Рішення

від 18.05.2023 по справі 914/616/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 Справа № 914/616/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське, с. Завидовичі, Городоцький р-н, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Спиридонова Катерина Сергіївна - представник ( в режимі ВКЗ)

Від відповідача: Кулинич Марта-Марія Андріївна - представник

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське, с. Завидовичі, Городоцький р-н, Львівська обл. про стягнення 9 832 526,11грн. заборгованості, з якої: 9 197 790грн. основна заборгованість за договором, 73 582,32грн. інфляційні втрати, 31 662,29грн. 3% річних, 529 221,50грн. пені. У прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 147 484,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.03.2023 року на 12:00год. Рух справи відображено в ухвалах суду.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивач не заперечив проти закриття провадження в частині стягнення основної суми боргу в сумі 9 197 790,00грн. у звязку з оплатою, та просить слухати справу в частині стягнення 73 582,32грн. інфляційних втрат, 31 662,29грн. 3% річних та 529 221,50грн. пені. Відповідач підтвердив цю обставину клопотанням про закриття провадження у справі за вх.№10425/23.

Ухвалою суду від 27.04.2023 року закрито провадження у справі № 914/616/23 в частині вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 9 197 790,00грн., продовжено розгляд справи щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 18.05.2023 р. о 14:30 год.

В судовому засіданні 18.05.2023 року сторони підтримали підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні проголошено в ступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору транспортно-експедиторського обслуговування №12/10-22 від 12 жовтня 2022 року, позивачем були надані відповідачу послуги, що підтверджується Актами здачі приймання робіт №200 від 23.12.2022 року, №206 від 26.12.2022 року, №207 від 29.12.2022 року. Крім того, на підставі видаткової накладної №238 від 29.12.2022 року поставлено відповідачу вкладиші та накидки до вагонів на суму 526 500,00грн. Відтак, станом на момент подання позову у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9 197 790,00грн.

Відповідач у порушення умов договору не здійснив своєчасно оплату наданих послуг та поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 9 197 790,00грн.

За прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до п. 5.5 Договору, по вищезазначених актах та накладній позивач просить стягнути 73 582,32грн. інфляційних втрат, 31 662,29грн. 3% річних та 529 221,50грн. пені, судовий збір у розмірі 147 484,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.

Аргументи відповідача.

06.04.2023 року на електронну адресу суду представником відповідача подано додаткові пояснення за вх.№8686/23, в яких представник просить крім закриття провадження в частині основного боргу, відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 73 582,32грн. інфляційних втрат, 31 662,29грн. 3% річних та 529 221,50грн. пені, мотивуючи тим, що послуги, що були надані на підставі актів, були повністю оплачені відповідачем 28.02.2023 року після відкриття провадження у справі, а оплата за спірним актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) мала бути проведена протягом трьох банківських днів з дати відповідного акту, а отже нарахування повинно відбуватися лише з четвертого банківського дня з дати підписання відповідних актів.

Також відповідач зазначає, що з 01 січня 2023 року укладений між сторонами договір припинив свою дію і зв`язку з закінченням строку на який його було укладено, відтак застосування розміру пені після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Фактичні обставини справи.

12 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівське, укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/10-22, згідно якого експедитор приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги відповідно до вимог чинного законодавства України і держав, по території яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, вказаних в законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність» і цьому Договорі.

Відповідно до п.2.3.4 Договору, клієнт повинен проводити оплату послуг, що надаються в прядку, передбаченому цим договором.

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги з залізничного перевезення, що підтверджується: Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №200 від 23.12.2022 року на суму 3 890 430,00грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №206 від 26.12.2022 року на суму 3 890 430,00грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №207 від 29.12.2022 року на суму 3 890 430,00грн. Також відповідно до матеріалів справи, позивачем поставлено товар відповідачу на суму 526 500,00грн., що підтверджується видатковою накладною №238 від 29 грудня 2022 року.

Відповідно до Акту звірки між сторонами за період з 01.12.2022 року по 30.12.2022 рік, у відповідача існувала заборгованість 11 197 790,00грн. Згідно матеріалів справи, відповідачем після підписання акту звірки, сплачено позивачу 2 000 000,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями, відтак, станом на момент подання позову у відповідача існувала прострочена заборгованість у сумі 9 197 790,00грн., що не заперечується відповідачем у справі, яким сплачено даний борг після відкриття провадження у справі (28.02.2023 року), та в частині стягнення даного основного боргу провадження у справі судом закрито.

Згідно п.3.3 Договору, для належного виконання експедитором умов цього договору, клієнт здійснює платежі у розмірі 100% вартості транспортно-експедиторських послуг шляхом передоплати протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора, якщо інше не передбачено додатками до цього договору.

Пунктом 3.7. договору перебачено, що у будь-якому випадку, якщо клієнт за здійсненими експедитором перевезеннями за заявками клієнта, має заборгованість перед експедитором, то така заборгованість повинна бути сплачена клієнтом в повному обсязі протягом трьох банківських днів з дати відповідного Актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, за яким утворилась заборгованість або Актів, оформлених відповідно до п. 4.2 договору. Така заборгованість сплачується клієнтом незважаючи на отримання рахунку експедитора.

В матеріалах справи немає доказів оплати відповідачем повної та своєчасної вартості наданих послуг з наданих позивачем послуг залізничного перевезення відповідно до Актів наданих послуг та з поставки товару, згідно видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.5 Договору, за порушення клієнтом зобов`язань, передбачених Розділом 3 Договору в частині розрахунків, клієнт зобов`язаний сплатити експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, а також 3% річних і інфляційні, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 9.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками

Сторін і діє по 31.12.2022 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

У Розділі 10 Договору, сторони домовилися про те, що при укладанні та виконанні правочинів між Сторонами цього Договору можуть використовуватися документи в електронній формі, а підписання таких документів для підтвердження описаних в них господарських операцій буде здійснюватися з використанням наступних систем електронного документообігу (надалі - Системи): Для підписання та обміну Договірними документами - сервіс електронного документообігу «Вчасно»; для підписання та обміну Первинними документами та Іншими документами - системи «Вчасно» , «M.E.Doc», «Арт-Звіт».

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було надіслано 23.12.2022 року відповідачу рахунок від 16.12.2022 року по Акту №200 від 23.12.2022 року; 26.12.2022 року надіслано відповідачу рахунок від 26.12.2022 року по Акту №206 від 26.12.2022 року, 29.12.2022 року надіслано рахунок від 29.12.2022 року по Акту №207 від 29.12.2022 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з залізничного перевезення та з поставленого товару та прострочення оплати за надані послуги та поставки товару, позивач просить стягнути з відповідача 529 221,50грн. пені, яка ним обраховувались відповідно до п. 5.5 Договору та на підставі ст. 625 ЦК України нараховані 73 582,32грн. інфляційних втрат та 31 662,29грн. 3% річних.

Норми права та мотиви суду.

Предметом доказування є обставини з якими пов`язується факт неналежного виконання договору і застосування за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційних втрат, 3% річних, та пені у спосіб визначеним законодавством та зазначений у договорі.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст.902 ЦК України).

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, експедитор, тобто позивач, приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги відповідно до вимог чинного законодавства України і держав, по території яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, вказаних в Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність» і цьому Договорі.

Судом досліджено наявні у справі письмові докази, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №200 від 23.12.2022 року на суму 3 890 430,00грн., №206 від 26.12.2022 року на суму 3 890 430,00грн., №207 від 29.12.2022 року на суму 3 890 430,00грн., рахунки на оплату, товаро-транспортні накладні, та встановлено, що вищезазначені документи надіслані позивачем відповідачу в електронний спосіб. Проте сума боргу сплачена відповідачем з простроченням, даний факт не заперечує відповідач, будь-яких заперечень, відмови від підписання даних документів не висловив. В матеріалах справи містяться Акти здачі-прийняття робіт та акт звірки, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Як зазначено вище, у Розділі 10 Договору, сторони домовилися про те, що при укладанні та виконанні правочинів між Сторонами цього договору можуть використовуватися документи в електронній формі, а підписання таких документів для підтвердження описаних в них господарських операцій буде здійснюватися з використанням наступних систем електронного документообігу (надалі - Системи): Для підписання та обміну Договірними документами - сервіс електронного документообігу «Вчасно»; для підписання та обміну Первинними документами та Іншими документами - системи «Вчасно» , «M.E.Doc», «Арт-Звіт».

Відтак доводи відповідача у цій частині судом відхиляються.

Безпідставними є твердження відповідача про те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору, на який його було укладено, стягнення пені є безпідставним. При цьому суд зазначає таке.

Главою 50 ЦК визначено підстави припинення зобов`язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

Відповідно до статті 599 ЦК зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пункті 9.1. договору сторони погодили, що в частині проведення розрахунків договір діє до повного виконання.

Наведений пункт договору відповідає вимогам частини 4 статті 631 ЦК, якою передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати наданих послуг, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання, яке мало місце під час дії цього договору.

Судом відхиляються аргументи відповідача про оплату видаткової накладної №238 від 29.12.2022 року на суму 526 500,00грн.

Суд зазначає, що видаткова накладна №238 належним чином підписана та скріплена печаткою сторін. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. У тексті видаткової накладної є посилання на договір, що укладений між сторонами №12/10-22 від 12.10.2022 року та рахунок на оплату покупцю №253 від 29.12.2022 року. Сума 526 500,00грн. зазначена як борг відповідача у Акті взаємних розрахунків за період 01.12.22 30.12.22 між сторонами, що взаємно підписаний та скріплений печатками із зазначенням надходження 29.12.22.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України установлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі належних, допустимих доказів, суд дійшов висновку, що строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару (з врахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/649/19 від 29.042020).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.4. договору, у разі потреби надання експедитором додаткових послуг, не передбачених умовами договору, розмір та порядок оплати таких послуг визначаються додатково в додатках до договору. У п.3.4. договору сторони передбачили, що клієнт проводить оплату впродовж трьох банківських днів. Відтак судом проведено розрахунок заборгованості з 04.01.23 року.

Суд звертає увагу, що факт отримання товару за вищезазначеною видатковою накладною відповідач не заперечив та сплатив цю суму, яка була включена в загальну суму заборгованості, в частинні стягнення якої судом закрито провадження у зв`язку із сплатою відповідачем заборгованості.

Із наведених обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано надання позивачем послуг та щодо існування боргу станом на момент подання позовної заяви, а оплата відповідачем за надані послуги і поставлений товар відбулася з простроченням, відтак, основний борг за невиконання умов договору у відповідача перед позивачем станом на час подання позовної заяви існував і був погашений відповідачем з простроченням до розгляду справи по суті.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.5 Договору, за порушення клієнтом зобов`язань, передбачених Розділом 3 Договору в частині розрахунків, клієнт зобов`язаний сплатити експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, а також 3% річних і інфляційні, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Згідно п.3.3 Договору, для належного виконання експедитором умов цього договору, клієнт здійснює платежі у розмірі 100% вартості транспортно-експедиторських послуг шляхом передоплати протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора, якщо інше не передбачено додатками до цього договору.

Враховуючи, що замовник прострочив оплату за надані послуги з залізничного перевезення та отриманий Товар, позивач провів нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених сум по кожному Акту надання послуг та за видатковою накладною за кожний день прострочення платежу, обраховуючи борг для Актів надання послуг від дати отримання рахунку з врахуванням строку, визначеного у п.3.3 Договору, а для видаткової накладної з врахуванням строку визначеного у п.3.3 з дати виставленого рахунку, який в матеріалах справи відсутній.

Із врахуванням сум та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за транспортно-експедиторського обслуговування №12/10-22 від 12 жовтня 2022 року, загальний розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору позивачем розраховано в сумі 529 221,50грн.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.

Надавши оцінку договору та встановивши, що він містить положення, які визначають нарахування пені з урахуванням умов та строків, зазначених у договорі, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені позивачем в даному випадку правильно застосовано п. 3.3 договору, проте неправильно визначено строк настання обов`язку по оплаті за Актом №200 від 23.12.2022 року та по видатковій накладній №238.

Відтак, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням п. 3.3 договору дійшов до висновку, що, незважаючи на помилку визначення початку строку нарахування штрафних санкцій, при здійсненні перерахунку судом даний факт не вплинув на загальну суму пені, що підлягає до стягнення в межах заявлених позовних вимог в сумі 529 221,50грн.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р Про перенесення робочих днів у 2019 та ст.73 Святкові і неробочі дні - Кодексу законів про працю України, враховуючи норми Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дійшов висновку, що позивачем зазначалися неправильні періоди прострочення грошового зобоязання та правильні суми від яких нараховувались 3% річних. Відтак здійснивши перерахунок 3% річних, який не вплинув на суму відсотків в сторону зменшення, стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в межах заявлених позовних вимог в сумі 31 662,29грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що судом при перевірці нарахування інфляційних втрат нарахованих позивачем, взято до уваги розмір боргу з урахуванням індексу інфляції виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за місяць у якому мала місце інфляція, при цьому до розрахунку включалися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці тобто мала місце дефляція.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 73 582,32грн. інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильний період (січень 2023 року) та суму боргу від якої здійснювались нарахування інфляційних втрат та стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 73 582,32грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині стягнення 529 221,50грн. пені, 31 662,29грн. 3% річних та 73 582,32грн. інфляційних втрат, підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 147 484,00 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2023 року закрито провадження у справі № 914/616/23 в частині стягнення основного боргу у сумі 9 197 790,00грн.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (положення ч. 4 ст. 231 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги те, що судом закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 9 197 790,00грн. з підстав відсутності предмету спору, особа, що сплатила судовий збір, має право на його повернення за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання у розмірі 137 966,85грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.04.2023 року продовжено слухання справи №914/616/23 в частині стягнення 73 582,32грн. інфляційних втрат, 31 662,29грн. 3% річних та 529 221,50грн. пені.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в частині стягнення 73 582,32грн. інфляційних втрат, 31 662,29грн. 3% річних та 529 221,50грн. пені, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір з обрахунком від суми штрафних санкцій (634 466,11грн.) в сумі 9516,99грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Представником позивача у прохальній частині позовної заяви, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) долучено до матеріалів справи наступні документи: договір (угода) про надання правової допомоги №09/02-23 від 9 лютого 2023 року, якою уповноважено, зокрема адвокатів Спиридонову К.С., Узунову А.М. представляти інтереси позивача, платіжна інструкція №1774 від 13.02.2023 року про оплату 15 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видане адвокату Узуновій Анастасії Михайлівні серія КС №9730/10 від 18.02.2021 року, ордер на надання правничої допомоги, Свідоцтво про право на заняття адвокатською дільністю серія КВ №6010, видане Спиридоновій Катерині Сергіївні та ордер, у позовній заяві наведено детальний опис послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом позивачу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження вимог ч.3 ст. 126 ГПК України позивач надав детальний опис виконаних робіт (наданих), на які витратилося 19 годин часу на суму 15 000,00грн. та які були оплачені згідно доданої платіжної інструкції №1774 від 13.02.2023 року.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Слід зазначити, що сторони у п. 5.1 Договору про надання правової допомоги №09/02-23 від 9 лютого 2023 року, визначили, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги по даному договору становить 15 000,00грн. за ведення справи у суді першої інстанції.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип розумності та співрозмірності судових витрат, недоведеність відповідачем необхідності зменшення правових витрат, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими та правомірно заявленими, що відповідають критеріям реальності та співмірності.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське (81533, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Завидовичі, вул. Заставська, 284а, код ЄДРПОУ 22372512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 33-Б, приміщення 27, код ЄДРПОУ 44536145) 529 221,50грн. пені, 31 662,29грн. 3% річних, 73 582,32грн. інфляційних втрат, 9 516,99грн. судового збору та 15 000,00грн. витрат на правову допомогу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст складено та підписано 29.05.2023 року.

Суддя Коссак С.М.