Постанова

від 24.05.2023 по справі 520/13234/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 р.Справа № 520/13234/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Загребельного Г.С.,

представника відповідача Галушко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.11.21 року по справі № 520/13234/21

за позовом Приватного підприємства "Будгарант-7"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "БУДГАРАНТ-7" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113550706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5617993,75 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113520706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32447,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відносинах з контрагентами постачальниками діяв обачливо, розсудливо і виважено; податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами. Наголошував на відсутності події вчинення податкового правопорушення у вигляді недоплати грошових зобов`язань з ПДВ.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113550706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5617993,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113520706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32447,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства "БУДГАРАНТ-7" витрати зі сплати судового збору в розмірі 23790,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що проведена податкова перевірка показала на формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість у межах нереальних господарських операцій. Також зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішньою ознакою та формою.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Будгарант-7" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права-резидента України, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 34390160, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

Між позивачем (у якості покупця) та контрагентами постачальниками (ПП "ТУРАЙС-Н", ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ", ТОВ "СКВАДЕР", ТОВ "НЕДА 1", ТОВ "АЗОВБУД" ЛТД, ПП "НАФТАДОРБУД", ТОВ "Техдор", ТОВ "Технобуд-Дор", ПП "Харківспецпостач", ТОВ "Будмайстерпро") укладені письмові правочини у формі договорів поставки товарів/послуг. Договори відповідають вимогам чинного законодавства, потреба у вчиненні правочинів зумовлена об`єктивними чинниками, а саме: своєчасним виконанням зобов`язань за договорами підряду на капітальний ремонт вулиць та надання послуг по утриманню вулиць та доріг, зобов`язання сторін виконані у повному обсязі, контрагенти - постачальники зареєстрували власно складені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, господарські операції відбулись у реальності і зумовили зміни у стані активів сторін правочинів.

07.05.2021 контролюючим органом видано наказ №3228-п щодо призначення позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Будгарант-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ" (код за ЄДРПОУ 41715105) за грудень 2018 року, ТОВ "СКВАДЕР" (код за ЄДРПОУ 42515804) за листопад 2018 року, ПП "ТУРАЙС-Н" (код за ЄДРПОУ 42446275) за лютий, березень 2019 року, ТОВ "НЕДА-1" (код за ЄДРПОУ 42454286) за січень 2019 року, ТОВ "ТЕХДОР" (код за ЄДРПОУ 42559642) за квітень, червень, липень, грудень 2019 року, ТОВ "АЗОВБУД" ЛТД (код за ЄДРПОУ 42852663) за липень 2019 року, ТОВ "ТЕХНОБУД-ДОР" (код за ЄДРПОУ 42555281) за квітень, травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2019 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року, ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (код за ЄДРПОУ 31436081) за листопад 2018 року, квітень 2019 року, ПП "НАФТАДОБРОБУД" (код за ЄДРПОУ 42467871) за листопад 2018 року, ТОВ "БУДМАЙСТЕРПРО" (код за ЄДРПОУ 43387279) за грудень 2020 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг),

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 26.05.2021 №9039/20-40-07-06-10/34390160.

У висновках Акту перевірки викладені податкові правопорушення ПП "Будгарант-7", а саме: п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4494395,00грн., у тому числі за грудень 2018 року у сумі 1679107,00грн., за березень 2019 року у сумі 569459,00грн., за квітень 2019 року у сумі 1396471,00грн., за травень 2019 року у сумі 274165,00грн., за липень 2019 року у сумі 575193,00грн., та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року у сумі 32447,00грн.

16.06.2021, з посиланням на Акт перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00113520706 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду липень 2019 р. у розмірі 32447,00грн.; податкове повідомлення-рішення №00113550706 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 5617993,75грн. (основний платіж - 4494395,00грн.; штраф - 1123598,75грн.).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд перштої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Згідно п.п. а п.185.1 ст.185 та п.п. б п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю), також операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, у розумінні п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, а у розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст.201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

З 01.02.2020 в Україні діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Зокрема, п.12 Порядку зупинення №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість виключає як правомірність виписування податкової накладної контрагентом - постачальником, так і легальність включення такої податкової накладної покупцем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду.

Тому, податкові накладні, складені за відсутності об`єкта справляння ПДВ, за правилами п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та норм Порядку зупинення №1246 не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а включені до Реєстру - скасуванню.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилом абз.1 п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Окрім того, аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України колегія суддів зазначає, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та абз. 2 п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку. Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 20.12.2019 по справі №826/16776/18, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАс України.

При цьому, за визначенням ч.1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 08.09.2020 у справі №819/1250/17 зазначив, що норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Між тим, у розумінні абз. 1 п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п. 112.7 ст. 112 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Тобто, в цілях застосування норм Податкового кодексу України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як субєктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Щодо доводів відповідача про намір платника на отримання безпідставної податкової вигоди, колегія суддів зазначає, що реальність існування такого наміру має бути підтверджена об`єктивними даними, котрі поза розумним сумнівом виключають будь-яке інше сприйняття винних, умисних, усвідомлених, взаємоузгоджених з іншими суб`єктами права та зловмисних дій приватної особи платника податків окрім як використання права на зло публічним інтересам суспільства, тобто зловживання правом.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "ТУРАЙС-Н" надавало послуги ПП "БУДГАРАНТ-7" з перевезення робітників, інвентарю автобусом, послуги з утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою зелених насаджень, у тому числі утримання вулично-дорожньої мережі м. Полтави. Договір на надання послуг між контрагентами не укладався.

Позивач зазначає, що послуги надані за актами надання послуг: №96 від 04.03.2019 на суму 120047,62 грн., №95 від 04.03.2019 а суму 325441,58 грн., №84 від 19.02.2019 на суму 279475,03 грн., №83 від 18.02.2019 на суму 299758,32 грн., №81 від 18.02.2019 на суму 60000,48 грн., №80 від 15.02.2019 на суму 299974,75 грн., №79 від 14.02.2019 на суму 299397,60 грн., №78 від 12.02.2019 на суму 299397,60 грн., №77 від 12.02.2019 на суму 299974,75 грн., №76 від 13.02.2019 на суму 84309,12 грн., №75 від 11.02.2019 на суму 180360,00 грн., №74 від 11.02.2019 на суму 21657,46 грн.; зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними контрагента-постачальника на загальну суму - 2569793,94грн. (в тому числі ПДВ 428.298,99 грн.), а саме: №1 від 12.02.2019 на загальну суму 299297,60 грн. (у т.ч. ПДВ 49899,60 грн.), №2 від 15.02.2019 на загальну суму 199974,75 грн. (у т.ч. ПДВ 49995,79 грн.), №3 від 18.02.2019 на загальну суму 299758,32 грн. (у т.ч. ПДВ 49959,72 грн.), №4 від 11.02.2019 на загальну суму 180360,00 грн. (у т.ч. ПДВ 30060,00 грн.), №5 від 12.02.2019 на загальну суму 299974,75 грн. (у т.ч. ПДВ 49995,79 грн.), №11 від 14.02.2019 на загальну суму 299397,60 грн. (у т.ч. ПДВ 49899,60 грн.), №12 від 19.02.2019 на загальну суму 279475,03 грн. (у т.ч. ПДВ 46579,17 грн.), №10 від 11.02.2019 на загальну суму 21657,46 грн. (у т.ч. ПДВ 3609,58 грн.), №18 від 13.02.2019 на загальну суму 84309,12 грн. (у т.ч. ПДВ 14051,52 грн.), №22 від 18.02.2019 на загальну суму 60000,11 грн. (у т.ч. ПДВ 10000,02 грн.).

У тексті Акту контролюючий орган посилається на узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Турайс-Н " (№61/14-29-50-05/42446275 від 29.05.2019) та вказує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю та є сумнівним у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п. 86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

16.12.2018 між позивачем ПП "БУДГАРАНТ-7" (в якості покупця) та ТОВ "Аль-Трейд-Юг" укладено договір поставки №10-С, предметом якого є поставка адгезійної добавки.

В межах вказаного договору проведено господарські операції з поставки позивачу адгезійної добавки, які оформлені: копіями видаткових накладних: №1 від 20.12.2018 на суму 6684000,00грн., №12 від 20.12.2018 на суму 6684000,00грн., №10 від 20.12.2018 на суму 6684000,00грн.; копіями товарно-транспортних накладних без дати №16, №15, №17; зареєстрованих в реєстрі податкових накладних: №107 від 20.12.2018 на загальну суму 960657,90 грн. (у т.ч. ПДВ 160109,65 грн.), №100 від 20.12.2018 на загальну суму 919050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 153175,00 грн.), №101 від 20.12.2018 на загальну суму 1002600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 167100,00 грн.), №102 від 20.12.2018 на загальну суму 1041033,00 грн. (у т.ч. ПДВ 173505,50 грн.), №103 від 20.12.2018 на загальну суму 1041200,10 грн. (у т.ч. ПДВ 173533,35 грн.), №104 від 20.12.2018 на загальну суму 1169700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 194950,00 грн.), №105 від 20.12.2018 на загальну суму 1263777,30 грн. (у т.ч. ПДВ 210629,55 грн.), №106 від 20.12.2018 на загальну суму 1170034,20 грн. (у т.ч. ПДВ 195005,70 грн.), №108 від 20.12.2018 на загальну суму 969180,00 грн. (у т.ч. ПДВ 161530,00 грн.), №109 від 20.12.2018 на загальну суму 990234,60 грн. (у т.ч. ПДВ 1658039,10 грн.), №110 від 20.12.2018 на загальну суму 996918,60 грн. (у т.ч. ПДВ 166153,10 грн.), №111 від 20.12.2018 на загальну суму 1146138,90 грн. (у т.ч. ПДВ 191023,15 грн.), №112 від 20.12.2018 на загальну суму 1147642,80 грн. (у т.ч. ПДВ 191273,80 грн.) №114 від 20.12.2018 на загальну суму 1128092,10 грн. (у т.ч. ПДВ 188015,35 грн.), №113 від 20.12.2018 на загальну суму 1161679,20 грн. (у т.ч. ПДВ 193613,20 грн.), №115 від 20.12.2018 на загальну суму 1143131,10 грн. (у .ч. ПДВ 190521,85 грн.), №116 від 20.12.2018 на загальну суму 1142128,50 грн. (у т.ч. ПДВ 190354,75 грн.), №117 від 20.12.2018 на загальну суму 1100854,80 грн. (у т.ч. ПДВ 183475,80грн.), №118 від 20.12.2018 на загальну суму 557946,90 грн. (у т.ч. ПДВ 92991,15 грн.); зобов`язання з оплати вартості придбаного товару виконані шляхом перерахування за платіжним дорученням №189 від 13.02.2019 на суму 520428,19 грн.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Аль-Трейд-Юг" (№28/14-29-14-08/41715105 від 05.02.2019р.), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Водночас, у спірних правовідносинах доказів того, що контролюючий орган ініціював процедуру зустрічної звірки контрагента заявника та процедуру отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента, не надано. Також, не надано доказів існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) в межах даних договірних відносинах.

Укладені договори у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.10.2018 між позивачем (в якості замовника) та ТОВ "Сквадер" (в якості виконавця) укладено письмовий правочин у формі договору про надання послуг №2018.10.15/1, предметом якого є надання послуг транспортних засобів та/або механізмів при утриманні в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, вулично-дорожньої мережі.

Позивач зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується: копіями актів надання послуг: б/н від 21.11.2018 на загальну суму 665916,00грн. (у т.ч. ПДВ 110986,00грн.), копіями рапортів про роботу машин, в яких відображено облік роботи машин позмінно за жовтень-листопад 2018 року, копією довідки про виконані роботи/послуги за період з 21.10.2018 по 20.11.2018; зареєстрованою в реєстрі податковою накладною №65 від 26.11.2018 на загальну суму 665916,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 110.986,00грн.); копією платіжного доручення №1504 від 31.12.2018 на суму 100000,00грн.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності послуг, однак посилається на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Кіровоградській області стосовно ТОВ "Сквадер" №40/11-28-12-01-11/42515804 від 06.05.2019р), зазначає про документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Водночас, у спірних правовідносинах доказів того, що контролюючий орган ініціював процедуру зустрічної звірки контрагента заявника та процедуру отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента, не надано. Також, не надано доказів існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) в межах даних договірних відносинах.

03.01.2019 між позивачем ПП "БУДГАРАНТ-7" (в якості покупця) та ТОВ "Неда 1" укладено договір поставки №03/-01, предметом якого є поставка солі для промислового призначення.

Позивач зазначає, що в межах вказаного договору проведені господарські операції з поставки солі промислового призначення, які оформлені: видатковими накладними: №17 від 20.01.2019 на суму 91025,63 грн., №16 від 20.01.2019 на суму 801830,39 грн.; товарно-транспортними накладними: №Д-16.01.19-2 від 16.01.2019, №Д-17/01/19-6 від 17.01.2019, №Д-18.01.19-1 від 18.01.2019, №Д-18.01.19-2 від 18.01.2019, №Д-16.01.19-3 від 16.01.2019, №Д-16.01.19-4 від 16.01.2019, №Д-17.01.19-5 від 17.01.2019, №Д-17.01.19-4 від 17.01.2019, №Д-16.01.19-21 від 16.01.2019, №Д-17.01.19-3 від 17.01.2019, №Д-17.01.19-2 від 17.01.2019, №Д-17.01.19-1 від 17.01.2019, №Д-16.01.19-6 від 16.01.2019, №д-16.01.19-5 від 16.01.2019; зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними: №20 від 20.01.2019 на загальну суму 801830,39 грн. (у т.ч. ПДВ 133638,40 грн.), №21 від 20.01.2019 на загальну суму 91025,63 грн. (у т.ч. ПДВ 15170,94 грн.).

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, однак посилається на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Неда-1" (№104/14-29-50-05/42454286 від 24.07.2019р.), зазначає про документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Водночас, у спірних правовідносинах доказів того, що контролюючий орган ініціював процедуру зустрічної звірки контрагента заявника та процедуру отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента, не надано. Також, не надано доказів існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) в межах даних договірних відносинах.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовбуд ЛТД", колегія суддів зазначає наступне.

Позивач зазначає, що реальність господарських операцій з постачання щебеню підтверджується: копіями прибуткових накладних №ЖЦБ-0001851 від 16.07.2019 на суму 1511136,80грн. та №ЖЦБ-00001852 від 16.07.2019 на суму 1101988,80 грн.; зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними: №958 від 30.07.2019 на загальну суму 1101988,80 грн. (у т.ч. ПДВ 183664,80 грн.), №958 від 30.07.2019 на загальну суму 1511135,00 грн. (у т.ч. ПДВ 251.856,00 грн.).

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, однак посилається на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Азовбуд ЛТД " (№13/14-29-50-04-26/42852663 від 30.01.2020р.), зазначає про документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п. 86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Водночас, у спірних правовідносинах доказів того, що контролюючий орган ініціював процедуру зустрічної звірки контрагента заявника та процедуру отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента, не надано. Також, не надано доказів існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) в межах даних договірних відносинах.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.11.2018 між позивачем ПП "БУДГАРАНТ-7" (в якості покупця) та ПП "Нафтадорбут" (в якості постачальника) укладено письмовий правочин у формі договору постачання нафтопродуктів №12, предметом якого є поставка бітуму шляхового БНД 60/90, бітуму шляхового БНД 70/100, пічного палива, мінерального порошку МП1.

Позивач зазначає, що в межах вказаного договору проведені господарські операції, які підтверджуються: копією видаткової накладної №143 від 24.11.2018 на загальну суму 367360,00 грн.; копією товарно-транспортної накладної №Р143 від 24.11.2018; зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними: №26 від 23.11.2018 на загальну суму 344400,00грн. (у т.ч. ПДВ 57400,00грн.), №27 від 24.11.2018 на загальну суму 22960,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3826,67 грн.); платіжними дорученнями: №1366 від 23.11.2018 на суму 344400,00 грн. та №1473 від 07.12.2018 на суму 22960,00 грн.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, однак посилаэться на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Кіровоградській області стосовно ТОВ "Нафтадорбуд" (від 06.11.2020), зазначає про документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Водночас, у спірних правовідносинах доказів того, що контролюючий орган ініціював процедуру зустрічної звірки контрагента заявника та процедуру отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента, не надано. Також, не надано доказів існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) в межах даних договірних відносинах.

Позивачем до суду першої інстанції надано документи, а саме копії договорів підряду №24 від 24.09.2018, №3 від 14.06.2018, №14 від 24.07.2019 із договірною ціною та копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робі до вказаних договорів, які підтверджують виконання підприємством робіт, що виконанні із використанням поставлених товарів та наданих послуг зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність зазначених в Акті податкової перевірки послуг, робіт та товарів підлягає обов`язковій перевірці замовником - розпорядником бюджетних коштів і виявлення їх відсутності унеможливлює прийняття робіт.

Між тим, у тексті Акту контролюючим органом не викладено жодних даних про те, що замовник - розпорядник бюджетних коштів висловив незгоду із повнотою або якістю отриманих від заявника послуг, робіт, товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що укладені договори з контрагентами у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

Що стосується відсутності сертифіката та паспорта на адгезійну добавку від виробника, то відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2020 по справі №810/4304/16, сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Таким чином, відсутність паспорта якості чи сертифіката відповідності жодним чином не може впливати на реальність фінансово - господарських відносин.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №200/14552/19-а зазначено, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що ПК України не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Окрім того, суд враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №460/143/19, за яким будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Згідно з правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду №826/12528/17 від 30.09.2021, так само не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.02.2018 по справі №826/6280/13-а.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по "ланцюгу" постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, в силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних суб`єктивних прав та інтересів приватної особи.

Оскільки у межах даного спору контролюючий орган обмежився виключно констатацією змісту складених відносно контрагентів заявника узагальнень податкової інформації, але взагалі будь-яких належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення у формі заниження грошових зобов`язань з ПДВ не здобув, порушення заявником стандартів розумної, виваженої, достатньо обачливої, доброчесної господарської діяльності не довів, спільної узгодженої і зловмисної діяльності заявника та контрагентів постачальників з метою безпідставного одержання податкової вигоди не доказав, то слід дійти до переконання про порушення субєктивного права заявника у сфері податкової справи у спосіб обтяження майновим/фінансовим тягарем проведення додаткового платежу.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), який надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення норматвиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі № 520/13234/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 29.05.2023 року