оглядає дітей. Під час карантину ранковий прийом здійснює перед входом до закладу освіти. Також вихователь проводить прогулянки на відкритому повітрі не рідше ніж двічі на день. Розсаджує дітей за столами з урахуванням стану здоров`я, гостроти зору, слуху, а також анатомо-фізіологічних показників. Організовує регулярне миття рук та дотримання правил особистої гігієни вихованцям. Контролює індивідуальне використання дітьми одягу та речей (Розділ 2).

32. Пунктом 2.14 визначено, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) вихователь дотримується протиепідеміологічних вимог і рекомендацій Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України щодо особливостей організації освітнього процесу в закладах освіти під час карантину.

33. Згідно з пунктом 2.42 вихователь виконує положення статуту, правила внутрішнього розпорядку закладу освіти.

34. Відповідно до пункту 2.25 у період карантину за можливості планує онлайн-заняття з дітьми за допомогою дистанційних технологій у режимі реального часу або надсилає їх запис батькам вихованців чи розміщує на веб-сайті закладу освіти.

35. ОСОБА_1 ознайомилась з посадовою інструкцією 01 лютого

2022 року. Одночасно зазначила про незгоду з пунктом 2.14 (з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) вихователь дотримується проти епідеміологічних вимог і рекомендацій Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України щодо особливостей організації освітнього процесу в закладах освіти під час карантину).

Позиція Верховного Суду

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

37. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

41. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

43. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі

№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

44. Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

45. Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я України» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

46. Частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

47. За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ визнано, що протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

48. Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

49. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт

(частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

50. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

51. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя

статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

52. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

53. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частина шоста

статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

54. Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

55. Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).

56. Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

57. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

58. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

59. Отже відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників (закладів дошкільної освіти), які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявлених за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (пункт 11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).

60. Наказом МОЗ України від 25 лютого 2020 року № 521 внесено зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом

від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39, де зазначено COVID-19.

61. 11 березня 2020 року у зв`язку з масштабами поширення SARS-CoV-2 ВООЗ офіційно визнала пандемію COVID-19.

62. Постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України у межах усієї території України встановив карантин на період із 12 березня до 03 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволялося проводити без участі глядачів (уболівальників).

63. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211» назву і текст Постанови № 211 викладено в новій редакції.

У подальшому, з огляду на незадовільну ситуацію з поширенням коронавірусної інфекції, постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 квітня

2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928, від 23 грудня 2022 року № 1423 карантин неодноразово продовжувався (останнього разу - до 30 квітня

2023 року). Наведені постанови встановлювали низку карантинних заходів та обмежень, суворість яких визначалася з огляду на епідемічну ситуацію в державі та її окремих регіонах.

64. 24 грудня 2020 року МОЗ України видало наказ № 3018, яким затвердило «Дорожню карту з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках». Дорожня карта передбачала, що імунізація населення безпечною та ефективною вакциною проти коронавірусної хвороби COVID-19 є найважливішим компонентом стратегії Уряду України в подоланні гострої фази пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. Загальною метою здійснення масової вакцинації населення стало припинення поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні.

65. Поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні зумовлювало нагальну потребу вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, з втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме: для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети (пункт 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).

66. Критерії оцінки пропорційності втручання у право на приватне життя Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пункті 14.9 постанови

від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21. При оцінці пропорційності втручання підлягають врахуванню такі обставини: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форма організації праці (дистанційна/ надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

67. Судами встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя

КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради з групою дітей, вік яких становить 4-5 років, а час перебування у закладі дошкільної освіти становить 10,5 год.

68. Дирекцією КЗДО № 37 «Джерельце» Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 29 жовтня 2021 повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину щеплення від СОVID-19 є обов`язковим для працівників закладів дошкільної освіти. Запропоновано ОСОБА_1 у строк до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Роз`яснено наслідки ухилення від виконання зазначених вимог.

69. Доказів проходження щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення, позивачкою надано не було.

70. Судами досліджено посадові обов`язки вихователя КЗДО № 37 «Дрежельце», які пов`язані з організацією життєдіяльності дітей, здійсненням прийому дітей, наглядом за їхнім станом здоров`я, проведенням прогулянок, занять, заходів з дотримання правил особистої гігієни тощо.

71. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

73. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачка підлягала обов`язковій вакцинації проти коронавірусної хвороби COVID-19, виходячи із того, що за характером виконуваних обов`язків вихователя закладу дошкільної освіти, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто тісно контактувати з дітьми, їхніми батьками, працівниками закладу дошкільної освіти, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації та не надала довідку медичного закладу про медичні протипоказання до проведення цього профілактичного щеплення, отже відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив її від роботи до проведення щеплення.

74. Слід зазначити, що саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження вакцинації проти COVID-19, або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

75. Подібні висновки висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 943/2356/21 (провадження №61-1531св23).

76. Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, а також характеру виконуваної позивачкою роботи, що обумовлює необхідність контактування з дітьми, вік яких складав 4-5 років, а також з іншими працівниками закладу освіти, що мало вплив на безпечне освітнє середовище й підвищувало ризик інфікування коронавірусом та/або сприяння його подальшому поширенню, КЗДО № 37 «Джерельце» правомірно було ухвалено рішення про відсторонення позивачки від роботи. Питання щодо організації дистанційної або надомної роботи для позивачки відповідач не вирішував враховуючи специфіку роботи закладу дошкільної освіти.

77. Необхідно зазначити, що право позивачки на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка ухилилася від обов`язкового щеплення.

78. У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитись від щеплення при збереженні обсягу права на працю протиставляється загальному праву (інтересу) дітей, їхніх батьків, інших працівників (членів суспільства), які провели щеплення, з метою загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантується статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

79. З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що за встановлених у цій справі обставин роботодавець правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

80. Враховуючи, що за позивачкою на період відсторонення зберіглося робоче місце, трудовий договір не припинений, з 04 березня 2022 року її допущено до роботи, Верховний Суд не встановив порушення права позивача на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України.

81. У цій справі позивачкою не доведено, а судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

82. З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що за встановлених у цій справі обставин роботодавець правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

83. Оскільки заявлені позивачкою підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, відсутні і правові підстави для задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

84. Викладені вище висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 березня 2023 рокуу справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі № 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22), від 29 березня 2023 року у справі № 682/2645/21 (провадження № 61-4736св22), від 12 квітня 2023 року у справі № 621/4155/21 (провадження № 61-1505св23), від 12 квітня 2023 року у справі № 206/26/22 (провадження № 61-8378св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 950/2795/21 (провадження № 61-11703св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 203/268/22 (провадження № 61-1662св23), від 09 серпня 2023 року у справі № 203/965/22 (провадження № 61-6389св23), від 15 серпня 2023 року у справі № 203/216/22 (провадження № 61-5752св23), від 06 вересня 2023 року у справі № 317/4188/21 (провадження № 61-6560св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 133/51/22 (провадження № 61-9650св23), від 04 жовтня 2023 року у справі № 565/25/22 (провадження № 61-9880св23), від 25 жовтня 2023 року у справі № 211/8418/21 (провадження № 61-6267св23), від 08 листопада 2023 року у справі

№ 565/279/22 (провадження № 61-13514св23).

85. Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсторонення позивачки відбулося правомірно, у порядку, передбаченому законом, оскільки характер виконуваної позивачкою роботи передбачає тісні соціальні контакти на робочому місці й впливає на безпеку освітнього середовища, а тому відсутність вакцинації у позивачки проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих небезпечною для життя і здоров`я хворобою.

86. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

87. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

88. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

89. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

90. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Василевська Анжела Анатоліївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області

від 16 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович