Постанова

від 13.09.2023 по справі 521/9053/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 521/9053/15-ц

провадження № 61-9384св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Аврамов Вячеслав Панасович, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С.,

Цюри Т. В., від 17 травня 2023 року.

Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування

1. У червні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є

АТ «Сенс Банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. На обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» зазначало, що

25 травня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 139 500,00 дол. США, з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1.1 кредитного договору, та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 24 травня 2014 року, зі сплатою 13% річних та комісій, з наступним зниженням максимального ліміту заборгованості, починаючи с 10 червня 2007 року

3. Крім того, на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 25 травня 2007 року між банком, ОСОБА_1 та

ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» було укладено договір поруки №07-15/618, за умовами якого ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» зобов`язалось солідарно відповідати за виконання

ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, а також можливих штрафних санкцій.

4. Позивач зазначав, що ОСОБА_1 не виконує належним чином умови кредитного договору, порушує строки повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

5. Посилаючись на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», просило суд стягнути з ОСОБА_1 прострочену заборгованість за договором кредиту в розмірі 52 807,70 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день винесення рішення.

6. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та застосування наслідків недійсності правочину.

7. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що оспорюваний договір кредиту не відповідає вимогам кредитного законодавства та законодавства про захист прав споживачів. Зауважував, що в договорі відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладення, сторонами в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема: не зазначено детальний, достовірний та об`єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості, реальну процентну ставку, абсолютне значення подорожчання кредиту, застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків, умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи, а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням; істотної умови договору, про дострокове розірвання кредитного договору, що не є тотожним з достроковим поверненням кредиту; відповідальності кредитора при порушені умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту; застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; положення про інфляційне застереження; не оприлюднено інформації про умови іпотечного кредитування. Крім того, банком незаконно встановлено платежі, які позичальник має сплатити на користь банку за дії, які банк фактично здійснює на власну користь (пункт 2.9, підпункт 3.3.14 пункту 3.3 договору кредиту).

8. Посилався на те, що зазначені дії банку свідчать про використання нечесної підприємницької практики.

9. З урахуванням недійсності договору кредиту, недійсним є також іпотечний договір, укладений на забезпечення виконання його зобов`язань.

10. З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним укладений між ним та АКБСР «Укрсоцбанк» договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року; визнати недійсним іпотечний договір від 25 травня 2007 року, укладений між ним та АКБСР «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В., зареєстрований в реєстрі за №2631; застосувати наслідки недійсності іпотечного договору від 25 травня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Целуха А. П. від 11 березня 2019 року узадоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено у повному обсязі.

12. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 2007-690/Ф03.14-072

(з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 від 09 квітня 2009 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року; додаткової угоди № 2 від 26 червня 2009 року до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року; додаткової угоди № 3 від 28 лютого 2011 року

про внесення змін до договору кредиту № 2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року), укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 25 травня 2007 року.

13. Визнано недійсним іпотечний договір (з урахуванням укладеного договору про внесення змін до іпотечного договору від 28 лютого 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. 28 лютого 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 309), укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 25 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. 25 травня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №2631.

14. Припинено іпотеку за № 5064816 згідно з іпотечним договором

від 25 травня 2007 року, укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк» та

ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. 25 травня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 263, із змінами відповідно до договору про внесення змін до іпотечного договору від 28 лютого 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В.

28 лютого 2011 року, зареєстрованим в реєстрі за № 309, на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,1312 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, смт Таїрове, масив № 23 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:003:1527.

15. Вилучено з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно за № 5021486, який був внесений на підставі вказаного вище іпотечного договору, - земельну ділянку, площею 0,1312 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, смт. Таїрове, масив № 23 , ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:003:1527.

16. У порядку двосторонньої реституції стягнуто з акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 15 359,93 доларів США.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між сторонами договір про надання відновлювальної кредитної лінії

№ 2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року не містить встановлених законодавством обов`язкових умов, які необхідні для його укладення, а також передбачає несправедливі умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за оформлення і обслуговування кредиту. Взявши до уваги висновок

судово-економічної експертизи, суд вважав, що кредитний договір є укладеним під впливом омани з боку банку, а тому на підставі статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсним.

18. З урахуванням недійсності кредитного договору, суд дійшов висновку про недійсність укладеного на забезпечення виконання його зобов`язань іпотечного договору, застосування двосторонньої реституції, а також відсутності правових підстав для задоволення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

19. Постановою Одеського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії

№ 2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року у розмірі 52 807,70 дол. США, що еквівалентно 1 931 103, 66 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 17 травня 2023 року.

20. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначаючи недійсним договір кредиту, суд першої інстанції необґрунтовано послався на статті 203, 215, 230 та 548 Цивільного кодексу України, а також на частину другу та абзац 1 частини шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки спірний кредитний договір не має споживчого характеру.

22. Зазначено, що вся інформація про умови кредитування, необхідна для прийняття рішення про укладення чи не укладення договору кредиту, була викладена у пункті 1.1.1 договору, що включала суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів за користування кредитом, а також графіку змін максимального ліміту заборгованості. Умисних дій банку щодо введення відповідача в оману при укладенні оспорюваного договору кредиту не встановлено.

23. З урахуванням відсутності підстав для визнання недійсним договору кредиту, суд вважав вимоги АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є

АТ «Сенс Банк», про стягнення заборгованості обґрунтованими.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24. 23 червня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Аврамов В. П., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня

2023 року та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року.

25. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі

№ 6-223цс16, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, від 13 липня 2022 року

у справі № 363/1834/17, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі

№524/5152/15-ц та у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 444/484/15-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 359/3435/15-ц,

від 24 червня 2020 року у справі № 752/22843/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц, від 07 червня 2023 року у справі № 442/5234/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що реальна процентна ставка на момент укладення кредитного договору є вищою від встановленої у договорі ставки на 1,52 %, що ним була сплачена комісія за відкриття позичкового рахунку та оформлення кредитної справи, у зв`язку із чим сума фактично отриманого кредиту була меншою, а також те, що частково заборгованість за договором кредиту була погашена за рахунок продажу іпотечного майна на підставі виданого під час розгляду справи в суді першої інстанції виконавчого напису нотаріуса.

27. Зауважує, що суд апеляційної інстанції не досліджував питання мети отримання кредиту, а тому дійшов помилкового висновку про не застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що кредит надавався для поточних витрат, а з огляду на те, що він не займається підприємницькою діяльністю, такі витрати є власними побутовими та відповідно - споживчими.

28. Посилається на те, що позов подано банком до закінчення строку кредитування та без дотримання процедури дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором. Умови договору передбачали сплату комісії за дії, які банк вчинив з метою встановлення правовідносин з позичальником.

29. Акцентує увагу на тому, що банком було реалізовано процедуру позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому в силу вимог частини п`ятої статті 36 Закону України «Про іпотеку» будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними.

30. Вважає, що суд першої інстанції правильно урахував не дотримання банком положень Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила № 168), з огляду на те, що їх дотримання необхідне не лише на стадії укладення договору, а й на стадії його виконання (укладення додаткових угод чи зміни істотних умов). Крім того, положення зазначених правил дублюють аналогічні положення Закону України «Про захист прав споживачів».

31. Посилається на необґрунтоване відхилення банком висновку судового експерта, яким встановлено реальну процентну ставку кредиту, що свідчить про несправедливість оспорюваного кредитного договору в цілому, порушення принципів добросовісності, істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

32. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/9053/15-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

33. 18 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

34. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Аврамов В. П. про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 17 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

35. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. 07 травня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 2007-690/003.14-072.

37. Відповідно до пункту 1.1 договору кредиту кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором.

38. Підпунктом 1.1.1 договору кредиту передбачено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами зі сплатою 13 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості, встановленого на дату укладання цього договору в сумі 139 500,00 дол. США, відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, встановленого цим підпунктом.

39. Зазначеним підпунктом встановлений графік змін максимального ліміту заборгованості на період з 10 червня 2007 року по 10 квітня 2014 року, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 24 травня 2014 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту.

40. Пунктом 1.2. договору кредиту встановлено, що кредит надається для сплати поточних витрат. Позичальник не має права використовувати кредит для сплати відсотків по кредитах та інших боргових зобов`язань.

41. Відповідно до підпункту 1.3.1 пункту 1.3 договору кредиту в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги, кредитор укладає з позичальником в день укладання цього договору іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1312 га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу Таїрове, масив №23, ділянка НОМЕР_2 , заставною вартістю 1 007 000,00 грн.

42. Пунктом 2.4 договору кредиту передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останні робочий день поточного місяця за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останнім робочим дням поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

43. Згідно з пунктом 2.5 сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, на рахунок в Балківському відділенні ООФ АКБ «Укрсоцбанк», а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

44. Пунктом 2.6 передбачено, що сплата кредиту здійснюється в валюті кредиту на рахунок в Балківському відділенні ООФ АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше 10 числа поточного місяця. У випадку, якщо десяте число поточного місяця є неробочим днем, позичальник зобов`язаний сплатити суму кредиту, згідно з пунктом 1.1 цього договору, у попередній робочий день.

45. Відповідно до пункту 2.7 договору кредиту нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

46. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 25 травня 2007 року між банком, ОСОБА_1 та

ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» було укладено договір поруки №07-15/618, згідно з умовами якого ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування» зобов`язалось солідарно відповідати за виконання

ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, а також можливих штрафних санкцій.

47. 09 квітня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року, якою пункт 1.1 статті 1 до договору сторони змінили та виклали в наступній редакції:

«1.1. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо «транш», а у сукупності «транші», зі сплатою 14.00 процентів річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості до 139 500,00 доларів США, з наступним порядком надання траншів кредиту:

1.1.1.1. Надання траншів кредиту проводитиметься протягом перших 24 місяців з дати підписання кредитного договору.

Після отримання позичальником всіх траншів кредиту подальше надання кредиту не здійснюється.

1.1.1.2. Погашення траншів кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично до 10 числа кожного місяця, починаючи з червня 2007 року по квітень 2014 року в сумі 1 661,00 долар США, в травні 2014 року -

1 637,00 доларів США та з кінцевим терміном погашення за кредитом

24 травня 2014 року».

48. 26 червня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року, за умовами якої підпункт 1.1.1.2 пункту 1.1. статті 1 договору сторони змінили та виклали в новій редакції, якою змінено порядок погашення кредиту.

49. 28 лютого 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року, якою викладено в новій редакції графік погашення кредиту.

50. Пунктом 6 вказаної додаткової угоди № 3 зазначено, що детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки, абсолютне значення подорожчання кредиту наведено в додатку 1 до цієї додаткової угоди, що є її невід`ємною частиною.

51. Згідно з наявним у матеріалах розрахунком простроченої заборгованості за договором кредиту, станом на 14 січня 2015 року її розмір складає

52 807,70 дол. США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 50 192,00 дол. США, сума заборгованості за процентами - 1 234,17 дол. США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 795,26 дол. США, розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 586,27 дол. США.

52. У висновку судового експерта від 31 серпня 2018 року № 17-5148/5149 встановлено, що розрахована за наданими документами відповідно до базових умов на момент укладання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007-690/Ф03.14-072 від 25 травня 2007 року реальна процентна ставка становить 14,52% річних (є вищою на 1,52% від процентної ставки зазначеної в умовах кредитного договору 13,00%).

53. Абсолютне значення подорожчання кредиту у грошовому виразі (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за наданими документами відповідно до базових умов на момент укладання договору про надання відновлювальної кредитної лінії становить 66 151,18 доларів США.

54. Додатки до договору не містять розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

55. Крім того, судовим експертом наголошено, що при оформленні договору про надання відновлювальної кредитної лінії не виконані вимоги частин другої, четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Також експертом зазначено, що в зв`язку з відсутністю первинних документів, якими оформлені фінансові операції з надання кредитних коштів, а також відсутністю банківських виписок, підтвердити чи обґрунтовано виконано банком оформлення фінансових операцій з надання та погашення кредиту не надається за можливе.

Позиція Верховного Суду

56. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

57. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

58. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

61. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Щодо вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору кредиту, іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину

62. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

63. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України)

64. Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

65. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зараз і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

66. Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

67. Визначаючи правовий характер спірних правовідносин між сторонами договору кредиту, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що згідно з пунктом 1.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року № 2007-690/Ф03.14-072, кредит надавався позичальнику для сплати поточних витрат, з уточненням про неможливість його використання для сплати відсотків по кредитах чи інших боргових зобов`язань. Ураховуючи відсутність прямого посилання на споживчий характер кредиту, доказів його використання ОСОБА_1 саме на придбання продукції, а також з огляду на порядок надання кредиту (протокольне рішення кредитного комітету щодо погодження надання кредиту позичальнику, який є директором ТОВ «Союз» та за сумісництвом працює на посаді інженера-технолога у ВАТ «Одеський завод інженерного устаткування», яке виступає поручителем за виконання кредитних зобов`язань), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного кредитного договору споживчим та відповідного застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів».

68. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

69. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

70. За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

71. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

72. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

73. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

74. Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

75. Звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсним договору кредиту у цілому, ОСОБА_1 посилався на використання банком нечесної підприємницької практики, порушення положень статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами», статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також Правил № 168.

76. Встановивши, що спірні правовідносини не пов`язані із споживчим кредитуванням, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підставі для застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, безпідставним є посилання заявника на не урахування положень Правил № 168 при укладенні оспорюваного договору, з огляду на те, що вони набрали чинності лише 05 червня 2007 року, у той час коли кредитний договір укладено сторонами 25 травня 2007 року.

77. Колегія суддів погоджується також з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору з підстав не врахування при його укладенні положень статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами», статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

78. Згідно з постановами Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-8цс13, від 30 січня 2013 у справі №6-168цс12, від 29 листопада

2010 року у справі № 3-34цс10 предметом правового регулювання Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» є відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, що не відповідає змісту оспорюваного відповідачем договору кредиту.

79. Судом апеляційної інстанції правильно ураховано, що оспорюваний договір кредиту містить статтю 4, яка визначає відповідальність сторін, зокрема і відповідальність кредитора (пункт 4.6 договору кредиту).

80. Крім того, згідно з положеннями частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

81. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 сформульовано висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

82. Встановивши, що спірний кредитний договір містить інформацію щодо умов кредитування, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, ОСОБА_1 на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов, не відкликав своєї згоди на укладення кредитного договору, за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору до кредитора не звертався, натомість неодноразово укладав із банком додаткові угоди, у яких погоджував залишок заборгованості, а також виконував умови договору, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору, а також укладеного на забезпечення його виконання іпотечного договору.

83. Апеляційним судом було надано належну правову оцінку доводам відповідача щодо несправедливих умов кредитного договору та обману позичальника щодо дійсних умов укладеного договору. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду, зводяться до переоцінки доказів, яким суд, відповідно до покладених на нього процесуальних повноважень, надав обґрунтовану оцінку.

84. Колегія суддів також звертає увагу на суперечливу поведінку позичальника, який підписав спірний кредитний договір без будь-яких зауважень та доповнень, тривалий час виконував його умови, що свідчить про його згоду із ними, більш того, укладав додаткові угоди, узгоджував з кредитором суму залишку заборгованості та нові умови її погашення, а подав зустрічний позов щодо недійсності правочину після виникнення заборгованості за оспорюваним договором кредиту, без надання власного розрахунку заборгованості, або інших доказів, які б спростовували її розмір.

85. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

86. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року в справі № 201/8412/18).

87. Встановивши дійсну сутність спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статями 203, 215, 230 ЦК України, для визнання оспорюваних договорів недійсними та правильно зазначив, що позивачем не доведено, що при укладенні оспорюваного кредитного договору дії відповідача суперечили його волевиявленню, як іншої сторони договору, а також наявності умислу у діях банку щодо введення його в оману відносно обставин, які мали істотне значення при укладенні договору.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості

88. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чиномвідповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

89. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

90. Встановивши, що позичальник умови кредитного договору не виконує належним чином, у зв`язку із чим утворилась прострочена заборгованість, розмір якої не спростовано відповідачем, в добровільному порядку позичальник наявну заборгованість не погашає, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».

91. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки зводяться в основному до наявності правових підстав для визнання договору кредиту недійсним.

92. При цьому безпідставними є посилання касаційної скарги про недотриманню позивачем порядку дострокового стягнення кредитної заборгованості, з огляду на те, що звертаючись до суду із даним позовом

93. АТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути саме прострочену заборгованість, яка утворилася станом на 14 січня 2015 року.

94. Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги за кредитним договором, з огляду на реалізацію процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки та положення частини п`ятої статті 36 Закону України «Про іпотеку».

95. Колегія суддів ураховує, що предмет іпотеки було реалізовано

14 вересня 2018 року шляхом продажу з електронних торгів на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. № 19091 від 12 вересня 2017 року про стягнення з

ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі

72 215,00 дол. США.

96. Згідно з наявним у матеріалах справи виконавчим написом зазначена сума обрахована за період з 12 вересня 2016 року по 12 вересня 2017 року.

97. Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляком В. М. від 05 листопада 2018 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а кошти, отримані від реалізації майна боржника (292 767,20 грн), бути перераховані стягувачу.

98. Ураховуючи, що реалізація предмета іпотеки відбулась у рахунок погашення простроченої заборгованості, яка виникла у період, відмінний від заявленого позивачем у позові, на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не у позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку», відсутні правові підстави вважати погашеними заявлені у цій справі вимоги кредитора АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк».

99. Інших доводів, які б спростовували заявлений позивачем розмір простроченої заборгованості за кредитом, надання власного розрахунку заборгованості, ні матеріали справи, ні доводи касаційної скарги не містять.

100. Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

101. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

102. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

103. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

104. Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, від 18 липня 2006 року, § 23).

105. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

106. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Аврамов Вячеслав Панасович, залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович