Постанова

від 29.05.2023 по справі 341/1639/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 травня 2023 року

м. Київ

справа № 341/1639/21

провадження № 61-10694св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області,

третя особа - Освітній омбудсмен України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - Дениса Тараса Дмитровича на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Гаполяка Т. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради, третя особа - Освітній омбудсмен України, про зміну дати звільнення, зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 01 липня 2003 року працювала на посаді директора Бурштинської гімназії Бурштинської міської ради Івано-Франківської області (далі - гімназія). Згодом з нею продовжено трудові відносини на умовах строкового трудового договору та 01 липня 2020 року укладено контракт терміном на один рік. За два місяці до закінчення терміну дії контракту позивач подала заяву начальнику Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради про продовження його дії на час щорічної відпустки до 27 серпня 2021 року. Однак письмової відповіді чи заперечення у визначені строки позивач не отримала. Тому вважала, що у цьому випадку має бути застосований принцип мовчазної згоди.

Крім того, відповідно до графіку відпусток працівників гімназії, затвердженого 04 січня 2021 року та погодженого з головою Первинної профспілкової організації, вона мала йти у щорічну основну відпустку строком 56 календарних днів. За два тижні до початку відпустки, 03 червня 2021 року, позивач подала начальнику Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради заяву про надання їй основної відпустки повної тривалості 56 календарних днів та 10 днів невикористаної додаткової відпустки. Жодних відмов чи заперечень також не отримала. Однак згодом на електронну адресу гімназії надійшов наказ від 09 червня 2021 року № 27-В, яким їй надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів. Зазначала, що не давала згоду на поділ своєї щорічної відпустки та виплату компенсації, а з наказом про надання відпустки не була ознайомлена у встановленому порядку.

Під час перебування позивача у відпустці, відповідач наказом від 25 червня 2021 року № 22-к припинив з нею трудовий договір з 30 червня 2021 року. Із цим наказом не ознайомив під розписку та не видав трудову книжку.

Зазначала, що з приводу таких порушень зверталась до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, однак така перевірка проведена із втручанням сторонніх осіб, у проведенні повторної перевірки їй було відмовлено.

Діями відповідача щодо ненадання їй щорічної основної відпустки повної тривалості та додаткової відпустки її було позбавлено права на перерахунок пенсії як особі, яка набула необхідний страховий стаж.

Позивач вказувала, що трудову книжку отримала рекомендованим листом з описом вкладення на своє прохання 31 липня 2021 року, отже, днем звільнення фактично мав би бути зазначений день отримання трудової книжки.

Також вважала, що внаслідок ненадання щорічної основної відпустки, невидачі трудової книжки, позбавлення страхового стажу, вона тривалий час перебувала у пригніченому, стресовому стані. Отже їй було завдано моральну (немайнову) шкоду, яку оцінює в 50 000,00 грн.

У зв`язку із затримкою видачі трудової книжки на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 просила суд:

- визнати днем її звільнення 31 липня 2021 року - фактичний день видачі трудової книжки;

- зобов`язати Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області внести запис до її трудової книжки, зазначивши датою звільнення фактичний день видачі трудової книжки - 31 липня 2021 року ;

- стягнути з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки;

- стягнути з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено днем звільнення ОСОБА_1 з посади директора Бурштинської гімназії 30 липня 2021 року.

У позові ОСОБА_1 до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради, третя особа - Освітній омбудсмен України, в частині позовних вимог про зобов`язання Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши датою звільнення фактичний день видачі трудової книжки - 31 липня 2021 року ; стягнення з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки; стягнення з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно висловила бажання приєднати до строкового трудового договору невикористану відпустку. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Відтак, надання частини відпустки та звільнення в день закінчення строку трудового договору, зазначеного в контракті, є протиправним. Однак, оскільки працівник не бажає бути поновленим на роботі, а бажає бути звільненою в межах періоду відпустки, що перевищує строк трудового договору, порушення права позивача може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у день наявності правових підстав для звільнення. 31 липня 2021 року - субота, вихідний день. Отже, суд визначив днем звільнення ОСОБА_1 з посади 30 липня 2021 року - п`ятницю, робочий день.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що доводи позивача є взаємосуперечливими, а вимоги про визначення днем звільнення - 31 липня 2021 року як фактичний день видачі трудової книжки та стягнення з Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки, з підстав того, що трудова книжка не була видана в день звільнення, взаємовиключними. Зазначив, що причинами того, що позивач не виконувала свої трудові обов`язки, є її право перебувати у відпустці, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця. Компенсація за невикористану відпустку, що по суті є коштами оплачуваної відпустки, позивачу нарахована. Тому судом не встановлений факт вимушеного прогулу. А враховуючи зміну судом дати звільнення, скерування позивачу за її заявою трудової книжки поштою в період, що передував зміненій судом даті звільнення позивача - 30 липня 2021 року, відсутній факт отримання трудової книжки не в день звільнення, а пізніше.

Підставами внести до трудової книжки зміни є рішення, ухвалене у цій справі. На час розгляду справи відсутні підстави вважати, що право позивача в цій частині порушено, а тому вимоги про зобов`язання відповідача внести до трудової книжки записи є передчасними.

Також суд першої інстанції вказав, що позивач не довела наявність моральних страждань, спричинених втратою нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційні скарги Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду від 02 травня 2022 року скасовано, ухвалено нове.

Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради, третя особа - Освітній омбудсмен України, про зміну дати звільнення, зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визначено днем звільнення ОСОБА_1 з посади директора Бурштинської гімназії - 31 липня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав, що закінчення терміну дії трудового договору (контракту) і видання у зв`язку із цим наказу про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність підстав переукласти або продовжити трудовий договір (контракт). Тому суд вважав правомірним звільнення позивача з 30 червня 2021 року у зв`язку із закінченням трудового договору (контракту). Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що наказом від 09 червня 2021 року ОСОБА_1 було надано частину щорічної основної відпустки на 14 календарних днів з 14 червня 2021 року за відпрацьований період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, доказів її перебування у відпустці на час звільнення матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач просила визнати днем її звільнення 31 липня 2021 року - фактичний день видачі трудової книжки, а отже висновки суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача у частині ненадання відпустки та звільнення у день закінчення строку трудового договору не відповідає позовним вимогам та обставинам справи.

Посилаючись на положення статті 47 КЗпП України, у редакції Закону №1217-IX, який набрав чинності з 10 червня 2021 року та розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-IX, суд апеляційної інстанції вказав на обов`язок відповідача видати ОСОБА_1 трудову книжку у день її звільнення.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки державним контролем у Відділі освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 21 липня 2021 року встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 роботодавець не видав належно оформлену трудову книжку у день звільнення, з приводу чого винесено припис на усунення. Відповідне повідомлення про необхідність отримання трудової книжки направлено Відділом освіти і науки Бурштинської міської ради ОСОБА_1 тільки після проведення вищевказаної перевірки на виконання припису - 22 липня 2021 року.

Оскільки чинне трудове законодавство не містить заборони щодо звільнення працівників у вихідний або святковий день, суд апеляційної інстанції визначив днем звільнення ОСОБА_1 з посади директора гімназії - 31 липня 2021 року (день отримання трудової книжки), та вказав, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести відповідний запис до її трудової книжки, з огляду на положення закону, є передчасними.

Відмовляючи у стягненні з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату отримання трудової книжки, суд апеляційної інстанції вказав, що за змістом частини 5 статті 235 КЗпП України закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду.

Встановивши, що ОСОБА_1 працювала на посаді директора гімназії за контрактом та була звільнена у зв`язку із його закінченням 30 червня 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки мав місце вимушений прогул позивача, були перешкоди для її працевлаштування. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував поданий до суду першої інстанції доказ про те, що ОСОБА_1 на даний час працевлаштована.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення моральної (немайнової) шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони завдані, в якій грошовій сумі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, ОСОБА_1 зазначала, що саме діями відповідача щодо ненадання їй щорічної основної відпустки повної тривалості та додаткової відпустки, невчасної видачі трудової книжки її було позбавлено права на перерахунок пенсії як особі, яка набула необхідний страховий стаж, і внаслідок таких дій вона тривалий час перебувала у пригніченому, стресовому стані.

Однак такі обставини не є підставою для стягнення моральної шкоди у цьому позові, а позивач не довела, що саме затримкою видачі трудової книжки їй було завдано моральних страждань чи втрат немайнового характеру. Матеріали справи доказів спричинення такої шкоди не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Денис Т. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року продовжено

ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 (провадження № 11-137заі20) та у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 812/390/16 (провадження № К/9901/16011/18), від 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17 (провадження № 61-3100св20), від 28 березня 2018 року у справі № 522/5656/16-ц (провадження № 61-1871св18).

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини справи, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наступне:

- відповідач порушив процедуру її звільнення, яка визначена контрактом;

- роботодавець не ознайомив її із наказом у день звільнення;

- роботодавець не розглянув її заяву про продовження контракту на час її відпустки;

- позивача не ознайомлено у порядку, визначеному законом, із наказом про відпустку;

- відповідач не спростував факт ненадання нею письмової згоди на поділ щорічної відпустки.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за участі неуповноваженого представника відповідача. Матеріали справи не містять відомостей про те, що представник відповідача ОСОБА_3 може представляти відділ освіти у суді. Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання заявника про недопущення представника відповідача до участі у розгляді справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 травня 2022 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 липня 2003 року працювала на посаді директора Бурштинської гімназії Бурштинської міської ради, про що свідчить копія її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29 травня 1979 року.

На підставі розпорядження Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 01 липня 2020 року цього ж дня укладений контракт з директором Бурштинської гімназії на умовах строкового трудового договору терміном на 1 рік з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року.

Наказом Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року № 27-в директору Бурштинської гімназії Олійник О. М. надано частину щорічної основної відпустки на 14 календарних днів з 14 червня 2021 року за відпрацьований період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу.

Наказом Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 25 червня 2021 року № 22-к припинено трудовий договір з директором Бурштинської гімназії ОСОБА_1 з 30 червня 2021 року у зв`язку із закінченням трудового договору (контракту) 30 червня 2021 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Вирішено виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову винагороду у розмірі 25 % до посадового окладу на підставі пункту 1 статті 57 Закону України «Про освіту»; виплатити компенсацію за 42 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за робочий рік з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року та за 10 календарних днів невикористаної додаткової відпустки згідно з додатком 5 колективного договору за відпрацьований період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2021 року.

Згідно з копією скріншотів електронної пошти Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, вищевказані накази направлялися на електронну пошту Бурштинської гімназії 11 червня 2021 року та 29 червня 2021 року відповідно.

19 липня 2021 року та 29 липня 2021 року ОСОБА_1 зверталася до Державної служби України з питань праці щодо перевірки дотримання законодавства Відділом освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області при вирішенні питань про надання їй відпустки та звільнення.

Листом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 22 липня 2021 року № 16-07/15-10/4926 ОСОБА_1 повідомлено, що: «Під час проведення заходу державного контролю у Відділі освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з датою початку щорічної основної відпустки та додаткових відпусток, а також знала про строковий трудовий договір терміном на один рік з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року. Однак заявою від 03 червня 2021 року вона просила начальника Відділу надати їй щорічну основну відпустку та додаткові відпустки з 01 липня 2021 року, тобто після завершення строку трудового договору, що не є можливим. Під час контрольного заходу встановлено порушення вимог пункту 2.5 глави 2 Інструкції від 29 липня 1993 року № 58 та вимог частини першої статті 47 КЗпП України, а саме: особові картки на працівників у Відділі не ведуться, а також при звільненні ОСОБА_1 з посади директора Бурштинської гімназії належно оформлену трудову книжку не видано у день звільнення. За результатами проведеного заходу контролю складено акт, керівнику установи винесено припис на усунення виявлених порушень, запропоновано винних посадових осіб притягнути до дисциплінарної відповідальності. У розгляді повторних звернень ОСОБА_1 до Управління Держпраці відмовлено».

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи копію відповідного акта Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 21 липня 2021 року № ІФ1983/894/АВ, складеного за результатами заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у Відділі освіти і науки Бурштинської міської ради.

22 липня 2021 року Відділ освіти і науки Бурштинської міської ради направив ОСОБА_1 повідомлення про необхідність надання письмової згоди на направлення їй трудової книжки поштою та зазначення відповідної поштової адреси, яке повернулося у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради з листом щодо направлення їй трудової книжки на вказану адресу.

Встановлено, що поштове відправлення від 30 липня 2021 року Відділу освіти і науки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області з описом вкладення - трудова книжка, вручено адресату ОСОБА_1 особисто 31 липня 2021 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовує.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 цього Кодексу), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц (провадження № 61-24657св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц (провадження № 61-44171св18) зроблено висновок, що підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 591/5815/18 (провадження № 61-5154св20) зробив висновок про те, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що із закінченням терміну дії трудового договору (контракту) роботодавець - відділ освіти і науки Бурштинської міської ради видав наказ про звільнення позивача, тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей наказ не є ініціативою роботодавця про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність підстав для продовження трудового договору (контракту), укладеного з ОСОБА_1 01 липня 2020 року.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку у видачі трудової книжки, оскільки звільнення відбулось 30 червня 2021 року, а трудову книжку позивач отримала 31 липня 2021 року, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до набрання чинності цим Законом та який звільняється до завершення процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, у день звільнення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Отже, врахувавши вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що днем звільнення позивача з посади директора гімназії є день отримання ОСОБА_1 трудової книжки - 31 липня 2021 року .

Крім того, встановлено, що у день звільнення позивачу трудову книжку не вручено, а свій обов`язок щодо направлення працівнику повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки відповідач виконав лише після отримання припису від органу Держпраці України 22 липня 2021 року.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 (провадження № 61-429св21) вказано, що за змістом зазначеної норми (частини 5 статті 235 КЗпП України) закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

ОСОБА_1 працювала на посаді директора гімназії за контрактом, укладеним з 01 липня 2020 року терміном на один рік, з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, та була звільнена у зв`язку із його закінченням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причинами того, що працівник не виконувала свої трудові обов`язки і не отримувала заробітну плату, є закінчення трудового договору (контракту), а не винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Ураховуючи викладене, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівнику виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 761/36220/17 (провадження № 61-3100св20), на яку як на підставу касаційного скарження посилається заявник.

Реалізація передбаченого статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) права працівника отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов`язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника, який за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не ухиляється від їх отримання.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 (провадження № 61-2166св21).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави вважати, що у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки мав місце вимушений прогул позивача та були перешкоди для її працевлаштування, а на роботодавця слід покласти матеріальну відповідальність у виді стягнення середнього заробітку за вимушений прогул.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про передчасність вимог позивача про зобов`язання роботодавця внести запис до трудової книжки про звільнення з 31 липня 2021 року, з урахуванням наведених вище норм права.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення моральної (немайнової) шкоди, передбаченої частиною першою статті 273-1 КЗпП України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довела, що саме затримкою видачі трудової книжки їй було завдано моральних страждань чи втрат негайного характеру, що є її процесуальним обов`язком в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Дениса Т. М. як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 812/390/16 (провадження № К/9901/16011/18), від 28 березня 2018 року у справі № 522/5656/16-ц (провадження № 61-1871св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дениса Тараса Дмитровича залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник