Ухвала

від 19.05.2023 по справі 357/5413/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5413/23

1-кс/357/1117/23

У Х В А Л А

19 травня 2023 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42023112030000112, яке внесене до ЄРДР 22 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

згідно з клопотанням, прокурор ОСОБА_3 просив: накласти арешт на майно із забороною державним органам, реєстраторам та/або органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміну власників на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224285600:06:004:0001, площею 1,9782 га; 3224281200:04:001:0002, площею 1,6591 га; 3224281200:04:001:0003, площею 2 га; 3224285600:06:003:0771, площею 2 га; 3224281200:04:001:0902, площею 2 га; 3224285600:02:002:0122, площею 1,2904 га, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_4 .

Мотивував його тим, що у ході досудового розслідування установлено, що 04 жовтня 2022 року державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_4 прав власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224285600:06:004:0001, 3224281200:04:001:0002, 3224281200:04:001:0003, 3224285600:06:003:0771, 3224281200:04:001:0902, 3224285600:02:002:0122, загальною площею 10,2977 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для реєстрації стало рішення Сквирського районного суду Київської області від 09 вересня 2022 року, яке ухвалене на підставі наданих суду документів, а саме: державних актів на земельні ділянки ЯЖ № 328703, ЯЖ № 239261, ЯЖ № 239248, ЯЖ № 239246, ЯЖ № 328303, ЯД № 978043, які видані на підставі розпоряджень Ставищанської РДА № 122 від 05 березня 2007 року та № 470 від 01 липня 2008 року на громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Установлено, що перелічені державні акти відсутні в ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, а перелічені особи відсутні у розпорядженнях Ставищанської РДА № 122 від 05 березня 2007 року та № 470 від 01 липня 2008 року.

Отож, вважав, що є достатні підстави стверджувати, що невідомі особи, за попередньою змовою заволоділи земельними ділянками шахрайським шляхом, чим завдали значної шкоди Ставищанській територіальній громаді.

08 травня 2023 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3224285600:06:004:0001, 3224281200:04:001:0002, 3224281200:04:001:0003, 3224285600:06:003:0771, 3224281200:04:001:0902, 3224285600:02:002:0122, визнані речовим доказом, оскільки є предметом кримінально-правових дій та можуть бути використані як доказ.

Відтак, враховуючи той факт, що земельні ділянки відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України (набуті кримінально-протиправним шляхом), на даний час існують усі правові підстави для їх арешту.

У судовому засіданні, прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання, додатково зазначив, що у ході досудового розслідування допитані свідки, які повідомили, що за гроші надавали свої персональні дані, які потрібно було внести до державних актів на землю.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є: арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Слідча суддя зазначає, що як на підставу для арешту майна прокурор вказав, що земельні ділянки відповідають критеріям установленим у ст. 98 КПК України, а саме набуті кримінально-протиправним шляхом, відтак на даний час існують усі правові підстави для їх арешту.

Однак, згідно з вимогами КПК України, лише одна відповідність певного майна або речі ознакам, які міститься у ст. 98 КПК України не може бути підставою для його арешту. Окрім цього, прокурор у клопотанні про арешт має навести мету арешту та довести, що у разі незастосування арешту існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речових доказів.

Натомість, у клопотанні прокурора ОСОБА_3 відсутнє будь-яке обґрунтування мети арешту, а також існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження перелічених ним земельних ділянок.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 131, 132, 171, 173 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

відмовити в задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42023112030000112, яке внесене до ЄРДР 22 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.

Повний текст ухвали проголошений - 24 травня 2023 року.

Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1