Ухвала

від 03.05.2023 по справі 638/17229/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17229/21

Провадження № 2-з/638/65/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Орос О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абордаж-1» про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абордаж-1» (далі - ТОВ «Абордаж-1») про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також 09 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення поданого нею до ТОВ «Абордаж-1» позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту, а також заборони вчинення будь-яких дій, в тому числі реєстраційних, дій, направлених на розпорядження нерухомим майном - нежитловими приміщеннями підвалу № 0-1-:-0-5, першого поверху 1-10, 1-1 ї в літ. «А-23», загальною площею 194,6 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та нежитловими приміщення першого поверху № 1-4-:-1-8, 1-12 в літ. «А-23», загальною площею 164,1 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення).

Заяву мотивовано тим, що 13 вересня 2021 року між нею як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником укладено в простій письмовій формі договір позики, відповідно до умов якого нею було передано останньому у борг грошову суму в розмірі 540000,00 грн., строком до 28 вересня 2021 року (далі договір позики).

13 вересня 2021 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним договором позики між нею та ТОВ «Абордаж-1»укладено нотаріальнопосвідчений іпотечнийдоговір,відповідно доякого врахунок забезпеченнявиконання зобов`язанняпозичальника задоговором позикиіпотекодавець передав ОСОБА_1 в іпотекувказані нежитловіприміщення.

ОСОБА_3 зобов`язання щодо повернення грошових коштів належним чином не виконав, повідомлення про порушення основного зобов`язання, направлені в порядку ЗУ «Про іпотеку» також не виконав.

Відчуження ТОВ«Абордаж-1»як іпотекодавцемнежитлових приміщень,до закінченнярозгляду справипо суті,може порушитиправа позивача.Невжиття заходівзабезпечення позовув подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи, викладені в заяві доводи та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що 13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено в простій письмовій формі договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 540000,00 грн. За умовамидоговору позикитермін поверненнягрошових коштівдо 28вересня 2021року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики, 13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Абордаж-1» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 4523 (далі іпотечний договір), за яким предметом іпотеки є вказані вище нежитлові приміщення, належні на праві власності ТОВ «Абордаж-1».

Відповідно до договору іпотеки у разі невиконання ОСОБА_3 як боржником зобов`язань за договором позики, ОСОБА_1 має право одержати задоволення своїх вимог за основним договором за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Разом з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 було подано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований станом на 26 серпня 2021 року, відповідно до якого вказані нежитлові приміщення належать на праві власності ТОВ «Абордаж-1».

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 було подано до суду відомості про право власності на нежитлові приміщення, сформовані станом на 26 серпня 2021 року, тобто до дати укладення договору позики та іпотечного договору, та не було надано такі відомості, сформовані станом на час подання позову та заяви про забезпечення позову, також не було надано дані з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд, з метою надання пояснень та додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, заяву про забезпечення позову призначив до розгляду в судовому засіданні та викликав в судове засідання ОСОБА_1 .

В жоднез призначенихпо справісудових засідань ОСОБА_1 не з`явилась, необхідні суду дані не надала.

Відсутність відомостей про право власності на нежитлові приміщення, актуальних станом на час подання заяви про забезпечення позову унеможливлює прийняття обґрунтованого, справедливого судового рішення (ухвали), постановленого на підставі повного дослідження всіх обставин та встановлення повного кола осіб, на права яких воно може вплинути, зважаючи на що суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд вважає помилковим та необґрунтованим забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії з майном за відсутності відомостей щодо права власності на нього особи, яка є відповідачем у справі, актуальних станом на дату подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Суд наголошує, що подані до суду разом з позовом відомості про право власності на нежитлові приміщення, сформовані станом на 26 серпня 2021 року, тобто до дати укладення договору позики та іпотечного договору, не є беззаперечними даними, на підставі який суд може встановити особу, якій на праві власності належать приміщення.

Задоволення заяви позивача про заборону вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна за відсутності беззаперечних даних щодо його власника може призвести до забезпечення заборони вчиняти дії з майном, що не належить відповідачу.

Задоволенням заяви про забезпечення позову за відсутності актуальних даних щодо права власності на нерухоме майно та постановлення ухвали, яка ґрунтується на припущеннях, є неприйнятним та може спричинити порушення ефективного захисту у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зважаючи на зазначене вище, також суд позбавлений можливості встановити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Відповідно до п. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно вимог ст. 26 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно дост.80ЦПК Українидостатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч вимог ст. 11, 12, 13, 81 ЦПК України, ОСОБА_1 не надано до суду належних та допустимих доказів, що є достатніми для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки суд позбавлений можливості встановити, що воно належать на праві власності відповідачу у справі.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абордаж-1» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Орос