Постанова

від 22.05.2023 по справі 344/14858/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/14858/21

Провадження № 22-ц/4808/663/23

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2023 року, ухвалене в складі судді Бабій О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, зобов`язання укласти договір про реструктуризацію,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, зобов`язання укласти договір про реструктуризацію.

Позовні вимоги мотивував тим, що 01.08.2007 року між ним та АКБСР «Укрсоцбанк» було укладено Договір кредиту №1298-22/340, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 15000 швейцарських франків зі сплатою 10 процентів річних, із погодженням графіку погашення суми основної заборгованості.

Того ж дня між ним та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено і іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом, за умовами якого в іпотеку банку передано нерухоме майно двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з позовом до нього про стягнення заборгованості, за результатами розгляду якого рішенням Івано-Франківського міського суду від 19.04.2019 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Договором кредиту №1298-22/340 від 01.08.2007 року у розмірі 183156 грн. 46 коп. На підставі рішення суду відкрито виконавче провадження.

13.04.2021 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та запроваджено можливу, на вимогу позичальника, реструктуризацію заборгованості по таких кредитах.

З метою застосування процедури реструктуризації він 19.07.2021 року звернувся до АТ «Альфа Банк» (на який було замінено у виконавчому провадженні ПАТ «Укрсоцбанк») із заявою про реструктуризацію. Але 04.08.2021 року АТ «Альфа Банк» надіслав йому відповідь, у якій повідомив про невиконання ним всіх умов для проведення реструктуризації із зазначенням неподаних документів. На такий лист він направив відповідь. Однак наступним листом АТ «Альфа Банк» відмовив у реструктуризації у зв`язку з наявністю у нього заборгованості станом на 01.01.2014 року у розмірі 553,05 швейцарських франків, із яких погашено тільки 216 швейцарських франків 09.01.2014 року.

У касі банку Івано-Франківського відділення «Альфа Банк» позивачу було відмовлено у здійсненні платежу на погашення заборгованості з незрозумілих причин, тому він звернувся до іншого банку та здійснив платіж в розмірі 11000 грн. на погашення заборгованості за договором кредиту, а також звернувся до АТ «Альфа Банк» із листом про виконання всіх умов для проведення реструктуризації.

Стверджував, що на момент прийняття вказаного Закону у нього були всі обов`язкові для застосування процедури реструктуризації умови.

Просив зобов`язати АТ «Альфа Банк» (правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк») провести реструктуризацію кредиту, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 за Договором кредиту №1298-22/340 від 01.08.2007 року, на основі, в порядку та обсягах, визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Найменування відповідача змінено з АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК», про що вказано в ухвалі суду першої інстанції від 26 грудня 2022 року (т. 1, а.с. 221).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» провести реструктуризацію кредиту за Договором кредиту №1298-22/340 від 01.08.2007 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбнк» та ОСОБА_1 , на умовах та в порядку визначених Законом України «Про споживче кредитування» в редакції, що діяла станом на день подання заяви про реструктуризацію (19.07.2021 року) та з врахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (Закон №1381-IX), в редакції що діяла станом на день подання заяви про реструктуризацію (19.07.2021 року).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник АТ «СЕНС БАНК» подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що 17.07.2021 року позивач направив на адресу АТ «Альфа-Банк» заяву про реструктуризацію кредиту, на яку банк надав відповідь, відмовивши у проведенні реструктуризації, оскільки заява не відповідала п.п. 4 п. 7 розділу ІV Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Зокрема, не долучено розширену інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця.

11.08.2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу АТ «Альфа-Банк» листа, в якому зазначив, що «розширену інформаційну довідку» служба ЦНАП чи нотаріуси не надають та не виготовляють; таких довідок не існує. Позивачем було надано актуальну довідку, зазначено, що у випадку необхідності він може надати так звану «деталізовану», однак вищезгаданим законом така не вимагалась. 08.09.2021 року АТ «Альфа-Банк» надав відповідь на повторну заяву ОСОБА_1 , в якій було зазначено, що в повторній заяві не міститься інформації, яка вимагається Законом. Також у вказаному листі АТ «Альфа-Банк» повідомив заявника про те, що за кредитним договором на 01.01.2014 року існує прострочена заборгованість в розмірі 558,05 швейцарських франків, з яких: 476,64 - прострочена заборгованість по кредиту та 76,41 - прострочена заборгованість зі сплати процентів.

Таким чином, причиною відмови у проведенні реструктуризації було: по перше, ненадання заявником встановлених Законом документів, по-друге, наявність непогашеної заборгованості за кредитом на 01.01.2014 року. Дана обставина є самостійною підставою для відмови в проведенні реструктуризації згідно п.п. 4 п. 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач після отримання вказаної відповіді банку не вжив заходів щодо усунення недоліків заяви, а звернувся з позовом до суду. До позовної заяви долучив копію квитанції №157 від 15.09.2021 року про зарахування на рахунок АТ «Альфа-Банк» 11110 грн. в рахунок погашення заборгованості на 01.01.2014 року за кредитним договором, платіж було здійснено через касу АТ «Ощадбанк». Однак із виписки руху коштів по рахунку, відкритому ОСОБА_1 , жодних коштів не надходило, вказаний платіж було повернуто 16.09.2021 року через те, що рахунок отримувача закритий, а код недійсний. Позивач наполягав на відсутності у нього заборгованості на 01.01.2014 року. Пізніше 21.12.2021 року ОСОБА_1 оплатив на рахунки АТ «СЕНС БАНК» 14500 грн. в рахунок погашення заборгованості згідно кредитного договору, а також надав суду розширену (деталізовану) інформаційну довідку, однак жодного з цих документів в порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування» на адресу банку надіслано не було.

Зазначає, що у цій справі позивач не надав встановлені законом документи банку, проте звернувся до суду з позовом, і тільки в процесі розгляду справи погасив наявну на 01.01.2014 року заборгованість, однак квитанцію про оплату на адресу банку не надіслав, як і не надіслав розширену інформаційну довідку, а тому відповідач не мав підстав для проведення реструктуризації. Тому вважає, що позов безпідставний та передчасний.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Сохан В.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що доводи апеляційної скарги обмежуються твердженням апелянта про те, що до заяви ОСОБА_1 не було долучено «розширеної» інформаційної довідки з відповідних реєстрів та про непогашення заборгованості за кредитом станом на 01.01.2014 року. Однак, як вказано у оскарженому рішенні, АТ «Альфа-Банк» в своїй первинній відповіді на заяву позивача про реструктуризацію заборгованості за кредитом нічого не згадував про непогашену заборгованість, а про таку позивача повідомлено лише в черговій заяві (тобто після закінчення терміну, визначеного Законом для подання заяв на реструктуризацію). При цьому, ні розрахунку такої заборгованості, ні реквізитів для сплати коштів на її погашення у листі банку не було вказано. Більше того, у своєму відзиві на позов АТ «Альфа-Банк» зазначало, що «на даний час відповідач немає технічної можливості виготовити виписку руху коштів по рахунках позичальника» і що докази з цього приводу будуть подані ним в процесі розгляду справи. Ні суду, ні позивачу АТ «СЕНС БАНК» так і не надав належної інформації про історію здійснення нарахувань та платежів по кредитному договору, хоча такий обов`язок передбачено п.п. 16 п. 7 розділу IV Закону.

Вказує, що позивач був вимушений зрештою сплатити вказані АТ «СЕНС БАНК» суми без перевірки правильності їх нарахування. При цьому, здійснити відповідну плату позивачу вдалося лише з другого разу, оскільки перший раз кредитор надав йому неактуальні реквізити для сплати і сплачені кошти, як виявилося вже під час розгляду справи, були повернуті у зв`язку із закриттям рахунку одержувача.

Також вважає безпідставними заперечення апелянта щодо направлення (вручення) йому вищезгаданих документів, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно, безпідставні і твердження апелянта про те, що позивач зобов`язаний був звертатися до банку з новою заявою про реструктуризацію заборгованості по кредиту та повторно долучати весь пакет документів, який так чи інакше останнім було одержано від позивача раніше, тим більше, що вказаного обов`язку Законом не передбачено.

Вказує, що суму заборгованості за кредитом позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 21.12.2022 року на суму 14500 грн. з відміткою АТ «СЕНС БАНК», яка долучена до доповнень до заперечень на відзив.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта Матвійчук М.З. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_4 заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.08.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №1298-22/340, згідно п. 1.1 якого позивач отримав кредит в розмірі 15000 швейцарських франків зі сплатою 10 процентів річних, з погодженням графіку погашення суми основної заборгованості (т. 1, а.с. 7-8).

Того ж дня, 01.08.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Шкіндер С.В., зареєстрований в реєстрі за №1510, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно двохкімнатну квартиру загальною площею 54,15 кв.м., житловою площею 37,11 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 9-11).

Також 01.08.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання позичальником умов щодо сплати кредиту (т. 1, а.с. 12).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося в суд з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19.04.2019 року у справі №344/3534/15-ц позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Договором кредиту №1298-22/340 від 01.08.2007 року у розмірі 183156 грн. 46 коп. (т. 1, а.с. 13-16).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 19.04.2019 року у справі №344/3534/15-ц, а саме сторону стягувача Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (т. 1, а.с. 17-18).

15.04.2021 року відкрито виконавче провадження №65179241 про примусове виконання виконавчих листів по даному рішенню (т. 1, а.с. 19).

17.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» із заявою про реструктуризацію кредиту за Договором кредиту №1298-22/340 від 01.08.2007 року відповідно до Закону України №4475, до якої долучив згідно додатків: довідку про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб; довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 ; довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_6 ; довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_7 ; довідки про доходи вищевказаних осіб; копію свідоцтва про шлюб (т. 1, а.с. 20).

У відповіді від 04.08.2021 року на зазначену заяву АТ «Альфа-Банк» вказав, що вона не відповідає вимогам п.п. 4 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», до заяви не долучено: розширену інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї позичальника та майнового поручителя; довідки про доходи позичальника та майнового поручителя і членів їх сімей за останні 6 місяців або декларації фізичної особи-підприємця за останні 4 квартали; свідоцтво про шлюб або довідку від нотаріуса про неперебування у шлюбі; копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків (індивідуальний ідентифікаційний номер) позичальника та майнового поручителя (т. 1, а.с. 21).

11.08.2021 року ОСОБА_1 направив банку пояснення, за змістом якого повідомив, що «розширена інформаційна довідка» службами ЦНАП чи нотаріусом не надається та не виготовляється; ним була подана актуальна довідка з реєстрів речових прав; додано копії паспортів та заяву про неперебування у шлюбі (т. 1, а.с. 22).

08.09.2021 року АТ «Альфа-Банк» листом повідомило позивача, що подана заява про проведення реструктуризації не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» із зазначених раніше підстав, а також через те, що станом на 01 січня 2014 року за кредитним договором існувала прострочена заборгованість в розмірі 553,05 CHF (швейцарських франків), з яких: 476,64 CHF прострочене зобов`язання зі сплати кредиту; 76,41 CHF прострочене зобов`язання зі сплати процентів. Станом на 07.09.2021 року вказана заборгованість не погашена, з 01.01.2014 року сплачено лише 216 CHF 08.01.2014 року (т. 1, а.с. 23).

Відповідно листа від 17.09.2021 року позивач вказав, що ним було підготовлено та надіслано поштою 12.08.2021 року (накладна 7601869400547 з описом вкладення) на адресу банку лист від 11.08.2021 року, в якому зазначена інформація та долучені документи, яких не вистачало на думку банку при поданні заяви на реструктуризацію. Зазначив, що у першому листі від банку про заборгованість не згадувалось. Із відповіді банку від 08.09.2021 року видно, що залишок заборгованості складав 337,05 CHF. Мав намір сплатити вказану заборгованість в касі банку, однак йому було відмовлено в здійснені такого платежу з незрозумілих причин. З метою проведення реструктуризації та погашення заборгованості він змушений був звернутися в касу іншого банку, де ним здійснено платіж на суму 11000 гривень 15.09.2021 року, що підтверджується квитанцією №157 (т. 1, а.с. 24, 25).

Задовольняючи позов, суд керувався тим, що банк не надав доказів того, що кредитні зобов`язання ОСОБА_1 не підпадають під п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Норма даного Закону щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації та незаконно відмовив позивачу у проведенні такої, змінюючи у відповідях на заяви позивача правові підстави відмови.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

23 квітня 2021 року набув чинності Закон України від 13 квітня 2021 року №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» і Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7.

Так, п.п. 1, 2, 3 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ, визначено, що зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

1) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

2) виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.

Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов: предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

3) реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

За змістом положень ч. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно п.п. 4 ч. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).

У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин, при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків на подачу заяви, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»). Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації.

При цьому, відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.

Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.

Системний аналіз правової конструкції пунктів 2, 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734-VIII дозволяє суду дійти наступних висновків: за наведеним законом, обов`язковій реструктуризації підлягають саме зобов`язання, передбачені договором (незалежно від дати укладення договору).

Ухвалення судом рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором не припиняє кредитних зобов`язань між сторонами, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Рішення суду про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного правовідношення, характер та обсяг прав та обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме собою набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.

Судом першої інстанції встановлено, що ні позивач, ні відповідач не заперечують, що зобов`язання позивача за Кредитним договором №1298-22/340 від 01.08.2007 року підпадають під вимоги, визначені вищеназваним Законом, а відтак вірно прийняті судом в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

З досліджених відповідей на заяви позивача вбачається, що банком відмовлено в проведені реструктуризації спершу з підстави неподання повного пакету документів, а згодом (08.09.2021 року) також з підстави наявності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вважав відмову відповідача у проведенні реструктуризації кредитних зобов`язань позивача з підстави ненадання розширеної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неправомірною, оскільки з матеріалів справи вбачається, що така інформація була долучена до первісної заяви про реструктуризацію. Ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують автоматичне формування інформації та витягів з Державного реєстру прав, що не залежить від волевиявлення особи, за запитом якої формується відповідна інформаційна довідка.

Також місцевий суд вірно звернув увагу на те, що банк змінив правову підставу відмови та в другій відповіді вказав, що позивач має заборгованість станом на 01 січня 2014 року, що не відповідає критерію добросовісності.

Суд вірно зазначив, що банк обмежено трактує положення п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1734-VII, відокремивши словосполучення «є відсутність на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості», із контексту та смислового зв`язку самого пункту в цілому, який також встановлює альтернативу «або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації». При цьому, жодна з відповідей на заяви ОСОБА_1 не містила актуальної інформації щодо банківських реквізитів, на які позивач може сплатити таку заборгованість, враховуючи, що Законом передбачено можливість погашення позичальником простроченої заборгованості до дня проведення реструктуризації.

Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги, про те, що позивач тільки в процесі розгляду справи погасив наявну станом на 01.01.2014 року заборгованість, а тому відповідач не мав підстав для проведення реструктуризації.

Інших підстав, за яких позивачу було відмовлено у проведенні реструктуризації, письмова відмова відповідача, оформлена листами від 04.08.2021 року та від 08.09.2021 року, не містить.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів відхиляє як безпідставні і доводи апеляційної скарги про те, що позов безпідставний та передчасний.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі №1-26/2011 вказав, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Враховуючи принцип розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов`язки інших учасників цивільних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова відповідача позивачу у проведенні реструктуризації з означених підстав є протиправною.

Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, місцевий суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання банку провести реструктуризацію кредиту.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо заперечення направлення (вручення) йому документів, то такі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, усі документи, які вимагав банк, були долучені до матеріалів цієї цивільної справи і надсилалися відповідачу у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Інші твердження представника відповідача стосовно законності його дій також не можуть свідчити про хибність висновків суду, оскільки ним не спростовано доводів позивача щодо наявності передбачених Законом підстав для проведення реструктуризації боргу.

Таким чином, повно та всебічно встановивши обставини справи, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2023 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 29 травня 2023 року.