Постанова

від 10.10.2023 по справі 707/3047/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1235/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 707/3047/22 Категорія: 302000000 Баронін Д.Б. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,

секретар Матюха В.І.

учасники справи:

позивач: заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації,

відповідачі: Будищенська сільська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства,

особа, що подає апеляційну скаргу: перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 травня 2023 року у складі судді Бароніна Д.Б., у справі за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Будищенської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконними та скасування рішень Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на землі лісогосподарського призначення, визнання недійсними договорів оренди, зобов`язанння повернути земельні ділянки лісового фонду,

в ст ан ов ив :

У грудні 2022 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову прокурор вказав, що рішення Свидівоцької сільської ради від 14.04.2014 № 37-23 «Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_1 під розміщення існуючої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », від 08.10.2015 № 56-10 та від 11.12.2015 № 3-13 «Про передачугромадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку», а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підлягають визнанню незаконними та скасуванню через невідповідність вимогам чинного земельного і лісового законодавства, оскільки рішення про вилучення і передачу спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення до комунальної власності згідно зі ст.122,149 ЗК УкраїниКабінетом Міністрів України не приймалося, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства відповідно до ч. 3ст. 186-1 ЗК Українипроект землеустрою щодо їх відведення не погоджувало, відсутня згода на вилучення земель лісогосподарського призначення титульного їх володільцяДП «Черкаське лісове господарство».

Зокрема, прокурор наголошував на тому, що спірні земельні ділянки в межах кварталу 5, виділів 1, 2 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття Свидівоцькою сілською радою спірних рішень перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилися до категорії земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення), а саме до категорії захисних лісівлісопаркова частина лісів зелених зон, та після їх реєстрації як земель комунальної власності та подальшого надання у користування своє цільове значення не змінили.

Прокурор вказує, що надання в оренду спірних земельних ділянок у розмірах, що значно перевищують площі належного відповідачам нерухомого майна та за відсутності належно оформленого права власності чи права користування земельною ділянкою попереднього власника бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - надання земельних ділянок відповідачам в оренду без проведення аукціону свідчить про порушення Свидівоцькою сільською радою положень ст. ст. 120, 124,134, 135 ЗК України.

Враховуючи, вказані порушення норм діючого законодавства України, прокурор просив суд:

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності за Будищенською сільською радою, як правонаступника Свидівоцької сільської ради на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0270, площею 0,1834 га, 7124986000:03:001:0268, площею 0,1107 га, 7124986000:03:001:0273, площею 0,6496 га, 7124986000:03:001:0269, площею 0,1162 га, 7124986000:03:001:0271, площею 0,1932 га, 7124986000:03:001:0272 площею 0,3049 га, які розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту с. Будище;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 14.03.2014 № 37-23 «Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_1 під розміщення існуючої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 11.12.2015 № 3-13 «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» в частині передачі ОСОБА_2 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер 7124986000:03:001:0269, та площею 0,1107, кадастровий номер 7124986000:03:001:0268;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 08.10.2015 № 56-10 «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» в частині передачі ОСОБА_3 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельної ділянки площею 0,6496 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0273; ОСОБА_4 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1834 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0270; ОСОБА_5 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1932 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0271; ОСОБА_6 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельні ділянки площею 0,3049 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0272.

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2015, площею 0,1162 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0269, розташованої в межах АДРЕСА_1 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_2 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27684111;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2015, площею 0,1107 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0268 розташованої в межах АДРЕСА_2 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_2 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №27686163.

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,6496 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0273 розташованої в межах АДРЕСА_3 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_3 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26247440;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,1834 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0270 розташованої в межах АДРЕСА_4 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_4 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26241715;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,1932 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0271 розташованої в межах АДРЕСА_5 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_5 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26240926;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 02.11.2015, площею 0,3049 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0272 розташованої в межах АДРЕСА_6 , укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_6 , зареєстрований 13.05.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №26238607;

- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повернути на користь Черкаської обласної військової адміністрації земельні ділянки лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0270, площею 0,1834 га, 7124986000:03:001:0268, площею 0,1107 га, 7124986000:03:001:0273, площею 0,6496 га, 7124986000:03:001:0269, площею 0,1162 га, 7124986000:03:001:0271, площею 0,1932 га, 7124986000:03:001:0272 площею 0,3049 га, що розташовані в межах АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

- стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати.

Рішенням Черкаського районного суду Черкської області від 29 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

При цьому суд не входив в обговорення питання застосування строків позовної давності, в зв`язку з відмовою у задоволенні позову по суті.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги з відповідачів.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

Скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №697/2434/16-ц, згідно якого задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Крім того, зазначає, що відповідно до висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справах №911/3311/17, №911/3574/17, №911/3897/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17, від 08.06.2022 у справі №307/3155/19, від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 07.09.2022 у справі №697/2434/16-ц зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а тому в такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Скаржник наголошує на тому, що законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, вимагаючи повернути таку ділянку.

Вказує, що суд помилково послався в рішенні на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, оскільки спірні правовідносини, які мали місце у справі №359/3373/16-ц не є подібними до правовідносин в даній справі, у зв`язку з різними підставами позову та обставинами справи.

Звертає увагу колегії суддів, що за відсутності згоди ДП «Черкаське лісове господарство» на вилучення з його користування сіпрної земельної ділянки, право комунальної власності на неї не могло виникнути, тобто без цієї згоди власник та користувач не змінились, а тому мають право вимагати усунення порушення їх прав, які не пов`язані з позбавленням права володіння.

Крім того, на правильність обраного позивачем способу захисту, скаржник наводить постанови Верховного Суду у справі №697/2434/16-ц від 07.09.2022 та у справі №369/10847/19 від 18.01.2023, згідно яких суд встановив, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення вибули з користування держави поза її волею, тому ефективним способом захисту буде пред`явлення негаторного позову про повернення земельної ділянки.

З огляду на наведене, скаржник наголошує, що обраний ним спосіб захисту відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається, характером порушеного права та спричиненими наслідками.

У відзиві на апеляційну скаргу Будищенська сільська рада просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки суд першої інстанції вірно встановив, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Заслухавши суддю - доповідача, міркування прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги за наведених у ній підстав, думку представника ДСГП «Ліси України» в особі філії ДП «Черкаське лісове господарство», яка підтримала позицію скаржника, міркування ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне рішення суду в силі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дотримався вказаних вимог закону.

Судом встановлено,що у квітні 2001 року Виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради вирішив клопотати перед районною радою про включення в межі села Свидівок та в межі села Сокрино, включаючи територію баз відпочинку до межі з Будищанською сільською радою, земельної ділянки загальною площею 214,85 га згідно з додатком. При цьому, у додатку до вищевказаного клопотання земельна ділянка площею 110,80 га, яку пропонується включити в межі села Сокирно, позначена як землі Свидівоцького лісництва (том 3, а.с. 2, 3).

16.05.2001 Черкаський держлісгосп направив до Черкаської районної ради лист №03-325 про те, що вказаний лісгосп не заперечує проти введення в межі села Свидівок та Сокирно територій, на яких розташовані туристичні бази відпочинку від Дахнівського мікрорайону до меж з Будищенською сільською радою.

Рішенням Черкаської районної ради від 16.05.2001 № 16-3 було включено в межі с.Сокирно вищевказані земельні ділянки площею 110,80 га.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 8 листопада 2011 року, ОСОБА_1 придбав базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_3 .

База відпочинку складається з: будинку охорони та складу з прибудовою цегляною загальною площею 40,2 кв. м та має надвірні споруди: навіси «Б, В», господарська будівля «Г», вбиральня «Д», огорожа «1-3», свердловина «4». Вказана база відпочинку розташована на земельній ділянці площею 0,8586 га, кадастровий номер земельної ділянки 7124986000:03:001:0178, що знаходиться на території Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 18.11.2011 № 13-7 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8368 га, розташованої в межах АДРЕСА_3 , під розміщення пляжу та існуючої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зв`язку із набуттям права власності на будівлі та споруди.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 14.03.2014 № 37-23 «Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки в довгострокову оренду ОСОБА_1 під розміщення існуючої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальноюплощею 1,558 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області в межах населеного пункту АДРЕСА_3 та надано її в довгострокову оренду ОСОБА_1 на 49 років, у тому числі земельні ділянки: площею 0,1834 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0270, площею 0,1107 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0268, площею 0,6496 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0273, площею0,1162 га за кадастровимномером7124986000:03:001:0269, площею 0,1932 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0271, площею 0,3049 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0272, які віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення.

13.05.2014 за Свидівоцькою сільською радою було зареєстровано право власності на вищевказані земельні ділянки. В цей же день, між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 13.05.2014 щодо оренди земельної ділянки площею 0,1107 га строком на 49 років.

25 та 28 вересня 2015 року між ОСОБА_1 в якості продавця та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якості покупців, а також 02 грудня 2015 року між ОСОБА_1 в якості дарувальника та ОСОБА_2 в якості обдаровуваної, були укладені договори купівлі-продажу та дарування дачних будинків в АДРЕСА_3 , що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0272, 7124986000:03:001:0271, 7124986000:03:001:0269, 7124986000:03:001:0268, 7124986000:03:001:0273, 7124986000:03:001:0270.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» від 11.12.2015 № 3-13 передано ОСОБА_2 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельні ділянки площею 0,1162 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0269 та площею 0,1107 кадастровий номер 7124986000:03:001:0268, за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 . Вказаним рішенням ці земельні ділянки віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення.

На підставі вказаного рішення між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_2 укладено договори оренди землі від 21.12.2015 щодо оренди строком на 49 років земельних ділянок площею 0,1107 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0268 та площею 0,1162 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0269.

Рішення про державну реєстрацію іншого речового права ОСОБА_2 - оренди землі, прийнято державним реєстратором Черкаського районного управління юстиції Мацепою О.С. 28.12.2015.

Відповідно до п. 1 рішення Свидівоцької сільської ради «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» від 08.10.2015 № 56-10 передано ОСОБА_3 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,6496 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0273.

Згідно п. 2 вказаного рішення передано ОСОБА_4 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1834 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0270.

Пунктом 3 рішення передано ОСОБА_5 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,1932 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0271.

Пунктом 4 рішення Свидівоцької ради передано ОСОБА_6 в довгострокову оренду на 49 років, під розміщення існуючої бази відпочинку земельну ділянку площею 0,3049 га кадастровий номер 7124986000:03:001:0272.

Згідно з вищевказаним рішенням ці земельні ділянки віднесено до категорії земель лісогосподарського призначення.

Вказані земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надавались за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки.

На підставі рішення № 56-10 від 08.10.2015 Свидівоцькою сільською радою 02.11.2015 укладено договори оренди землі щодо відповідних земельних ділянок з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 строком на 49 років.

Рішення про державну реєстрацію іншого речового права за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - оренди землі, прийнято державним реєстратором Черкаського районного управління юстиції Мацепою О.С.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №318516781, 318516689, 318116576, 318116502, 318516338 від 22.12.2022, вбачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції 13.05.2014 за № 13006277, 12985488, 13006872, 12997547, 13002460, 13005702 зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки: площею 0,1834 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0270, площею 0,1107 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0268, площею 0,6496 га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0273,площею 0,1162га за кадастровим номером 7124986000:03:001:0269, площею 0,1932 га за кадастровимномером 7124986000:03:001:0271,площею 0,3049га закадастровимномером 7124986000:03:001:0272 за Свидівоцькою сільською радою, а у 2022 році за її правонаступником Будищенською сільською радою. Цільове призначення вказаних ділянок - для іншого лісогосподарського призначення.

Згідно з листом ДП «Черкаське лісове господарство» від 07.10.2022 № 590/10, земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0270 площею 0,1834 га, 7124986000:03:001:0268 площею 0,1107 га, 7124986000:03:001:0273 площею 0,6496 га, 7124986000:03:001:0269 площею 0,1162 га, 7124986000:03:001:0271 площею 0,1932 га, 7124986000:03:001:0272 площею 0,3049 га згідно з матеріалами лісовпорядкування станом на 2014 рік (базовий) розташовані в межах кварталу 5, виділів 1, 2 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» та відносяться до категорії захисних лісів - лісопаркова частина лісів зелених зон. Ділянка виділу 1 кварталу 5 вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: головна порода сосна звичайна, вік 139 років, тип лісорослинних умов С2ГСД, клас бонітету 1, повнота 0,54. Ділянка виділу 2 кварталу 5 вкрита лісом та має наступні таксаційні показники: головна порода сосна звичайна, вік 99 років, тип лісорослинних умов В1ДС, клас бонітету 1, повнота 0,5. Погоджень на вилучення із постійного користування ДП «Черкаський ліспгосп», зміну форми власності, укладення договорів оренди на наведені земельні ділянки адміністрація підприємства не надавала.

У листі ДП «Черкаське лісове господарство» від 05.12.2022 № 771/01 вказано, що спеціалізованою землевпорядною організацією ТОВ «Геоприват» проведені обміри за координатами поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0272,7124986000:03:001:0271,7124986000:03:001:0269,7124986000:03:001:0268,7124986000:03:001:0273,7124986000:03:001:0270. За результатами складені відповідні плани-схеми. Крім того, до листа додаються координати поворотних точок меж земельних ділянок.

Відповідно до рішення Будищенської сільської ради від 16.11.2020 № 1- 6/VIII, з урахуваннямрозпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Черкаської області» від 06.05.2020 № 541-ррозпочато процедуру реорганізації Свидівоцької сільської ради шляхом приєднання до Будищенської сільської ради.

Відповідно до рішення Будищенської сільської ради від 16.11.2020 № 1-6/VIII «Про початок реорганізації Свидівоцької сільської ради шляхом приєднання до Будищенської сільської ради», остання є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Свидівоцької сільської ради.

Такі встановлені фактичні обставини у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (ЛК України) обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було, зокрема, утворено Черкаську обласну військову адміністрацію та постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

В пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006 до 16.01.2020) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У частинах 1, 4, 5 статті 6 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час включення в межі села Сокирна) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У статтях 5, 8-11 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 13.05.2014 комунальної власності на земельну ділянку, яка включає спірні земельні ділянки, та яка залишається чинною на теперішній час) вказано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 56, ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 13.05.2014 комунальної власності на земельну ділянку, яка включає спірні земельні ділянки, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 13.05.2014 комунальної власності на земельну ділянку, до складу якої входять спірні земельні ділянки, та станом 2015 рік, коли були укладені спірні договори оренди земельних ділянок) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, пункти 40 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Тобто, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не єфактичним володільцеміндивідуально визначеногомайна,до особи,яка незаконнофактично володієцим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року справа №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи

з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосопадрського призначення.

У 2001 році за погодженням з Черкаським лісгоспом вони були включені у межі с.Сокирно, що ніким з учасників по справі не заперечується.

Цільове призначення даних ділянок відповідно до оспорюваних рішень Свидівоцької сільської ради та договорів оренди залишилось лісогосподарське призначення.

Законним власником спірних земельних ділянок є держава, тобто судом вірно встановлено, що вони всупереч вимог ЗК України та ЛК України незаконно вибули з власності держави та перейшли у комунальну власність Свидівоцької сільської ради (правонаступником якої є Будищанська сільська рада), без відповідної згоди на це постійного користувача спірних земельних ділянок - Черкаського лісгоспу, та надалі були передані в оренду фізичним особам.

Судом встановлено, що на даний час спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0272, 7124986000:03:001:0271, 7124986000:03:001:0269, 7124986000:03:001:0268, 7124986000:03:001:0273, 7124986000:03:001:0270 перебувають у тимчасовому користуванні громадян - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених в 2015 році з Свидівоцькою сільською радою на підставі рішень Свидівоцької сільської ради «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» від 08.10.2015 № 56-10 та «Про передачу громадянам земельних ділянок в довгострокову оренду під розміщення існуючих баз відпочинку» від 11.12.2015 № 3-13.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за відповідачами зареєстровано речові права на оренду вказаних земельних ділянок на 49 років.

Відповідно до ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , внаслідок укладених договорів оренди землі на 49 років з Свидівоцькою сільською радою, є фактичними володільцями спірних земельних ділянок, відомості про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

А отже, для ефективного захисту та відновлення порушених прав держави, в зв`язку з тим, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі Черкаської ОВА, в спірних правовідносинах належним способом захисту є пред`явлення віндикаційного позову, про що обгрунтовано вказав суд.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц вказано, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

У силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки,але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому ВП ВС підтвердила свій висновок про те, щовимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності (права оренди в даному випадку) на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним.Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності (право оренди), визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності (права оренди) на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності (права оренди) на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, щодо земельних ділянок лісового фонду ефективним способом захисту порушеного права власності ВП ВС визначає віндикаційний позов, оскільки за вимогами законодавства землі лісового фонду за певних обставин можуть перебувати у приватній власності, відтак, саме вимоги про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійсненні права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, сприятимуть дійсному захисту права власності особи щодо земель лісового фонду.

У разі задоволення таких вимог спірна земельна ділянка лісового фонду буде повернута у власність особі, яка доводить про порушення своїх прав.

При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх правє самостійною підставою для відмови в позові правовий висновок ВП ВС від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

Суд першої інстанції, встановивши, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, саме з викладених підстав дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд невірно застосував до спірних правовідносин правову позицію ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц та, що належним способом захисту у даній справі є усунення перешкод власнику державі у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками, тобто негаторний позов.

Колегія суддівкритично оцінюєпосилання скаржникана практикуВерховного Судув земельнихспорах,зокрема,на постановиВерховного Суду№307/3155/19від 08.06.2022,№911/3449/17від 07.09.2022,№ 911/3574/17від 04.02.2020,оскільки висновкиданих постановпро необхідністьзастосування саменегаторного позовудля поверненняземельних діляноклісогосподарського призначеннядержаві грунтуютьсяна висновках,викладених впостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від12.06.2019у справі№ 487/10128/14-ц,в якій,мова йдепро спірні правовідносинистосовно земельноїділянки водногофонду,яка забудь-якихумов неможе перебуватиу приватнійвласності громадян,тому належнимспособом захистує пред`явленнянегаторного позову. Так, відповідно до п. 8.13 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3311/17 заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогамЗК України(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовано у постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що згідно ст.1 ЛК України земельні ділянки вкриті лісом, які знаходяться в єдиному лісовому масиві та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (як у даній справі), за жодних обставин не можуть переходити у приватну власність, отже належним способом захисту права є саме негаторний позов, а не віндикаційний, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки за правовим висновком ВС у постанові від 18.01.2023 у справі №369/10847/19, на який посилається прокурор у своїй скарзі, є неналежним віндикаційний спосіб захисту у разі, якщо спірна земельна ділянка лише частково накладалася на землі лісового фонду, у зв`язку з чим неможливо було витребувати всю земельну ділянку, в той час як у цій справі вся земельна ділянка належить до земель лісового фонду, що свідчить про можливість захисту порушеного права саме шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Не заслуговують на увагу посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах №487/10128/14-ц від 12.06.2019, №504/2864/13-ц від 28.11.2018, оскільки спірні правовідносини у переглянутих Великою Палатою Верховного Суду справах не є подібними до даної справи, так як висновки вказаних постанов щодо неможливості заволодіння земельними ділянками та, відтак, необхідність захисту прав держави, шляхом подачі негаторного позову сформульовано щодо земель водного фонду.

Безпідставними також є посилання скаржника в обгрунтування належності обраного ним способу захисту, на постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, де предметом спору є виселення з службового житла та визнання осіб такими, що втратили право на проживання у ньому, а також від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, де предметом спору не були земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції обгрунтовано застосував у справі, що переглядається, правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, згідно яких володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

Вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду наведений у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц до цього часу Великою Палатою не змінювався, а тому є актуальним для застосування у питанні визначення належного способу захисту у справах щодо земельних ділянок, зокрема, лісогосподарського призначення.

Доводи скаржника про правильність обраного ним способу захисту для відновлення порушених прав держави, шляхом звернення саме з негаторним позовом, колегія суддів вважає хибними, оскільки негаторний позов є належним способом захисту, у випадку, якщо особою здійснено фактичне зайняття земельної ділянки, без реєстраційного підтвердження володіння, що не позбавляє власника (державу) фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У такому випадку підлягає до застосування ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним всіх правомочностей власника.

З огляду на те, що за відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 зареєстроване право оренди на 49 років на спірні земельні ділянки, тобто вони є її фактичними володільцями, тому обраний прокурором спосіб захисту, передбачений ст. 391 ЦК України - пред`явлення негаторного позову до фактичних володільців земельних ділянок не є належним способом захисту.

Інші доводи скаржника є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Крім того, колегія суддів погоджується з вказівкою на неналежний спосіб захисту, який є неефективним для відновлення прав позивача, щодо скасування рішень, записів про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повного з`ясування фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків не спростовують, а тому рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 травня 2023 року у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 травня 2023 року у даній справі без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2023 року.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова