Постанова

від 17.05.2023 по справі 521/9053/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/159/23

Справа № 521/9053/15-ц

Головуючий у першій інстанції Целух А. П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника АТ «СЕНС БАНК» - адвоката Борщенка К.Ю.,

представника ОСОБА_1 адвоката Аврамова В.П.,

розглянувши в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Целуха А.П., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та застосування наслідків недійсності правочину,

встановив:

У червні 2015 року Публічное акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 25.05.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі АКБ СР) «Укрсоцбанк», правонаступником якого було ПАТ «Укрсоцбанк», потім - АТ «Альфа Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 139 500,00 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом п. 1.1.1. Кредитного договору та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 24.05.2014 року, зі сплатою 13% річних та комісій, з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості, починаючи с 10.06.2007 р.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, 25.05.2007 р. між позивачем, відповідачами: ОСОБА_1 та ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» було укладено Договір поруки №07-15/618, відповідно до умов якого ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» зобов`язалось солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, а також можливих штрафних санкцій.

Позивач посилався на те, що він свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, у встановленому Кредитним договором розмірі, однак останнім не виконуються умови Кредитного договору порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів. Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених Кредитним договором, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 52807,70 доларів США та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00 грн.

В подальшому, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, у тому числі у зв`язку з ліквідацією ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування». При цьому, позивачем виключено з переліку відповідачів ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування».

В останній редакції від 23.02.2016 року позивач уточнив позовну заяву і просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту в розмірі 52807,70 доларів США (т.1, а.с.89-91).

01.03.2017рокупредставник відповідача звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів, шляхом визнання недійсним Кредитного договору, Іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину, якою просив визнати недійсним укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25.05.2007 р.; визнати недійсним Іпотечний договір від 25.05.2007 р., укладений між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстрований в реєстрі за №2631; застосувати наслідки недійсності укладеного між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» Іпотечного договору від 25.05.2007 р. (т.1, а.с.150-156).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було відмовлено у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено (т.3, а.с.17-25).

Визнано недійсним Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 р., з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 від 09 квітня 2009 р. до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 р.; Додаткової угоди №2 від 26 червня 2009 р. до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 р.; Додаткової угоди №3 від 28 лютого 2011 р. про внесення змін до Договору кредиту №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 р., укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним Іпотечний договір від 25 травня 2007 р., з урахуванням укладеного договору про внесення змін до іпотечного договору від 28 лютого 2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. 28 лютого 2011 р., зареєстрований в реєстрі за №309, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого було АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. 25 травня 2007 р., зареєстрований в реєстрі за №2631.

Припинено іпотекузаномером5064816згідноІпотечногодоговорувід 25 травня 2007 р., укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. 25 травня 2007 р., зареєстрований в реєстрі за №263, із змінами відповідно до Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 28 лютого 2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. 28 лютого 2011 р., зареєстрований в реєстрі за №309, на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,1312 (нуль цілих тисяча триста дванадцять десятитисячних) гектара, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, Одеської області, смт Таїрове, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:003:1527.

Вилучено зДержавногореєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомогомайназапис прозаборонунанерухоме майнозаномером5021486,якийбуввнесений напідставіІпотечногодоговору від 25 травня 2007 р., укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого було АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. 25 травня 2007 р., зареєстрований в реєстрі за №263, із змінами відповідно до Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 28 лютого 2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. 28 лютого 2011 р., зареєстрований в реєстрі за №309, на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,1312 (нуль цілих тисяча триста дванадцять десятитисячних) гектара, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, Одеської області, смт. Таїрове, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:003:1527.

В порядку двосторонньої реституції стягнуто з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 15 359,93 доларів США.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого було АТ «Альфа Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», ставить питання про скасування вищевказаного рішення, та постановлення нового, яким застосувати позовну давність до всіх вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», і задовольнити первісний позов АТ «Уксроцбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.3, а.с.29-36).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Аврамов В.П. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу представника АТ «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 11.03.2019 року без змін, посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги (т.3, а.с.73-81).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2007 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого було ПАТ «Укрсоцбанк», потім - АТ «Альфа Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 139 500,00 доларів США, з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом п. 1.1.1. Кредитного договору та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Кредитним договором до 24.05.2014 року, зі сплатою 13% річних та комісій, з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості, починаючи с 10.06.2007 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, 25.05.2007 р. між позивачем, відповідачами: ОСОБА_1 та ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» було укладено Договір поруки №07-15/618, відповідно до умов якого ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» зобов`язалось солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, а також можливих штрафних санкцій.

09.04.2009 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25.05.2007 р., якою п. 1.1. та п. 1.1.1. статті 1 до Договору змінили та виклали в наступній редакції:

«1.1. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою 14,00 процентів річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості до 139 500,00 доларів США, з наступним порядком надання Траншів Кредиту:

1.1.1.1. Надання Траншів Кредиту проводитиметься протягом перших 24 місяців з дати підписання кредитного договору.

Після отримання Позичальником всіх Траншів Кредиту подальше надання Кредиту не здійснюється.

1.1.1.2. Погашення Траншів кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично до 10 числа кожного місяця, починаючи з червня 2007 року по квітень 2014 року в сумі 1 661,00 доларів США, в травні 2014 року - 1637,00 доларів США та з кінцевим терміном погашення за кредитом - 24 травня 2014 року».

26.06.2009 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25.05.2007 р., якою п. 1.1.1.2 п. 1.1. статті 1 Договору змінили та виклали в новій редакції, якою змінено порядок погашення кредиту.

28.02.2011 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №3 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25.05.2007 р., якою викладено в новій редакції графік погашення кредиту.

Пунктом 6 вказаної додаткової угоди №3 зазначено, що детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки, абсолютне значення подорожчання кредиту наведено в додатку 1 до цієї додаткової угоди, що є її невід`ємною частиною.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку між сторонами було укладено споживчий кредит.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, так як визначальною ознакою споживчого кредиту та договору про надання споживчого кредиту на дату укладення Договору кредиту була мета отримання кредиту, а саме - придбання продукції.

Оскільки в даному випадку, відповідно до п.1.2 Договору кредиту, кредитні кошти були отримані для сплати поточних витрат, то положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо договорів про надання споживчого кредиту не поширюються на даний Договір кредиту, враховуючи також те, що за кредитні грошові кошти не було придбано жодної продукції.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», при укладенні Договору кредиту порушив вимоги Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808 (далі «Правила»).

Проте судом першої інстанції не було враховано, що зазначені Правила не діяли на момент укладення оспорюваного Договору кредиту, оскільки відповідно до пункту 4 постанови правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року ця постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Оскільки постанова правління Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року зареєстрована у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за № 541/13808, то зазначена постанова набрала чинності 05.06.2007року. Як було вказано вище, спірний Договір кредиту був укладений 25.05.2007 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» інфляційним застереженням і обумовлений сторонами договору про іпотечний борг спосіб збереження реальної вартості грошових вимог та доходів кредитодавця мало забезпечити індексацію платежів за договором про іпотечний борг при сплаті зобов`язання. У зв`язку з цим, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що відсутність в умовах спірного Договору кредиту вище зазначених застережень положення про інфляційне застереження, та домовленостей між сторонами кредитного договору, суттєво порушує баланс договірних правовідносин Позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.

Тобто, Малиновський районний суд міста Одеси неправильно застосував положення Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Також колегія суддів зазначає, що оскаржуване судове рішення містить твердження про те, що у Договорі кредиту АКБ СР «Укрсоцбанк» не визначено відповідальності кредитора при порушені умов Договору кредиту, щодо умов повернення і зарахування кредиту (зокрема, в разі зарахування коштів з каси банку на транзитні рахунки або на рахунки не зазначені в договорі) як того вимагають норми ч 2 ст. 345 Господарського кодексу України (далі ГК України) та п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків».

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Водночас згідно з п. 9 абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Тобто, ані ч. 2 ст. 345 ГК України, ані п. 9 абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не вимагають обов`язкового визначення відповідальності кредитора при порушенні умов договору щодо повернення і зарахування кредиту, а обмежуються загальним посиланням на необхідність визначення у договорі відповідальності сторін договору.

При цьому, за змістом ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що питання відповідальності сторін законодавець відніс на розсуд самих сторін та не встановив обов`язку визначення у кредитному договорі певного виду відповідальності за певні види правопорушень, що свідчить про те, що зазначені обставини не можуть мати наслідком визнання Договору кредиту недійсним, враховуючи також, що у п. 4.6 Договору кредиту сторони встановили відповідальність АКБ СР «Укрсоцбанк» за порушення умов цього Договору щодо видачі кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порядок зарахування коштів, сплачених на погашення кредиту, встановлено у ст. 2 Договору кредиту, яка визначає умови та строки зарахування коштів, внесених відповідачем на виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

При цьому у Договорі кредиту сторони не змінювали загальні правові наслідки прострочення кредитора, встановлені ст. 613 ЦК України, зокрема за ч. 4 якої боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Також слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні суд вказав, що у порушення вимог п. 5 ч.1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у Договорі кредиту відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення.

Однак відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 61 вищевказаного Закону України банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Таким чином, зазначене норма Закону України «Про банки і банківську діяльність» не вимагає встановлення у кредитних чи будь-яких інших договорах банку застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення, а вимагає забезпечення застосування таких застережень, якщо вони узгоджені у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Визначаючи недійсним Договір кредиту, на думку колегії суддів, суд першої інстанції необґрунтовано послався на статті 203, 215, 230 та 548 ЦК України, а також на ч. 2 та абз. 1 ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що АКБ СР«Укрсоцбанк»умисно ввів в оману відповідача ОСОБА_1 щодо умов кредитування, приховавши від нього інформацію, яка була обов`язковою для узгодження в силу вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та згаданих вище Правил.

При цьому, як було зазначено вище, ані положення ст. 11 «Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит» Закону України «Про захист прав споживачів», ані вимоги Правил не можуть застосовуватись до Договору кредиту, а тому АКБ СР«Укрсоцбанк»не був зобов`язаний дотримуватись їх під час укладення Договору кредиту.

При цьому слід зазначити, що вся інформація про умови кредитування, необхідна для прийняття рішення про укладення чи неукладення Договору кредиту, була вказана АКБ СР«Укрсоцбанк»,у пункті 1.1.1 Договору кредиту, що включала суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів за користування кредитом, а також - графік змін максимального ліміту заборгованості.

Більше того, обов`язковою умовою встановлення юридичного складу введення сторони договору в оману (обману сторони договору) є встановлення умислу іншої сторони договору на такі дії.

Зокрема Верховний суд України в пункті 20 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі- «Постанова Пленуму ВСУ №9») зазначив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При цьому під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди і наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо) (постанова Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 137/1608/16).

Таким чином, встановлені судом першої інстанції обставини порушення законодавства про захист прав споживачів, що підтверджені висновком судово-економічної експертизи, не дають підстав вважати, що АКБ СР«Укрсоцбанк»намагався ввести в оману відповідача ОСОБА_1 щодо умов Договору кредиту, оскільки останньому була надана повна та достовірна інформація про умови кредитування, на які ОСОБА_1 вільно погодився.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 18.04.2019 року у справі №757/15487/16 (провадження № 61-43209св18).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов п. 7.6 Договору кредиту, ст. 217 ЦК України, а також відповідно до змісту п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 9 недійсність окремих положень цього Договору не тягне за собою недійсність Договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей Договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.

Таким чином, зважаючи на те, що всі вказані в оскаржуваному судовому рішенні підстави для визнання Договору кредиту недійсним стосуються окремих умов цього Договору, які не є істотними, а недійсність таких умов не призведе до погіршення становища відповідача ОСОБА_1 як споживача послуг та не матиме наслідком зникнення самого правочину як такого, оскільки АКБ СР«Укрсоцбанк»,атакож і ОСОБА_1 могли укласти Договір кредиту і не включаючи до його тексту оспорюваних положень, суд першої інстанції у разі визнання таких положень недійсними не мав правових підстав для визнання недійсним в цілому Договору кредиту.

При цьому, слід врахувати, що, якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що застосовуючи положення ст. 109 ЦПК України, суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що враховуючи, що проведення судово-економічної експертизи має суттєве значення по справі, для встановлення викладених позивачем ОСОБА_1 в зустрічній позовній заяві обставин, щодо факту введення банком позичальника в оману при укладенні оспорюваного Договору кредиту, а також те, що АТ «Укрсоцбанк»,правонаступником якогоє АТ«Альфа-Банк»,нова назваякого АТ«СЕНС БАНК»,на час проведення експертизи ухилився від подання експерту необхідних документів, то суд дійшов висновку та вважав можливим, визнати встановлені експертним дослідженням факти, для з`ясування яких було призначено судом проведення судово-економічної експертизи.

При цьому слід зазначити, що ст. 109 ЦПК України дійсно встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Так,у відповідностідо клопотаннясудового експертаОдеського науково-дослідногоінституту судовихекспертиз ОлексюкВ.П.від 29.12.2017року,сторонам булозапропоновано надатидодаткові матеріали,необхідні длявиконання експертизи(т.2,а.с.7-8).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», жодним чином не був обізнаний про існування вказаного клопотання і його копія йому не направлялась, що в своїй сукупності свідчить про відсутність ухилення учасником справи від участі в експертизі та, як наслідок - настання негативних процесуальних наслідків для АТ «Укрсоцбанк»,правонаступником якогоє АТ«Альфа-Банк»,нова назваякого АТ«СЕНС БАНК»,за статтею 109 ЦПК України.

Разомз тим,на виконання вимог ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 18.10.2018 року про витребування в АТ «УКРСОЦБАНК» належним чином засвідчених копій документів, які стосуються укладання Договору кредиту та додаткової угоди № 1 до Договору кредиту, вказана ухвала суду була виконана і 25.01.2019 року АТ «Укрсоцбанк»,правонаступником якогоє АТ«Альфа-Банк»,нова назваякого АТ«СЕНС БАНК»,надав суду копії кредитної справи ОСОБА_1 та положення про порядок кредитування фізичних осіб в системі АКБ СР «УКРСОЦБАНК». Щодо неможливості подання інших витребуваних документів заявник апеляційної скарги надав суду відповідні роз`яснення (т.2, а.с.68-221).

Що стосується Висновку судового експерта від 31.08.2018 р. №17-5148/5149 (т.2, а.с.14-82), то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Також слід зазначити, що з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, вбачається, що суд першої інстанції встановив факти невключення в Договір кредиту істотних умов.

Поряд з цим, суд визначає вказаний Договір кредиту таким, який неукладений.

Проте, згідно абз. 1 ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому Верховний суд України у абзацах 1-3 п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9 розтлумачив, що не може бути визнаний недійсним правочин. який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210,640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством, умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши обставину невчинення правочину (неукладення договору), суд відмовляє у задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено (абз. 4 п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9).

Проте, не дивлячись на це, в оскаржуваному судовому рішенні суд визнає Договір кредиту та Іпотечний договір від 25.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. за реєстровим №2631, зі змінами та доповненнями. недійсними та застосовує наслідки їх недійсності, що також свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Крім того, вирішуючи питання про застосування двосторонньої реституції, суд першої інстанції не врахував положень ст.ст. 216, 536, 1212, 1214 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначені главою 83 ЦК України, положення якої в силу п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з частинами 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу), за приписами якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи зазначені норми права Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу ч. 2 ст. 1057 ЦК України. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. Так, ч.2 ст. 625 ЦК передбачено, що боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (пункти 34, 35 та 37 постанови Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17).

Таким чином, згідно наслідків недійсності Договору кредиту, за користування чужими коштами боржник має повернути кредитодавцю в натурі суму коштів, отриманих від цього, а також сплатити 3% річних за кожен день користування цими коштами, а у випадку якщо кошти були надані у національній валюті України - гривні, також відшкодувати кредитодавцю інфляційні втрати.

Оскільки судом першої інстанції зазначених дій здійснено не було, то слід дійти висновку про незаконність судового рішення про визнання недійсним укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25.05.2007 р.; визнання недійсним Іпотечного договору від 25.05.2007 р., укладеного між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2631; застосування наслідків недійсності укладених між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» вищевказаних правочинів у вигляді двосторонньої реституції у спосіб, який вказаний в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому висновок судового експерта від 31.08.2018 р. №17-5148/5149 не спростовує висновків суду апеляційної інстанції, так як відповідно до вищевикладеного та вимог, передбачених ст.ст. 627, 629, 638, 1054 ЦК України умови Договору кредиту мають бути виконані належним чином.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що первісні позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», задоволенню не підлягають.

Також слід зазначити, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», просило застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, посилаючись при цьому на те, що АТ «Укрсоцбанк» до теперішнього часу не отримувало копії зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів, а про зміст підстав та предмету зустрічного позову заявник апеляційної скарги дізнався з тексту оскаржуваного судового рішення.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даними доводами АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», з огляду на наступні обставини.

Так, ст.ст. 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється трив алістю у три роки.

Тобто, до вимог відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 знав про наявність оспорюваних ним положень Договору кредиту з моменту підписання цього Договору, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсними Договору кредиту почався з наступного дня після дати укладення цього Договору. Однак, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, із зустрічним позовом до АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 01.03.2017 року, а тому трирічний строк позовної давності сплив. Оскільки у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», просив суд застосувати позовну давність до всіх вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 .

Проте, на думку колегії суддів, до зустрічного позову ОСОБА_1 неможливо застосувати строк позовної давності, оскільки в суді першої інстанції АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», нова назва якого АТ «СЕНС БАНК», жодного разу не заявляв про застосування до зустрічних позовних вимог строку позовної давності, будучи належним чином обізнаним про існування зустрічної позовної заяви, прийняття участі в судових засіданнях, де вже предметом спору була у тому числі і зустрічна позовна заява ОСОБА_1 від 01 березня 2017 року (т.1, а.с.150-156).

Що стосується залучення до участі у справі правонаступника заявника апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 06.08.2020 року ПАТ «Укрсоцбанк» було замінено на АТ «Альфа-Банк» (т.3, а.с.190-192), яке на теперішній час має назву АТ «СЕНС БАНК» (т.4, а.с.53).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх первісних позовних вимог, заперечень проти зустрічних позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З оглядуна викладене,колегія суддівдійшла висновкупро те,що оскаржуванесудове рішенняне відповідаєзазначеним вимогам,доводи апеляційноїскарги йогочастково спростовують,оскільки рішенняухвалено неу відповідностідо вимогматеріального іпроцесуального права,у зв`язкуз чимапеляційну скаргуслід задовольнитичастково,оскаржуване рішеннясуду скасувати іприйняти постанову,якою позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25.05.2007 року 52 807,70 доларів США, що є еквівалентом 1 931103, 66 грн., по офіційному курсу НБУ станом на 17.05.2023 року.

При цьому,колегія суддівзазначає,що станомна 17.05.2023року,офіційний курсдолара СШАпо відношеннюдо гривніУкраїни складає:один доларСША =36,5686грн.

Часткове задоволення апеляційної скарги і позовних вимог АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», полягає у тому, що не всі його доводи прийняті до уваги колегією суддів при прийнятті даної постанови, про що сказано вище.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» судовий збір в загальній сумі 11 055 грн. (3654 (т.1, а.с.3) + 5481 (т.3, а.с.53) + 1920 (т.3, а.с. 54).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376 ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714, заборгованість за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25.05.2007 року в розмірі 52 807,70 доларів США (п`ятдесят дві тисячі вісімсот сім доларів США, 70 центів), що є еквівалентом 1 931103, 66 грн. (один мільйон дев`ятсот тридцять одна тисяча сто три гривні 66 копійок), по офіційному курсу НБУ станом на 17.05.2023 року.

В задоволеннізустрічних позовнихвимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714, судовий збір в загальній сумі 11 055 грн. (одинадцять тисяч п`ятдесят п`ять гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.05.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра