Рішення

від 21.03.2023 по справі 753/10749/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10749/22

провадження № 2/753/878/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕОС» про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та внесення запису до трудової книжки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕОС» про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та внесення запису до трудової книжки.

Позовні вимоги з мотивовані тим, що ОСОБА_1 11 червня 2014 року була прийнята на посаду бухгалтера в ТОВ «ВАЛЕОС».

22 грудня 2016 року позивач народила доньку, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - сина, у зв`язку чим перебувала відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закінчувалась 16 серпня 2021 року та 17 серпня 2021 року позивач повинна була вийти на роботу. Однак, як їй стало відомо, що відповідач припинив свою діяльність, а її було звільнено 22 червня 2020 року за згодою сторін.

23 червня 202 року позивач звернулася до Головного управління Держпраці у Київській області з проханням надати роз`яснення щодо порядку звільнення під час відпустки по догляду за дитиною, а також не видачі трудової книжки. Листом від 05.07.2022 року ГУ Держпраці у Київській області повідомило, шо направило лист до ТОВ «ВАЛЕОС» з проханням надати письмові пояснення, а розгляд її звернення відкладено до закінчення воєнного стану.

Після її звернення до ГУ Держпраці у Київській області, позивачу 15 липня 2022 року видали трудову книжку, в якій було здійснено запис, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера на п. 1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін - 22 червня 2020 року.

З посиланням на ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, ОСОБА_1 просить зобов`язати ТОВ «ВАЛЕОС» внести запис до трудової книжки, зазначивши дату її звільнення фактичний день видачі трудової книжки, 15 липня 2022 року, а також стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Крім того, просить стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., яка на думку позивача, завдана їй внаслідок невидачі трудової книжки, внаслідок чого вона зазнала постійних хвилювань та душевних страждань.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 11 червня 2014 року була прийнята на посаду бухгалтера в ТОВ «ВАЛЕОС».

22 грудня 2016 року позивач народила доньку, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - сина, у зв`язку чим перебувала відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закінчувалась 16 серпня 2021 року та 17 серпня 2021 року позивач повинна була вийти на роботу. Однак, як їй стало відомо, що відповідач припинив свою діяльність, а її було звільнено 22 червня 2020 року за згодою сторін.

23 червня 202 року позивач звернулася до Головного управління Держпраці у Київській області з проханням надати роз`яснення щодо порядку звільнення під час відпустки по догляду за дитиною, а також не видачі трудової книжки. Листом від 05.07.2022 року ГУ Держпраці у Київській області повідомило, шо направило лист до ТОВ «ВАЛЕОС» з проханням надати письмові пояснення, а розгляд її звернення відкладено до закінчення воєнного стану.

Після її звернення до ГУ Держпраці у Київській області, позивачу 15 липня 2022 року видали трудову книжку, в якій було здійснено запис, щодо звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера на п. 1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін - 22 червня 2020 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п`ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1998 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

У відповідності до вимог п. 4.1, п. 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний в день звільнення позивача, видати їй належним чином оформлену трудову книжку та провести повний розрахунок.

З огляду на викладене, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов`язання ТОВ «ВЛАЕОС» внесення до трудової книжки позивача запису, у відповідності до вимог п. 2.10 Інструкції, а саме, внести новий запис про звільнення ОСОБА_1 , зазначивши датою її звільнення фактичний день видачі їй трудової книжки, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід застосувати норми Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої. заробітної плати».

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто що передують дню звільнення працівника, яке згодом визнано незаконним.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провалиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно п.8 обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

При цьому, матеріали справи не містять доказів про середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тому суд позбавлений можливості розрахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, а відтак відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, порушення її трудових прав, призвело до моральних страждань позивача.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав`язку між порушенням та моральною шкодою.

Вказані позивачем причини завдання її моральної шкоди, спричинені поведінкою відповідача, об`єктивно не підтверджені жодним належним та допустимим доказом і не є підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди - є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись стст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕОС» про стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та внесення запису до трудової книжки - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕОС» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зазначивши датою звільнення фактичний день видачі їй трудової книжки, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволені решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕОС» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.