Постанова

від 29.05.2023 по справі 520/17076/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 р. Справа № 520/17076/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 26.09.22 по справі № 520/17076/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.05.2021 № 7334511-2416-2038.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року по справі № 520/17076/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.05.2021 року № 7334511-2416-2038.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) грн. 16 коп.

Відповідач, не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року по справі № 520/17076/21 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на правомірність нарахування позивачем зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік, оскільки у позивача був чинний договір оренди земельної ділянки.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Протокольною ухвалою суду 22.05.2023 колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.07.2017 позивач уклав Договір купівлі-продажу, посвідчений ГІНХМНО ОСОБА_2 07.07.2017, реєстровий № 1061, на підставі чого набув на праві спільної часткової власності 64/100 нежитлової будівлі літ. «ЬІ-2», загальною площею 709,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачу на підставі Рішення 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.12.2018 № 1370/18 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» було надано в оренду строком до 31.12.2023 земельну ділянку комунальної власності площею 0,1441 га (кадастровий номер 6310136900:01:022:0048) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «ЬІ-2» (виробничого призначення) по АДРЕСА_1 .

07.03.2019 позивач уклав Договір оренди землі, предметом якого була Земельна ділянка, на підставі чого позивач прийняв, а Харківська міська рада в особі міського голови ОСОБА_3 передала у строкове платне користування Земельну ділянку строком до 31.12.2023 року.

17.09.2020 позивач та ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_5 Договір купівлі-продажу, посвідчений ПНХМНО Решетняк І.С., реєстровий № 2489, на підставі чого позивач та ОСОБА_4 відчужили свою відповідну частку у праві власності на нежитлову будівлю на користь ОСОБА_5

24.07.2021 позивач подав до Харківської міської ради в особі в.о. міського голови І.О. Терехова Заяву, в якій просив розірвати Договір оренди землі від 07.03.2019, предметом якого є земельна ділянка комунальної власності площею 0,1441 га (кадастровий номер 6310136900:01:022:0048) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «ЬІ-2» (виробничого призначення) по АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2021 № 7334511-2416-2038, яким ОСОБА_1 було нараховано податкове зобов`язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за 2021 рік у розмірі 127516,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно зі статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. (пункт 286.5 статті 286 ПК України)

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пунктів 288.1-288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Матеріали справи свідчать, що на підставі Рішення 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.12.2018 № 1370/18 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» позивачу було надано в оренду строком до 31.12.2023 земельну ділянку комунальної власності площею 0,1441 га (кадастровий номер 6310136900:01:022:0048) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «ЬІ-2» (виробничого призначення) по АДРЕСА_1 .

07.03.2019 позивач уклав з Харківською міською радою Договір оренди землі, предметом якого була Земельна ділянка, на підставі чого позивач прийняв, а Харківська міська рада в особі міського голови ОСОБА_3 передала у строкове платне користування Земельну ділянку строком до 31.12.2023.

17.09.2020 позивач та ОСОБА_4 уклали з ОСОБА_5 Договір купівлі-продажу, посвідчений ПНХМНО Решетняк І.С., реєстровий № 2489, на підставі чого позивач та ОСОБА_4 відчужили свою відповідну частку у праві власності на нежитлову будівлю на користь ОСОБА_5 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 273486621 від 26.09.2021, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень індексний номер 54118976 від 17.09.2020 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис № 38234417 від 17.09.2020 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю літ. «ЬІ-2» по АДРЕСА_1 , загальною площею 709,7 кв. м., форма власності: приватна.

Отже, з 17.09.2020 власником вказаних нежитлової будівлі літ. «ЬІ-2» по АДРЕСА_1 , загальною площею 709,7 кв. м. є гр. ОСОБА_5 .

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що із переходом до іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, до такої особи переходить і право оренди на цю земельну ділянку не зважаючи на те, що договір оренди цієї земельної ділянки із попереднім власником не було розірвано у добровільному чи судовому порядку.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2019 року по справі №2а/0470/3308/12, від 06 вересня 2019 року по справі №802/4131/15-а та від 12 березня 2020 року по справі № 913/153/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення стосовно позивача, якими визначено орендну плату з фізичних осіб за 2021 рік за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 6310136900:01:022:0048, незважаючи на те, що право оренди вказаної земельної ділянки з 17.09.2020 перейшло до іншої особи - ОСОБА_5 .

Таким чином, у зв`язку з переходом 17.09.2020 права власності на вказану нежитлову будівлю, яка розташована на земельній ділянці, позивач втратив статус її орендаря та відповідно, не має обов`язку щодо справляння орендної плати за таку земельну ділянку за 2021 рік, оскільки в цей період позивач вже не був власником нежитлової будівлі та не користувався земельною ділянкою на праві оренди, на якій ці будівлі розташовані. В той час, орендарем земельної ділянки у 2021 році була інша особа.

Враховуючи наведене, у позивача не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку у 2021 році відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XII Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.05.2021 № 7334511-2416-2038 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 по справі № 520/17076/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко