Постанова

від 16.08.2023 по справі 914/616/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2023 р. Справа №914/616/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське б/н від 16.06.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/1947/23 від 19.06.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 (повний текст складено 29.05.2023, суддя Коссак С.М.)

у справі №914/616/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське, с. Завидовичі, Городоцький р-н, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості

за участю представників:

від апелянта (відповідача): не з`явився

від позивача: Спиридонова К.С. адвокат (в режимі відеоконференції)

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 у справі №914/616/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ 529 221,50 грн. пені, 31 662,29 грн. 3% річних, 73 582,32 грн. інфляційних втрат, 9 516,99 грн. судового збору та 15 000,00грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 у справі №914/616/23, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ відмовити, судові витрати покласти на позивача, здійснювати розгляд апеляційної скарги за участі представника відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 справу №914/616/23 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, було відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 14.08.2023, призначено розгляд справи на 16.08.2023.

07.08.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін.

16.08.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. До клопотання додано наказ №36 Адвокатського об`єднання «Стандарт» від 15.08.2023 про відрядження Кулинич Марти-Марії Андріївни у м.Київ на два календарні дні 16.08.2023 за робочим відрядженням.

В судовому засіданні 16.08.2023 суд оголосив короткий зміст клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

Представник позивача залишила розгляд заявленого клопотання на розсуд суду.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника апелянта адвоката Кулинич Марти-Марії Андріївни про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що доданий до клопотання наказ №36 від 15.08.2023, не відповідає вимогам Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362, з наступними змінами, а саме не містить мети виїзду, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник (зазначено лише місто Київ), дати вибуття та дати прибуття з відрядження (зазначено «на два календарні дні 16 серпня 2023 року»), джерела фінансування відрядження і, відповідно, не може слугувати належним, допустимим і достовірним доказом поважності причин неявки представника апелянта в судове засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України). А тому, беручи до уваги те, що заявником не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття представника в судове засідання, явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача надала пояснення щодо фактичних обставин справи, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

14.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКС РЕЙЛ» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське» про стягнення 9 832 526,11грн. заборгованості, з якої: 9 197 790 грн. основна заборгованість за договором, 73 582,32грн. інфляційні втрати, 31 662,29грн. 3% річних, 529 221,50грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування №12/10-22 від 12.10.2022 позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт №200 від 23.12.2022, №206 від 26.12.2022, №207 від 29.12.2022, а також видатковою накладною №238 від 29.12.2022.

Надані послуги відповідач не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11 197 790,00 грн, що підтверджується актом звіряння, підписаним сторонами 30.12.2022. Після підписання акту звіряння відповідач сплатив позивачу 2 000 000,00 грн., відтак станом на 13.02.2023 розмір заборгованості становить 9 197 790,00 грн.

За прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до п.5.5 договору позивач нарахував 73 582,32 грн. інфляційних втрат, 31 662,29 грн. 3% річних та 529 221,50 грн. пені.

Відповідач, після відкриття провадження у справі сплатив основну суму боргу в розмірі 9 197 790,00 грн. та звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2023 закрито провадження у справі №914/616/23 в частині вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 9 197 790,00грн., продовжено розгляд справи щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

У додаткових поясненнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 73 582,32 грн. інфляційних втрат, 31 662,29 грн. 3% річних та 529 221,50 грн. пені, мотивуючи тим, що послуги, що були надані на підставі актів, були повністю оплачені відповідачем 28.02.2023 після відкриття провадження у справі, а оплата за спірним актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) мала бути проведена протягом трьох банківських днів з дати відповідного акту, а отже нарахування повинно відбуватися лише з четвертого банківського дня з дати підписання відповідних актів. Також відповідач зазначав, що з 01.01.2023 укладений між сторонами договір припинив свою дію і зв`язку з закінченням строку на який його було укладено, відтак застосування розміру пені після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, дійшов висновку про те, що допущені позивачем помилки у розрахунках пені та 3% річних не вплинули на загальний розмір заборгованості, що підлягає до стягнення.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, апелянт покликається на наступні доводи:

- суд стягнув з відповідача пеню, що визначена договором, після закінчення строку дії такого, помилково ототожнивши припинення зобов`язань з оплати за послуги внаслідок припинення дії договору (зобов`язання відповідача оплатити надані йому послуги після припинення дії договору не припинилось) із припиненням нарахування неустойки після закінчення строку договору (закінчення строку дії договору призвело до закінчення строку нарахування пені, що визначена таким договором), натомість, сторонами у договорі не визначено термінів нарахування пені після закінчення строку дії договору, а отже, закінченням строку нарахування пені є 31.12.2022;

- вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочення оплати за видатковою накладною №238 від 29.12.2022 є безпідставною та не підлягала задоволенню з огляду на те, що поставка товару не передбачена умовами договору і судом встановлено обов`язок оплатити поставлений товар в силу закону, отже, суд першої інстанції повинен був застосувати норму ч.2 ст.530 ЦК України та врахувати те, що позивач не пред`являв відповідачу вимоги про оплату за такий договір, 23.02.2023 відповідач отримав примірник позовної заяви і 28.02.2023 здійснив оплату за товар за накладною, отже, прострочення боржника не відбулося;

- стягуючи з відповідача пеню, суд першої інстанції належним чином не перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, внаслідок чого надмірно стягнув з відповідача 7318,61 грн. пені та 439,12 грн. 3 % річних за несвоєчасну оплату послуг за актом №200 від 23.12.2022, оскільки правильним початком строку нарахування пені є 29.12.2922;

- суд надмірно стягнув з відповідача 8654,79 грн. пені та 519,29 грн 3% річних за несвоєчасну оплату видаткової накладної №238 від 29.12.2022, які складають різницю в розрахунку при обчисленні нарахувань з 04.01.2023, а не з 22.12.2022 як було заявлено позивачем.

У відзиві позивач наводить наступні аргументи на спростування доводів апелянта:

- відповідач не посилається на жоден нормативно-правовий акт, який передбачає, що пеня нараховується виключно в межах строку дії договору, і вказане твердження спростовується положенням п.9.1. договору, відповідно до якого, строк дії договору встановлено до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання;

- відповідно до п.3.7. договору, у будь-якому випадку, якщо клієнт за здійсненими експедитором перевезеннями за заявкою клієнта, має заборгованість перед експедитором, така заборгованість повинна бути сплачена клієнтом у повному обсязі протягом трьох банківських днів з дати відповідного акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, за яким утворилась заборгованість, тому, підписавши видаткову накладну, відповідач був зобов`язаний сплатити таку накладну як документ, що підтверджує витрати позивача, протягом трьох днів;

- щодо помилкового визначення судом строку оплати за послуги, надані за актом №200 від 23.12.2022 відповідно до п.3.4. договору відповідач повинен здійснити платежі у розмірі 100% вартості транспортно-експедиторських послуг шляхом передоплати протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора, рахунок №228 на оплату 3 890 430,00 грн. був отриманий відповідачем 16.12.2022 на електронну пошту, відповідач отримав рахунок, не оспорював вартість послуг, погодився з виставленим рахунком при підписанні відповідного акту звіряння, таким чином заборгованість виникла саме 22.12.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

12.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІКС РЕЙЛ (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Львівське укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №12/10-22, згідно з яким експедитор приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги відповідно до вимог чинного законодавства України і держав, по території яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, вказаних в законі України Про транспортно-експедиторську діяльність і цьому договорі.

Відповідно до п.2.3.4 договору, клієнт повинен проводити оплату послуг, що надаються в прядку, передбаченому цим договором.

Згідно із п.3.3 договору, для належного виконання експедитором умов цього договору, клієнт здійснює платежі у розмірі 100% вартості транспортно-експедиторських послуг шляхом передоплати протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора, якщо інше не передбачено додатками до цього договору.

Пунктом 3.7. договору перебачено, що у будь-якому випадку, якщо клієнт за здійсненими експедитором перевезеннями за заявками клієнта, має заборгованість перед експедитором, то така заборгованість повинна бути сплачена клієнтом в повному обсязі протягом трьох банківських днів з дати відповідного акту/тів виконаних робіт, підписаного/них уповноваженими представниками сторін, за яким утворилась заборгованість або акту/тів, оформлених відповідно до п. 4.2 договору. Така заборгованість сплачується клієнтом не зважаючи на отримання рахунку експедитора.

Відповідно до п.5.5 договору, за порушення клієнтом зобов`язань, передбачених розділом 3 договору в частині розрахунків, клієнт зобов`язаний сплатити експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, а також 3% річних і інфляційні, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.5.10. договору нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п.9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє по 31.12.2022 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

У розділі 10 договору, сторони домовилися про те, що при укладанні та виконанні правочинів між сторонами цього договору можуть використовуватися документи в електронній формі, а підписання таких документів для підтвердження описаних в них господарських операцій буде здійснюватися з використанням наступних систем електронного документообігу (надалі - системи): для підписання та обміну договірними документами - сервіс електронного документообігу Вчасно; для підписання та обміну первинними документами та іншими документами - системи Вчасно , M.E.Doc, Арт-Звіт.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги з залізничного перевезення, що підтверджують наступні документи:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №200 від 23.12.2022 на суму 3 890 430,00 грн., заявки на перевезення кукурудзи та вагонів залізничних, що перевозяться на своїх осях; рахунок №228 від 16.12.2022 на суму 3 890 430,00 грн. (без поставки пакування) (надіслано відповідачу на електронну пошту 23.12.2022);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №206 від 26.12.2022 на суму 3 890 430,00 грн., заявки на перевезення кукурудзи та вагонів залізничних, що перевозяться на своїх осях; рахунок №245 від 26.12.2022 на суму 3 890 430,00 грн. (без поставки пакування) (надіслано відповідачу на електронну пошту 26.12.2022);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №207 від 29.12.2022 на суму 3 890 430,00 грн., заявки на перевезення кукурудзи та вагонів залізничних, що перевозяться на своїх осях; рахунок №254 від 29.12.2022 на суму 3 890 430,00 грн. (надіслано відповідачу на електронну пошту 29.12.2022);

- видаткова накладна №238 від 29.12.2022 на поставку вкладишів та накидок на суму 526 500,00 грн., у якій містить посилання на договір №12/10-22 від 12.10.2022 та на рахунок №253 від 29.12.2023, проте вказаний рахунок відсутній в матеріалах справи.

Відповідно до акту звірки, підписаного сторонами, за період з 01.12.2022 по 30.12.2022 у відповідача існувала заборгованість у розмірі 11 197 790,00 грн.

Після підписання акту звірки, відповідач сплатив позивачу 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, відтак, станом на момент подання позову у відповідача існувала прострочена заборгованість у сумі 9 197 790,00 грн., що не заперечується відповідачем у справі.

Суму боргу в розмірі 9 197 790,00 грн. відповідач сплатив після відкриття провадження у справі (28.02.2023) і в частині стягнення основного боргу провадження у справі судом першої інстанції закрито.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг транспортного експедирування і простроченням оплати за надані послуги та поставку товару, позивач нарахував відповідачу 529 221,50 грн. пені, 73 582,32 грн. інфляційних втрат та 31 662,29 грн. 3% річних.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо)

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Обов`язок клієнта проводити оплату послуг, що надаються, в порядку, передбаченому договором, встановлено також у п.2.3.4 договору.

Матеріалами справи підтверджено факт надання експедитором послуг з перевезення вантажу клієнта відповідно до умов договору №12/10-22 від 12.10.2022 та здійснення поставки вкладишів та накидок до залізничних вагонів, а також факт прострочення клієнтом здійснення оплати наданих послуг.

У пункті 5.5. договору передбачено сплату пені за порушення клієнтом зобов`язань в частині розрахунків, а в пункті 5.10. договору сторони узгодили, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, сторони узгодили строк, протягом якого можливе нарахування штрафних санкцій, більший, ніж встановлено у ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на положення пункту 5.10. договору, апеляційний суд відхиляє як такі, що не відповідають дійсності, доводи скаржника про те, що сторонами у договорі не визначено термінів нарахування пені після закінчення строку дії договору і закінченням строку нарахування пені є 31.12.2022.

Водночас слід зазначити, що в будь-якому випадку закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 ЦК України).

Також колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи апелянта про необґрунтованість вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочення оплати за видатковою накладною №238 від 29.12.2022.

Так, суд першої інстанції правильно зазначив, що видаткова накладна №238 належним чином підписана та скріплена печатками обох сторін, відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними, у тексті видаткової накладної є посилання на договір, що укладений між сторонами №12/10-22 від 12.10.2022 та рахунок на оплату покупцю №253 від 29.12.2022, сума 526 500,00 грн. зазначена як борг відповідача у акті взаємних розрахунків за період 01.12.22 30.12.22 між сторонами.

Окрім того, основна сума боргу за видатковою накладною була оплачена відповідачем після пред`явлення позову.

Також слід зазначити, що за видатковою накладною №238 від 29.12.2022 експедитор поставив клієнту вкладиші та накидки. Загальновідомо, що вкладиші та накидки до залізничних вагонів призначені для пакування товару, що перевозиться у залізничних вагонах.

Таким чином, в силу вимог ч.2 ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та положень п.3.11 договору, укладеного сторонами, відповідач має обов`язок оплатити поставлений за видатковою накладною товар, а доводи скаржника про те, що поставка товару не охоплена умовами договору транспортного експедирування не відповідає дійсності.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару (з врахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/649/19 від 29.04.2020).

Апелянт вважає, що в такому разі підлягає до застосування норма ч.2 ст.530 ЦК України, а моментом пред`явлення вимоги слід вважати дату отримання відповідачем копії позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Натомість, у абз.3 п.3.11. договору транспортного експедирування сторони узгодили, що сума розбіжностей у взаєморозрахунках за надані послуги, встановлена в процесі звірки таких взаємних розрахунків зазначається в акті звірки та сплачується стороною, у якої виникла заборгованість, впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту звірки уповноваженими представниками сторін.

Акт звірки розрахунків, у якому також було вказано заборгованість за видатковою накладною №238 від 29.12.2022 на суму 526 500,00 грн., підписано сторонами 30.12.2022, відтак строк сплати настав 03.01.2023 (згідно з визначеним Національним банком України регламентом роботи системи електронних платежів Національного банку (далі СЕП) та порядком роботи банківської системи України у період завершення 2022 року та на початку 2023 року: 31 грудня 2022 року банківський день у СЕП відкривається датою 02 січня 2023 року, міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються до 15:00 датою банківського дня 02 січня 2023 року; 31 грудня 2022 року та 1 січня 2023 року учасники СЕП самостійно приймають рішення щодо дати та часу початку роботи в СЕП відповідно до власних потреб та потреб своїх клієнтів; 01 січня 2023 року приймання початкових платежів до СЕП починається о 9:00, міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються датою банківського дня 02 січня 2023 року; 02 січня 2023 року банківська система України, валютний ринок України, СЕП, депозитарій НБУ працюють у звичайному режимі.).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за заборгованістю, що виникла на підставі накладної №238 від 29.12.2022 слід проводити з 04.01.2023.

В апеляційній скарзі також зазначено, що не зважаючи на доводи про безпідставність нарахування пені поза межами строку дії договору та про відсутність пропуску строку оплати за видатковою накладною, апелянт вважає, що суд надмірно стягнув з відповідача пеню та 3% річних за несвоєчасну оплату послуг за актом №200 від 23.12.2022 та за несвоєчасну оплату видаткової накладної №238 від 29.12.2022, взявши до уваги помилкові розрахунки позивача, здійснені з неправильно визначеним днем початку прострочення платежів.

Однак, вказані твердження апелянта теж не знайшли свого підтвердження при здійсненні судом апеляційної інстанції перевірки розрахунків позивача.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України).

Відповідно до п. 5.5 договору, за порушення клієнтом зобов`язань, передбачених розділом 3 договору в частині розрахунків, клієнт зобов`язаний сплатити експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, а також 3% річних і інфляційні, що передбачено ст.625 ЦК України.

Згідно із п.3.3 договору, для належного виконання експедитором умов цього договору, клієнт здійснює платежі у розмірі 100% вартості транспортно-експедиторських послуг шляхом передоплати протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора, якщо інше не передбачено додатками до цього договору.

Враховуючи, що замовник прострочив оплату за надані послуги з залізничного перевезення та отриманий товар, позивач провів нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених сум по кожному акту надання послуг та за видатковою накладною за кожний день прострочення платежу, обраховуючи борг для актів надання послуг від дати отримання рахунку з врахуванням строку, визначеного у п.3.3 договору, а для видаткової накладної з врахуванням строку визначеного у п.3.3 з дати виставленого рахунку, який в матеріалах справи відсутній.

Із врахуванням сум та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за транспортно-експедиторського обслуговування №12/10-22 від 12 жовтня 2022 року, загальний розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем розраховано в сумі 529 221,50 грн.

Разом з цим, здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, апеляційний суд встановив, що правильний загальний розмір пені за період прострочення відповідачем платежів за актами наданих послуг та видатковою накладною становить 550 553,58 грн. (відповідні розрахунки долучено до матеріалів справи).

Зокрема, пеня за актом №200 за період з 29.12.2022 по 13.02.2023 становить 57 329,05 грн. (як правильно вказав апелянт у скарзі), пеня за актом №206 за період з 30.12.2022 по 13.02.2023 становить 245 150,38 грн, пеня за актом №297 за період з 04.01.2023 по 13.02.2023 становить 218 503,60 грн, пеня за видатковою накладною №238 за період з 04.01.2023 по 13.02.2023 становить 29 570,55 грн. (як правильно вказав апелянт у скарзі), водночас загальний розмір пені перевищує розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, тому висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в повному обсязі, є таким, що відповідає вимогам матеріального права та принципу процесуального господарського права щодо диспозитивності.

Таким чином, помилка позивача у визначенні початку строку нарахування штрафних санкцій не вплинула на загальну суму пені, що підлягає до стягнення в межах заявлених позовних вимог в сумі 529 221,50 грн.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд першої інстанції, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку, що позивачем зазначалися неправильні періоди прострочення грошового зобов`язання та правильні суми від яких нараховувались 3% річних. Відтак здійснивши перерахунок 3% річних, який не вплинув на суму відсотків в сторону зменшення, стягненню з відповідача підлягає 3 % річних в межах заявлених позовних вимог в сумі 31 662,29 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, адже правильний розмір 3% річних за простроченими платежами становить 33 033,22 грн, зокрема, за період за актом №200 за період з 29.12.2022 по 13.02.2023 3439,74 грн. (як правильно вказав апелянт у скарзі), за актом №206 за період з 30.12.2022 по 13.02.2023 14709,02 грн, за актом №297 за період з 04.01.2023 по 13.02.2023 13110,22 грн, за видатковою накладною №238 за період з 04.01.2023 по 13.02.2023 1774,23 грн. (як правильно вказав апелянт у скарзі), водночас, загальний розмір 3% річних перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення.

Відтак доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Щодо стягнення оскарженим рішенням інфляційних втрат, судового збору та розподілу витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга доводів не містить.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Львівське б/н від 16.06.2023 (вх.ЗАГС. №01-05/1947/23 від 19.06.2023) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 у справі №914/616/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 28.08.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.