Рішення

від 26.05.2023 по справі 320/4033/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2023 року № 320/4033/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розлянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального відділення Всеукраїнської громадської організації Асоціації платників податків України в місті Києві до Міністерства освіти і науки України та Українського державного університету імені Михайла Драгоманова про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Територіального відділення Всеукраїнської громадської організації Асоціації платників податків України в місті Києві до Міністерства освіти і науки України та Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, в якому позивач просить:

1. скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України від 01.12.2022 №312-к Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова;

2. визнати дії Міністерства освіти і науки України протиправними та зобов`язати Міністерство освіти і науки України:

2.1. утриматися від оголошення конкурсів по юридичним особам, які не набули статусу закладів вищої освіти, у тому числі по Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова;

2.2. скасувати конкурс а заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова;

2.3. заборонити приймати від ОСОБА_1 , доктора філософських наук, професора, документи як кандидатури претендента на посаду ректора закладу (закладів) вищої освіти.

3. скасувати Наказ Українського державного університету імені Михайла Драгоманова від 07.12.2022 №3 Про організацію та проведення виборів ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент видачі Міністерством освіти і науки України наказу від 01.12.2022 №312-К «Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора українського державного університету імені Михайла Драгоманова» та на момент звернення позивача до суду державний університет імені Михайла Драгоманова не набув статусу закладу вищої освіти, оскільки такий статус набувається з моменту отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності. Крім того, позивач звертає увагу на те, що на офіційному веб-сайті Українського державного університету імені Михайла Драгоманова відсутня повна інформація, яка вимагається статтею 30 Закону України «Про освіту», статтею 79 Закону України «Про вищу освіту». Також позивач вважає, що Міністерством освіти і науки України при видачі наказу від 01.12.2022 №312-к «Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора українського державного університету імені Михайла Драгоманова» порушено статтю 42 Закону України «Про вищу освіту», Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 05.12.2014 №726, Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2014 №30.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 позовну заяву залишено без руху із встановленням десятиденного строку для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14 травня 2023 року від відповідача Міністерства освіти та науки України надійшов відзив на позовну заяву, у якому не погодився з вимогами позовної заяви та просив суд відмовити у задоволенні позову. Наголошував, що оскаржуваними рішеннями права позивача не порушені, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

14 травня 2023 року від відповідача Українського державного університету імені Михайла Драгоманова надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, наголошуючи на тому, що оскаржувані рішення не порушують права позивача, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (зі змінами, далі - Положення про МОН), визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 758 «Деякі питання утворення та реорганізації закладу вищої освіти» (далі - розпорядження КМУ № 758) передано цілісний майновий комплекс державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» (код згідно з ЄДРПОУ 13684879) із сфери управління Міністерства молоді та спорту до сфери управління Міністерства освіти і науки; відповідно до частини шостої статті 23 Бюджетного кодексу України частину бюджетних призначень, передбачених у 2022 році Міністерству молоді та спорту у загальному фонді державного бюджету за програмою 3401040 Наукова і науково-технічна діяльність у сфері розвитку молоді та спорту у сумі 6381,3 тис. гривень (видатки розвитку), Міністерству освіти і науки за програмою 2201040 Наукова і науково-технічна діяльність закладів вищої освіти та наукових установ.

Згідно із пунктом 2 розпорядження КМУ № 758 погоджено пропозицію МОН щодо утворення Українського державного університету імені Михайла Драгоманова з віднесенням його до сфери управління Міністерства освіти і науки; реорганізації Національного педагогічного університету імені М.П, Драгоманова (код згідно з ЄДРПОУ 02125295) та державної установи Державний інститут сімейної та молодіжної політики (код згідно з ЄДРПОУ 13684879) шляхом приєднання їх до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Відповідно до пункту 3 розпорядження КМУ № 758, взято до відома, що здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, продовжують навчання в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова; витрати, пов`язані з реорганізацією, зазначеною в абзаці третьому пункту 2 цього розпорядження, та подальшою діяльністю Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, здійснюються в межах бюджетних призначень, передбачених Міністерству освіти і науки для підготовки кадрів та наукової, науково-технічної діяльності.

Відповідно до глави 7 Цивільного кодексу України, статей 32, 40, 42,44, 492 Кодексу законів про працю України, статті 29, 31 Закону України «Про вищу освіту», законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 758 «Деякі питання утворення та реорганізації закладу вищої освіти» МОН винесло наказ від 25.10.2022 № 949 «Про деякі питання утворення та реорганізації закладу вищої освіти».

Відповідно до пункту 1 наказу МОН № 949, утворено Український державний університет імені Михайла Драгоманова.

Згідно із пунктом 2 наказу МОН № 949, визначено місцезнаходження Українського державного університету імені Михайла Драгоманова: 01601, місто Київ, вулиця Пирогова, будинок 9.

Відповідно до пункту 3 наказу МОН № 949, реорганізовано:

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (код ЄДРПОУ 02125295) шляхом приєднання до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова разом з відокремленими структурними підрозділами «Відокремлений структурний підрозділ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Львівський навчально- науковий центр професійної освіти» (код ЄДРПОУ ВП: 40312588) та «Відокремлений структурний підрозділ «Дитяча інженерна академія» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова» (код ЄДРПОУ ВП: 43232610);

державну установу «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» (код ЄДРПОУ 13684879) шляхом її приєднання до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Згідно із пунктом 4 наказу МОН № 949 перейменовано: Відокремлений структурний підрозділ Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Львівський навчально-науковий центр професійної освіти на Відокремлений структурний підрозділ Українського державного університету імені Михайла Драгоманова «Львівський навчально- науковий центр професійної освіти», визначивши його місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Максима Кривоноса, будинок 10;

Відокремлений структурний підрозділ «Дитяча інженерна академія» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 4323261 на Відокремлений структурний підрозділ «Дитяча інженерна академія» Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, визначивши його місцезнаходження: 04111, місто Київ, вулиця Єаратівська, будинок 20.

Відповідно до пункту 5 наказу МОН № 949, надано окремі права фінансово- господарської самостійності Відокремленому структурному підрозділу Українського державного університету імені Михайла Драгоманова «Львівський навчально-науковий центр професійної освіти» та Відокремленому структурному підрозділу «Дитяча інженерна академія» Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, зокрема право вести окремий баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі, мати печатку та штамп.

Згідно із пунктом 6 наказу МОН № 949, установлено, що Український державний університет імені Михайла Драгоманова є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» та використовує у своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані Національному педагогічному університету імені М. П.П Драгоманова до переоформлення ліцензії в установленому порядку.

Відокремлений структурний підрозділ Українського державного університету імені Михайла Драгоманова «Львівський навчально-науковий центр професійної освіти» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Відокремленого структурного підрозділу Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Львівський навчально-науковий центр професійної освіти»;

Відокремлений структурний підрозділ «Дитяча інженерна академія» Українського державного університету імені Михайла Драгоманова є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Дитяча інженерна академія» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Відповідно до пункту 7 наказу МОН № 949, взято до відома, що здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, продовжують навчання в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова за обраними спеціальностями та джерелами фінансування.

Згідно із пунктом 8 наказу МОН № 949, створено комісії з реорганізації (далі разом - Комісії): Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (далі - Комісія - 1) у складі згідно з додатком 1;

державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» (далі - Комісія - 2 ) у складі згідно з додатком 2.

Відповідно до пункту 9 наказу МОН № 949, керівникам Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» відповідно забезпечити: безперешкодний доступ членів Комісій до приміщень державної установи та закладу вищої освіти; членів Комісій до приміщень державної установи та закладу вищої освіти; надання первинних документів фінансово-господарської та іншої діяльності на вимогу членів Комісій; збереженість службових документів та інформації, яку вони містять, унеможливити втрату і несанкціоноване знищення відповідних документів.

Згідно із пунктом 10 наказу МОН № 949, установлено, що відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення Комісій до голови Комісії - 1 переходять повноваження щодо управління справами Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та до голови Комісії - 2 переходять повноваження щодо управління справами державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики», повноваження ректора Національного педагогічного університету імені М. її, Драгоманова та в. о. директора державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» припиняються.

Відповідно до пункту 11 наказу МОН № 949, Департаменту кадрового забезпечення (Фурлет Н.) попередити в установленому порядку ректора Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та керівника державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» про вивільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно і з пунктом 12 наказу МОН № 949, Комісії -1, Комісії - 2 відповідно: у триденний строк повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, про прийняття рішення щодо реорганізації Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики»; розробити та організувати виконання плану заходів щодо реорганізації Національного педагогічного університету імені М. П, Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики»; щомісячно інформувати Міністерство освіти і науки України про заходи, вжиті на виконання цього наказу; попередити в установленому порядку працівників Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових прав та соціальних гарантій у порядку, визначеному законодавством України, у тому числі повідомити Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників; повідомити органи Державної служби статистики України, Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України та відповідного фонду соціального страхування про реорганізацію; вжити всіх заходів щодо виявлення кредиторів та дебіторів, а також письмово їх повідомити про реорганізацію;

встановити строк заявлення кредиторами вимог - два місяці з дня оприлюднення повідомлення;

здійснити інвентаризацію майна Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики»;

після закінчення строку для пред`явлення (заявления) вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог:

скласти передавальні акти державного майна Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики», погоджені головами та членами Комісій, що повинні містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань стосовно всіх кредиторів та дебіторів, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, та в десятиденний строк подати у шести примірниках на затвердження Міністерству освіти і науки України;

нотаріально посвідчені копії передавального акта, затвердженого Міністерством освіти і науки України, подати до органу, який здійснює державну реєстрацію; здійснити у встановленому законодавством порядку інші заходи, пов`язані з реорганізацією Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики»;

після завершення процедури реорганізації Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» подати Міністерству освіти і науки України інформацію про вжиті заходи щодо виконання цього наказу.

Відповідно до пункту 13 наказу МОН № 949, керівнику Українського державного університету імені Михайла Драгоманова забезпечити:

подання на затвердження Міністерству освіти і науки України Статуту закладу вищої освіти;

затвердження структури, штатного розпису закладу вищої освіти в установленому законодавством порядку;

подання документів на переоформлення сертифікатів про акредитацію спеціальностей (освітніх програм) та ліцензії на провадження освітньої діяльності із урахуванням сертифікатів про акредитацію та ліцензій реорганізованого закладу вищої освіти;

подання щомісячно інформації про вжиті заходи щодо виконання цього наказу;

здійснення інших дій, передбачених законодавством, необхідних для забезпечення діяльності закладу вищої освіти;

Згідно із пунктом 14 наказу МОН № 949, Департаменту фінансування державних і загальнодержавних видатків (Ткаченко О.), управлінню бухгалтерського обліку та звітності (Поливач Л.) забезпечити фінансування Українського державного університету імені Михайла Драгоманова з урахуванням бюджетних асигнувань, затверджених для Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» та Відокремленого структурного підрозділу «Дитяча інженерна академія» Українського державного університету імені Михайла Драгоманова з урахуванням бюджетних асигнувань, затверджених для Відокремленого структурного підрозділу «Дитяча інженерна академія» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Відтак, наказом МОН від 25.10.2022 № 949 установлено, що Український державний університет імені Михайла Драгоманова є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Національного педагогічного університету імені М. П, Драгоманова, державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» та використовує у своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова до переоформлення ліцензії в установленому законодавством порядку;

Відокремлений структурний підрозділ Українського державного університету імені Михайла Драгоманова «Львівський навчально-науковий центр професійної освіти» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Відокремленого структурного підрозділу Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Львівський навчально-науковий центр професійної освіти».

Відокремлений структурний підрозділ «Дитяча інженерна академія» Українського державного університету імені Михайла Драгоманова є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Дитяча інженерна академія» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Відповідно до положень частини другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах, зокрема, регламентовано Законом України від 27.02.2014 № 794-УІІ «Про Кабінет Міністрів України» (із змінами і доповненнями) (далі по тексту- Закон №794 VII), Законом України «Про вищу освіту» (далі також - Закон № 1556-УІІ), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (далі також - Регламент).

Відповідно до частини першої статті 1 та статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Стаття 20 «Про Кабінет Міністрів України» визначає повноваження Кабінету Міністрів України зокрема в сфері охорони здоров`я, санітарно- епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно- оздоровчих закладів.

Згідно з частиною першою статті 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

Згідно статті 49 Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 104, частиною першою статті 106 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади

Крім того, статтями 1, 3, 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об`єктами управління державної власності є зокрема майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям.

Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні господарські об`єднання, підприємства, установи та організації, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об`єктами державної власності. Кабінет Міністрів України затверджує положення та статути державних господарських об`єднань, підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності.

Спеціальним законом, у спірних правовідносинах, який встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти є Закон України «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-УІІ).

Стаття 31 Закону України «Про вищу освіту» визначає повноваження Кабінету Міністрів України щодо утворення, реорганізація та ліквідація закладу вищої освіти.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти зобов`язаний у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти.

Відповідно до пункту 1 частини першої вказаної статті Закону України «Про освіту» рішення про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію закладу вищої освіти для закладів державної форми власності приймаються Кабінетом Міністрів України.

Також частина друга статті 31 Закону України «Про вищу освіту», передбачено, що реорганізація чи ліквідація закладу вищої освіти не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому закладі вищої освіти. Обов`язок щодо вирішення всіх питань продовження безперервного здобуття вищої освіти такими особами покладається на засновника (засновників) закладу вищої освіти.

Тобто, реалізація суб`єктами владних повноважень своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь- якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом з тим, МОН звертає увагу на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц, де Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду відступлено від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року в справі № 296/2335/16-ц (провадження № 61- 16347св19).

Так, згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У статтях 104 ЦК України та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Тобто датою виникнення універсального правонаступництва Український державний університет імені Михайла Драгоманова щодо Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики», який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу МОН № 949 - 25.10.2022, з якої він є правонаступником Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Щодо оскарження наказу МОН від 01.12.2022 № 312-к «Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова» (далі - наказ МОН № 312-к) наказу суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», яким встановлено основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Міністерство освіти і науки України є: 1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій; 2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство освіти і науки України останнє в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази Міністерства і науки України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Накази Міністерства освіти і науки України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про вищу освіту», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Указу Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, МОН винесло наказ від 01.12.2022 № 312-к «Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова».

Згідно із пунктом 1 наказу Міністерства освіти і науки України № 312-к, оголошено конкурс на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України № 312-к Департаменту кадрового забезпечення (Фурлет Н.):

забезпечити розміщення оголошення щодо проведення конкурсу на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова на офіційному вебсайті Міністерства;

організувати прийом і розгляд документів від претендентів на їх відповідність вимогам, передбаченим Законом України «Про вищу освіту», та внести кандидатури претендентів до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова для голосування;

надавати методичні рекомендації щодо організації проведення виборів ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова згідно з вимогами статті 42 Закону України «Про вищу освіту»;

за результатами голосування підготувати в установлен зму порядку наказ про призначення ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, обраного за конкурсом, на підставі контракту.

Відповідно до пункту 3 наказу МОН № 312-к, Українському державному університету імені Михайла організувати проведення виборів ректора 22 лютого 2023 року згідно статті 42 Закону України «Про вишу освіту» та з дотриманням з України в частині здійснення безпекових заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану в Україні.

Відтак, відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту», засновник або уповноважений орган зобов`язаний:

оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду;

протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника закладу вищої освіти приймає пропозиції щодо претендентів на посаду керівника закладу вищої освіти;

протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить кандидатури претендентів, які відповідають вимогам Закону України «Про вищу освіту», до закладу вищої освіти для голосування.

Далі керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку передбаченим Закону України «Про вищу освіту» та статутом закладу вищої освіти.

З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник або уповноважений ним орган укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726, вибори керівника закладу вищої освіти проводяться з дотриманням таких принципів: відкритості, гласності, таємного та вільного волевиявлення, добровільної участі у виборах, демократичності, забезпечення рівності прав учасників виборів.

Усі кандидати на посаду керівника закладу вищої освіти мають рівні права,

В пункті 12 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2014 року № 726 зазначено, що засновник або уповноважений орган зобов`язаний провести перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, що встановлені частиною першою статті 42 Закону України «Про вищу освіту».

Відповідно до Методичних рекомендацій - вибори проводяться в приміщенні навчального закладу.

Пунктом 23 Методичних рекомендацій зазначено, що керівник навчального закладу протягом семи календарних днів з дати публікації оголошення про проведення конкурсу видає наказ про організацію виборів, у якому, зокрема, визначається: персональний склад організаційного комітету з проведення виборів; персональний склад виборчої комісії; кінцевий строк обрання представників для участі у виборах з числа інших штатних працівників закладу вищої освіти, які не є науковими, науково-педагогічними та педагогічними працівниками, а також виборних представників з числа студентів.

Організаційний комітет і виборча комісія діють відповідно до статуту закладу вищої освіти та положень про них, які затверджуються вченою радою закладу вищої освіти за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації закладу вищої освіти.

Згідно з пунктом 34 Методичних рекомендацій під час голосування та підрахунку голосів мають право бути присутніми не більше двох спостерігачів від кожного кандидата, а також не більше трьох громадських спостерігачів, акредитованих організаційним комітетом, а в разі утворення виборчих дільниць

- не більше двох спостерігачів від кожного кандидата і трьох громадських спостерігачів на кожній виборчій дільниці.

Порядок акредитації громадських спостерігачів визначається організаційним комітетом.

Відповідно до статей 1 та 32 Закону України «Про вищу освіту» діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах автономії та самоврядування. Автономія закладу вищої освіти - це самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів.

Пунктом 26 Методичних рекомендацій зазначено, що організація проведення голосування, підтримання порядку у приміщенні для голосування та забезпечення таємності голосування покладаються на виборчу комісію або дільничну виборчу комісію.

Процес голосування і підрахунку голосів підлягає фіксуванню за допомогою відеозасобів. При цьому таке фіксування не може порушувати таємницю голосування.

Враховуючи вищевикладене Міністерство оголошує конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти та є суб`єктом призначення керівника - переможця виборів, на підставах, визначених законодавством, а саме: Закону України «Про вищу освіту», Методичних рекомендацій, підсумкового протоколу виборчої комісії з виборів керівника закладу вищої освіти, а підготовка та проведення виборів забезпечується організаційним комітетом, виборчою комісією та адміністрацією закладу вищої освіти.

Тобто, Міністерство освіти і науки України на підставі статті 42 Закону України «Про вищу освіту» в межах дискреційних повноважень виконало обов`язок, як суб`єкт владних повноважень та оголосило конкурс на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова який є правонаступником Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, державної установи «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» та використовує у своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова.

Разом з тим, відповідно до пунктів 12-1 та 30 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статті 42 Закону України «Про вишу освіту», підпункту 53 пункту 4 та підпунктів 15-1, 23 пункту 10 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630 (зі змінами), на підставі протоколу № 6 виборчої комісії з виборів керівника вищого навчального закладу Українського державного університету імені Михайла Драгоманова від 22 лютого 2023 року, контракту від 06.03.2023 № № 1-46, 06.03.2023 року Міністерство освіти і науки України винесло наказ № 69-к «Про призначення на посаду ректора» ОСОБА_1 (копія додається).

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону України «Про вищу освіту» керівник закладу вищої освіти обирається шляхом таємного голосування строком на п`ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом закладу вищої освіти.

Разом з тим, повторно акцентуємо увагу суду, що брати участь у виборах керівника закладу вищої освіти мають право:

кожен науковий, науково-педагогічний та педагогічний штатний працівник закладу вищої освіти;

представники з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів;

виборні представники з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

При цьому загальна кількість (повний склад) наукових, науково- педагогічних і педагогічних працівників закладу вищої освіти повинна становити не менше 75 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах; кількість виборних представників з числа інших працівників закладу вищої освіти - до 10 відсотків, а кількість виборних представників з числа студентів (курсантів) - не менше 15 відсотків осіб, які мають право брати участь у виборах.

Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо участь у них взяли більше 50 відсотків загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах, кожен з яких має один голос і голосує особисто.

З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року № 726, вибори керівника закладу вищої освіти проводяться з дотриманням таких принципів: відкритості, гласності, таємного та вільного волевиявлення, добровільної участі у виборах, демократичності, забезпечення рівності прав учасників виборів.

Усі кандидати на посаду керівника закладу вищої освіти мають рівні права.

В пункті 12 Методичних рекомендацій щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2014 року № 726 зазначено, що засновник або уповноважений орган зобов`язаний провести перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, що встановлені частиною першою статті 42 Закону України «Про вищу освіту».

Відповідно до Методичних рекомендацій вибори проводяться в приміщенні навчального закладу.

Пунктом 23 Методичних рекомендацій зазначено, що керівник навчального закладу протягом семи календарних днів з дати публікації оголошення про проведення конкурсу видає наказ про організацію виборів, у якому, зокрема, визначається: персональний склад організаційного комітету з проведення виборів; персональний склад виборчої комісії; кінцевий строк обрання представників для участі у виборах з числа інших штатних працівників закладу вищої освіти, які не є науковими, науково-педагогічними та педагогічними працівниками, а також виборних представників з числа студентів.

Організаційний комітет і виборча комісія діють відповідно до статуту закладу вищої освіти та положень про них, які затверджуються вченою радою закладу вищої освіти за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації закладу вищої освіти.

Згідно з пунктом 34 Методичних рекомендацій під час голосування та підрахунку голосів мають право бути присутніми не більше двох спостерігачів від кожного кандидата, а також не більше трьох громадських спостерігачів, акредитованих організаційним комітетом, а в разі утворення виборчих дільниць не більше двох спостерігачів від кожного кандидата і трьох громадських спостерігачів на кожній виборчій дільниці.

Порядок акредитації громадських спостерігачів визначається організаційним комітетом.

Відповідно до статей 1 та 32 Закону України «Про вищу освіту» діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах автономії та самоврядування. Автономія закладу вищої освіти - це самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник закладу вищої освіти організовує та здійснює безпосереднє управління його діяльністю, затверджує його структуру і штатний розпис, видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення, визначає функціональні обов`язки та здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників, забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку, забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу вищої освіти.

Пунктом 26 Методичних рекомендацій зазначено, що керівник навчального закладу зобов`язаний забезпечити створення належних умов для роботи організаційного комітету та виборчої комісії, надавати інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них завдань, а також надати організаційному комітетові та виборчій комісії окремі придатні для роботи приміщення, забезпечити наявність у таких приміщеннях необхідних засобів зв`язку, оргтехніки тощо.

Пунктом 26 Методичних рекомендацій зазначено, що організація проведення голосування, підтримання порядку у приміщенні для голосування та забезпечення таємності голосування покладаються на виборчу комісію або дільничну виборчу комісію.

Процес голосування і підрахунку голосів підлягає фіксуванню за допомогою відеозасобів. При цьому таке фіксування не може порушувати таємницю голосування.

Таким чином, у Міністерства освіти і науки України відсутні повноваження щодо втручання у вибори керівника закладу освіти, вибори проводяться в приміщенні навчального закладу та керівник вищого навчального закладу обирається шляхом таємного голосування, що фіксується протоколом виборчої комісії.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про вищу освіту» рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію закладу вищої освіти для закладів державної форми власності приймається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженням від 27 серпня 2022 року №758-р «Деякі питання утворення та реорганізації закладу вищої освіти» Кабінет міністрів України утворив Український державний університет імені Михайла Драгоманова та реорганізував Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (код згідно з ЄДРПОУ 02125295) та державну установу «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» (код згідно з ЄДРПОУ 13684879) шляхом приєднання їх до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Міністерство освіти і науки України, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, на виконання цього розпорядження видало наказ від 25 жовтня 2022 р. № 949 «Про деякі питання утворення та реорганізації закладу вищої освіти», згідно з яким відповідно до законодавства утворений Український державний університет іменні Михайла Драгоманова.

08 листопада 2022 року відомості про утворення Українського державного університету імені Михайла Драгоманова внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Університет функціонує в штатному режимі і виконує покладені зобов`язання та завдання згідно вимог законодавства та затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2022 року № 983 Статуту Університету.

30 листопада 2022 року наказом № 1963 «Про переведення здобувачів вищої освіти з Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова» здобувачі вищої освіти за всіма рівнями, формами навчання та джерелами фінансування переведені з 01 грудня 2022 року в Український державний університет імені Михайла Драгоманова відповідно до обраних спеціальностей та джерел фінансування. 01 грудня 2022 року наказом № 1 «Про поновлення на навчання здобувачів вищої освіти в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова» здобувачі вищої освіти за всіма рівнями, формами навчання та джерелами фінансування поновлені в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова.

З матеріалів справи слідує, що 01 грудня 2022 року з працівниками Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова відповідно до ч. 6 статті 36 Кодексу законів про працю України продовжені дії трудових відносити з внесенням їх до облікового складу працівників Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а (провадження № К/9901/4582/18), від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а (провадження № К/9901/1323/17).

Окремо слід наголосити, що пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 55 Конституції України, за якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно- правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Натомість індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні- Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ Міністерства освіти і науки України від 01.12.2022 № 312-к «Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова» є актом індивідуальної дії, оскільки: вказане не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований оголошення конкурсу на заміщення посади ректора; не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію з моменту його виконання (проведення виборів).

Водночас право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Разом з тим, позивачем зазначено в позовній заяві про те, що даний позов поданий до Київського окружного адміністративного суду з врахуванням звернень учасників освітнього процесу, натомість в додатках до позовної заяви не міститься копії жодного звернення до позивача з проханням забезпечення захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, що підтверджує те, що позивач з власної ініціативи подав даний позов до суду.

Відповідно до статуту позивача вбачається, що метою створення та діяльності Асоціації є захист прав та законних інтересів платників податків у економічній, правовій, соціальній та інших сферах їх діяльності, представництво інтересів Асоціації на національному, галузевому та місцевому рівнях, а також сприяння створенню в Україні умов для пріоритетного розвитку національного підприємництва, державності, культури та міжнародних зв`язків, запровадження кращих світових стандартів на рівні суспільних відносин, підвищення рівня правової культури.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа № 1- 10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «...за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17:

«...судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного

інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

... ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення».

Враховуючи, що оскаржуваний наказ Міністерства освіти і науки України, акт індивідуальної дії стосується оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова як уповноваженого органу виконавчої влади - Міністерства освіти і науки України, беручи до уваги, що позивач не є учасником матеріальних правовідносин з приводу яких прийнято відповідний наказ, а докази безпосереднього та реального порушення прав та інтересів позивача відсутні, що позивачем не доведено наявність порушення Міністерством прав, свобод та інтересів, що потребують захисту адміністративним судом шляхом скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 01.12.2022 № 312-к та визнання протиправними дії відповідача.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відтак, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок прийняття оскаржуваного рішення).

Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України після встановлення права на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (тобто існування порушеного права або можливості його порушення в майбутньому), яке має позивач, перевіряється законність оскаржуваного рішення.

Для цілей даної адміністративної справи Суд також вважає за необхідне звернути увагу на визначення понять «право» та «інтерес».

В контексті завдання адміністративного судочинства мова йде про захист суб`єктивних прав фізичних чи юридичних осіб.

Під суб`єктивним правом Суд розуміє міру юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної фізичної чи юридичної особи. Право це можливість щодо задоволення відповідних потреб фізичної чи юридичної особи.

В публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб`єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

За статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек з.г.о.» проти Чеської Республіки» (8РАСЕК, з.г.о. V. ТНЕ С2ЕСН КЕРІЛЗЬІС № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Веуеіег V. Іїаіу № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (КиІ2 Тогу а V. 8раіп) серія А. З 03-А; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, право на судовий захист має особа, чиї права та свободи було порушено, а факт їх порушення повинен бути доведений позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв`язку з прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.