Постанова

від 29.05.2023 по справі 520/4165/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 р. Справа № 520/4165/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Укртехноінтер" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, по справі № 520/4165/22

за позовом Приватного підприємства "Укртехноінтер"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Укртехноінтер звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 21.09.2021 №19593/0901 у розмірі 500000,00 грн

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2021 №19595/0901.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року по справі № 520/4165/22 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Укртехноінтер" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на помилковість висновків податкового органу та суду першої інстанції з огляду на те, що позивачем було помилково зареєстровано акцизний склад № 1009812 із наземним резервуаром ємністю 7,24 м. куб. за неіснуючої адресою, якого у дійсності не існувало. Після самостійного виправлення позивачем такої помилки податковим органом проведено перевірку, якою встановлені порушення щодо зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії та неподання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсягу пального у період з 01.04.2020 по 12.08.2021.

Відповідач не погодившись з доводами апеляційної скарги, надав відзив, в якому виклав твердження про необґрунтованість доводів позивача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначив, що позивач самостійно зареєстрував акцизний склад № 1009812 за адресою вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків, а тому вважає, що позивач мав оформити ліцензію на зберігання пального за адресою вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків незалежно від фактичного існування такої адреси. Вказує також, що в ході проведення перевірки позивачем допущено несвоєчасне подання даних про залишки пального по акцизному складу № 1009812 73 документи та по акцизному складу № 1009738 210 документів.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС на підставі наказу від 30.07.2021 № 5704-П була проведена фактична перевірка ПП «УКРТЕХНОІНТЕР» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС, за результатами якої складено акт перевірки № 14079/20-40-09-01-08/36989624 від 13.08.2021.

В акті перевірки № 14079/20-40-09-01-08/36989624 від 13.08.2021 відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог ч. 1, ч. 8 ст. 15 Закону № 481/95-ВР та п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

Позивачем були надані до податкового органу заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідач надіслав позивачеві лист від 20.09.2021 № 39016/6/20-40-09-01-15 про залишення висновків акту перевірки № 14079/20-40-09-01-08/36989624 від 13.08.2021 без змін.

На підставі вказаного акту перевірки № 14079/20-40-09-01-08/36989624 від 13.08.2021 податковим органом винесені:

- рішення про застосування фінансових санкцій від 21.09.2021 № 19593/0901, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 500000,00 грн за порушення вимог ч. 1, ч. 8 ст. 15 Закону № 481 - зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м Харків у період з 01.04.2020 по 01.08.2020.

- податкове повідомлення-рішення від 21.09.2021 № 19595/0901, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 283000,00 грн за порушення пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

Позивач оскаржив названі рішення контролюючого органу в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПС України ухвалено рішення про результатами розгляду скарги від 20.01.2022 № 1089/6/99-00-06-03-02-06, яким скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Не погодившись рішенням про застосування фінансових санкцій від 21.09.2021 № 19593/0901 та податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2021 № 19595/0901, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності висновків податкового органу, зроблених у ході проведеної фактичної перевірки.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновку акту перевірки про зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м Харків у період з 01.04.2020 по 01.08.2020.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Аналіз наведеної норми свідчить, що у суб`єкта господарювання не виникає обов`язку отримувати ліцензію на зберігання пального у місцях роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано відповідну ліцензію.

З метою встановлення наявності або відсутності порушення у діях позивача відсутність ліцензії на зберігання пального суду необхідно встановити реальне місце розташування акцизного складу № 1009812 та чи має позивач чинну за цією адресою ліцензію на оптову та/або роздрібну торгівлю пальним.

Дослідивши зміст акту перевірки колегія суддів звертає увагу на таке.

В ході перевірки встановлено, що перевірка позивача проведена за адресою місцезнаходження та місцями провадження діяльності: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-а, м. Харків, 61055 та вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків, 61055.

В акті перевірки податковим органом вказано, зокрема, що позивач зареєстрований платником акцизного податку з 21.04.2016 за №2564, має необхідні ліцензії на право виробництва та зберігання та торгівлі підакцизними товарами, у податкового органу наявні Відомості про реєстрацію резервуарів, ємностей та вимірювальних приладів щодо приймання, зберігання, відпуску пального в Єдиному реєстрі:

- уніфікований номер акцизного складу 1009738 - подано 27.03.2020 (використовується 1 наземний резервуар - Ємність резервуару - 5,56 м. куб. обладнаний 1 рівнеміром - лічильником - DELPHI485/ALUZDPZLPG/K Pipe in Pipe/NPT (серійний номер 041097) на 1 місці відпуску пального витратоміром - лічильником - Колонка паливороздавальна Шельф 100-2 LPG;

- уніфікований номер акцизного складу 1009812 - подано 01.04.2020 (використовується 1 наземний резервуар - Ємність резервуару - 7,24 м. куб. обладнаний 1 рівнеміром - лічильником - Шельф 100-2 LPG (серійний номер 8517) на 1 місці відпуску пального витратоміром-лічильником - Колонка паливороздавальна Шельф 100-2 LPG. Згідно довідки від 05.08.2021 № 9219955178 реєстрацію рівноміра - лічильника та витратоміра - лічильника по акцизному складу 1009812 скасовано.

Щодо вказаного порушення в акті перевірки зазначено лише: «У ході перевірки, на підставі наданих документів та пояснень ПП «УКРТЕХНОІНТЕР», та згідно даних АЕЗ «СЕАРПСЕ» встановлено що у період з 01.04.2020 по 01.08.2020 підприємством здійснювалось зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків (уніфікований номер акцизного складу 1009812), що є порушенням ч.1, ч. 8 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).». Інших аналіз даних діяльності позивача, доводів, посилання на документи та приписи законодавства, обґрунтування наявності порушення у цій частині порушення акт перевірки не містить.

Розглядаючи вказаний висновок колегія суддів зауважує, що обсяг і зміст вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, без сумніву, залежить від конкретних обставин, що були предметом дослідження, але в будь-якому випадку у рішенні повинно відображатися посилання на обставини та докази, якими саме керувався суб`єкта владних повноважень, оцінюючи наявність або відсутність обставин, що можуть зумовити втручання у право позивача на підприємницьку діяльність у спосіб застосування до нього штрафних санкцій. При цьому вмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень набуває виняткового значення за умови ухвалення рішень про застосування чималих штрафів, зважаючи на правові наслідки таких рішень для особи.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 6 КАС України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів зауважує, що рішення суб`єкту владних повноважень не може ґрунтуватися на непідтвердженій належним чином інформації, незалежно від джерела її походження.

Враховуючи, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення, колегія суддів вважає, що він має бути належним чином мотивованим, тобто обґрунтованим, оскільки він є підставою для прийняття суб`єктом владних повноважень відповідних рішень про донарахування податкових зобов`язань, зменшення від`ємного значення податків та штрафних санкцій.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить опису фактичних обставин діяльності позивача у ході проведення перевірки та відсутні посилання на конкретні факти допущення позивачем порушень податкового законодавства, також перевіряючими не надано оцінки відсутності адреси вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків тощо.

Також, податковим органом не враховано, що вказана позивачем у документах адреса: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків (яка помилково вказана адресою акцизного складу 1009812) фізично не існує, що підтверджується відповіддю Департаменту цифрової трансформації Виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.02.2022 № 259/0/580-22 (а.с. 32).

Вказане свідчить, що в ході проведення перевірки податковий орган не встановив факту здійснення діяльності позивача саме за адресою вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків.

Так, позивач не заперечує зберігання пального на акцизному складі 1009812, проте вказує, що такий склад існує лише за адресою здійснення позивачем його господарської діяльності - вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-а, м. Харків, а не за неіснуючою адресою: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків.

Доказів існування, а тим більше здійснення зберігання палива позивачем за адресою: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків, податковим органом не доведено, акт перевірки взагалі не містить жодних фактичних обставин проведення перевірки за такою адресою.

Одночасно, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач має діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 з посиланням на місцезнаходження та адресу місця торгівлі: вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-а, м. Харків.

З огляду на наведене, колегія суддів встановила, що позивачем у спірних правовідносинах господарська діяльність з роздрібної торгівлі пальним на акцизному складі 1009812 здійснювалася за адресою вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-а, м. Харків, на яку позивачем отримано відповідну ліцензію, чинну у перевіряємий період, а не вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-ф, м. Харків.

Вказане у сукупності свідчить, що у позивача не виникало обов`язку на отримання ліцензії на зберігання пального на акцизному складі 1009812, а відтак відсутні підстави вважати доведеним належними та допустимими доказами твердження податкового органу про порушення позивачем вимог ч. 1, ч. 8 ст. 15 Закону № 481 - зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у період з 01.04.2020 по 01.08.2020.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 21.09.2021 №19593/0901 у розмірі 500000,00 грн, а відтак, вважає наявними підстави для визнання його протиправним та скасування.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С. Розпорядники акцизних складів, на акцизних складах яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані лише про добовий фактичний обсяг реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С. Розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С. Для цілей статей 230-233 цього Кодексу скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном), інші гази, бутан, ізобутан за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 обліковуються за умовним кодом 2711 у літрах, приведених до температури 15°С. Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою. Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця. На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15° С, крім показників паливороздавальних колонок та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників. Під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника визначення даних про обсяги залишків пального та обсяги обігу пального здійснюється у мірах повної місткості, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства, та/або за допомогою рулетки та метроштока або переносного (портативного) рівнеміра-аналізатора, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства. Застосування такого способу вимірювання може здійснюватися не більше 20 календарних днів поспіль (для акцизних складів, які є місцями роздрібної торгівлі пальним, на які отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, - не більше 15 календарних днів поспіль) та не більше чотирьох разів протягом календарного року. Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу). В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

В акті перевірки податковий орган посилаючись на приписи Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 р. № 891, п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України та Відомості про реєстрацію резервуарів, ємностей та вимірювальних приладів щодо приймання, зберігання, відпуску пального в Єдиному реєстрі: Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизний склад, розташовані на ньому резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі - Довідка - 1) подано 01.04.2020 - уніфікований номер акцизного складу 1009812 (використовується 1 наземний резервуар - Ємність резервуару - 7,24 м. куб.) обладнаний 1 рівнеміром-лічильником - Шельф 100-2 LPG (серійний номер 8517) на 1 місці відпуску пального витратоміром-лічильником - Колонка паливороздавальна Шельф 100-2 LPG) дійшов висновку про допущення позивачем відповідного порушення.

Проаналізувавши зміст акту перевірки у цій частині колегія суддів вважає його так само необґрунтованим та немотивованим, оскільки у ньому так само, як і по першому порушенню, відсутнє встановлення фактичних обставин діяльності позивача у ході проведення перевірки та відсутні посилання на факти порушення. При цьому додатків до акту перевірки, в яких містилася б інформація не надана. Жодних згадок про уніфікований акцизний склад 1009738 у цій частині встановленого порушення акт перевірки не містить взагалі, відсутні посилання на докази та інформацію, з аналізу якої відповідач дійшов таких висновків.

Також надісланий позивачеві розрахунок штрафної санкції до цього податкового повідомлення-рішення не містить жодної інформації щодо конкретних фактів, по яким об`єктам, у які періоди, позивача притягають до відповідальності.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на порушення позивачем п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, яке виразилося у несвоєчасному поданні даних про фактичні залишків по акцизному складу № 1009812 73 несвоєчасно поданих документа та по акцизному складу № 1009738 210 несвоєчасно поданих документів.

Також до відзиву на апеляційну скаргу надає «Довідки про зведені у підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі пального. Таблиця 2 інформація щодо загальних обсягів залишків пального за кодами товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД на початок та кінець звітної доби на акцизному складі (літри, приведені до температури 15 С). Довідки з 01.04.2020 по 12.08.2021 ПП «УКРТЕХНОІНТЕР» код платника 36989624».

Вказані довідки стосуються уніфікованих акцизних складів 1009738 та 1009812.

Колегія суддів вважає їх неналежним доказом по справі з таких підстав.

По-перше, відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, такі довідки до суду першої інстанції не подавалися, а у відзиві на апеляційну скаргу податковий орган жодним чином не обґрунтовує неможливості їх подання до суду першої інстанції.

По-друге, з вказаних довідок неможливо встановити коли вони були виготовлені та в них відсутні будь-які посилання на те, що вони є додатком до акту перевірки, а сам акт перевірки не містить інформації про те, що суть будь-яких порушень наведені у якомусь додатку.

По-третє, з вказаних довідок неможливо встановити, за які дати звіти були подані вчасно, в які дати звіти не мали подаватися (дні, коли склад або склади не працювали), а в які неподані або подані з пропуском встановленого податковим законодавством строку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує необґрунтованість висновків акту перевірки у цій частині.

Разом з цим, колегія суддів позбавлена можливості встановити наявність або відсутність таких порушень поза межами податкової перевірки, оскільки в іншому випадку судом буде виконано непритаманну для себе фіскальну функцію, яка прямо суперечить завданням адміністративного судочинства, викладеним у статті 5 КАС України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про невідповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України податкового повідомлення-рішення від 21.09.2021 №19595/0901, а відтак, наявність підстав для його скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року по справі № 520/4165/22 підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог Приватного підприємства Укртехноінтер з підстав, визначених ч. 1 ст. 317 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укртехноінтер" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 по справі № 520/4165/22 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Укртехноінтер" (вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-А,м. Харків, 61055, код ЄДРПОУ 36989624) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 21.09.2021 №19593/0901 у розмірі 500000,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.09.2021 №19595/0901.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) на користь Приватного підприємства "Укртехноінтер" (вул. Дванадцятого квітня, буд. 1-А,м. Харків, 61055, код ЄДРПОУ 36989624) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 29362,50 грн (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят дві гривні) 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко