Постанова

від 24.05.2023 по справі 910/2660/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 910/2660/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022

у справі № 910/2660/22 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Міркон»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 100079,30 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Міркон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 100079,30 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі №910/2660/22 позов задоволено частково; ухвалено до стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Міркон» 98 260,80 грн боргу, 533,03 грн 3% річних, 1277,39 грн інфляційних втрат, 2480,80 грн судового збору, 1999,84 грн витрат на професійну правничу допомогу; відмовлено в іншій частині позову.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем поставлено товар, прийнявши який відповідач плати за нього не вніс, тож відповідач, як боржник, який не виконав грошове зобов`язання, має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення судового збору у розмірі 2480,80 грн. та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити вимоги позивача і стягнути з відповідача 1743,84 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом інстанції невірно застосовано норми процесуального права в частині застосування вимог ст. 130 ГПК України, оскільки відповідачем визнано позов та заявлено клопотання про застосування частини 1 статті 130 ГПК України, яке суд першої інстнації залишив без реагування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 для апеляційного розгляду справи №910/5958/20 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 р. відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1880/23 від 24.05.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 про звільнення Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023 для апеляційного розгляду справи 910/2660/22 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

28 вересня 2021 року між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція») (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Міркон» (постачальник) укладено договір поставки № 53-122-13-21-11273 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суду 98260,80 грн., що підтвреджується видатковою накладною № 275 від 25.10.2021.

Відповідач визнав борг у розмірі 98260,80 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процессу/

Згідно з статтею 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зважаючи на вказані положення статей 46, 191 Господарського процесуального кодексу України, судом враховано, що визнання позову відповідачем підписано його уповноваженим представником - директором товариства Павлишиним П., який відповідно до наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений на запит суду, уповноважена представляти відповідача без обмежень повноважень.

Крім того, за наданими суду матеріалами справи, наявність зазначеної заборгованості строк оплати якої настав, підтверджується долученими до матеріалів справи : видатковою накладеною № 275 від 25.10.2021 на суму 98260,80 грн.,рахунком на оплату № 318 від 25.10.2021, ярликом на придатну продукцію № 1-8-377 від 28.10.2021, податковою накладною № 25 від 25.10.2021 відтак, визнання позову не суперечить закону та відповідає обставинам справи, також відсутні відомості щодо порушення вказаним визнанням прав чи інтересів інших осіб.

За результатами розгляду спору суд першої інстанції частково задовольнив позов і здійснив розподіл судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Апелянт вважає, при вирішенні питання щодо здійснення розподілу судових витрат судом першої інстанції не застосовано ч.1 ст. 130 ГПК України .

Проаналізувавши доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, ставиться у залежність від двох обставин - моменту, з якого відповідач визнав позов, і від порядку розгляду справи у порядку загального чи спрощеного позовного провадження.

Справа є малозначною, тож спір розглядався у порядку спрощеного позовного провадження у справі.

Апелянт не врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з моменту відкриття першого судового засідання, або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд відкрив провадження у справі 02.02.2022, відповідач визнав позов у відзиві, який був поданий суду , 05.05.2022, отже правових підстав для застосування вимог ч. 1 ст. 130 ГПК України не було, і позивач не може просити про повернення йому з бюджету 50 % сплаченого судового збору.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/2660/22 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2660/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 24.05.2023

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко