Ухвала

від 06.07.2023 по справі 357/5413/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №357/5413/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/3638/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 42023112030000120 - прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42023112030000112, яке внесене до ЄРДР 22 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно із забороною державним органам, реєстраторам та/або органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміну власників на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224285600:06:004:0001, площею 1,9782 га; 3224281200:04:001:0002, площею 1,6591 га; 3224281200:04:001:0003, площею 2 га; 3224285600:06:003:0771, площею 2 га; 3224281200:04:001:0902, площею 2 га; 3224285600:02:002:0122, площею 1,2904 га, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_7 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт вказує на те, що 09.05.2023 прокурором у провадженні подано клопотання до слідчого судді про накладення арешту на майно. При цьому, в клопотанні зазначено, що арешту підлягає предмет злочину - земельні ділянки, які протиправним шляхом вибули із власності Ставищенської територіальної громади. Вказане нерухоме майно слідчим визнано речовим доказом.

Водночас з цим, слідчим суддею не взято це до уваги та відмовлено у накладенні арешту на майно.

Апелянт вважає, що прокурором в повному обсязі зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, до клопотання долучено документи, які підтверджують право власності на майно.

В судове засідання власник майна не заявилася. Про дату час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена завчасно та належним чином, про причини не явки суд не повідомила, клопотань про відкладення не подавала.

З урахуванням зазначеного, а також думки прокурора, який не заперечував щодо проведення апеляційного розгляду у відсутності власника майна, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі останньої.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що в провадженні СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023112030000112 від 22.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування установлено, що 04 жовтня 2022 року державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_7 прав власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224285600:06:004:0001, 3224281200:04:001:0002, 3224281200:04:001:0003, 3224285600:06:003:0771, 3224281200:04:001:0902, 3224285600:02:002:0122, загальною площею 10,2977 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для вищевказаної реєстрації стало рішення Сквирського районного суду Київської області (справа №376/1215/22, провадження №2/376/849/2022) від 09.09.2022, яким визнано за ОСОБА_7 право власності на земельні ділянки. Вказане рішення суду винесено на підставі наданих суду документів, а саме: державних актів на земельні ділянки ЯЖ № 328703, ЯЖ № 239261, ЯЖ № 239248, ЯЖ № 239246, ЯЖ № 328303, ЯД № 978043, які видані на підставі розпоряджень Ставищанської РДА № 122 від 05 березня 2007 року та № 470 від 01 липня 2008 року на громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що державних актів ЯЖ № 328703, ЯЖ № 239261, ЯЖ № 239248, ЯЖ № 239246, ЯЖ № 328303, ЯД № 978043,відсутні в ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Крім того, встановлено, що особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 відсутні у розпорядженнях Ставищенської РДА №122 від 05.03.2007 та № 470 від 01.07.2008, як особи яким передавались у власність земельні ділянки.

Таким чином є достатні підстави вважати, що невідомі особи, за попередньою змовою заволоділи земельними ділянками шахрайським шляхом, чим завдали значної шкоди Ставищанській територіальній громаді.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224285600:06:004:0001, площею 1,9782 га; 3224281200:04:001:0002, площею 1,6591 га; 3224281200:04:001:0003, площею 2 га; 3224285600:06:003:0771, площею 2 га; 3224281200:04:001:0902, площею 2 га; 3224285600:02:002:0122, площею 1,2904 га, належать ОСОБА_7 .

Постановою слідчого від 08.05.2023 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3224285600:06:004:0001, 3224281200:04:001:0002, 3224281200:04:001:0003, 3224285600:06:003:0771, 3224281200:04:001:0902, 3224285600:02:002:0122, визнані речовим доказом, оскільки є предметом кримінально-правових дій та можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

09.05.2023 прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт майна із забороною державним органам, реєстраторам та/або органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміну власників на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224285600:06:004:0001, площею 1,9782 га; 3224281200:04:001:0002, площею 1,6591 га; 3224281200:04:001:0003, площею 2 га; 3224285600:06:003:0771, площею 2 га; 3224281200:04:001:0902, площею 2 га; 3224285600:02:002:0122, площею 1,2904 га, які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_7 .

На обґрунтування вимог даного клопотання, як вбачається з матеріалів клопотання прокурор послався з урахуванням вище викладеного також на те, що враховуючи той факт, що земельні ділянки відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України (набуті кримінально-протиправним шляхом) то на даний час існують усі правові підстави для їх арешту.

19.05.2023 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відмовлено в задоволенні вказаного клопотання прокурора про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42023112030000112, яке внесене до ЄРДР 22 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя послався на те, що як на підставу для арешту майна прокурор вказав, що земельні ділянки відповідають критеріям установленим у ст. 98 КПК України, а саме набуті кримінально-протиправним шляхом, відтак на даний час існують усі правові підстави для їх арешту.

Однак, згідно з вимогами КПК України, лише одна відповідність певного майна або речі ознакам, які містяться у ст. 98 КПК України не може бути підставою для його арешту. Окрім цього, прокурор у клопотанні про арешт має навести мету арешту та довести, що у разі незастосування арешту існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речових доказів.

Натомість, у клопотанні прокурора ОСОБА_6 відсутнє будь-яке обґрунтування мети арешту, а також існування ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження перелічених ним земельних ділянок.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з огляду на приписи ст. 98 КПК України.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, з тих підстав, що прокурором доведено та матеріалами клопотання достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а також, що постановою слідчого від 08.05.2023 року /а.с. 46-48/,вищевказане нерухоме майно визнано речовим доказом, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 3224285600:06:004:0001, 3224281200:04:001:0002, 3224281200:04:001:0003, 3224285600:06:003:0771, 3224281200:04:001:0902, 3224285600:02:002:0122, є предметом кримінально-протиправних дій та можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.

З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягає арешту з тих підстав, що воно є речовими доказами у межах кримінального провадження №42023112030000112 від 22.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речових доказів, з метою збереження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 170- 173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42023112030000112, яке внесене до ЄРДР 22 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на майно із забороною державним органам, реєстраторам та/або органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміну власників на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224285600:06:004:0001, площею 1,9782 га; 3224281200:04:001:0002, площею 1,6591 га; 3224281200:04:001:0003, площею 2 га; 3224285600:06:003:0771, площею 2 га; 3224281200:04:001:0902, площею 2 га; 3224285600:02:002:0122, площею 1,2904 га, які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_7 .

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4