ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
22 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/116/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Гуменної І.В.
розглянув справу
за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури, 46000, м. Тернопіль, бульв. Т.Шевченка, 7 в інтересах держави в особі:
Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001
Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001
Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, бульв. Шевченка, 1, м. Тернопіль, 46001
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільська загальноосвітня школа I-IIIступенів №22, вул. С. Петлюри, 8, м. Тернопіль, 46003;
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т", вул. С. Петлюри, 8, м. Тернопіль, 46003.
про визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання повернути нежитлові приміщення
за участі представників від:
прокуратури: Фігель О.Т., посвідчення №071076 від 01.03.2023;
позивачів: Тернопільської міської ради та Виконавчого комітету Тернопільської міської ради: Яроша О.П., начальника відділу правової експертизи проектів документів управління правового забезпечення, посвідчення №770;
Управління освіти і науки Тернопільської міської ради: не прибув;
відповідача: не прибув;
третьої особи: не прибув.
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Суть справи: Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Управління освіти і науки Тернопільської міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т" про визнання недійсним договорів та зобов`язанням повернути нежитлові приміщення.
Позов обґрунтовано тим, що за оспорюваними договорами в оренду передано майно закладу освіти для проведення діяльності, яка непов`язана з освітнім процесом, що є порушенням вимог Закону України "Про освіту", тому в силу вимог положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України такі договори підлягають визнанню недійсними, а майно - поверненню навчальному закладу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16 березня 2023 року о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16 березня 2023 року відкладено підготовче засідання на 30 березня 2023 року о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30 березня 2023 року відкладено підготовче засідання у справі на 20 квітня 2023 року о 10:30 год.
30 березня 2023 року від Управління освіти і науки Тернопільської міської ради до суду надійшла заява №227/03 від 15.03.2023 (вх.№2767 від 30.03.2023) про відмову від позову.
Вищевказана заява обґрунтована, зокрема, тим, що прокурор не мав права у визначений ним спосіб звертатися до суду для захисту відповідних інтересів територіальної громади та держави у цій справі, оскільки виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Тернопільська міська рада, яка маючи делеговані повноваження щодо здійснення права власності від імені Тернопільської міської територіальної громади, повинна діяти виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, в тому числі, захищати інтереси територіальної громади шляхом звернення до суду із відповідними позовними заявами.
31 березня 2023 року від представника Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради надійшла заява б/н від 31.03.2023 (вх. № 2809 від 31.03.2023) про відмову від позову.
В обґрунтування відмови від позову представник органів місцевого самоврядування вказує, зокрема, на те, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада. Проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. Натомість прокурор при зверненні із цим позовом вказав, що саме Тернопільська міська рада Виконавчий комітет Тернопільської міської ради є позивачами.
Також, 06 квітня 2023 року до суду надійшли заперечення Тернопільської обласної прокуратури №24-207 вих-23 від 06.04.2023 (вх. №3025 від 06.04.2023) щодо заяви Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради про відмову від позову.
У вказаних запереченнях зазначається, зокрема, про те, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу державної влади чи місцевого самоврядування тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
12 квітня 2023 до суду від Тернопільської обласної прокуратури надійшло клопотання №24-226вих-23 від 11.04.2023 (вх. № 3177) про долучення до матеріалів справи доказів надіслання заперечень прокуратури проти заяви представника Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради про відмову від позову іншим учасникам по справі та доказів про повторне надіслання позовної заяви із долученими матеріалами відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т".
Окрім того, 18 квітня 2023 Тернопільською обласною прокуратурою подано до суду заперечення №24-251вих-23 від 17.04.2023 (вх. №3309 від 18.04.2023) щодо заяви Управління освіти і науки Тернопільської міської ради про відмову від позову.
20 квітня 2023 року представником Тернопільської міської ради, в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, з метою належної підготовки справи до розгляду, зокрема, надання відповідачу можливості подати відзив на позовну заяву, подано заяву б/н від 20.04.2023 (вх. № 3390 від 20.04.2023) про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 20.04.2023 продовжено підготовче провадження у справі № 921/116/23 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі № 921/116/23 на 15 травня 2023 року о 10:30 год., а також відкладено розгляд клопотання Керівника Тернопільської окружної прокуратури №50-86-1453ВИХ-23 від 14.02.2023 (вх. № 1353 від 15.02.2023) про витребування доказів.
10 травня 2023 року від представника Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради надійшло клопотання (вх. № 4031 від 10.05.2023) про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Дане клопотання мотивоване, тим, що згідно додаткової угоди № 1 від 19.04.2023 до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1065 від 28.02.2022 та додаткової угоди № 1 від 19.04.2023 до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1101 від 28.04.2022 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради від імені якого діє Тернопільська загальноосвітня школа I-III ступенів №22 Тернопільської міської ради та ТОВ "Софілайт-Т" дійшли спільної згоди щодо розірвання спірних договорів оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1065 від 28.02.2022 та № 1101 від 28.04.2022. Згідно пункту 5 згаданих додаткових угод, сторони погодили, що ТОВ "Софілайт-Т" повертає об`єкти оренди по акту прийняття передачі протягом 30 робочих днів з дня підписання даного Додатку до договору.
У зв`язку з чим, орган місцевого самоврядування вважає, що у даному випадку слід застосувати правову підставу визначену у п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України "закрити провадження у справі за відсутності предмета спору".
17.05.2023 позивачами Тернопільською міською радою та виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, в доповнення до клопотання про закриття провадження у справі, подано клопотання (вх.№ 4292 від 17.05.2023) про долучення до матеріалів справи копій актів передачі нежитлових приміщень Орендодавцю від 16.05.2023, зокрема нежитлового приміщення площею 75,4 кв. м, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри, 8, яке орендувались ТОВ "Софілайт-Т" під офіс згідно договору оренди № 1065 від 28.02.2022 та нежитлового приміщення площею 108,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри, 8, яке орендувались ТОВ "Софілайт-Т" під склад згідно договору оренди № 1101 від 28.04.2022.
В підготовчому засідання 15 травня 2023 року, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відклав підготовче засідання без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про відкладення підготовчого засідання у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, до 22 травня 2023 року о 12:00 год., про що присутній представник позивачів 1, 2 та прокурор повідомлені під розписку, іншим учасникам справи надіслано відповідну ухвалу - повідомлення.
Окрім того, в підготовчому засіданні 15.05.2023, враховуючи усне клопотання прокурора, судом залишено без розгляду клопотання Керівника Тернопільської окружної прокуратури №50-86-1453ВИХ-23 від 14.02.2023 (вх. № 1353 від 15.02.2023) про витребування доказів, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.
22.05.2023 прокурором подано до суду клопотання № 24-367 від 19.05.2023 (вх. № 4383), відповідно до якого Тернопільська обласна прокуратура просить суд закрити провадження у цій справі в частині позовних вимог про застосування наслідків реституції, а саме: про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 75,4 кв.м та вартістю 270 853 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1065 від 28.02.2022 та про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 108,9 кв.м та вартістю 391 193 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1101 від 28.04.2022, а також повернути Тернопільській обласній прокуратурі із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 930 (дев`ять тисячі дев`ятсот тридцять) грн 70 коп., сплачений при зверненні до суду із даним позовом.
В призначене на 22 травня 2023 року підготовче засідання прибули прокурор, представник Тернопільської міської ради та Виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Представники позивача Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільської загальноосвітньої школи I-IIIступенів № 22 та відповідача ТОВ "Софілайт-Т" не прибули, однак, від вказаних учасників справи 18.05.2023 до суду надійшли клопотання про розгляд справи № 921/116/23 без участі їх представників.
За наслідками розгляду справи у підготовчому засіданні 22.05.2023, судом постановлено із занесенням до протоколу судового засідання від 22.05.2023, про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.
Присутній в судовому засіданні 22.05.2023 прокурор позовні вимоги, із урахуванням поданих заяв/клопотання по суті справи, частково підтримав.
У свою чергу, представник позивачів 1, 2 позовні вимоги, із урахуванням поданих заяв/клопотань, просив суд задоволити клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити наступне.
Як уже зазначалось вище, 30 березня 2023 року від Управління освіти і науки Тернопільської міської ради до суду надійшла заява №227/03 від 15.03.2023 (вх.№2767 від 30.03.2023) про відмову від позову, яка обґрунтована, зокрема, тим, що прокурор не мав права у визначений ним спосіб звертатися до суду для захисту відповідних інтересів територіальної громади та держави у цій справі, оскільки виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Тернопільська міська рада, яка маючи делеговані повноваження щодо здійснення права власності від імені Тернопільської міської територіальної громади, повинна діяти виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, в тому числі, захищати інтереси територіальної громади шляхом звернення до суду із відповідними позовними заявами.
31 березня 2023 року від представника Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради надійшла заява б/н від 31.03.2023 (вх. № 2809 від 31.03.2023) про відмову від позову.
В обґрунтування відмови від позову представник позивачів 1, 2 вказує, зокрема, на те, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада. Проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. Натомість прокурор при зверненні із цим позовом вказав, що саме Тернопільська міська рада та Виконавчий комітет Тернопільської міської ради є позивачами.
Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За змістом п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Частинами 4, 5 ст.55 ГПК України передбачено, що якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.
Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
06 квітня 2023 року до суду надійшли заперечення Тернопільської обласної прокуратури №24-207 вих-23 від 06.04.2023 (вх. №3025 від 06.04.2023) щодо заяви Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради про відмову від позову.
Окрім того, 18 квітня 2023 року Тернопільською обласною прокуратурою подано до суду заперечення №24-251вих-23 від 17.04.2023 (вх. №3309 від 18.04.2023) щодо заяви Управління освіти і науки Тернопільської міської ради про відмову від позову.
У вказаних запереченнях зазначається, зокрема, про те, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу державної влади чи місцевого самоврядування тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. З огляду на викладене, прокурор підтримує позов Керівника Тернопільської окружної прокуратури про визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання повернути нежитлові приміщення.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.5 Постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (чинної на даний час), відмова прокурора від поданого ним позову не є обов`язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов`язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.
Враховуючи вищенаведене, а також позицію прокуратури щодо підтримання позову у цій справі, подані відмови Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради від заявленого Керівником Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Управління освіти і науки Тернопільської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т" про визнання недійсними договорів оренди та зобов`язання повернути нежитлові приміщення позову судом відхиляються, а розгляд справи підлягає продовженню з тим самим складом учасників процесу.
22 травня 2023 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення прокурора та представника позивачів 1, 2, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22.02.2017 № 127 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (Орендодавець), від імені якого діє Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22, як уповноважений орган по укладанню договорів оренди в особі директора Климчука Олега Андрійовича, з однієї сторони і Товариством з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т" (Орендар), в особі директора Доскоча Олександра Романовича, укладено договори оренди нежитлових приміщень Тернопільської ЗОШ № 22, зокрема:
- договір №893 від 01.03.2017 щодо оренди нежитлових приміщень площею 75,4 кв.м, розміщених за адресою м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8 (перший поверх Школи) з метою використання під офіс;
- договір №894 від 01.03.2017 щодо оренди нежитлових приміщень площею 108,9 кв.м, розміщених за адресою м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8 (підвальний поверх Школи) з метою використання під склад.
Умовами вказаних договорів обумовлено, що договори укладено строком на один рік, що діє з 01.03.2017 по 28.02.2018 включно, зміни і доповнення або розірвання цих договорів можуть мати місце за взаємною згодою сторін, зазначені дії оформляються додатковими договорами, які є невід`ємними частинами договорів.
До договорів від 01.03.2017 № 893 та № 894 згідно додаткових угод від 15.02.2018 і від 18.02.2019, внесені зміни якими термін вказаних договорів продовжено, відповідно, до 28.02.2019 та, в подальшому, до 31.01.2022.
Згідно актів передачі нежитлових приміщень орендодавцю від 01.02.2022 комісією в складі директора Тернопільської ЗОШ №22 Климчука О.А., заступника директора з АГР Крука О.І., головного бухгалтера Реганич Т.А. та виконавчого директора ТОВ "Софілайт-Т" Архіпенка В.О. проведено обстеження та передачу нежитлових приміщень за адресою м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8 площею 75,4 кв.м, яке орендувалось згідно договору №893 від 01.03.2017 під офіс, та площею 108,9 кв.м, яке орендувалось згідно договору №894 від 01.03.2017 під склад.
Надалі, за результатами проведених електронних аукціонів на підставі рішень Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.02.2022 №181 та від 27.04.2022 №402 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (Орендодавець), від імені якого діє Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22, як уповноважений орган по укладанню договорів оренди (балансоутримувач) в особі директора Климчука Олега Андрійовича, з однієї сторони і Товариством з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т" (Орендар), в особі виконавчого директора Архіпенка Володимира Олександровича, укладено договори оренди нежитлових приміщень Тернопільської ЗОШ №22 строком на п`ять років, зокрема:
- договір №1065 від 28.02.2022 щодо оренди нежитлових приміщень площею 75,4 кв.м, розміщених за адресою м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8 (перший поверх Школи) з метою використання під офіс;
- договір №1101 від 28.04.2022 щодо оренди нежитлових приміщень площею 108,9 кв.м, розміщених за адресою м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8 (підвальний поверх Школи) з метою використання під склад.
За умовами Договору № 1065 від 28.02.2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення комунальної власності (площею 75,4 кв.м, вартістю 270853 грн, розміщене за адресою: м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8 (перший поверх Школи) з метою використання під офіс.
За умовами Договору № 1101 від 28.04.2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення комунальної власності (площею 108,9 кв.м, вартістю 391193 грн, розміщене за адресою: м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8 (підвальне приміщення Школи) з метою використання під склад.
На виконання умов Договору № 1065 від 28.02.2022 між Орендарем та Балансоутримувачем 01.03.2022 укладено акт передачі нежитлового приміщення Орендарю, загальною площею 75,4 кв.м, розташованого на території Тернопільської ЗОШ №22, за адресою м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8, який скріплений підписами та печатками сторін, і в свою чергу підтверджує фактичну передачу приміщення у строкове платне користування для використання орендованого майна Орендарем за цільовим призначенням - для розміщення офісу, згідно договору №1065 від 28.02.2022.
Також на виконання умов Договору № 1101 від 28.04.2022 між Орендарем та Балансоутримувачем 29.04.2022 укладено акт передачі нежитлового приміщення Орендарю, загальною площею 108,9 кв.м, розташованого на території Тернопільської ЗОШ №22, за адресою м. Тернопіль, бульвар Петлюри,8, який скріплений підписами та печатками сторін, і в свою чергу підтверджує фактичну передачу приміщення у строкове платне користування для використання орендованого майна Орендарем за цільовим призначенням - для розміщення складу, згідно договору №1101 від 28.04.2022.
В той же час, ТОВ "Софілайт-Т", здійснює господарську діяльність, пов`язану з неспеціалізованою оптовою торгівлею (основний вид), а також діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібну торгівлю іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
Як вказує прокурор, ТОВ "Софілайт-Т", орендуючи спірні приміщення, використовує їх не за призначенням, а саме: з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо навчальним закладом та не пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Фактично, товариство у своїй господарській діяльності використовує приміщення для оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення, а не для цілей, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, тобто, в порушення вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".
Зазначені вище обставини, слугували підставою для звернення прокурора із цим позовом до суду.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
При цьому, Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 викладено правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.
Так, посилаючись на ті ж норми права (п. 3 ст. 131-1 Конституції України, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 N 3-рп/99) суд зазначає, що, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Тому, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Управління освіти і науки Тернопільської міської у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Прокурор вважає, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у закладі освіти зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці; порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна освітнього закладу має наслідком порушення інтересів держави у сфері освіти.
Як зазначає прокурор, у даному випадку звернення прокурора спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду комунального майна, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права на освіту, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (пункт 54 рішення).
Враховуючи викладене, у даному випадку порушення інтересів держави полягає у незаконному, нецільовому використанні приміщення освітнього закладу, загрозі збереження існуючої мережі освітніх закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.
Порушення інтересів держави полягає в тому, що при наявності прямої вказівки в законодавстві, якою чітко встановлено заборону на використання об`єктів освіти і науки не за освітнім призначенням, ТОВ "Софілайт Т" використовує приміщення школи № 22 площею 75,4 кв.м та 108,9 кв.м для цілей, не пов`язаних із освітнім процесом.
Зволікання Тернопільської міської ради з вжиттям заходів щодо припинення неправомірної оренди частини приміщення Школи порушує законодавчо встановлений порядок регулювання оренди приміщень закладів освіти, а тим самим інтереси держави у сфері контролю за використанням цих приміщень з метою надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
За змістом ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднанні місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.
Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Таким чином, Тернопільською міською радою, як власником та розпорядником майна Школи, не вжито заходів для захисту та поновлення порушених інтересів держави у сфері освіти, у тому числі спрямованих на визнання недійсними або розірвання спірних договорів оренди від 28.02.20022 та 28.04.2022 та повернення приміщень навчального закладу, тому останню визнано прокуратурою позивачем. Не вжито заходів щодо визнання недійсним договорів і Стороною цих договорів, а саме Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради.
Так, 05.12.2022 Тернопільською окружною прокуратурою на адресу Тернопільської міської ради направлено лист, у якому викладено виявлені порушення під час укладення договору від 28.02.2022 № 1065 та від 28.04.2022 № 1101 та запитувалась інформація щодо вжитих радою заходів цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів держави.
Натомість Тернопільська міська рада у листі від 28.12.2022 № 31825-Ю/2022, вказала на законність дій міської ради в питанні передання в оренду ТОВ "Софілайт-Т" нежитлових приміщень та відсутність порушення норм чинного законодавства України під час укладення договорів оренди від 28.02.2022 та 28.04.2022.
Крім того, Тернопільською окружною прокуратурою скеровано до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради листа, у якому викладено виявлені порушення під час укладення договору від 28.02.2022 № 1065 та від 28.04.2022 № 1101 та запитувалась інформація щодо вжитих радою заходів цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів держави.
Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради листом від 28.12.2022 № 31829-Ю/22, аналогічним за змістом до листа Тернопільської міської ради від № 31825-Ю/2022 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність порушень законодавства під час укладення вказаних договорів оренди.
Тобто, а ні Тернопільською міською радою, а ні Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, не вжито заходів до оскарження в судовому порядку договорів від 28.02.2022 № 1065 та від 28.04.2022 № 1101 відповідно.
Також, Тернопільська окружна прокуратура звернулась до Управління освіти і науки з листом від 01.12.2022 за № 9088вих-22 з пропозицією відреагувати на допущені порушення законодавства під час передачі приміщень закладу освіти в оренду не за освітнім призначенням.
У листі від 29.12.2022 за № 1369/03 Управління освіти і науки повідомило про відсутність порушень законодавства з питань надання в оренду приміщень Школи.
Окрім того, у листі від 20.12.2022 № 334 Тернопільська загальноосвітня школа № 22 також зазначила, що не вбачає порушень законодавства з питань надання в оренду приміщень Школи.
Відповідно до Положення про управління освіти і науки Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради № 6/4/51 від05.01.2011 (із змінами та доповненнями внесеними рішенням Тернопільської міської ради № 8/11/54 від 17.12.2021), Управління освіти і науки Тернопільської ради є виконавчим органом міської ради, на який, зокрема, покладається контроль за виконанням актів законодавства у сфері освіти і науки; забезпечення дотримання Державних стандартів повної загальної середньої освіти відповідними закладами освіти усіх типів і форм власності, розташованими на території Тернопільської міської територіальної громади, а також координує дотримання правил техніки безпеки, протипожежної? безпеки, санітарного законодавства в закладах освіти та надає практичну допомогу у проведенні відповідної роботи.
Разом з тим, Управлінням як суб`єктом владних повноважень не вжито заходів щодо визнання недійсними договорів оренди, які укладені всупереч вимогам Закону України "Про освіту".
Зважаючи на порушення, допущені відповідачем та бездіяльність уповноважених органів на захист інтересів держави щодо вжиття заходів про оскарження незаконних договорів оренди № 1065 від 28.02.2022 та № 1101 від 28.04.2022, керівник окружної прокуратури, згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до суду в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Управління освіти і науки Тернопільської міської ради з вимогою визнати недійсними вказані договори.
Тоді як, Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22 є балансоутримувачем спірного приміщення та рішення у справі безпосередньо впливатиме на її права та обов`язки, зачіпатиме її інтереси, оскільки в разі визнання договорів оренди недійсними, вказані приміщення підлягають вивільненню.
Як свідчать матеріали справи, позивачі по справі були обізнані про обставини цієї справи, які полягають у незаконному, нецільовому використанні приміщення освітнього закладу, загрозі збереження його матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, але всупереч інтересам держави, прийшли до помилкового висновку про правомірність своїх дій, тому за захистом до суду не звернулися.
Враховуючи наведене, прокурор реагуючи на виявлені порушення законодавства, правомірно звернувся до суду з даною позовною заявою, зважаючи на очевидний характер порушень та нездійснення компетентними органами протягом розумного строку після отримання повідомлення наданих їм повноважень на захист прав і законних інтересів держави.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо визнання недійсними договорів оренди.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 53 Конституції України передбачає, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про освіту" освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про освіту" засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема людиноцентризм; верховенство права; забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності; доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.
Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про освіту" передбачено, що до невід`ємних складників системи освіти входить вища освіта.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про освіту" метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.
Положення ч. З ст. 22 Закону України "Про освіту" передбачають, що заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.
Згідно з п. 1.1 Статуту Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 (далі Заклад), затвердженого наказом начальника управління освіти і науки Тернопільської міської ради № 521 від 18.11.2016, Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22 Тернопільської міської ради Тернопільської області є загальноосвітнім навчальним закладом і є правонаступником середньої загальноосвітньої школи № 22 м. Тернополя створеної рішенням Тернопільської міської ради від 11.07.1986 № 424, знаходиться у комунальній власності міста.
п. 1.4. Засновником Закладу є Тернопільська міська рада.
п. 1.5. Заклад є юридичною особою, має рахунки в установах банків, самостійний баланс, штамп, печатку, ідентифікаційний номер.
п. 3.3.Заклад забезпечує відповідність рівня загальної середньої освіти державним стандартам освіти, єдність навчання і виховання.
п. 6.4. Учні закладу мають гарантоване державою право на: безпечні і нешкідливі умови навчання та праці.
Відповідно до п. 8.1 цього Статуту матеріально-технічна база Закладу включає: будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі Закладу.
Згідно з п. 2.2. Концепції регулювання відносин, пов`язаних з орендою майна Тернопільської міської територіальної громади, затвердженої рішенням міської ради від 29.12.2021 № 8/10/21 "Про порядок оренди майна комунальної власності Тернопільської міської територіальної громади, від імені Тернопільської міської територіальної громади", повноваження орендодавця щодо нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень, а також їх частин), відмінного від землі, здійснює виконавчий комітет міської ради.
Пунктом 4.2.9. Положення про управління освіти і науки Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради № 6/4/51 від 05.01.2011 (із змінами та доповненнями внесеними рішенням Тернопільської міської ради № 8/11/54 від 17.12.2021) встановлено, що управління освіти і науки, серед іншого, погоджує надання в оренду приміщень закладів (установ) освіти.
Пунктом 3.2.3. встановлено, що управління освіти і науки забезпечує утримання та розвиток закладів освіти, їх матеріально-технічної бази на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, вимог трудового законодавства, оплати праці педагогічних та інших працівників, охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки тощо.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
Аналогічна позиція викладене у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21.
Частиною 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Виходячи з вимог законодавства про освіту об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17\ від 25.07.2018у справі № 906/143/17, від 10.10.2018у справі № 917/1934/17).
Згідно із ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції Закону від 23.04.2021, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Дана норма Закону України "Про освіту" є імперативною та прямо встановлює заборону на використання об`єктів освіти не за освітнім призначенням.
Наразі імперативними приписами ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції Закону яка набрала чинності 10.07.2021) передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту" спеціальні закони - закони України "Про дошкільну освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту".
Відповідно до п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, зокрема майно закладів освіти.
Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.
Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Разом з тим, Постанова КМУ від 03.06.2020 № 483 є підзаконним актом і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.
За ст. 8 Конституції України, в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, виключно який відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України уповноважений приймати закони. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин, коло яких визначено у ст. 92 Конституції України.
Вища юридична сила закону полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність Конституції і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосовувати закон, який регулює ці правовідносини.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадку, коли вони є чинними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
У свою чергу, Закон України "Про освіту" не містить винятків щодо напрямів діяльності використання майна закладів освіти незалежно від того чи використовуються вони на цей час, чи здійснюється належне бюджетне фінансування тощо.
Надання в оренду приміщень освітніх закладів, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/1227/17 (постанова від 27.11.2018).
Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єктів освіти.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 905/1227/17 від 27.11.2018, а також Верховний Суд у справах №917/782/20 від 14.04.2021, № 905/1266/17 від 30.01.2018, № 906/165/17 від 10.04.2018, № 902/653/17 від 04.07.2018, № 911/1645/21 від 07.06.2022, № 909/597/21 від 12.07.2022, № 909/597/21 від 08.11.2022 та інші.
Невикористання спірних приміщень та недостатнє їх фінансування відповідно до Закону України "Про освіту" не є підставою для їх передання в оренду з іншою метою, ніж пов`язана з освітньою діяльністю.
Отже, приміщення вищого закладу освіти передане в оренду суб`єкту господарювання, господарська діяльність якого не пов`язана з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Використання спірного об`єкту нерухомого майна під господарську діяльність з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, не є використання його за освітнім призначенням.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про освіту" визначено, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.
Положення ч. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" та норми Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, якими передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та щодо можливості передачі в оренду майна закладу освіти, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів відповідно, мають застосовуватись лише в контексті норм ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто, за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.
Зазначені твердження повністю узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2019 у справі № 913/204/18. Так, у даній постанові Верховного Суду зазначено, що з 19.01.2019 набрала чинності нова редакція ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Аналогічну позицію щодо того, що Постанова Кабінету Міністрів України має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням, викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19.
Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №917/782/20, від 05.08.2020 у справі №913/152/18, правова позиція, викладена у п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17.
З огляду на це, орендовані приміщення ТОВ "Софілайт-Т" використовується не за освітнім призначенням та в цілях не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, що є підставою для визнання договору оренди недійсним.
У свою чергу, постанова КМУ має підзаконний характер і застосовується лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19).
Системний аналіз положень Конституції України (зокрема, статті 53, 92) та Закону України "Про освіту" дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов`язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів в тому числі на основі державної власності, а державне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.
При цьому, дії або бездіяльність навчального закладу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов`язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку,
У такий спосіб, неналежне використання такого майна прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.
Враховуючи наведені норми Закону України "Про освіту" слід також зауважити, що хоча згідно із абзацом 6 частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт оренди використовується за освітнім призначенням або для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 по справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 по справі № 917/1090/21.
Отже, оренда майна закладів освіти дозволяється лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти та пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Аналізуючи вищевказані норми, слідує висновок, що законодавством заборонено приватизація чи використання не за освітнім призначенням об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти.
Таким чином, за змістом положень частини 1, 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням. Виняток становлять лише випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20, від 12.07.2022 у справі № 909/597/21.
Вказані правові позиції щодо використання майна державних та комунальних закладів освіти та можливість їх передачі в оренду є сталими, що також підтверджується висновками Верховного Суду по справі № 917/1090/21 викладеними у постанові від 08.11.2022.
Отже, системний аналіз вищевказаних норм законодавства та судової практики свідчить про те, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не можуть використовуватися не за цільовим призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
При цьому невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним оскаржуваного Договору, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.
Разом з тим, як зазначалося вище, ТОВ "Софілайт-Т" здійснює господарську діяльність не пов`язану із освітнім процесом.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т" є 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Інші види діяльності: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів.
Після укладення 28.02.2022 та 28.04.2022 Договорів оренди приміщення навчального закладу передано всупереч вимогам чинного законодавства в оренду з метою використання під офіс та склад (п. п. 1.2. вказаних договорів).
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулюються Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відноситься освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.
Згідно офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності ТОВ "Софілайт-Т".
Вказане свідчить про те, що Орендар в розумінні положень Закону України "Про освіту" не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги, не є учасником освітнього процесу в закладі освіти.
Таким чином, відповідач використовує орендовані приміщення для здійснення власної підприємницької (господарської) діяльності, що не може вважатись використанням об`єктів оренди за освітнім призначенням або наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Отже, відповідач ТОВ "Софілайт-Т" не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, визначених Законом України "Про освіту" та законодавством про освіту, оскільки не надає освітніх послуг, пов`язаних з освітнім процесом в орендованому ним приміщенні.
Головним завданням неухильного дотримання вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" законодавець визначає можливість надання майна освітнього закладу в оренду у разі пов`язаності із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Аналіз змісту вказаних вище норм законодавства в їх сукупності дає підстави для висновку про можливість передачі в оренду приміщень закладів освіти лише у випадках надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Отже, передача в оренду нежитлових приміщень Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22, яка є закладом освіти комунальної власності та фінансується з місцевого бюджету, для здійснення діяльності не пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави у сфері освіти.
ТОВ "Софілайт-Т" не здійснює освітню діяльність, не має ліцензії на надання освітніх послуг, а його підприємницька (господарська) діяльність не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Наведе свідчить про те, що ТОВ "Софілайт-Т" використовує нежитлові приміщення, що обліковується на балансі Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 не за освітнім призначенням, за відсутності мети у наданні послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що є порушенням імперативних положень ст. 80 Закону України "Про освіту".
Враховуючи викладене, договори оренди нерухомого майна № 1065 від 28.02.2022 та № 1101 від 28.04.2022, що належить до комунальної власності, підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України як такі, що суперечить актам цивільного законодавства.
Щодо клопотання Тернопільської міської ради та виконавчого комітету Тернопільської міської ради (вх. № 4031 від 10.05.2023) про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Так, вказане вище клопотання мотивоване, тим, що згідно додаткової угоди № 1 від 19.04.2023 до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1065 від 28.02.2022 та додаткової угоди № 1 від 19.04.2023 до Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1101 від 28.04.2022 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради від імені якого діє Тернопільська загальноосвітня школа I-III ступенів №22 Тернопільської міської ради та ТОВ "Софілайт-Т" дійшли спільної згоди щодо розірвання спірних договорів оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1065 від 28.02.2022 та № 1101 від 28.04.2022. Згідно пункту 5 згаданих додаткових угод, сторони погодили, що ТОВ "Софілайт-Т" повертає об`єкти оренди по акту прийняття передачі протягом 30 робочих днів з дня підписання даного Додатку до договору.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є, в тому числі, недійсність договорів і такі договори визнаються недійсними з моменту вчинення, укладення сторонами додаткових угод про припинення таких договорів та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Таку позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, у постанові від 22.01.2020 у справі №394/301/19.
А тому, укладення сторонами додаткової угоди № 1 від 19.04.2023 та додаткової угоди № 1 від 19.04.2023 щодо розірвання спірних договорів оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 1065 від 28.02.2022 та № 1101 від 28.04.2022, не є підставою для закриття провадження у справі в частині визнання недійсними договорів оренди нерухомого майна № 1065 від 28.02.2022 та № 1101 від 28.04.2022 у зв`язку з відсутністю предмета.
Щодо вимоги про повернення нежитлових приміщень з оренди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Позивачами Тернопільською міською радою та виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, 17.05.2023, в доповнення до клопотання про закриття провадження у справі, подано клопотання (вх. № 4292 від 17.05.2023) про долучення до матеріалів справи копій актів передачі нежитлових приміщень Орендодавцю від 16.05.2023, зокрема нежитлового приміщення площею 75,4 кв. м, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри, 8, яке орендувались ТОВ "Софілайт-Т" під офіс згідно договору оренди № 1065 від 28.02.2022 та нежитлового приміщення площею 108,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри, 8, яке орендувались ТОВ "Софілайт-Т" під склад згідно договору оренди № 1101 від 28.04.2022.
З огляду на те, що відповідач добровільно повернув орендоване майно балансоутримувачу, провадження у справі в частині позовних вимог про застосування наслідків реституції, а саме: про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 75,4 кв.м та вартістю 270853 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1065 від 28.02.2022 та про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 108,9 кв.м та вартістю 391193 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1101 від 28.04.2022, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України слід закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору.
Учасникам у справі роз`яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
У зв`язку із задоволенням позову в частині визнання недійсними договорів оренди на відповідача, на підставі ст. 129 ГПК України, слід покласти витрати прокурора, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 5 368,00 грн.
Щодо клопотання прокурора про повернення судового збору.
Згідно клопотання № 24-367 вих -23 від 19.05.2023 (вх.№ 4383 від 22.05.2023), Тернопільська обласна прокуратура просить суд повернути, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Тернопільській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір в сумі 9 930,70 грн.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня в сумі 2 684,00 грн.
За пред`явлення цього позову Тернопільською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 15 298,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 109 від 27.01.2023, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 921/116/23. Зокрема, 1,5 % ціни позову за позовну вимогу майнового характеру щодо повернення приміщення, загальною площею 75,4 кв.м та вартістю 270853 грн 4062,80 грн, а також 1,5 % ціни позову за позовну вимогу майнового характеру щодо повернення приміщення, загальною площею 108,9 кв.м та вартістю 391193 грн 5867,90 та 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб у 2023 році 5 368,00 грн (за кожну позовну вимогу немайнового характеру).
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається повністю за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на вищезазначене, враховуючи клопотання прокурора, судовий збір за позовні вимоги про застосування наслідків реституції, а саме: про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 75,4 кв.м та вартістю 270853 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1065 від 28.02.2022 та про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 108,9 кв.м та вартістю 391193 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1101 від 28.04.2022 в розмірі 9 930,70 грн, сплачений при зверненні до суду із даним позовом згідно платіжного доручення № 109 від 27.01.2023 підлягає поверненню Тернопільській обласній прокуратурі на підставі п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі наведеного, rеруючись ст. 20, 73, 74, 79, 86, 129, 185, 231, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 1065 від 28.02.2022, укладений між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 04058344) та ТОВ "Софілайт-Т" (46003, м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, код ЄДРПОУ 40366413), щодо надання в строкове платне користування нерухомого майна, що знаходиться на балансі Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22 площею 75,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри, 8.
3. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 1101 від 28.04.2022, укладений між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 04058344) та ТОВ "Софілайт-Т" (46003, м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, код ЄДРПОУ 40366413), щодо надання в строкове платне користування нерухомого майна, що знаходиться на балансі Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22 площею 108,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри, 8.
4. Закрити провадження у справі № 921/116/23 за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільська загальноосвітня школа I-IIIступенів №22, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т" в частині позовних вимог про застосування наслідків реституції, а саме: про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" (46003, м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, код ЄДРПОУ 40366413) повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 75,4 кв.м та вартістю 270 853 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1065 від 28.02.2022 та про зобов`язання ТОВ "Софілайт-Т" (46003, м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, код ЄДРПОУ 40366413) повернути за актом приймання-передачі Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 22 (балансоутримувачу) приміщення, загальною площею 108,9 кв.м та вартістю 391 193 грн, розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 1101 від 28.04.2022.
5. Повернути Тернопільській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 930 (дев`ять тисячі дев`ятсот тридцять) грн 70 коп., сплачений при зверненні до суду із даним позовом згідно платіжного доручення № 109 від 27.01.2023 та яке знаходиться в матеріалах справи № 921/116/23.
6. Стягнути з ТОВ "Софілайт-Т" (46003, м. Тернопіль, вул. С. Петлюри,8, код ЄДРПОУ 40366413) на користь Тернопільської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.
7. Рішення направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:
- Тернопільській окружній прокуратурі, бульв. Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46001;
- Тернопільській міській раді, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001;
- Виконавчому комітету Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001;
- Управлінню освіти і науки Тернопільської міської ради, вул. Шевченка, 1, м. Тернопіль, 46001;
- Тернопільській загальноосвітній школі I-III ступенів № 22 вул. С. Петлюри, 8, м. Тернопіль, 46003;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Софілайт-Т", вул. С. Петлюри, 8, м. Тернопіль, 46003.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано 29.05.2023.
Суддя Н.В. Охотницька
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2023 |
Оприлюднено | 31.05.2023 |
Номер документу | 111159305 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними оренди |
Господарське
Господарський суд Тернопільської області
Охотницька Н.В
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні