Постанова

від 23.05.2023 по справі 916/2518/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2518/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: О.В. Новікова

від відповідача: В.С. Скок

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної компанії «СЕНАТ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 (суддя С.Ф. Гут, м.Одеса, повний текст рішення складено 20.02.2023)

у справі №916/2518/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної компанії «СЕНАТ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: державного реєстратора Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Євгена Борисовича

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

27.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (надалі також - ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної компанії «СЕНАТ» (надалі також - ТОВ ЮК «СЕНАТ») та державного реєстратора прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Євгена Борисовича (надалі також - державний реєстратор Ткаченко Є.Б.), в якій просило:

-визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору оренди частини нежитлової будівлі, що посвідчений 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ЄДРПОУ 33016720) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (ЄДРПОУ 39886975), що вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «СЕНАТ» (ЄДРПОУ 33016720) відповідно до повідомлення № 1-П/07-22 від 13.07.2022;

-визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію від 15.07.2022 №64196662, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Євгеном Борисовичем щодо припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (ЄДРПОУ 39886975) права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру «Марсель», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі строком на 10 (десять) років, що посвідчений 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274;

-скасувати державну реєстрацію припинення за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (ЄДРПОУ 39886975) права користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру «Марсель», що розташований за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі строком на 10 (десять) років, що посвідчений 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274;

-поновити за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» (ЄДРПОУ 39886975) речове право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами на нежитлову будівлю торгово-офісного центру «Марсель», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, що виникло на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі строком на 10 (десять) років, що посвідчений 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 прийнято позовну заяву ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

09.12.2022 ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» надано до господарського суду заяву про відмову від позовних вимог, заявлених до державного реєстратора прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Євгена Борисовича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 прийнято відмову ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» від позовних вимог у справі №916/2518/22, заявлених до державного реєстратора прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Євгена Борисовича, та закрито провадження у справі №916/2518/22 в частині заявлених позовних вимог до державного реєстратора прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Євгена Борисовича.

Іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Євгена Борисовича.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач використав право на односторонню відмову від договору оренди частини нежитлової будівлі, посвідченого 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 274, із порушенням передбачених законодавством умов, після чого 15.07.2022 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченка Євгена Борисовича для внесення відповідних відомостей про державну реєстрацію припинення права користування частиною нежитлової будівлі, який, в свою чергу, не перевірив представлених відповідачем відомостей щодо односторонньої відмови від договору, у зв`язку з чим прийняв рішення про державну реєстрацію припинення права оренди із порушення вимог законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9924,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсного правочину щодо односторонньої відмови від договору оренди суд першої інстанції виходив з того, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Натомість лист відповідача, як орендодавця, від 13.07.2022 № 1-П/07-22, скерований позивачу, як орендарю, про настання форс-мажорних обставин, розірвання договору та повернення орендованого майна суперечить умовам укладеного договору, оскільки сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, повинна в триденний термін повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди для неї, однак відповідного повідомлення матеріали справи не містять.

При цьому господарський суд відхилив посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.07-1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 24 лютого 2022 року, оскільки в матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин для відповідача. В той же час, посилання на опублікований 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України лист № 2024/02.07-1 може розцінюватись як підтвердження настання форс-мажорних обставин виключно у разі надання підтверджуючих доказів, однак у повідомленні ТОВ ЮК «СЕНАТ» від 13.07.2022 № 1-П/07-22 не наведено, в чому саме для нього, як орендодавця, виникли форс-мажорні обставини, їх взаємозв`язок із військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання взятих на себе за умовами укладеного договору оренди частини нежитлової будівлі, розташованої у місті Одесі. Крім того, відповідно до укладеної додаткової угоди № 3 до договору, відповідні обставини форс-мажору, які надають право стороні на розірвання договору в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення, мають тривати довше ніж 9 (дев`ять) місяців.

Встановивши невідповідність односторонньої відмови відповідача від договору оренди приписам чинного законодавства та визнавши її недійсною, пославшись на частину другу статті 782 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, та встановивши відсутність в матеріалах справи доказів отримання позивачем, як орендарем, повідомлення про розірвання договору станом на час проведення відповідної реєстраційної дії припинення права оренди, Господарський суд Одеської області визнав відповідну реєстраційну дію від 15.07.2022 №64196662 протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, як похідної вимоги від вимоги про визнання недійсною односторонньої відмови від договору оренди, та як передчасної з огляду на неотримання ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» повідомлення про розірвання договору станом на час проведення відповідної реєстраційної дії, та, відповідно, задовольнив вимогу про поновлення за позивачем речового права користування (найму (оренди)) нерухомим майном, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору оренди.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ТОВ ЮК «СЕНАТ» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду від 09.02.2023 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду не відповідає передбаченим статтею 236 Господарського процесуального кодексу України вимогам законності та обґрунтованості, оскільки судом першої інстанції при його ухваленні:

1)неправильно застосовано норми матеріального права, а саме:

-статтті 793, 794 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про відсутність необхідності державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно додаткової угоди №3 до договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020, якою викладено пункт 7.3. договору в новій редакції;

-частини другої статті 782 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про порушення вказаної норми, оскільки до спірних правовідносин взагалі не підлягає застосуванню положення статті 782 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, що встановлює право наймодавця відмовитися від договору найму на підставі порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, тоді як в даній справі підставою для одностороннього розірвання відповідачем договору оренди стало настання форс-мажорних обставин, які тривали більше одного місяця;

-частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що форс-мажорні обставини завжди повинні підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, який видається на запит суб`єкта господарювання;

2)порушено норми процесуального права, а саме, приписи частин четвертої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд неповно та невсебічно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Вказані порушення, які допущені судом, на переконання апелянта, призвели до ухвалення незаконного рішення, що, у свою чергу, є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм статей 793 ,794 Цивільного кодексу України скаржник зазначив, що у зв`язку з укладенням додаткового договору №3 від 26.01.2020 до договору оренди №274 від 24.01.2020, позивачем не вносились зміни до запису про право оренди (тобто, зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що також підтверджується висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України від 30.08.2022 за результатами розгляду скарги ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» від 28.07.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2022 за №СК-1393-22.

З висновків Колегії Міністерства юстиції України чітко вбачається, що у разі внесення змін до договору оренди нерухомого майна, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, такі зміни в обов`язковому порядку мають вноситись й до запису про право оренди (тобто, вноситись зміни до реєстру).

Оскільки позивачем не вносились зміни до запису про право оренди (зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) у зв`язку з укладенням додаткового договору №3 від 26.01.2020 до договору оренди №274 від 24.01.2020, відповідач вважає, що позивачем такий додатковий договір було фізично підписано не 26.01.2020, а влітку 2022 року з тією метою, щоб штучно створити умови для позбавлення відповідача можливості в односторонньому порядку розірвати договір оренди у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, які тривали більше одного місяця.

Таким чином, як зазначає скаржник, для вирішення спору у даній справі необхідно було встановити обставини стосовно того, чи відповідає час виконання друкованого тексту додаткового договору №3 від 26.01.2020 до договору оренди №274 від 24.01.2020, а також час нанесення підписів та відтисків печаток даті, якою датований додатковий договір - 26.01.2020. Вказані обставини для даної справи мають істотне значення, оскільки від цих обставин залежить, чи були у ТОВ ЮК «СЕНАТ» станом на 13.07.2022 підстави на одностороннє розірвання такого договору згідно із пунктом 7.3. договору оренди.

У зв`язку з тим, що, на думку відповідача, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи документів у цій справі, та враховуючи той факт, що для даної справи мають істотне значення обставини стосовно того, чи відповідає час виконання друкованого тексту додаткового договору №3 від 26.01.2020 до договору оренди №274 від 24.01.2020, а також час нанесення підписів та відтисків печаток даті, якою датований додатковий договір - 26.01.2020, наявні підстави для призначення у цій справі судової технічної експертизи документів.

Відтак, скаржник вважає, що на момент направлення позивачу повідомлення від 13.07.2022 за вих.№1-П/07-22 щодо неможливості виконання умов договору оренди у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, розірвання договору оренди та повернення об`єкту оренди, були чинними положення пункту 7.3. договору оренди №274 від 24.01.2020 в редакції станом на 24.01.2020, відповідно до яких у випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 1 (один) місяць, кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення. Таким чином, оскільки форс-мажорні обставини виникли 24.02.2022 та станом на 13.07.2022 тривали більше 1 (одного) місяця, відповідач мав право у відповідності до пункту 7.3. договору на одностороннє розірвання такого договору.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про порушення частини другої статті 782 Цивільного кодексу України апелянт зазначив, що така норма права, яка є спеціальною, не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки вона встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, а наслідком - припинення (розірвання) договору в момент отримання повідомлення наймачем. Водночас, підставою для одностороннього розірвання відповідачем договору оренди стало настання форс-мажорних обставин, які тривали більше одного місяця.

Окрім того, відповідач зазначив, що умовами пункту 7.3. договору оренди №274 від 24.01.2020 не передбачено, що договір вважається розірваним саме з моменту отримання позивачем повідомлення про розірвання договору. На думку скаржника, з конструкції даного пункту чітко вбачається, що розірвання договору пов`язується саме з моментом направлення іншій стороні письмового повідомлення. Отже, договір оренди вважається розірваним з дати направлення відповідачем на адресу позивача письмового повідомлення від 13.07.2022 за вих. №1-П/07-22, тобто з 13.07.2022.

Вказуючи на помилковість висновку суду першої інстанції про непідтвердження ТОВ ЮК «СЕНАТ» настання форс-мажорних обставин для орендодавця, апелянт зазначив, що положення частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» не містять імперативних обмежень щодо суб`єкта, який має право засвідчувати форс-мажорні обставини, та документа, яким посвідчуються дані обставини. Тобто, законодавець не передбачив, що єдиним належним та достатнім документом на засвідчення форс-мажорних обставин є саме сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноважних нею регіональних торгово-промислових палат. Відтак, існування обставин форс-мажору може доводитися будь-якими доказами.

При цьому скаржник наполягає на тому, що станом на 13.07.2022 у ТОВ ЮК «СЕНАТ» були всі підстави для одностороннього розірвання договору оренди №274 від 24.01.2020 згідно із пунктом 7.3. договору, оскільки була одночасна наявність двох умов: 1)обставини форс мажору - військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №4/2022; 2)тривалість форс-мажорних обставин більше одного місяця, а саме, з 24.02.2022 та по поточну дату.

Щодо висновку господарського суду, що повідомлення відповідача від 13.07.2022 №1-П07-22 суперечить умовам укладеного договору, оскільки сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, повинна в триденний термін повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди для неї, однак відповідного повідомлення матеріали справи не містять, апелянт зазначив, що жодним положенням договору оренди №274 від 24.01.2020 не передбачено, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання для неї таких обставин, що вказує на безпідставність зазначених висновків суду.

Крім того, скаржник зауважив, що та обставина, що відповідач, на виконання вимог пункту 7.4. договору оренди, не повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язання за договором в триденний термін з моменту настання таких обставин, не призводить до жодних наслідків та не позбавляє відповідача права на одностороннє розірвання договору у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Також скаржник вважав за необхідне зазначити, що мають місце обставини, за яких колишній директор ТОВ ЮК «СЕНАТ» ОСОБА_1, виступаючи від імені вказаного товариства, вчинив збитковий правочин, фактичним наслідком якого є позбавлення відповідача права на управління та розпорядження частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель» та втрата можливості отримання прибутку від провадження своєї діяльності.

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів у справі №916/2518/22, для проведення якої апелянт просив витребувати у ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» оригінал додаткового договору №3 від 26.01.2020 до договору оренди частини нежитлової будівлі, посвідченого Синицею Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.01.2020 за реєстровим №274, та надати Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України або Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ матеріали господарської справи №916/2518/22, а також зупинити провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. 583/23/Д1 від 30.03.2023) ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача права на одностороннє розірвання договору оренди, оскільки відповідач:

1)порушив умови пункту 7.3. договору оренди, в якому сторони погодили строк тривалості форс-мажорних обставин понад 9 місяців, сплив яких обумовлює виникнення права у кожної сторони на одностороннє розірвання договору оренди.

При цьому позивач зазначив, що повідомлення про розірвання договору оренди датоване 13.07.2023, тобто офіційний документ відповідача, на підставі якого, як вважає останній, було законно припинено речове право оренди (користування) позивача на об`єкт оренди, виданий після спливу лише 4 місяців 19 днів, що свідчить про відсутність правових підстав для одностороннього розірвання договору.

Окремо позивач звернув увагу на те, що в той же день, коли державним реєстратором Ткаченком Є.Б. було внесено до Державного реєстру речових прав запис про скасування речового права користування позивачем об`єктом оренди, тобто 15.07.2022, відповідач уклав щодо даного ж об`єкту оренди з ТОВ «МАРСЕЛЬ-2022», створеного 12.07.2022 (за день до направлення відповідачем повідомлення про розірвання договору), договір оренди (найму), що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. та зареєстровано в реєстрі за №228.

Державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Є.Б., який територіально знаходиться у с.Петровірівка (в 105 км від міста Одеси), відомості про припинення права користування (найму (оренди)) будівлею за позивачем внесено до реєстру 15.07.2022 о 16:06 год, а вже о 17:14 год цього ж дня в місті Одесі був посвідчений договір, укладений з ТОВ «МАРСЕЛЬ-2022», та приватним нотаріусом зареєстроване на його підставі речове право та внесено відомості до реєстру, тобто, з різницею у 1 год 08 хв.

Виходячи з такого розвитку подій, 13.07.2022 у відповідача існували форс-мажорні обставини, які прямо перешкоджали йому виконувати свої зобов`язання за договором оренди, та вже 15.07.2022 ці обставини зникли, оскільки в цей день відповідач знову виступив орендарем в таких же правовідносинах;

2)порушив умови пункту 7.4. договору оренди, оскільки відповідач не повідомив позивача у триденний термін про наявність перешкод, які унеможливлювали належним чином виконувати свої обов`язки за договором. Позиція відповідача про те, що невиконання вказаної умови договору жодним чином не впливає на право відповідача щодо одностороннього розірвання договору, свідчить про недобросовісність поведінки останнього;

3)порушив умови пункту 7.5. договору оренди, так як не надав доказів існування форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконувати йому умови договору; не надав доказів настання таких форс-мажорних обставин саме в конкретно визначених правовідносинах, що склалися між сторонами, з наведенням причинно-наслідкового зв`язку між настанням таких обставин (введенням 24.02.2022 воєнного стану в Україні) та неможливістю виконанням відповідачем умов договору. Натомість загальний офіційний лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 не містить і не може містити ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та отримувати орендну плату від позивача, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами;

4)не надав доказів отримання позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору оренди, а державний реєстратор Ткаченко Є.Б., в свою чергу, достеменно знаючи, що ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на момент прийняття ним рішення про припинення права оренди не отримував даного повідомлення від ТОВ ЮК «СЕНАТ», в порушення частини другої статті 782 Цивільного кодексу України прийняв незаконне рішення, яким позбавив ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», а також всіх суборендарів БЦ «МАРСЕЛЬ» права користування (оренди) приміщеннями БЦ «МАРСЕЛЬ». Сам факт належного повідомлення контрагента про припинення з ним правовідносин є нічим іншим як добросовісною поведінкою сторони угоди. Належність повідомлення полягає у тому, що сторона має отримати це повідомлення, щоб у визначений спосіб скористатися передбаченими правами та виконати відповідні обов`язки, що витікають з її нового стану у даних правовідносинах.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ЮК «СЕНАТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі №916/2518/22. Встановлено учасникам справи строк до 31.03.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Запропоновано ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» і державному реєстратору Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченку Євгену Борисовичу у строк до 31.03.2023 подати свої міркування або заперечення щодо заявленого скаржником клопотання про призначення судової технічної експертизи документів у справі №916/2518/22. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2518/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

20.03.2023 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/2518/22.

30.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ КОНТРОЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№583/23/Д1).

Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи не надходив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ ЮК «СЕНАТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі № 916/2518/22 призначено на 23.05.2023 о 10:00 год.

Призначаючи справу до розгляду в судовому засіданні, колегія суддів враховувала наступне.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 05.04.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

22.05.2023 на електронну пошту суду від ТОВ ЮК «СЕНАТ» надійшло клопотання про зупинення провадження у господарській справі №916/2518/22 на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №916/319/22 за позовом ТОВ ЮК «СЕНАТ» до ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» про визнання недійсними договорів (в тому числі договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020, додаткового договору №3 від 26.01.2020 до вказаного договору) та стягнення збитків. Клопотання мотивоване пов`язаністю даних господарських справ, оскільки договір оренди, на підставі якого, як стверджує ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», останньому належить право користування частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», оскаржується у справі №916/319/22, і у тому випадку, якщо апеляційний суд залишить без змін рішення суду першої інстанції у справі №916/319/22 (в частині визнання недійсним договору оренди №274 від 24.01.2020), то дана обставина безпосередньо вплине на оцінку доказів у справі №916/2518/22 та вирішення спору у даній справі по суті.

Розгляд заявлених скаржником клопотань здійснювалось колегією суддів в судовому засіданні, яке відбулось 23.05.2023.

Протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 23.05.2023, відхилено клопотання ТОВ ЮК «СЕНАТ» про призначення судової технічної експертизи документів у справі №916/2518/22 з підстав того, що скаржник не обґрунтував належним чином, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

В обґрунтування заявленого клопотання ТОВ ЮК «СЕНАТ» послалося на те, що однією з підстав позову ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» визначило направлення відповідачем повідомлення про розірвання договору оренди в порушення пункту 7.3. договору (в редакції додаткового договору №3 від 26.01.2020), яким передбачено, що у випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 9 (дев`ять) місяців, кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення, тоді як у даному випадку мало місце направлення такого повідомлення після спливу лише 4 місяців 19 днів.

Скаржник, посилаючись на невнесення відповідних змін до запису про право оренди (тобто, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) у зв`язку з укладенням додаткового договору №3 від 26.01.2020, має сумніви, що додатковий договір №3 від 26.01.2020 підписано саме у цю дату, та вважає, що його підписано влітку 2022 року з тією метою, щоб штучно створити умови для позбавлення відповідача можливості в односторонньому порядку розірвати договір оренди у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, які тривали більше одного місяця.

Таким чином, на переконання апелянта, для вирішення спору у даній справі необхідно встановити обставини стосовно того, чи відповідає час виконання друкованого тексту додаткового договору №3 від 26.01.2020 до договору оренди №274 від 24.01.2020, а також час нанесення підписів та відтисків печаток даті, якою датований додатковий договір - 26.01.2020. Скаржник зазначає, що вказані обставини для даної справи мають істотне значення, оскільки від цих обставин залежить, чи були у ТОВ ЮК «СЕНАТ» станом на 13.07.2022 підстави на одностороннє розірвання такого договору згідно із пунктом 7.3. договору оренди.

При цьому ТОВ ЮК «СЕНАТ» зазначило про відсутність у нього оригіналу договору №3 від 26.01.2020 до договору оренди №274 від 24.01.2020, у зв`язку з чим просив витребувати його у позивача для проведення експертизи.

Позивач, заперечуючи в судовому засіданні проти клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи документів, підтримав свою позицію, викладену ним у письмових запереченнях на аналогічне клопотання, яке заявлялося ТОВ ЮК «СЕНАТ» в суді першої інстанції.

ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» вважає, що обґрунтування клопотання про призначення експертизи, які наведені відповідачем, є його суб`єктивними припущеннями. Позивач зауважив, що договір оренди був укладений у січні 2020 року. Відповідач весь час приймав платежі за договором, тим самим визнаючи його умови та виконуючи їх. За весь період дії договору ніхто із уповноважених осіб, представників засновників відповідача жодного разу не звертався до позивача із запитом про надання будь-яких документів, які були укладені, підписані, погоджені сторонами у процесі співпраці в рамках даних правовідносин. Це зумовлено тим, що всі документи виготовлялися та підписувалися сторонами у двох автентичних примірниках по одному для кожної із сторін. Саме тому посилання відповідача на його необізнаність в існуванні додаткового договору №3 від 26.01.2020 жодним чином не свідчить про те, що він не був підписаний сторонами 26.01.2020, і тим паче не свідчить про його штучне виготовлення влітку 2022 року.

Також позивач зауважив, що директор відповідача після підписання цього договору забрав свій оригінальний примірник, а тому відповідач має у своєму розпорядженні вказаний документ, а також мав об`єктивну можливість отримати висновок експерта з питань, для вирішення яких він просить призначити експертизу.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1)для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2)жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності та взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

З огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, проте, як установив апеляційний господарський суд, таких підстав ТОВ ЮК «СЕНАТ» не навело, оскільки нездійснення державної реєстрації змін до договору оренди №274 від 24.01.2020 у зв`язку з укладенням додаткового договору №3 від 26.01.2020 ще не свідчить про те, що останній було підписано у іншу дату. Інших доводів, які б дозволили поставити під сумнів підписання договору №3 не тією датою, аніж в ньому зазначено (26.01.2020), апелянт не навів.

Зважаючи на викладене, а також те, що наявні у матеріалах справи докази не є суперечливими та є достатніми для встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, підстави для призначення судової технічної експертизи документів відсутні.

Щодо поданого скаржником клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає, що таке клопотання не було заявлено скаржником ні в апеляційній скарзі, як того вимагають приписи статті 258 Господарського процесуального кодексу України, ні протягом строку, встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 для подання учасниками справи будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань. Крім того, при поданні вказаного клопотання скаржником не обґрунтовано причин пропуску строку та не заявлено клопотання про його продовження.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, а також те, що апелянт не заявив клопотання при поданні апеляційної скарги відповідно до приписів статті 258 Господарського процесуального кодексу України, звернувся з цим клопотанням поза межами строку, встановленого для його подання ухвалою апеляційного суду від 15.03.2023, не просив суд поновити або продовжити строк для подання клопотання та не навів жодних причин пропуску цього строку, клопотання ТОВ ЮК «СЕНАТ» протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 23.05.2023, залишено без розгляду на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.05.2023 представник скаржника заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату - після 08.06.2023, посилаючись на те, що на цю дату Південно-західним апеляційним господарським судом призначено судове засідання у справі №916/319/22.

Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні заявленого представником ТОВ ЮК «СЕНАТ» клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на відсутність для цього підстав, передбачених частиною другою статті 202, частиною першою статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченко Є.В. в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 23.05.2023, належним чином.

Згідно із частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності третьої особи або її представника.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із витягу про державну реєстрацію прав, сформованим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 01.11.2010 за № 27843290, нежитлова будівля торгово-офісного центру «Марсель» (адреса: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79) на праві власності належить ТОВ ЮК «СЕНАТ» на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.10.2010 /САЕ 073357/.

24.01.2020 між ТОВ ЮК «СЕНАТ», як орендодавцем, та ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», як орендарем, укладено договір оренди частини нежитлової будівлі (надалі також - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» (об`єкт оренди), площею 2733,9 кв.м., яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, 79.

Об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю торгово-офісного центру «Марсель», виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 18.10.2010 року (пункт 1.2. договору).

У пункті 1.4. договору сторони узгодили, що об`єкт оренди може використовуватися орендарем для здійснення господарської діяльності орендаря, в тому числі, але не виключно, з метою передачі приміщень об`єкту оренди в суборенду.

Згідно із пунктом 1.5. договору орендодавець засвідчує та гарантує, що об`єкт оренди на дату укладення цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, у спорі і під податковою заставою не перебуває, судового спору щодо нього немає, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесено, прав у третіх осіб на об`єкт оренди немає.

Сторони підтверджують, що вони мають право, компетенцію і повноваження на укладення, підписання і виконання даного договору (пункт 1.6. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору орендодавець зобов`язується: передати у користування об`єкт оренди на умовах і в строк, передбачений цим договором (підпункт 4.3.1.); належним чином виконувати умови цього договору (підпункт 4.3.2.); у разі припинення дії або дострокового розірвання цього договору - прийняти від орендаря об`єкт оренди (підпункт 4.3.3.); протягом всього терміну дії даного договору забезпечувати дійсність гарантій, вказаних у пунктах 1.5., 1.6. цього договору.

Повна характеристика об`єкта оренди, що передається в оренду, вказується в акті приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.8 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 10 (десяти) років і закінчується о 23:59 год. останнього дня строку оренди. Строк оренди починається з моменту передачі об`єкту оренди, що засвідчується підписанням сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 2.1. договору).

Згідно із пунктом 3.1. договору орендодавець передає орендарю у користування об`єкт оренди, що оформляється актом приймання-передачі об`єкта оренди, який складається в двох примірниках і підписується сторонами (їх повноважними представниками), і підтверджує факт передачі об`єкта оренди.

У пунктах 5.1. та 6.1. договору сторони дійшли згоди визначити розмір та порядок оплати орендної плати додатковою угодою № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

У розділі 7 договору сторони врегулювали правовідносини між ними у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

Так, відповідно до пункту 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, у випадку якщо це стало наслідком форс-мажорних обставин.

У пункті 7.2. договору визначено, що під форс-мажорними обставинами в цьому договорі сторони розуміють будь-які обставини, які виникли поза волею або всупереч бажанням сторін, і які не можна передбачити чи уникнути, включаючи прийняті рішення органами державної влади, місцевого самоврядування, військові дії, цивільні хвилювання, природні катаклізми, епідемії і т.п.

У випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 1 (один) місяць, кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення (пункт 7.3 договору).

Пунктом 7.4. договору передбачено, що сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки по цьому договору, зобов`язана в триденний термін повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди для цього (пункт 7.4. договору).

Наявність існуючих форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено компетентними органами (пункт 7.5. договору).

Умови зміни та припинення договору врегульовано у розділі 12 договору.

Даний договір не може бути розірваний (припинений) в односторонньому порядку (пункт 12.1 договору).

Сторони погодили, що в подальшому всі доповнення, зміни до даного договору, в тому числі акти приймання-передачі, можуть/будуть укладатися шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод, актів тощо без їх обов`язкового нотаріального посвідчення та матимуть юридичну силу документа, що породжує права та обов`язки для кожної із сторін даного договору (пункт 12.4. договору).

Цей договір може бути змінено чи доповнено в будь-який час шляхом підписання додаткової угоди, оформленої та підписаної належним чином обома сторонами (пункт 13.2. договору).

Договір підписано повноважними представникам сторін та скріплено печатками контрагентів. Крім того, договір 24.01.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274.

24.01.2020 між ТОВ ЮК «СЕНАТ» (орендодавцем) та ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» (орендарем) підписано акт приймання-передачі до договору, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщень нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», площею 2733,9 кв.м. (дві тисячі сімсот тридцять три цілих дев`ять десятих) м.кв., визначених у додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного акту. Акт приймання-передачі посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 278,279.

24.01.2020 між ТОВ ЮК «СЕНАТ», як орендодавцем, та ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ», як орендарем, підписано додатковий договір №1 до договору оренди, в якому сторони погодили, що орендна плата за користування об`єктом оренди нараховується із розрахунку вартості 1 (одного) м2 орендної площі у розмірі 60 грн з ПДВ, а також визначили порядок сплати орендної плати. Додатковий договір № 1 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 275.

25.01.2020 між сторонами укладено додатковий договір №2 до договору оренди, в якому визначили, що орендна плата за користування об`єктом оренди нараховується із розрахунку вартості 1 (одного) м2 орендної площі у розмірі 133 грн з ПДВ, а також погодили порядок оплати орендної плати.

Додатковий договір №2 від 25.01.2020 складено у простій письмовій формі.

26.01.2020 між сторонами укладено додатковий договір №3 до договору оренди, яким внесено зміни до пункту 7.3. договору та викладеного його в наступній редакції: «У випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 9 (дев`ять) місяців, кожна зі Сторін має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, шляхом направлення іншій Стороні письмового повідомлення».

Додатковий договір №3 від 26.01.2020 складено у простій письмовій формі.

Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по банківському рахунку ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» та платіжних доручень останнім протягом січня 2020 року - травня 2022 року перераховувались ТОВ ЮК «СЕНАТ» кошти за оренду приміщення відповідно до укладеного договору.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022р №2024/02.0-7.1, адресованого невизначеному колу осіб, Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної) сили: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

13.07.2022 ТОВ ЮК «СЕНАТ» складено на ім`я ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» повідомлення № 1-П/07-22 щодо неможливості виконання умов договору оренди у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, розірвання договору оренди, та вимоги повернення об`єкту оренди, в якому посилаючись на пункти 7.2., 7.3., 7.4. договору та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, зазначило, що днем настання форс-мажорних обставин слід вважати 24.02.2022, і з цієї дати починається обчислення строку форс-мажорних обставин на території України, в тому числі в місті Одесі, де зареєстрований орендодавець (ТОВ ЮК «СЕНАТ») та знаходиться об`єкт оренди (БЦ «МАРСЕЛЬ»), та повідомило про відсутність можливості виконувати зобов`язання згідно договору оренди від 24.01.2020 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, з моменту їх настання, розірвання договору, а також вимагало повернути об`єкт оренди.

Відповідно до відтиску штемпелю поштової установи на описі вкладення у цінний лист, накладної та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА», 13.07.2022 повідомлення №1-П/07-22 від 13.07.2022 (6502615691086) надіслано із м. Одеси на юридичну адресу ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» (02152, м. Київ, просп. Тичини, буд. 20).

Згідно із наявним в матеріалах справи трекінгом з сайту АТ «УКПОШТА», поштове відправлення із індексним номером 6502615691086 станом на 15.07.2022 прямує до точки видачі/доставки.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.07.2022 № 305842426, нежитлова будівля торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ» (адреса: м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79) на праві власності належить ТОВ ЮК «СЕНАТ». На підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору від 24.01.2020 № 274, посвідченого приватним нотаріусом Синицею Т.В., за ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» було зареєстровано право оренди частини нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», площею 2733,9 кв.м., яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Ніжинська, 79. 15.07.2022 о 16:06:34 державним реєстратором прав на нерухоме майно Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченко Євгеном Борисовичем внесено рішення (індексний номер 64196662) про припинення іншого речового права на підставі: повідомлення про розірвання договору оренди, серія та номер: 1-П/07-22, виданий 13.07.2022 ТОВ ЮК «СЕНАТ»; трекінг відправлення, серія та номер №6502615691086, виданий 15.07.2022, видавник: ПАТ «УКРПОШТА»; докази направлення повідомлення про розірвання договору орендарю та опис вкладення до поштового відправлення, серія та номер: 6502615691086, виданий 13.07.2022, видавник ПАТ «УКРПОШТА»; лист, серія та номер: 2024/02.0-7.1, виданий 28.02.2022, видавник: Торгово-промислова палата України.

Крім того, із наведеної інформаційної довідки вбачається, що 15.07.2022 о 17:14:30 зареєстровано право користування (найму(оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами нежитлової будівлі торгово-офісного центру «МАРСЕЛЬ», загальною площею 3670,7 кв.м. на підставі укладеного між ТОВ ЮК «СЕНАТ» та ТОВ «МАРСЕЛЬ-2022» договору оренди від 15.07.2022 № 228.

30.08.2022 центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянула скаргу ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» від 28.07.2022, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29.07.2022 за №СК-1393-22, з доповненнями до неї від 08.08.2022, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12.08.2022 за №СК-1681-22 та 15.08.2022 за №СК-1699-22, на рішення від 15.07.2022 №64196662, прийняте державним реєстратором Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області Ткаченком Євгеном Борисовичем, та на рішення від 15.07.2022 №64198303, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Владиславою Олександрівною, щодо нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», розташованої за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, за результатами розгляду якої рекомендувала у задоволенні скарги відмовити.

Розглядаючи скаргу на рішення державного реєстратора центральна Колегія Міністерства юстиції України встановила, що додатковий договір №3 був відсутній у Державному реєстрі прав і зміни до запису про право оренди на підставі цього договору не вносилися; державним реєстратором Ткаченком Є.Б. відповідно до вимог статті 18, пункту 14 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належним чином було перевірено документи, які подавались для державної реєстрації прав на відповідність вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі наведеного висновку центральної Колегії, міністром юстиції України прийнято наказ №2160/7 від 19.09.2022 про відмову у задоволенні скарги, оскільки оскаржувані рішення відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом

Тобто, припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведених положень законодавства одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договори допускають можливість одностороннього їх розірвання.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (подібна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 р. по справі № 916/1684/18).

Пунктом 7.3. договору як в редакції станом на 24.01.2020, так і в редакції додаткового договору №3 від 26.01.2020, передбачено право на одностороннє розірвання договору у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

Так, згідно із пунктом 7.3. договору в редакції станом на 24.01.2020 у випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 1 (один) місяць, кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення.

Додатковою угодою №3 від 26.01.2020 пункт 7.3. договору викладено у наступній редакції: «У випадку, якщо обставини форс-мажору тривають довше ніж 9 (дев`ять) місяців, кожна зі Сторін має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, шляхом направлення іншій Стороні письмового повідомлення».

З огляду на доводи та аргументи сторін у справі, спірним є питання наявності форс-мажорних обставин та строк тривалості таких обставин, після спливу якого сторона договору може реалізувати своє право на розірвання договору в односторонньому порядку.

Однак, враховуючи, що право на одностороннє розірвання договору виникає у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, першочерговим є вирішення питання їх наявності у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У статті 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), передбачено, що Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

-умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

-умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

-умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Відповідно до статті 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, Торгово-промислова палата та її регіональні представництва, які видають сертифікати про обставини непереборної сили, є компетентними органами засвідчення форс-мажорних обставин.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Як вже зазначалось, у розділі 7 договору сторони врегулювали правовідносини між ними у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, і ці пункти необхідно застосовувати у їх взаємозв`язку між собою.

Досліджуючи розділ 7 договору колегією суддів установлено, що умовами договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, у випадку якщо це стало наслідком форс-мажорних обставин, під якими сторони розуміють будь-які обставини, які виникли поза волею або всупереч бажанням сторін, і які не можна передбачити чи уникнути (пункти 7.1., 7.2.). В той же час, кожна із сторін має право на розірвання договору в односторонньому порядку після спливу визначеного у цьому договорі строку існування форс-мажорних обставин (пункт 7.3). При цьому сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки по цьому договору, зобов`язана в триденний термін повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди для цього (пункт 7.4. договору). Наявність існуючих форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено компетентними органами (пункт 7.5. договору).

Аналізуючи наведені вище умови договору в аспекті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що сторони дійшли згоди про те, що сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки за договором, має право на його розірвання в односторонньому порядку після спливу визначеного у цьому договорі строку дії форс-мажорних обставин, і наявність цих обставин повинна бути підтверджена компетентними органами.

З аналізу наведених норм законодавства та положень договору слідує, що на особу яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки за договором, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме обставини форс-мажору вплинули на виконання конкретного зобов`язання. Загальне (абстрактне) посилання на існування форс-мажору є недостатнім.

У цій справі існування форс-мажорних обставин, як підстави для одностороннього розірвання договору, відповідач підтверджує листом Торгово - промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Інших доказів неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у зв`язку із дією форс-мажорних обставин, як підстави для одностороннього розірвання договору, відповідач не надав.

З урахуванням необхідності доведення причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань, не є достатнім посилання відповідача у повідомленні від 13.07.2022 № 1-П/07-22 на загальний лист Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, зважаючи також і на те, що суд має досліджувати докази в їх сукупності.

На переконання колегії суддів, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором оренди, в якому він виступає орендодавцем, основним обов`язком якого є передання у користування об`єкту оренди на умовах, передбачених договором, і цей обов`язок наразі вже є виконаним з боку останнього, про що свідчить акт приймання передачі об`єкту оренди від 24.01.2020.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, отримані в якості сплати позивачем орендної плати, додатковим підтвердженням чого є також і те, що в той же день, коли державним реєстратором Ткаченком Є.Б. було внесено до Державного реєстру речових прав запис про скасування речового права користування позивачем об`єктом оренди, тобто 15.07.2022, відповідач уклав щодо даного ж об`єкту оренди з ТОВ «МАРСЕЛЬ-2022» договір оренди (найму), що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О. та зареєстровано в реєстрі за №228.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, оскільки він не підтверджує настання форс-мажорних обставин для відповідача, адже не відповідає вимогам обумовленості впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин відповідач не довів існування для нього форс-мажорних обставин у правовідносинах, які виникли з позивачем на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі, що посвідчений 24.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274.

З огляду на встановлену апеляційним господарським судом обставину відсутності форс-мажору у спірних правовідносинах, у відповідача були відсутні правові підстави для розірвання договору в односторонньому порядку.

А тому не має значення для вирішення цього спору встановлення передбаченого пунктом 7.3. договору строку, зі спливом якого пов`язується право сторони на одностороннє розірвання договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами (1 місяць чи 9 місяців), наслідків недотримання відповідачем передбаченого пунктом 7.4. договору порядку повідомлення про існуючі перешкоди для належного виконання зобов`язань та моменту, з якого договір вважається припиненим (з моменту надіслання чи з моменту отримання повідомлення про одностороннє розірвання договору), у зв`язку з чим відповідним доводам сторін Південно-західний апеляційний господарський суд оцінку не надає.

Щодо посилання скаржника на висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України від 30.08.2022 та прийнятий на підставі цього висновку наказ Міністра юстиції України №2160/7 від 19.09.2022 про відмову у задоволенні скарги ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на дії державного реєстратора Ткаченка Є.Б. колегія суддів зазначає, що Колегією при розгляді скарги надавалася оцінка рішенню державного реєстратора, виходячи із відповідності прийнятого ним рішення вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав. При цьому апелянт, зазначаючи про те, що з висновків Колегії Міністерства юстиції України чітко вбачається, що у разі внесення змін до договору оренди нерухомого майна, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, такі зміни в обов`язковому порядку мають вноситись й до запису про право оренди (тобто, вноситись зміни до реєстру), перекручує зміст викладених у цьому документі суджень Колегії, оскільки останньою було зазначено, що додатковий договір №3 був відсутній у Державному реєстрі прав і зміни до запису про право оренди на підставі цього договору не вносилися; державним реєстратором Ткаченком Є.Б. відповідно до вимог статті 18, пункту 14 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належним чином було перевірено документи, які подавались для державної реєстрації прав на відповідність вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із змісту статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на те, що одностороння відмова ТОВ ЮК «СЕНАТ» від договору оренди частини нежитлової будівлі суперечить приписам законодавства, наявні правові підстави для визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору оренди частини нежитлової будівлі №274 від 24.01.2020, що вчинений ТОВ ЮК «СЕНАТ» відповідно до повідомлення № 1-П/07-22 від 13.07.2022, та задоволення відповідної позовної вимоги.

Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на наведене правове обґрунтування позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Ткаченка Є.Б. про державну реєстрацію від 15.07.2022 №64196662 щодо припинення за позивачем права користування (найму (оренди)) нерухомим майном, що виникло на підставі спірного договору оренди, про скасування державної реєстрації припинення за позивачем такого речового права та про поновлення за позивачем речового права користування (найму (оренди)), підлягають задоволенню як похідні вимоги від вимоги про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору оренди.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позовних вимог.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної компанії «СЕНАТ» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2023 у справі №916/2518/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.05.2023.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран