Постанова

від 15.05.2023 по справі 910/9481/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа№ 910/9481/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023

у справі № 910/9481/22 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівіні»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівіні» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом б/н від 20.09.2022 року (вх. №1793/22 від 20.10.2022) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю товарів №12/89 від 23.10.2021 року у сумі 100707,60 грн, з яких 75493,72 грн основного боргу, 1638,11 грн 3% річних, 14746,19 грн. інфляційних збитків та 8829,58 грн пені.

Позов обґрунтований тим, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 75493,72 грн, що підтверджується видатковою накладною №226 від 23.11.2021 року, товарно-транспортною накладною №Р226 від 23.11.2021 року, Актом приймання передачі продукції б/н від 29.11.2021 року, підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками, а також, довіреністю відповідача №426 від 23.11.2021 року на отримання ТМЦ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок №328 від 12.11.2021 року на оплату поставленої продукції на суму 75493,72 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленої продукції не виконав, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість за поставлений товар у сумі 75493,72 грн. У зв`язку із невиконанням договору позивач вимагає стягнення у судовому порядку основного боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пені у зазначених розмірах.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі та послався те, що вся первинна документація, яка стосується фінансової діяльності підприємства залишилась на окупованій території, тому він не має змоги ознайомитись з первинною документацією та обґрунтованими поясненнями осіб, які мали безпосереднє відношення до цього питання, узгодити розмір заборгованості, якщо така дійсно існує, а також не має можливості скористатись одним із засобів захисту своїх інтересів проти позову, а саме пред`явити самостійну вимогу до позивача, якщо при виконанні договору були порушені його права.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі №910/9481/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівіні» 75493 грн. 72 коп. основного боргу, 1638 грн. 11 коп. 3% річних, 14746 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 4589 грн. 60 коп. пені та 2376 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

08.02.2023 не погоджуючись з даним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі №910/9481/22 в частині стягнення штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким скасувати стягнення пені інфляційних втрат, 3% річних.

Апелянт посилається на те, що судом не враховано обставин непереборної сили, що в розумінні ст. 233 ГК України є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Зокрема, апелянт зазначає, що:

- внаслідок введення воєнного стану в Україні та окупації Вуглегірської ТЕС всі документи, в тому числі щодо договору залишились на непідконтрольний території, що зумовило неможливість відповідача вчасно виконати свої зобов`язання;

- у зв`язку із військовою агресією російської федерації починаючи з 24 лютого 2022 року всі теплові електростанції ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» неодноразово припиняли функціонування, а деякі зупинили своє функціонування чи зазнали ушкоджень;

- відповідач несе значні витрати на виконання функцій безпосередньої обороноздатності Держави;

- відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу від 28.04.2023 зазначив, що військова агресія російської федерації негативно впливає на позивача, ніяк ні слабше ніж на відповідача. ТОВ « ЛІВІНІ» є суб`єктом мікро підприємництва, більш вразливого до стану економічного та геополітичного середовища. Несвоєчасна оплата відповідача є критичною для подальшого функціонування позивача. Враховуючи викладене, всі заперечення відповідача позивач вважає необґрунтованими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №910/9481/22 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ПІК України, до надходження матеріалів справи №910/9481/22. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 910/9481/22 залишено без руху на підставі ст.ст. 174. 260 ПІК України у зв`язку з відсутністю належних-доказів направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Лівіні».

Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

21.03.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Лівіні».

Оскільки, недоліки, допущені при поданні апеляційної скарги у справі №910/9481/22, усунено, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі №910/9481/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 15.05.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 08.05.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Представник відвідача в апеляційній скарзі подав клопотання про розгляд справи без його участі, яке задоволено судовою колегією.

Явка представників сторін

Представники сторін в судове засідання 15.05.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідку про надсилання засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти позивача, вказаної ним в позовній заяві та довідку про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, а тому відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Однак, в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення. При надсиланні листів на електронну пошту у відправника є можливість запросити сповіщення про доставку (що фактично є отриманням листа) та про прочитання такого листа, складання довідки про факт надсилання, тощо.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Згідно з частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівіні» (за Договором - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (за Договором - Покупець) укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів №12/89 (далі - Договір), згідно умов п. п. 1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов Договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до ч. 2 Договору, ціною Договору є загальна сума цін на Продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором. Ціни на Продукцію визначаються в Додатку № 1 до Договору. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. Вартість Продукції, зазначена в п. 2.1 Договору, включає вартість тари, упаковки, маркування Продукції, а також інші витрати, які покладаються на Постачальника відповідно до умов постачання, зазначених в п. 3.1. Договору. Розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору. Сторони обумовлюють, що при надходженні коштів Постачальнику від Покупця зазначені кошти надходять в першу чергу в рахунок оплати вартості Продукції.

Згідно п. 3.1 Договору, Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.5, 5.7 Договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання - передачі продукції. Право власності на Продукцію переходить від Постачальника до Покупця в момент, передбачений в п. 5.3. Договору. Відпуск продукції Покупцю здійснюється на підставі оригіналу відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальної цінності, оформленої Покупцем на свого представника.

Згідно п. 9.6 Договору, у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої Продукції.

Згідно ч. 12 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку № 1 до Договору.

На виконання умов Договору між сторонами 23.10.2021 року укладено Додаткову угоду №1, якою погоджено найменування продукції, кількість, ціну за одиницю та загальну ціну додаткової угоди, яка складає 75493,72 грн.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Договору, ним поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 75493,72 грн., що підтверджується видатковою накладною №226 від 23.11.2021 року, товарно-транспортною накладною №Р226 від 23.11.2021 року, Актом приймання передачі продукції б/н від 29.11.2021 року, підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками, а також, довіреністю відповідача №426 від 23.11.2021 року на отримання ТМЦ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок №328 від 12.11.2021 року на оплату поставленої продукції на суму 75493,72 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленої продукції не виконав частково, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість за поставлений товар у сумі 75493,72 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №01-22 від 17.02.2022 року та №02-22 від 03.05.2022 року з вимогою погасити наявну заборгованість у сумі 75493,72 грн. Однак, зі слів позивача, зазначені претензії залишено позивачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті рішення

За своєю природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов Договору, не оплачено отриману від позивача продукцію, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 75493,72 грн, що відповідачем не спростовано, доказів сплати боргу суду не надано.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На підставі викладеного, судом першої інстанції правильно встановлено, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію за Договором у сумі 75493,72 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.6 Договору, у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої Продукції.

Відповідно до матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8829,58 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 75493,72 грн., згідно видаткової накладної №226 від 23.11.2021 року за період з 31.12.2021 року по 20.09.2022 року, згідно виконаного ним розрахунку.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8829,58 грн. пені за період з 31.12.2021 року по 20.09.2022 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договором не передбачено можливість нарахування пені за період, що перевищує 6 місяців, що передбачено ч. 6 ст. 231 ГК України, тому з розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 75493,72 грн. за період з 31.12.2021 року по 30.06.2022 року складає 4589,60 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Позивач, згідно виконаного ним розрахунку, просить стягнути з відповідача 1638,11 грн 3% річних та 14746,19 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 75493,72 грн за період з 31.12.2021 року по 20.09.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних у сумі 1638,11 грн є арифметично вірним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції ц своєму рішенні зазначив, що розмір інфляційних втрат нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 75493,72 грн. за період з 31.12.21 по 20.09.22 складає 16460,75 грн., однак, позивачем розмір інфляційних втрат визначено у сумі 14746,19 грн. а тому, задоволенню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при винесенні рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Колегія повністю погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Щодо зменшення пені

Апелянт посилається на те, що, судом не враховано обставин непереборної сили, що в розумінні ст. 233 ГК України є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Судова колегія вважає ці доводи необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аргументи відповідача щодо негативного впливу на його господарську діяльність та фінансовий військової агресії російської федерації були предметом розгляду у суді першої інстанції, який в свою чергу, надав їм належну правову оцінку. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Щодо зменшення розміру пені колегія суддів враховує, що відповідач повинен був розрахуватися в строк до 30.12.2021 включно, тобто до початку військової агресії російської федерації проти України. Таким чином, до 24 лютого 2022 року він мав достатній час для виконання свого зобов`язання по сплаті простроченої заборгованості. За цей період відповідачем не доведено наявність обставин, які в розумінні ст. 233 ГК України та ч. 3.ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення розміру пені.

Посилання відповідача на те, що відповідач не мав можливості дістатись до первинної документації та спростувати вимоги позивача, не є тими обставинами, які звільняють відповідача від обов`язку здійснити розрахунок за поставлений товар.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд повинен взяти до уваги інтереси обох сторін, у тому числі, проте не лише, майновий (фінансовий) стан, а й інші обставини, які пов`язані з невиконанням відповідачем свого обов`язку, зокрема, і наслідки, що настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а також поведінку боржника.

В контексті зазначеного судова колегія наголошує, що військова агресія російської федерації проти України так само негативно впливає й на позивача. Обставини справи свідчать про те, що відповідач тривалий час, у тому числі у період до початку військової агресії, не вчиняв дій щодо погашення простроченої заборгованості.

Розмір пені - 4589, 65 грн не є надмірно великим у порівнянні із розміром простроченої заборгованості.

Отже, судова колегія не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Таким чином, послання відповідача в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, як на підставу для зменшення 3% річних та інфляційних втрат є помилковими.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі №910/9481/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 26.05.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова