Рішення

від 29.05.2023 по справі 707/3047/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №707/3047/22

Провадження №2/707/163/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29травня 2023року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Костроміної Л.В.,

прокурора Куліш А.А.,

представника позивача Ободовського Д.В.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідачів Острівної К.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Сторчоуса О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу

за позовом першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації

до Будищенської сільської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконними та скасування рішень Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на землі лісогосподарського призначення, визнання недійсними договорів оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки лісового фонду,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до Будищенської сільської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконними та скасування рішень Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на землі лісогосподарського призначення, визнання недійсними договорів оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки лісового фонду.

В обґрунтування позову прокурор вказав, що рішенняСвидівоцькоїсільської радивід 14.04.2014№ 37-23 «Прозатвердження технічноїдокументації повстановленню межземельної ділянкив натурі(намісцевості)та наданняземельної ділянкив довгостроковуоренду ОСОБА_5 під розміщенняіснуючої базивідпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,від 08.10.2015№ 56-10та від11.12.2015№ 3-13« Пропередачу громадянам земельнихділянок вдовгострокову орендупід розміщенняіснуючих базвідпочинку»,а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підлягають визнанню незаконними та скасуванню через невідповідність вимогам чинного земельного і лісового законодавства, оскільки рішення про вилучення і передачу спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення до комунальної власності згідно зі ст. 122, 149 ЗК України Кабінетом Міністрів України не приймалося, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо їх відведення не погоджувало, відсутня згода на вилучення земель лісогосподарського призначення титульного їх володільця ДП «Черкаське лісове господарство».

Зокрема, прокурор наголошує на тому, що спірні земельні ділянки в межах кварталу 5, виділів 1, 2 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття Свидівоцькою сілською радою спірних рішень перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилися до категорії земель державноголісового фонду (лісогосподарського призначення), а саме до категорії захисних лісів лісопаркова частина лісів зелених зон, та після їх реєстрації як земель комунальної власності та подальшого надання у користування своє цільове значення не змінили.

Прокурор вказує, що надання в оренду спірних земельних ділянок у розмірах, що значно перевищують площі належного відповідачам нерухомого майна та за відсутності належно оформленого права власності чи права користування земельною ділянкою попереднього власника бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - надання земельних ділянок відповідачам в оренду без проведення аукціону свідчить про порушення Свидівоцькою сільською радою положень ст. ст. 120, 124,134, 135 ЗК України.

Враховуючи, вказані порушення норм діючого законодавства України, прокурор просить суд:

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Будищенською сільською радою, як правонаступника Свидівоцької сільської ради на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0270, площею 0,1834 га, 7124986000:03:001:0268, площею 0,1107 га, 7124986000:03:001:0273, площею 0,6496 га, 7124986000:03:001:0269, площею 0,1162 га, 7124986000:03:001:0271, площею 0,1932 га, 7124986000:03:001:0272 площею 0,3049 га, які розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту с. Будище;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 14.03.2014 № 37-23 «Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_5 під розміщення існуючої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 11.12.2015 № 3-13 «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» в частині передачі ОСОБА_6 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер 7124986000:03:001:0269, та площею 0,1107, кадастровий номер 7124986000:03:001:0268;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 08.10.2015 № 56-10 «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» в частині передачі ОСОБА_1 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельної ділянки площею 0,6496 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0273; ОСОБА_2 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1834 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0270; ОСОБА_7 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1932 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0271; ОСОБА_8 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельні ділянки площею 0,3049 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0272.

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2015, площею 0,1162 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0269, розташованої в межах АДРЕСА_1 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_6 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27684111;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2015, площею 0,1107 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0268 розташованої в межах АДРЕСА_2 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_6 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27686163.

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,6496 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0273 розташованої в межах АДРЕСА_3 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 26247440;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,1834 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0270 розташованої в межах АДРЕСА_4 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_2 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 26241715;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,1932 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0271 розташованої в межах АДРЕСА_5 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_7 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 26240926;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,3049 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0272 розташованої в межах АДРЕСА_6 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_8 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 26238607;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повернути на користь Черкаської обласної військової адміністрації земельні ділянки лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0270, площею 0,1834 га, 7124986000:03:001:0268, площею 0,1107 га, 7124986000:03:001:0273, площею 0,6496 га, 7124986000:03:001:0269, площею 0,1162 га, 7124986000:03:001:0271, площею 0,1932 га, 7124986000:03:001:0272 площею 0,3049 га, що розташовані в межах АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

- стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати.

1.2. Представник відповідача Будищенської сільської ради, надав до суду письмовий відзив, в якому просив повністю відмовити у задоволенні заявлених вимог. Зазначив, що оскаржувані земельні ділянки на дату прийняття рішення від 14.03.2014 № 37-23 «Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_5 були комунальною власністю Свидівоцької сільської ради, а у подальшому, реєструючи право комунальної власності на спірні земельні ділянки та передаючи їх у користування громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для нелісогосподарських потреб рішеннями №№ 56-10 та 3-13 Свидівоцька сільська рада не перевищила надані їй повноваження, діяла в межах та спосіб, визначений чинним законодавством. Прокурором не доведено факт належності спірних земельних ділянок ДП «Черкаське лісове господарство». Також, у цій справі прокурором пропущено строк для подачі даної позовної заяви та відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

1.3. Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що спірні земельні ділянки згідно матеріалів лісовпорядкування станом на 2014 рік (базовий) розташовані в межах кварталу 5, виділів 1, 2 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» та відносяться до категорії захисних лісів - лісопаркова частина лісів зелених зон. Віднесення вказаних земельних ділянок до державного лісового фонду та перебування їх у постійному користуванні ДП «Черкасилісгосп» підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування розробленими у 2013 році, планшетом № 2 лісовпорядкування ДП «Черкасилісгосп» Черкаської області, та інформацією вказаною у листі ДП «Черкаське господарство» від 01.04.2015 № 318/03, а також, факт накладення вищевказаних земельних ділянок на землі лісового підтверджується інформацією ДП «Черкаське лісове господарство» від 07.10.2022 № 590/10 та долученими картографічними матеріалами лісовпорядкування. Належним способом захисту порушеного права в даному випадку є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, який можно заявляти у впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду. Внаслідок незаконного вибуття з державної власності земельних ділянок лісогосподарського призначення відбулось порушення інтересів держави, а тому у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

1.4. Представник третьої особи на стороні позивача ДП «Черкаський лісгосп» надав письмові пояснення по суті справи, в яких вказав, що спірні земельні ділянки згідно матеріалів лісовпорядкування станом на 2014 рік розташовані в межах кварталу 5, виділів 1,2 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» та відносяться до категорії захисних лісів - лісопаркова частина лісів зелених зон. Погодження щодо вилучення з постійного користування ДП «Черкаський лісгосп» вказаних земельних ділянок на користь сільської ради не видавалося. Спірні земельні ділянки незаконно вилучені Свидівоцькою сільською радою та незаконно надані в оренду фізичним особам оспорюваними рішеннями Свидівоцької сільської ради.

1.5. Представник відповідача Будищенської сільської ради, надав до суду заперечення проти відповіді на відзив, в яких зазначив, що ця справа № 707/3047/22 є справою між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як і справа № 707/2192/15-ц по якій вже є рішення яке набрало законної сили. В справі № 707/2192/15-ц була встановлена відсутність підстав для представництва інтересів держави Черкаською обласною прокуратурою, в даній справі сторони та підстави не змінилися, а тому у Черкаської обласної прокуратури відсутні будь-які повноваження на представництво інтересів держави для захисту прав Черкаської обласної військової адміністрації, ДП «Черкаське лісове господарство». Протягом 2014-2022 ні Черкаська обласна військова адміністрації, ні ДП «Черкаське лісове господарство» жодного разу не зверталися до Свидівоцької сільської ради та Будищенської сільської ради стосовно припинення свого порушеного права користування та розпорядження земельними ділянками, що свідчить про те, що протягом вказаного періоду вищевказаних юридичних осіб повністю влаштовував правовий статус оспорюваних ділянок. Також, зазначив, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 255 ЦПК.

1.6. Ухвалою судувід 13.01.2023було відкритопровадження усправі,призначено датута часпідготовчого засідання,а також залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП «Черкаське лісове господарство» та Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Ухвалою суду від 21.02.2023 залучено до участі у справі Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства в якості правонаступника Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство» в якості правонаступника третьої особи ДП «Черкаське лісове господарство».

Ухвалою суду від 22.03.2023, яка відображена у протоколі судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_9 про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки у іншій справі 707/2192/15-ц розгляд було завершено постановленням ухвали про залишення позову без розгляду, а не рішення по суті справи чи ухвали про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.03.2023, яка відображена у протоколі судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1.7. В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, які викладені у позові та відповіді на відзив.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в судовому засіданні позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити.

Представниця відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 адвокат Радіонова Т.Є., в судовому засіданні позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача Будищенської сільської ради в судовому засіданні позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити з підстав, які викладені у відзиві та запереченнях проти відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву не надав.

Представник третьої особи ДП «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство» в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства в судовому засіданні присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. У квітні 2001 року Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради вирішив клопотати перед районною радою про включення в межі села Свидівок та в межі села Сокрино, включаючи територію баз відпочинку до межі з Будищанською сільською радою, земельної ділянки загальною площею 214,85 га згідно з додатком. При цьому, у додатку до вищевказаного клопотання земельна ділянка площею 110,80 га, яку пропонується включити в межі села Сокирно, позначена як землі Свидівоцького лісництва (том 3, а.с. 2, 3).

16.05.2021 Черкаський держлісгосп направив до Черкаської районної ради лист № 03-325 про те, що вказаний лісгосп не заперечує проти введення в межі села Свидівок та Сокирно територій, на яких розташовані туристичні бази відпочинку від Дахнівського мікрорайону до меж з Будищенською сільською радою.

Рішенням Черкаської районної ради від 16.05.2011 № 16-3 було включено в межі с. Сокирно вищевказані земельні ділянки площею 110,80 га.

2.2. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 8 листопада 2011 року, ОСОБА_5 придбав базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться по АДРЕСА_3 . База відпочинку складається з: будинку охорони та складу з прибудовою цегляною загальною площею40,2 кв. м та має надвірні споруди: навіси «Б, В», господарська будівля «Г», вбиральня «Д», огорожа «1-3», свердловина «4». Вказана база відпочинку розташована на земельній ділянці площею 0,8586 га, кадастровий номер земельної ділянки 7124986000:03:001:0178, що знаходиться на території Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 18.11.2011 № 13-7 ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8368 га, розташованої в межах АДРЕСА_3 , під розміщення пляжу та існуючої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зв`язку із набуттям права власності на будівлі та споруди.

Рішенням Свидівоцькоїсільської радивід 14.03.2014№ 37-23«Про затвердженнятехнічної документаціїпо встановленнюмеж земельноїділянки внатурі (намісцевості)та наданняземельної ділянкив довгостроковуоренду ОСОБА_5 під розміщенняіснуючої базивідпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »»затверджено технічнудокументацію ізземлеустрою повстановленню межземельної ділянкив натурі(намісцевості)загальною площею 1,558 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області в межах населеного пункту АДРЕСА_3 та надано її в довгострокову оренду ОСОБА_5 на 49 років, у тому числі земельні ділянки: площею 0,1834 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0270, площею 0,1107 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0268, площею 0,6496 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0273, площею 0,1162 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0269, площею 0,1932 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0271, площею 0,3049 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0272, які віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення.

13.05.2014 за Свидівоцькою сільською радою було зареєстровано право власності на вищевказані земельні ділянки. В цей же день, між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі від 13.05.2014 щодо оренди земельної ділянки площею 0,1107 га строком на 49 років.

2.3. 25 та 28 вересня 2015 року між ОСОБА_5 в якості продавця та ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якості покупців, а також 02 грудня 2015 року між ОСОБА_5 в якості дарувальника та ОСОБА_6 в якості обдаровуваної, були укладені договори купівлі-продажу та дарування дачних будинків в АДРЕСА_3 , що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0272, 7124986000:03:001:0271, 7124986000:03:001:0269, 7124986000:03:001:0268, 7124986000:03:001:0273, 7124986000:03:001:0270.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» від 11.12.2015 № 3-13 передано ОСОБА_6 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельні ділянки площею 0,1162 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0269 та площею 0,1107 кадастровий номер 7124986000:03:001:0268, за рахунок земельної ділянки ОСОБА_5 . Вказаним рішенням ці земельні ділянки віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення.

На підставі вказаного рішення між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_6 укладено договори оренди землі від 21.12.2015 щодо оренди строком на 49 років земельних ділянок площею 0,1107 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0268 та площею 0,1162 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0269.

Рішення про державну реєстрацію іншого речового права ОСОБА_6 - оренди землі, прийнято державним реєстратором Черкаського районного управління юстиції Мацепою О.С. 28.12.2015.

Відповідно до п. 1 рішення Свидівоцької сільської ради «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» від 08.10.2015 № 56-10 передано ОСОБА_1 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,6496 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0273.

Згідно п. 2 вказаного рішення передано ОСОБА_2 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1834 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0270.

Пунктом 3 рішення передано ОСОБА_7 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1932 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0271.

Пунктом 4 рішення Свидівоцької ради передано ОСОБА_8 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,3049 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0272.

Згідно з вищевказаним рішенням ці земельні ділянки віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення.

Вказані земельні ділянки ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надавались за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_5 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки.

На підставі рішення № 56-10 від 08.10.2015 Свидівоцькою сільською радою 02.11.2015 укладено договори оренди землі щодо відповідних земельних ділянок з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строком на 49 років.

Рішення про державну реєстрацію іншого речового права за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - оренди землі, прийнято державним реєстратором Черкаського районного управління юстиції Мацепою О.С.

2.4. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 318516781, 318516689, 318116576, 318116502, 318516338 від 22.12.2022, вбачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції 13.05.2014 за № 13006277, 12985488, 13006872, 12997547, 13002460, 13005702 зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки: площею 0,1834 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0270, площею 0,1107 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0268, площею 0,6496 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0273, площею 0,1162га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0269, площею 0,1932га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0271, площею 0,3049га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0272 за Свидівоцькою сільською радою, а у 2022 році за її правонаступником Будищенською сільською радою. Цільове призначення вказаних ділянок - для іншого лісогосподарського призначення.

Згідно з листом ДП «Черкаське лісове господарство» від 07.10.2022 № 590/10, земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0270 площею 0,1834 га, 7124986000:03:001:0268 площею 0,1107 га, 7124986000:03:001:0273 площею 0,6496 га, 7124986000:03:001:0269 площею 0,1162 га, 7124986000:03:001:0271 площею 0,1932 га, 7124986000:03:001:0272 площею 0,3049 га згідно з матеріалами лісовпорядкування станом на 2014 рік (базовий) розташовані в межах кварталу 5, виділів 1, 2 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» та відносяться до категорії захисних лісів - лісопаркова частина лісів зелених зон. Ділянка виділу 1 кварталу 5 вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: головна порода сосна звичайна, вік 139 років, тип лісорослинних умов С2ГСД, клас бонітету 1, повнота 0,54. Ділянка виділу 2 кварталу 5 вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: головна порода сосна звичайна, вік 99 років, тип лісорослинних умов В1ДС, клас бонітету 1, повнота 0,5. Погоджень на вилучення із постійного користування ДП «Черкаський ліспгосп», зміну форми власності, укладення договорів оренди на наведені земельні ділянки адміністрація підприємства не надавала.

У листі ДП «Черкаське лісове господарство» від 05.12.2022 № 771/01 вказано, що спеціалізованою землевпорядною організацією ТОВ «Геоприват» проведені обміри за координатами поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0272, 7124986000:03:001:0271, 7124986000:03:001:0269, 7124986000:03:001:0268, 7124986000:03:001:0273, 7124986000:03:001:0270. За результатами складені відповідні плани-схеми. Крім того, до листа додаються координати поворотних точок меж земельних ділянок.

2.5. Відповідно до рішення Будищенської сільської ради від 16.11.2020 № 1- 6/VIII, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Черкаської області» від 06.05.2020 № 541-р розпочато процедуру реорганізації Свидівоцької сільської ради шляхом приєднання до Будищенської сільської ради.

Відповідно до рішення Будищенської сільської ради від 16.11.2020 № 1-6/VIII «Про початок реорганізації Свидівоцької сільської ради шляхом приєднання до Будищенської сільської ради», остання є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Свидівоцької сільської ради.

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно з частиною 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

3.2. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було, зокрема, утворено Черкаську обласну військову адміністрацію та постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

3.3. В пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006 до 16.01.2020) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У статті 6 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час включення в 2001 році в межі села Сокрино земельних ділянок площею 110,80 га) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У статтях 5, 8-11 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 13.05.2014 комунальної власності на спірні земельні ділянки) вказано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56, ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 13.05.2014 комунальної власності на спірні земельні ділянки та станом на час укладення спірних договорів оренди землі в 2015 році) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

3.4. Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення спірних договорів оренди землі в 2015 році) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року по справі № 910/5201/19 вказано, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України.

3.5. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, пункти 40 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

ЄСПЛ відповідно до своєї усталеної практики вважає державну реєстрацію прав на нерухоме майно формою визнання державою законності права власності особи (див. рішення ЄСПЛ у справі «Гладишева проти Росії» від 06 грудня 2011 року (Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10), пункт 69.

У пункті 89 рішення ЄСПЛ Turgut and Others v. Turkey від 08 липня 2008 року заява № 1411/03, вказано, що дійсність права власності, внесеного до земельної книги, є беззаперечним доказом права власності.

3.6. Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 387, ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц вказано, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

Велика Палата Верховного Суду вважала доцільним частково відступити від висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Велика Палата Верховного Суду також нагадала, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати).

3.7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц вказано, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

3.8. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 465/6045/20 зазначено, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд вважає за необхідне оцінити підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Суд зазначає, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В даному випадку Черкаська обласнавійськова адміністрація знала про ймовірне допущення порушення інтересів держави зі змісту листів прокурора, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася.

В свою чергу, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», проте компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Вказані вище обставини, на думку суду, є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

4.2. Вирішуючи цей спір (як і будь-який інший цивільно-правовий спір), суд вважає за необхідне поетапно з`ясувати:

1) чи існує у позивача право або законний інтерес;

2) якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (відповідачами);

3) якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

У випадку негативного висновку щодо одного з вищевказаних питань у задоволенні позову слід відмовити (аналогічна позиція викладена у пункті 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Отже, аналізувати чи має місце порушення права позивача та чи ефективний ним обрано спосіб захисту суд може лише тоді, коли дійшов висновку про наявність у позивача певного права. Інакше, якщо суд не дійшов висновку про існування у позивача певного права, він абстрактно буде робити висновки про порушення якогось неконкретного права та про ефективність захисту цього неконкретного права.

4.3. Положення п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 свідчать про наявність у позивача Черкаської обласноївійськової адміністрації,станом начас розглядуцієї справиправа передавати у власність, надавати у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності та знаходяться на території Черкаської області.

Спірні земельні ділянки знаходяться на території с. Сокирне Черкаського району Черкаської області та, за твердженням прокурора і представника позивача, мають перебувати у державній власності на законних підставах. Таким чином, позивач у цій справі є належним, адже у нього існує право, за захистом якого звернувся прокурор.

4.4. Суд зазначає, що згідно зі встановленими обставинами цієї справи спірні земельні ділянки у 2001 році були включені в межі с. Сокирно у складі ділянок загальною площею 110,80 га. Ця обставина визнається всіма учасниками справи. Місце розташування цих ділянок зображено на додатку до рішення виконкому сільської ради про ініціювання питання щодо включення включення ділянок у склад села Сокирне.

При цьому, під час включення вищевказаних ділянок у межі села Сокирне згоду на таке включення надав Черкаський держлісгосп, а відповідні ділянки загальною площею 110,80 га на вищевказаному додатку були позначені як ділянки Свидівоцького лісництва, що було складовою Черкаського держлісгоспу.

Факт належності спірних земельних ділянок до земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006, коли на законодавчому рівні було розмежовано державну, комунальну та приватну власність на ліси в Україні) підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (квартал 5, виділи 1, 2 Свидівоцького лісництва). Місцерозташування ділянок підтверджується координатами поворотних точок меж земельних ділянок та відповідними планами-схемами. Відповідачі не надали доказів того, що спірні земельні ділянки розташовані за якимись іншими координатами.

Однак, 13.05.2014 за Свидівоцькою сільською радою було зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, а у 2015 році спірні земельні ділянки були передані в оренду фізичним особам відповідачам із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже,в силунаведених вищеобставин тав силуположень ч.1,4,5ст.6Лісового кодексуУкраїни (вредакції,яка булачинною станомна часвключення в2001році вмежі селаСокрино земельнихділянок площею110,80га)спірні земельніділянки буливласністю держави,Черкаський держлісгоспбув їхпостійним користувачем,а відповіднасільська радав межахсвоєї компетенціїмогла надаватиїх упостійне користуванняз вилученнямв порядку,визначеному Земельнимта Лісовимкодексами,або утимчасове користування безвилучення упостійного користувача. При цьому, запровадження з 29.03.2006 у Лісовому кодексі можливості набувати ліси у комунальну або приватну власність, не спричинило автоматичного переходу права власності на спірну земельну ділянку від держави до територіальної громади, оскільки в силу ст. 11 Лісового кодексу України право комунальної власності на ліси могло виникати лише у певному порядку шляхом розмежування земель державної і комунальної власності, передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Разом з тим, спірні земельні ділянки були передані у комунальну власність та у оренду фізичним особам з суттєвими порушеннями ч. 3, 4 ст. 142, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 13.05.2014 комунальної власності на спірні земельні ділянки та станом на час укладення спірних договорів оренди землі в 2015 році):

- без припинення права постійного користування земельною ділянкою державним підприємством;

- без наявності добровільної відмови вказаного підприємства від права постійного користування;

- без прийняття будь-яким суб`єктом рішення про припинення права постійного користування державним підприємством земельною ділянкою та наступного повідомлення про це органів державної реєстрації;

- без розпорядження Кабінету Міністрів України про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Також, всупереч ст. 134, 135 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення спірних договорів оренди землі в 2015 році) право оренди спірних земельних ділянок було надано без дотримання конкурентних засад, тобто без проведення земельних торгів. Розміщення на вказаних ділянках нерухомого майна, яке перебуває у власності відповідачів, не означало відсутності необхідності проводити відповідні торги, оскільки земельні ділянки значно перевищували площу належних відповідачам будівель (ділянка ОСОБА_8 має площу 3049 кв.м., а нерухоме майно на ній має площу 111,4 кв.м., тобто різниця у 27 разів; ділянка ОСОБА_7 має площу 1932 кв.м., а нерухоме майно на ній має площу 197,1 кв.м., тобто різниця майже у 10 разів; ділянка ОСОБА_2 має площу 1834 кв.м., а нерухоме майно на ній має площу 70,5 кв.м., тобто різниця у 26 разів; ділянка ОСОБА_1 має площу 6496 кв.м., а нерухоме майно на ній має площу 90,2 кв.м., тобто різниця у 72 рази; ділянки ОСОБА_6 мають площу 2269 кв.м., а нерухоме майно на них має площу 107,4 кв.м., тобто різниця у 21 раз).

Суд вважає необґрунтованим твердження про те, що після погодження Черкаським держлісгоспом введення в межі села Сокирне земельних ділянок вони перейшли у комунальну власність та щодо них було припинено право постійного користування вказаного державного підприємства. Суд зазначає, що погодження стосувалося лише введення ділянок у межі населеного пункту та не містило формулювань, які б давали підстави вважати, що вказаний лісгосп відмовився від свого права постійного користування цими ділянками.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає встановленим порушення права Черкаської обласної військової адміністрації передавати у власність, надавати у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності та знаходяться на території Черкаської області.

4.5. Вирішуючи питання про те, чи підлягає порушене право позивача захисту та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним (належним), суд зазначає, що вказані питання мають розглядатися комплексно, оскільки можливість захисту права позивача залежить, в тому числі, від ефективності (належності) обраного ним або прокурором способу захисту.

У зв`язку з цим суд нагадує, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (1), чи переслідувало легітимну мету (2), а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право (3). Аналіз цих критеріїв має відбуватися поетапно та має припинятися в разі невідповідності заходу втручання будь-якому із них (наприклад, в разі якщо захід втручання не ґрунтується на національному законі, то легітимність мети втручання та його пропорційність не підлягають аналізу).

Таким чином, якщо позивач або прокурор обрали неналежний спосіб захисту, то суд не має аналізувати чи підлягає порушене право захисту в аспекті критерїів легітимності та пропорційності, оскільки в такому випадку суд буде робити висновки про легітимність та пропорційність захисту певного права у абстрактний спосіб, який не заявлений позивачем або прокурором. Це пояснюється тим, що по-перше, неналежний спосіб захисту виключає законність втручання у право приватної власності, а по-друге, пропорційність втручання в даному випадку напряму пов`язана з належним способом захисту та дотриманням у зв`язку з цим строків позовної давності, про застосування яких заявив представник відповідача Будищенської сільської ради (заявлений прокурором негаторний спосіб захисту виключає застосування строків позовної давності, в той час як віндикаційний спосіб захисту передбачає можливість застосування цих строків).

В даному випадку прокурор обрав негаторний спосіб захисту прав позивача він просить усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування скасування державної реєстрації права комунальної власності на них, визнання незаконними та скасування рішень сільської ради щодо затвердження технічної документації та надання в оренду земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання відповідачів фізичних осіб повернути їх на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Разом з тим, відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, якщо майном незаконно заволоділа інша особа, то власник має право витребувати своє майно від цієї особи. У спірних правовідносинах фактичне заволодіння земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом державної реєстрації права власності та права користування (оренди) на них відбулося двічі 13.05.2014 право власності на земельні ділянки було зареєстровано за сільською радою (11.02.2022 за правонаступником сільської ради), а 28.12.2015 право користування (оренди) спірними земельними ділянками було зареєстровано за фізичними особами. На спірних земельних ділянках наявне нерухоме майно, яке щонайменше з 2011 року перебуває у приватній власності. При цьому, володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

Отже,з урахуваннямнорм ст. 387 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц, суд вважає обраний прокурором спосіб захисту неналежним.

Стосовно посилань прокурора на постанову Верховного Суду щодо способу захисту у подібних правовідносинах суд зазначає, що ця постанова є нерелевантною, адже у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 по справі № 697/2434/16-ц не вказано про те, чи було зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, тобто чи було наявне реєстраційне підтвердження фактичного володіння ділянками.

Крім того,суд зазначає,що чіткіта зрозумілівисновки ВеликоїПалати ВерховногоСуду упостанові від23листопада 2021року посправі №359/3373/16-цстосовно належногоспособу захистуу справахщодо земельлісогосподарського призначеннязалишаються чинними,відступу цихвисновків ВеликаПалата нездійснювала.Більш того,вказані висновкивідповідають релевантнійпрактиці ЄСПЛу справах Gladysheva v. Russia та Turgut and Others v. Turkey, які наведені судом у пункті 3.5. цього рішення, та які відповідають фактичним обставинам цієї справи, в якій фактичне заволодіння спірною земельною ділянкою шляхом державного реєстраційного підтвердження та шляхом реального її зайняття є явним і тривалим.

В разі безпідставного відходу від вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, суд не тільки проігнорує процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики та фактичні обставини справи, але й порушить правову визначеність у спірних правовідносинах, яка забезпечується, в тому числі, дотриманням практики найвищої палати суду касаційної інстанції.

В якості додатку до вищевикладеного суд зазначає, що вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення права власника. Замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Отже, скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, про яке просить прокурор, також є неналежним способом захисту права власника цих ділянок.

4.6. В підсумку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав позивача, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

При цьому, суд не вбачає підстав для розгляду питання про застосування строків позовної давності, оскільки в даному випадку у задоволенні позову відмовлено з підстав обрання неефективного способу захисту.

5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань

5.1. Вирішуючи питанняпро розподілсудових витрату ційсправі судвраховує,що згідно зі статтею 141 ЦПК України ці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку суд повністю відмовив у задоволенні позову, в той час як відповідачі та треті особи не заявили про наявність у них будь-яких судових витрат. Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Будищенської сільської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконними та скасування рішень Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на землі лісогосподарського призначення, визнання недійсними договорів оренди, зобов`язання повернути земельні ділянки лісового фонду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30 травня 2023 року.

Суддя Д. Б. Баронін