Рішення

від 11.05.2023 по справі 522/16889/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/16889/22

н/п 2/522/712/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Навроцької Є.І,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одеса впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямсторін цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «УкрСиббанк»,треті особи:Приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуНайда ОльгаІванівна, ОСОБА_2 ,Приватний виконавецьвиконавчого округуОдеської областіПарфьонов ГеоргійВолодимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача в грудні 2022 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом в я кому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 26.02.2014 року вчинений приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуНайда О.І. про звернення стягнення на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.06.2021 року позивачу стало відомо, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Найда О.І., вчинила виконавчий напис про звернення стягнення на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Постановою ВП №64386609 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. 04.02.2021 року відкрито виконавче провадження. Вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, нотаріус не перевірив безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, допустив порушення порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат»та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Також, зазначила, що сплинув передбачений законом 3-річний строк на звернення до іпотекодателя в досудовому порядку з вимогою про усунення порушень. Посилаючись на викладене, позивач просить про задоволення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 01.02.2023 року витребувано по справі докази.

Копія ухвали про відкриття провадження була направлена сторонам по справі. У зазначений в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Положеннямист. 174 ЦПК Українизакріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

24.01.2023 року від представника відповідача адвокат Дуднік М.А. на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Позивачем не спростовано того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою. Сторонами у кредитному договорі було встановлено, що строком повернення кредиту є 24.05.2028 року, а отже твердження позивача про те, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років не відповідає дійсним обставинам.

Також, представника відповідача просить застосувати строки позовної давності, оскільки виконавчий напис вчинено 26.02.2014 року, позивач посилаючись, що її представник дізналась про вчинення нотаріусом виконавчого напису лише 29.06.2021 року не надала доказів того, що вона не могла довідатись про наявність виконавчого напису раніше.

31.01.2023 року представник позивача адвокат Ягничук О.В. на електронну адресу надіслала відповідь на відзив у якій зазначила, відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують надсилання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідач приховав від нотаріуса факт витребування від боржника заборгованості в повному обсязі судовим рішенням 2008 року, де банк змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, в результаті чого нотаріус не пересвідчився у безспірності вимог та у спливу строків давності за вимогами в повному обсязі.

10.04.2023 року від приватного нотаріуса Найда О.І. надійшов засобами поштового зв`язку лист на виконання ухвали про витребування доказів, у якому зазначила, що копію виконавчого напису від 26.02.2014 року та документи, на підставі яких він вчинювався не має можливості надати, оскільки відповідно до Акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 28.08.2020 року було знищено, як такі, строк зберігання яких закінчився.

Представник позивача надала на адресу суду заяву про проведення розгляду справи без її участі за наявними в справі доказами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надіслала письмові пояснення у яких зазначила, що із роздрукованої інформації про виконавче провадження №49178323, яке було відкрито 02.11.2015 року, вбачається, що 16.03.2017 року було оголошено у розшук автомобіль, що належить ОСОБА_1 , та вона надавала пояснення та документи де зазначала, що транспортний засіб було викрадено. Отже, про виконавчий напис вона була обізнана раніше. Також, представник відповідача просила відмовити у задоволені позовних вимог та розглядати справу без її участі.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи,що сторонине прибулив судовезасідання,а перешкоддля розглядусправи судомне встановлено,то судздійснює судовийрозгляд усудовому засіданнібез фіксуваннясудового процесуза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,відповідно довимог ч.2ст.247ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2014 року приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуНайда О.І. на підставі заяви Акціонерного товариства «УкрСиббанк» було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 142, яким нотаріусом запропоновано: звернути стягнення на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлової будівлі, задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 181955,44 дол. США. Стягнути з ОСОБА_1 суму витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису у розмірі 2000 грн.

Відповідно до інформації про виконавче провадження, на підставі заяви АТ «УкрСиббанк» державним виконавцем Коваленко В.О. 16.12.2021 року було 02.11.2015 року відкрито виконавче провадження, 17.12.2015 року винесено постанову про розшук майна боржника, 13.04.2017 року постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження, 21.09.2020 року повернення виконавчого документа стягувачу, підстава: відсутність у боржника майна (а.с.82-84).

Відповідно до інформації про виконавче провадження, на підставі заяви АТ «УкрСиббанк» приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. 04.02.2021 року відкрито виконавче провадження, 04.02.2021 року винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника та про арешт майна боржника (а.с.18-21).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідност. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зіст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зіст. 88 Закону України «Про нотаріат»(в редакції станом на 26.02.2014) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Щодо строку звернення стягувача до нотаріуса з метою вчинення оскаржуваного виконавчого напису суд дійшов наступних висновків, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2008 року по справі №2-3537/08 встановлено: пунктом 12.1 розділу 12 Кредитного договору встановлено, що у випадку порушення зазначених умов договору з боку Позичальника та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за Договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання такого повідомлення (вимоги) від Банку, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку.

23.01.2008 р. Відповідачу направлено письмову вимогу продострокове повернення кредиту у повному обсязі. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення зазначену письмову вимогу Банку Відповідачем отримано особисто 26.01.2008 р. Таким чином, згідно з умовами Кредитного договору, встановлений зановотермін повернення кредиту настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати вручення Позичальнику (Відповідачу) повідомлення Банку про дострокове повернення кредиту,тобто 27.02.2008 р.

Отже, оскільки банк скористався своїм правом дострокового повернення кредиту у повному обсязі, термін повернення кредиту було змінено з 24.05.2028 року на 27.02.2008 рік, який, згідно з умовами кредитного договору рахується днем виникнення права вимоги АТ «УкрСиббанк».

Таким чином, враховуючи те, що АТ «УкрСиббанк» звернувся до приватного нотаріуса Найда О.І. 26.02.2014 року, строк, протягом якого банк мав право звертатися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису сплив 27.02.2011 року. Також, з матеріалів справи не вбачається, чи було приватному нотаріусу повідомлено банком про наявність вищезазначеного рішення.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Зі змісту цієї норми випливає, що звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса може бути здійснене незалежно від того, чи є про це відповідна умова у договорі іпотеки.

Відповідно до підпункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно п.п.5.1 іпотечного договору від 24.05.2007 року у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.165).

Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 750/3781/20 (постанова від 19 березня 2021 року), для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі і установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.

Також, матеріали справи не містять належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, що унеможливлює перевірку дотримання нотаріусом процедури вчинення виконавчих написів та безспірності заборгованості за кредитним договором. З огляду на наведене, суд відхиляє, як необґрунтовані твердження представника АТ «УкрСиббанк» про надання нотаріусу повного пакету документів, які були необхідними на момент вчинення виконавчих написів.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17.

Частиною першоюстатті 50 Закону України «Про нотаріат»визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт - оскаржуються до суду.

Відповідно до п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженомунаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172(п.3.2 Порядку), відповідно до п.1 якого такими документами є:а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно до п.3.5. Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172(далі - Перелік № 1172).

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

У постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року викладена правова позиція, відповідно до якої суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком №1172. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам викладеним у раніше ухвалених постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/166/16-ц (провадження №14-84цс19), від 02 липня 2019 року справа №916/3006/17 (провадження №14-278ГС18) з подібних правовідносин.

Крім того, згідно з позицією ВС, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відтак, у резолютивній частині виконавчого напису від 26.02.2014 року №142 зазначено: за рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлової будівлі, задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 181 955,44 дол. США. У рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 11.11.2008 року по справі №2-3537/08 встановлено: розмірзаборгованості відповідачапередпозивачем станомна 24.04.2008р.складає 104668,19дол.США.Отже,станом надень вчиненнявиконавчого написувідповідачем нараховановідсотки насуму заборгованістьвідповідача закредитним договором.

До того ж, у відзиві відповідач не заперечує, а навпаки визнає факт нарахування боржнику відсотків з 24.05.2007 року по 20.02.2013 року, зазначаючи, що направлення банком вимоги боржнику про усунення порушень не може свідчити про припинення права банку на нарахування відсотків.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (№ 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцять другого дня з дати вручення позичальнику повідомлення банку про дострокове повернення кредиту, у даному випадку це - 27.02.2008. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Отже, вищезазначене свідчить про наявність спору про суми заборгованості, який існував на день вчинення виконавчого напису.

Щодо позовної давності суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві зазначено, 29.06.2021 року її представник за відкритими даними сайту АСВП виявила інформацію, що 04.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було відкрито виконавче провадження №64386609 на користь стягувача АТ «УкрСиббанк» з боржника ОСОБА_1 . В результаті ознайомлення з матеріалами зазначеного виконавчого провадження було встановлено, що воно здійснюється на виконання виконавчого напису від 26.02.2014 року про звернення стягнення на нежитлову будівлю. На підтвердження зазначеного представником позивача до матеріалів справи долучено скріншот листа зі скриньки електронної пошти (а.с.22).

Представником відповідача у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 пропустила строк на звернення до суду із даним позовом, оскільки виконавчий напис вчинено 26.02.2014 року, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона не могла дізнатись раніше про наявність виконавчого напису. Також, зазначила, що із роздрукованої інформації про виконавче провадження №49178323, яке було відкрито 02.11.2015 року, вбачається, що 16.03.2017 року було оголошено у розшук автомобіль, що належить ОСОБА_1 , вона надавала пояснення та документи де зазначала, що транспортний засіб було викрадено. Отже, про виконавчий напис вона була обізнана раніше.

З огляду на зазначене, дослідивши витяг сформований 22.01.2023 року про виконавче провадження №49178323, суд зазначає, що із даного витягу не вбачається коли саме ОСОБА_1 надавала пояснення та документи щодо викрадення транспортного засобу. Із інформації на яку посилається представник відповідача (а.с.84) вбачається те, що транспортний засіб позивача оголошено у розшук 16.03.2017 року, станом на теперішній час (21.09.2020 рік, дата виконавчої дії повернення виконавчого документу стягувачу) транспортний засіб не виявлено.

Так, посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 раніше дізналась про вчинення виконавчого напису, ніж зазначила у позовній заяві, не підтвердженні доказами, а отже судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Згідно п.3, п.4 ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.

Стороною відповідача заявлено про застосування строку позовної давності.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт не пропуску строку позовної давності, а відповідачем доводи позивача не спростовано, судом встановлено, що строк позовної давності на звернення до суду позивачем не пропущено.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту подання ним, як стягувачем, нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості ОСОБА_1 згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою КМ України від 29.06.1999 № 1172. Окрім того, не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Таким чином, з наданих суду документів встановлено, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав спірну заборгованість перед стягувачем, заборгованість не була саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, АТ «УкрСиббанк»» не надало доказів, направлення листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позивачем такого листа, таким чином позивач була позбавлена права на захист свого цивільного права.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно частини 1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. По даній справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп., які підлягають стягнення з відповідача.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись, ст.ст. 2,5,12,19, 76-82, 89, 95, 141,247, 258-259, 263-265, 267, 278-279,352-355Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовнівимоги ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «УкрСиббанк»,треті особи:Приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуНайда ОльгаІванівна, ОСОБА_2 ,Приватний виконавецьвиконавчого округуОдеської областіПарфьонов ГеоргійВолодимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.02.2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда Ольгою Іванівною, зареєстрований в реєстрі № 142 про звернення стягнення на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмір 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», місцезнаходження юридичної особи: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, буд.2/12, ЄДРПОУ 09807750.

Повний текст рішення складено 11.05.2023 року.

Суддя Я.В. Шестакова