Постанова

від 24.05.2023 по справі 916/3130/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3130/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ "Берег -Траст" - адвокат Веприцька В.М.

арбітражний керуючий Карасюк О.В. особисто

від ПрАТ "Універмаг "Україна" адвокат Монастирський Д.О. та адвокат Гловацький О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Парк розваг Планета (в особі ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка О.В.)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 (про розгляд заяви ліквідатора ТОВ „Парк розваг Планета арбітражного керуючого Карасюка О.В. про визнання недійсним договору лізингу)

по справі №916/3130/21

за заявою Приватного акціонерного товариства „Універмаг „Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Парк розваг Планета

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „Парк розваг Планета, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, визнано грошові вимоги ПАТ „Універмаг „Україна до ТОВ „Парк розваг Планета, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Карасюка О.В.

Ухвалою попереднього засідання від 09.12.2021 визнано вимоги кредиторів до боржника.

Постановою Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 визнано банкрутом ТОВ „Парк розваг Планета, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Карасюка О. В.

Ліквідатор ТОВ „Парк розваг Планета арбітражний керуючий Карасюк О.В. звернувся до господарського суду із заявою (вх. №3-112/22) про визнання недійсним договору лізингу № 01/08/19-1Л від 01.08.2019, укладеного між ТОВ "Берег-Траст" та ТОВ „Парк розваг Планета.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 по справі №916/3130/21 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ „Парк розваг Планета арбітражного керуючого Карасюка О.В. про визнання недійсним договору лізингу № 01/08/19-1Л від 01.08.2019, укладеного між ТОВ "Берег-Траст" та ТОВ „Парк розваг Планета.

В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Берег-Траст" від 01.08.2019, одноголосно прийнято рішення про уповноваження директора ТОВ „Парк розваг Планета Йорового Я.В. на укладання договору лізингу з ТОВ "Берег-Траст". За таких обставин, твердження ліквідатора про неправомірність Йорова Я.В. укладати договір лізингу спростовуються доказами, наданими до заперечення ТОВ "Берег-Траст".

До того ж, як відзначено судом першої інстанції, договір лізингу, укладений між ТОВ "Берег-Траст" та ТОВ „Парк розваг Планета, є фактично договором оренди обладнання з наступним викупом та названий у тексті договору договором фінансового лізингу, як то визначено приписами Податкового кодексу України й отже виключає необхідність отримання ТОВ "Берег-Траст" відповідної ліцензії на надання фінансових послуг.

Суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до пояснень ТОВ "Берег-Траст", договір лізингу від 01.08.2019 № 01/08/19-1Л, укладений між ТОВ "Берег-Траст" та ТОВ „Парк розваг Планета було розірвано у зв`язку з невиконанням банкрутом зобов`язань з оплати лізингових платежів, про що також свідчать матеріали справи № 916/3310/21 (Ухвалою від 13.01.2022 справу № 916/3310/21 об`єднано в одне провадження зі справою №916/3130/21).

Таким чином, оскільки договір лізингу від 01.08.2019 № 01/08/19-1Л було розірвано, зобов`язання за ним є припиненими, правових наслідків він вже не створює, суд першої інстанції зазначив, що не вбачає можливим визнання недійсним вже розірваного договору.

Не погодившись із даною ухвалою ТОВ „Парк розваг Планета (в особі ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка О.В.) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 у справі № 916/3130/21 та ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним договір лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Траст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета».

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Так, за твердженням апелянта, для укладення директором банкрута Договору лізингу необхідна була згода загальних зборів учасників ТОВ «Парк розваг Планета». В той же час, як вбачається зі змісту преамбули Договору лізингу, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк розваг Планета» ОСОБА_1 діяв виключно на підставі Статуту, і без протоколу загальних зборів учасників Товариства, як того вимагає Статут ТОВ «Парк розваг Планета».

При цьому, скаржник зазначає, що має обґрунтовані сумніви щодо наданого ТОВ "Берег-Траст" протоколу № 1/08 загальних зборів учасників від 01.08.2019, оскільки такий протокол раніше ніколи не надався і був наданий лише під час надання заперечень ТОВ "Берег-Траст"; дата протоколу дивним чином збігається з датою договору лізингу № 01/08/19-1Л обидва документи датовані 01.08.2019; здійснюючи повноваження ліквідатора та маючи доступ до усієї документації за період діяльності ТОВ «Парк розваг Планета», ліквідатор не знайшов жодного доказу існування подібного роду протоколу загальних зборів учасників TOB «Парк розваг Планета».

Також на переконання ліквідатора ТОВ «Парк розваг Планета» Договір лізингу вчинений без наміру створити правові наслідки, що обумовлюються договором фінансового лізингу. Зокрема, з умов Договору лізингу випливає, що лізингодавець (ТОВ «Берег-Траст») не набував у власність майно, яке є об`єктом лізингу, у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Це майно начебто вже перебувало у власності ТОВ «Берег-Траст» на момент укладення договору і чомусь знаходилось в Приміщенні.

Зважаючи на викладене, апелянт вважає, що Договір лізингу є фіктивним, оскільки його вчинено без наміру створити правові наслідки, які встановлені законом для цього виду правочину.

Скаржник також зазначає, що ТОВ "Берег-Траст" у своїх запереченнях вказав, що договір лізингу, укладений між ТОВ "Берег-Трасі" та ТОВ "Парк розваг Планета", є фактично договором оренди обладнання з наступним викупом та названий у тексті договору договором фінансового лізингу, як то визначено приписами Податкового кодексу України й отже виключає необхідність отримання ТОВ "Берег- Траст" відповідної ліцензії на надання фінансових послуг.

Втім, на переконання ліквідатора, ТОВ "Берег-Траст" вочевидь підмінив поняття та природу договір оренди обладнання та договору фінансового лізингу. В свою чергу, суд безапеляційно врахував таку позицію ТОВ "Берег-Траст", при цьому не перевірив та не надав оцінки аргументу ліквідатора щодо необхідності отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг фінансового лізингу.

Також апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції щодо неможливості визнання недійсним розірваного договору є неправильним і не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Парк розваг Планета (в особі ліквідатора арбітражного керуючого Карасюка О.В.) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 (про розгляд заяви ліквідатора ТОВ „Парк розваг Планета арбітражного керуючого Карасюка О.В. про визнання недійсним договору лізингу) по справі №916/3130/21 та призначено справу до розгляду на 24.05.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Берег-Траст" в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень товариство зазначає, що посилання скаржника на відсутність повноважень у директора ТОВ «Парк розваг Планета» Йорова Я.В. на укладення оскаржуваного Договору через відсутність згоди загальних зборів учасників товариства було спростовано ТОВ «Берег-Траст» під час розгляду справи судом першої інстанції шляхом пред`явлення до суду доказу наявності таких повноважень - оригіналу протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ «Парк розваг Планета» №1/08 від 01 серпня 2019 року.

Надання ТОВ «Берег-Траст» зазначеного протоколу Загальних зборів лише під час надання заперечень до заяви ліквідатора, за твердженням товариства, пояснюється лише тим, що, незважаючи на той факт, що питання дійсності оскаржуваного Договору вже досліджувалось в межах іншої справи судами трьох інстанцій, така підстава для оскарження, як вірогідна відсутність повноважень у однієї із сторін Договору була заявлена вперше, й до цього надання такого доказу жодним учасником справи не вимагалося.

ТОВ «Берег-Траст» також стверджує, що за своєю суттю спірний договір лізингу не був договором фінансового лізингу у розумінні Закону України «Про фінансовий лізинг», і відповідно, укладання такого договору не мало характер фінансової послуги у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових ринків», звідси була відсутня необхідність в попередньому отриманні ТОВ «Берег-Траст» ліцензії на надання фінансових послуг.

Аргументи та міркування щодо ймовірної фіктивності спірного договору лізингу, які наводяться ліквідатором у заяві, на переконання товариства, спростовуються наданими ТОВ «Берег-Траст» до матеріалів справи документами (доказами) щодо набуття спірного майна у власність на законних підставах, його поставку за адресою здійснення господарської діяльності з надання послуг оренди власного нерухомого майна ПрАТ «Універмаг «Україна», порядку та підстав передачі його в оренду ТОВ «Сенді Парк-Кшв Еліт» (підприємству, що здійснювало аналогічну господарську діяльність з надання розважальних послуг у приміщенні ПрАТ «Універмаг Україна» до ТОВ «Парк розваг Планета»), фактичним знаходженням зазначеного майна у приміщенні ПрАТ «Універмаг Україна», що підтверджується висновком товарознавчої експертизи.

Дані факти, які підтверджені належними та достатніми доказами, на думку товариства, свідчать про те, що правочин було укладено між сторонами свідомо, добросовісно, оскільки метою правочину було здійснення ТОВ «Берег-Траст» господарської діяльності, спрямованої на отримання лізингової плати за надання ТОВ «Парк розваг Планета» в користування належного ТОВ «Берег-Траст» майна, з наступним зобов`язанням передати його у власність ТОВ «Парк розваг Планета» (Лізингоодержувачу).

Під час судового засідання від 24.05.2023 арбітражний керуючий та представники ПрАТ "Універмаг "Україна" підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Представник ТОВ "Берег -Траст" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 КУзПБ.

Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76-79 ГПК України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18).

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи [дивись висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (пункт 32)].

Так, колегія суддів зазначає, що у провадженні Господарського суду Одеської області, в межах даної справи про банкрутство, перебувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-Траст" до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк розваг планета" про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів у власність позивача майна відповідно до додатку №1 до договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 та додатку №2 до договору лізингу №01/08/19-ІЛ від 02.08.2019 згідно переліку, викладеного у прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування вимог за вказаною заявою ТОВ "Берег-Траст" послалось на те, що укладений між ним та ТОВ Парк розваг Планета договір лізингу № 01/08/19-1Л від 01.08.2019 було розірвано у зв`язку з невиконанням лізингоодержувачем ТОВ Парк розваг Планета зобов`язань з оплати лізингових платежів. Також, заявник вказував, що спірне майно перебуває у приміщенні, що належить ПАТ "Універмаг Україна" і останній не надає доступ до нього.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2022 заяву ТОВ Берег-Траст до ПАТ Універмаг Україна, ТОВ Парк розваг планета про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено; витребувано з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства Універмаг Україна, Товариства з обмеженою відповідальністю Парк розваг Планета майно Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Траст відповідно до додатку №1 до договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 та додатку №2 до договору лізингу №01/08/19-ІЛ від 02.08.2019 згідно переліку, викладеного у прохальній частині позовної заяви.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2022 по справі №916/3130/21 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовну заяву ТОВ Берег-Траст до ПрАТ Універмаг Україна, ТОВ Парк розваг планета про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено частково, витребувано з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства Універмаг Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Траст майно за переліком наведеним у резолютивні частині даної постанови.

Під час розгляду названої позовної заяви, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, зокрема, таке.

01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Берег-Траст (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Парк розваг Планета (Лізингоодержувач) було укладено Договір лізингу №01/08/19-1Л (далі Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі-лізинг) майно (надалі-обладнання).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що обладнання, що передається в лізинг, є власністю Лізингодавця та передається на підставі Акту приймання-передачі майна у лізинг.

Відповідно до п. 1.3. Договору, об`єктом фінансового лізингу за цим Договором є майно (обладнання та інвентар), перелік якого зазначено у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору, вартість якого на момент підписання цього договору становить 14 130 758,37 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. Договору, обладнання передається Лізингоодержувачу в лізинг за цільовим призначення, а саме для реалізації проекту Парк розваг Планета (дитячий розважальний заклад), за адресою: м. Київ, площа Перемоги 3, у Торговому центрі Універмаг Україна, 4-й поверх. Загальна площа приміщення Парку розваг Планета становить: 5504,0 кв.м. Лізингоодержувач користується приміщенням на підставі договору оренди №1621, укладеного ПрАТ Універмаг Україна та ТОВ Парк Розваг Планета 01.08.2019.

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк лізингу з моменту передачі Обладнання в лізинг, яким є дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі обладнання в лізинг становить 5 років та діє до 05 серпня 2024 року.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що обладнання передається Лізингодавцем і приймається у лізинг Лізингоодержувачем на умовах сплати Лізингоодержувачем Лізингодавцеві лізингової плати за користування Обладнанням шляхом перерахування лізингових платежів Лізингодавцю.

Відповідно до п. 5.1. Договору, передача Лізнгодавцем та прийняття Лізингоодержувачем Обладнання в лізинг засвідчується Актом приймання-передавання в лізинг.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що на момент передачі Обладнання в лізинг воно знаходиться за адресою: м. Київ, площа Перемоги 3, у Торговому Центрі Універмаг Україна, 4-й поверх, Парк розваг Планета.

Відповідно до п. 7.1. Договору, протягом усього строку дії цього договору Обладнання є власністю Лізингодавця.

Відповідно до п. 8.1.3. Договору, дія договору може бути достроково припинена з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов`язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець виставляє претензію лізингоодержувачу про припинення дії цього договору у відповідності з чинним законодавством.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку дострокового припинення дії цього договору відповідно п. 8.1.3 договору, лізингоодержувач зобов`язаний протягом 30 банківських днів з дати отримання претензії лізингодавця перерахувати йому суму належних до сплати лізингових платежів, штрафних санкцій та повернути майно, передане за додатками № 1 та № 2 до цього договору та акту приймання передачі у лізинг майна.

Відповідно до Додатку №1 до Договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019, сторони уклали цей Додаток № 1 до Договору лізингу №01/08/19-1Л, від 01.08.2019 з переліком переданого за кількістю, якістю та зазначенням балансової вартості переданого обладнання.

Відповідно до п. 1 Акту № 1 прийому-передачі обладнання по Договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019, лізингоодержувач приймає у тимчасове користування обладнання згідно Додатку №1 до Договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 на суму 12 508 500,11 грн.

Пунктом 4 Акту № 1 встановлено, що на момент передачі обладнання за цим Актом до Договору Лізингу, майно знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, площа Перемоги 3, ТРЦ Універмаг Україна, 4-й поверх дитячого розважального парку.

Пунктом 5 Акту № 1 передбачено, що факт передачі майна за Договором лізингу зафіксовано вірно: 01.08.2019 о 9 год 30 хв., за адресою: м. Київ, площа Перемоги 3, ТРЦ Універмаг Україна, 4-й поверх дитячого розважального парку.

Відповідно до Додатку №2 до Договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019, сторони уклали цей Додаток № 2 до Договору лізингу №01/08/19-1Л, від 01.08.2019 з переліком переданого за кількістю, якістю та зазначенням балансової вартості переданого обладнання.

Відповідно до п. 1 Акту № 2 прийому-передачі обладнання по Договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019, лізингоодержувач приймає у тимчасове користування обладнання згідно Додатку №2 до Договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 на суму 1 622 258,26 грн.

Пунктом 4 Акту № 2 встановлено, що на момент передачі обладнання за цим Актом до Договору Лізингу, майно знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, площа Перемоги 3, ТРЦ Універмаг Україна, 4-й поверх дитячого розважального парку.

Пунктом 5 Акту № 2 передбачено, що факт передачі майна за Договором лізингу зафіксовано вірно: 02.08.2019 о 10 год 30 хв., за адресою: м. Київ, площа Перемоги 3, ТРЦ Універмаг Україна, 4-й поверх дитячого розважального парку.

10.08.2020 ТОВ Берег-Траст звернулося з листом до ТОВ Парк Розваг Планета, в якому позивач зазначив, що станом на 10.08.2020 кредиторська заборгованість ТОВ Парк Розваг Планета перед ТОВ Берег-Траст становить 3 108 766,68 грн. та вимагав погасити кредиторську заборгованість в 10 денний термін з дати отримання даної вимоги.

Листом від 25.08.2020 ТОВ Парк Розваг Планета повідомило ТОВ Берег-Траст, що починаючи з 14.03.2020 вони не проводять господарську діяльність у зв`язку з запровадженням на всій території України карантину та зважаючи на ці обставини, ТОВ Парк Розваг Планета не має можливості здійснювати господарську діяльність, в тому числі й використовувати передане у лізинг майно.

10.09.2020 позивач направив на адресу ТОВ Парк Розваг Планета вимогу, в якій повідомив про намір дострокового розірвання Договору Лізингу за ініціативою Лізингодавця згідно п.8.1.3. Договору у зв`язку з невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов`язань по сплаті лізингових платежів. Окрім того, позивач вимагав негайно погасити заборгованість за договором лізингу в сумі 3 367 830,57 грн. та повернути майно згідно Договору лізингу №01/08/19-1Л від 01.08.2019 відповідно до переліку зазначеного Додатком № 1 та Додатком №2 до Договору лізингу від 21.09.2020.

З огляду на викладене вище, у зв`язку з розірванням Договору лізингу з ініціативи Лізингодавця на підставі п. 8.1.3. Договору, суди дійшли висновку, у ТОВ Парк Розваг Планета виник обов`язок повернути ТОВ Берег-Траст майно, яке було предметом лізингу.

В той же час, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про визнання недійсним вищевказаного договору лізингу, арбітражний керуючий зазначив, що для укладення такого договору була необхідна згода загальних зборів учасників ТОВ „Парк розваг Планета, однак загальні збори товариства не уповноважували директора на укладення даного договору лізингу.

До того ж, як стверджує арбітражний керуючий, жодної оплати за оспорюваним договором лізингу товариство не здійснило, що підтверджується виписками по рахунку банкрута.

Також, як на підставу визнання договору лізингу недійсним арбітражний керуючий посилається на відсутність необхідного обсязі цивільної правоздатності на момент його вчинення, а саме ТОВ "Берег -Траст" не набуло статусу фінансової установи, а також не отримувало ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема послуг фінансового лізингу.

Арбітражний керуючий також вважає, що оспорюваний правочин є фіктивним, оскільки його вчинено без наміру створити правові наслідки, які встановлені законом для цього виду правочину.

Однак, колегія суддів вважає, що такі твердження заявника спростовуються наявними матеріалами справи, з огляду на таке.

Дійсно, пунктом 6.2.7 Статуту ТОВ «Парк розваг Планета», який був затверджений протоколом установчих Зборів Засновників № 1 від 30 травня 2019 року, передбачено, що до компетенції Загальних Зборів Учасників належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Відповідно до п. 1.3. Договору лізингу об`єктом фінансового лізингу за цим Договором є майно (обладнання та інвентар), вартість якого на момент підписання цього договору становить 14 130 758,37 грн, з ПДВ.

З огляду на зміст фінансової звітності малого підприємства (баланс на 31.12.2019) ТОВ «Парк розваг Планета» для укладення директором банкрута оспорюваного Договору лізингу необхідна була згода загальних зборів учасників ТОВ «Парк розваг Планета».

Так, у відповідності до протоколу № 1/08 загальних зборів учасників ТОВ "Берег-Траст" від 01.08.2019 одноголосно прийнято рішення про уповноваження директора ТОВ „Парк розваг Планета Йорового Я.В. на укладання договору лізингу з ТОВ "Берег-Траст".

Колегія суддів звертає увагу, що саме Йоровий Я.В. є підписантом оспорюваного арбітражним керуючим договору лізингу.

При цьому, відсутність у преамбулі договору посилань на відповідний протокол № 1/08 загальних зборів учасників ТОВ "Берег-Траст" від 01.08.2019, на переконання колегії суддів не може свідчити про відсутність у директора ТОВ „Парк розваг Планета відповідних повноважень на вчинення такого правочину.

Слід також відзначити, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, арбітражним керуючим не порушувалось питання щодо недійсності, фіктивності, тощо протоколу № 1/08 загальних зборів учасників ТОВ "Берег-Траст" від 01.08.2019.

З огляду на таке, колегія суддів дійшла висновку про наявність у директора ТОВ „Парк розваг Планета Йорового Я.В., станом на час вчинення спірного правочину, повноважень на його підписання від імені товариства.

Щодо посилання арбітражного керуючого на те, що ТОВ "Берег -Траст" не набуло статусу фінансової установи, а також не отримувало ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема послуг фінансового лізингу, а тому не мало права на укладення спірного правочину, колегія суддів зазначає таке.

Згідно п.5.ч.1.ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються, зокрема, послуги фінансового лізингу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, норми спеціального законодавства під фінансовим лізингом, який є фінансовою послугою у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» розуміють правовідносини, за яких до укладення договору фінансового лізингу лізингодавець не є власником речі, яка вподальшому передається у користування лізингоодержувачу, а лише зобов`язується набути таку річ у майбутньому у постачальника спеціально з метою передачі її у користування лізингоодержувачу за плату, така річ придбається лізингодавцем! відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Берег-Траст» набуло право власності на передане за Договором лізингу обладнання у 2016 році, тобто до укладення оскаржуваного Договору лізингу та реєстрації ТОВ «Парк розваг Планета» як юридичної особи у 2019 році.

Отже, ТОВ «Берег-Траст» не придбавало обладнання відповідно до встановлених лізингоодержувачем ТОВ «Парк розваг Планета» специфікацій та умов. Тому, за своєю суттю договір лізингу, укладений між сторонами договір, не був договором фінансового лізингу у розумінні Закону України «Про фінансовий лізинг», і відповідно, укладання такого договору не мало характер фінансової послуги у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових ринків», а тому була відсутня необхідність в попередньому отриманні ТОВ «Берег-Траст» ліцензії на надання фінансових послуг.

Також, згідно п.14.1.97 ПК України, лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на: а)оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); б)фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу.

Відмінність договору оренди майна (оперативного лізингу) від договору фінансового лізингу полягає в наявності у Лізингоодержувача права викупу майна при внесенні останнього лізингового платежу. Майно переходить за правом власності Лізингоодержувачу від Лізингодавця за умови дотримання умов Договору.

На підставі наведеного, Лізингодавець при укладанні договору фінансового лізингу у розумінні Закону України «Про фінансовий лізинг» ще не є власником майна, що підлягає передачі за договором лізингу, на нього покладається обов`язок тільки придбати його у власність. У зв`язку з цим відносини фінансового лізингу відповідають визначенню непрямого лізингу згідно з ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу.

Правовідносини прямого лізингу, що передбачають передачу лізингоодержувачу в користування майна, що належить лізингодавцю на правах власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, не регулюється нормами Закону «Про фінансовий лізинг», проте регулюється гл. 58 Цивільного кодексу, положеннями ст. 14.1. 97 Податкового Кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України, а тому укладання такого Договору між ТОВ «Парк розваг Планета» та ТОВ «Берег-Траст» не потребувало обов`язкової наявності у ТОВ «Берег-Траст» ліцензії.

Слід також відзначити, що у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 по даній справі встановлені обставини укладення та розірвання оскаржуваного Договору лізингу , а також те, шо майно, яке було предметом лізингу, не було повернуто Лізингодавцю ТОВ «Берег-Траст» і знаходилось частково у ПрАТ «Універмаг «Україна», і частково - у ТОВ «Парк розваг Планета», а, відповідно до наявних у матеріалах справи Актів прийому-передачі обладнання до Договору лізингу №01/08/19-1Л ТОВ «Парк розваг Планета» отримало все спірне майно в лізинг, докази повернення даного майна у матеріалах справи відсутні.

Крім того, за висновком апеляційного суду, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Твердження арбітражного керуючого щодо фіктивності оспорюваного Договору лізингу також спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та обставинами встановленими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви ТОВ Берег-Траст до ПАТ Універмаг Україна, ТОВ Парк розваг планета про витребування майна із чужого незаконного володіння, зокрема щодо набуття спірного майна у власність на законних підставах, його поставку за адресою здійснення господарської діяльності з надання послуг оренди власного нерухомого майна ПрАТ «Універмаг «Україна», порядку та підстав передачі його в оренду ТОВ «Сенді Парк-Кшв Еліт», фактичним знаходженням зазначеного майна у приміщенні ПрАТ «Універмаг Україна», що підтверджується висновком товарознавчої експертизи.

Названі обставини свідчать про те, що спірний правочин не містить ознак фіктивності, оскільки метою даного правочину було здійснення ТОВ «Берег-Траст» господарської діяльності, спрямованої на отримання лізингової плати за надання ТОВ «Парк розваг Планета» в користування належного ТОВ «Берег-Траст» майна, з наступним зобов`язанням передати його у власність ТОВ «Парк розваг Планета» (Лізингоодержувачу).

При цьому, як встановлено судами під час розгляду заяви ТОВ Берег-Траст до ПАТ Універмаг Україна, ТОВ Парк розваг планета про витребування майна із чужого незаконного володіння, факт несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, який послужив причиною розірвання Договору лізингу Лізингодавцем, пояснюється, в тому числі, забороною на здійснення господарської діяльності з надання розважальних послуг, введеною в межах заходів, спрямованих державою на боротьбу з епідемією коронавірусу COVID-2019 у 2020 році, пов`язаним з цим значним погіршенням фінансового становища та фактичним припиненням цього бізнесу Відповідачем-2.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що твердження заявника щодо фіктивності спірного правочину ґрунтуються на припущеннях останнього та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 (про розгляд заяви ліквідатора ТОВ „Парк розваг Планета арбітражного керуючого Карасюка О.В. про визнання недійсним договору лізингу) відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 (про розгляд заяви ліквідатора ТОВ „Парк розваг Планета арбітражного керуючого Карасюка О.В. про визнання недійсним договору лізингу) по справі №916/3130/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.