Постанова

від 24.05.2023 по справі 916/4062/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/4062/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельне кадастрове бюро" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Колоколов С. І., Разюк Г. П.) та рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 (суддя Лічман Л. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельне кадастрове бюро" про стягнення 166 763,85 грн та зобов`язання виконати умови договору,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельне кадастрове бюро" (далі - Бюро) 166 763,85 грн пені та його зобов`язання виконати умови договору від 12.02.2020 № ОД/П-20-48 НЮ, а саме: надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки в Одеській області (місто Чорноморськ), розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельних ділянок і державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками, та передати їх позивачу.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушенні відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо надання цих послуг у визначений сторонами строк.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 12.02.2020 Залізниця як замовник та Бюро як виконавець уклали договір про надання послуг № ОД/П-20-48 НЮ, згідно з яким останнє взяло на себе обов`язок на підставі листів-заявок замовника надати йому послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розташовані в Одеській області (місто Чорноморськ та місто Южне), розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельних ділянок і державної реєстрації права постійного користування ними, а замовник зобов`язався оплатити ці послуги вартістю 1 125 345 грн. Види та склад послуг обумовлені сторонами у пункті 8 додатку № 1 до цього договору.

4. Кінцевий термін надання послуг установлений сторонами 28.12.2020, за порушення якого виконавець зобов`язався сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно наданих або ненаданих послуг за кожний день затримки (пункт 7.4 договору). Днем закінчення надання послуг вважається день підписання обома сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, який складається окремо на кожну земельну ділянку (пункти 4.2, 4.5 договору).

5. Оскільки Бюро не виконало своїх зобов`язань за договором, то Залізниця звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень

6. 05.07.2022 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, про часткове задоволення позову. Зобов`язав Бюро передати Залізниці за актом приймання-передачі документи, визначені пунктом 8 додатку № 1 до названого вище договору стосовно земельних ділянок у місті Чорноморську, а саме: матеріали теодолітної зйомки; документацію із землеустрою у паперовому та електронному вигляді (проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та/або технічну документацію із землеустрою стосовно встановлення (відновлення) меж земельних ділянок Залізниці у натурі (на місцевості) на кожну земельну ділянку; витяги з Державного земельного кадастру України на кожну земельну ділянку; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; документи у паперовому вигляді, що підтверджують право постійного користування земельними ділянками на кожну з них (на дату прийняття послуг по договору). Суд також присудив до стягнення з Бюро на користь Залізниці 75 472,16 грн пені.

7. Позовні вимоги визнані судами обґрунтованими, оскільки встановлено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за цим договором. Вимоги про стягнення пені задоволені за період з 29.12.2020 по 28.06.2021 і в меншому ніж заявлявся розмірі з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

8. Бюро звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень і передачу справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

9. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статей 887, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на розгляді справи за його відсутності та неповідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, на якому прийнято оскаржувану постанову Південно-західного апеляційного господарського суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, спростовуючи доводи відповідача про його необізнаність щодо проведення 15.12.2022 судом апеляційної інстанції судового засідання тим, що у справі міститься клопотання останнього, яке він подав до Південно-західного апеляційного господарського суду 14.12.2022 про відкладення її розгляду. Наголосив на тому, що касаційна скарга відповідача мотивована його незгодою зі зробленою судами обох інстанцій оцінкою доказів і не містить обґрунтувань неправильного застосування ними норм матеріального або порушення процесуального права.

Позиція Верховного Суду

11. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків за приписами частини другої статті 11 ЦК України є договір.

12. Відповідно до положень статті 629 цього ж Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

13. Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

14. Проаналізувавши положення названого вище договору, місцевий господарський суд визначив, що за своєю правовою природою він змішаний, адже містить елементи різних договорів - підряду та надання послуг, його зміст відповідає положенням статей 837, 901 ЦК України. При цьому скаржник у касаційній скарзі порушив питання стосовно відсутності висновку Верховного Суду у питаннях застосування цих норм у подібних правовідносинах.

15. Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша).

16. Відповідно до статті 837 цього ж Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язуються на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша).

17. Отже, договори про надання послуг і підряду укладаються на платній основі.

18. Договір про надання послуг передбачає отримання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії/здійснення певної діяльності, за яку замовник має сплачувати кошти за надання такої послуги виконавцю, тоді як договір підряду також чітко визначає, що певну роботу виконує підрядник, а розраховується за цю роботу замовник.

19. Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі № 916/1731/22, яка враховується у силу приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, визначив, що: «Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання послуги, її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб».

20. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

21. У силу вимог статті 610 цього ж Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

22. Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

23. Як зазначено раніше, суди встановили, що за умовами укладеного між сторонами договору кінцевий строк закінчення виконаних Бюро робіт і передання їх результату Залізниці 28.12.2020, який не дотримано відповідачем.

24. Отже, суди обох інстанцій констатували факт невиконання Бюро обумовлених укладеним між сторонами договором обов`язків перед Залізницею, порушення внаслідок цього названих вище норм матеріального права, які правильно ними застосовані, тоді як суд касаційної інстанції не має права давати переоцінку встановленим обставинам і перебирати на себе повноваження судів попередніх інстанцій, підміняти їх внутрішнє переконання власним, а тому з наведеними висновками погоджується і підстав для скасування не вбачає .

25. Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині так і в частині присудження до стягнення з Бюро на користь Залізниці пені з урахуванням домовленості сторін про неї у пункті 7.4 договору та приписів частини шостої статті 232 ГК України за період з 29.12.2020 по 28.06.2021 у розмірі 75 472,16 грн, проти якого позивач не заперечував.

26. До того ж суд апеляційної інстанції дотримався положень статті 269 ГПК України стосовно неврахування нових доказів, які не подавалися до суду першої інстанції.

27. Зрештою касаційна скарга зводиться виключно до незгоди з ухваленими судовими рішеннями попередніх інстанцій, а скаржник фактично просить здійснити повторний перегляд справи з наданням нової оцінки зібраним доказам.

28. Відтак, під час касаційного розгляду колегія суддів не встановила неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Оскаржувані судові рішення ухвалені за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

29. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується також принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду, та передбачає, що перегляд остаточного й обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

30. Доводи скаржника про розгляд справи за його відсутності та неповідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, на якому прийнято оскаржувану постанову Південно-західного апеляційного господарського суду, також не знайшли підтвердження.

31. Так, саме за апеляційною скаргою Бюро здійснювався перегляд рішення місцевого господарського суду у цій справі.

32. Частиною першою статті 43 ГПК України, серед іншого, визначено, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

33. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, більше того, якщо провадження у справі, у тому числі апеляційне чи касаційне, відкрито за їх заявою/скаргою.

34. Щодо цього суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоби дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

35. Тобто скаржник обізнаний про відповідне апеляційне провадження і не був обмежений в праві цікавитися щодо його перебігу. Крім того, Бюро напередодні судового засідання зверталося до Південно-західного апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, судове засідання в якій призначалося на 15.12.2022, що також свідчить про обізнаність скаржника стосовно вирішення спору судом у цей день і час.

36. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

38. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 цього ж Кодексу).

Судові витрати

39. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельне кадастрове бюро" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2022 у справі № 916/4062/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач